ТОП-5 кроків реформування Мінагрополітики: земля, стандарти, дерегуляція, експорт і приватизація

Моє бачення реформування Міністерства аграрної політики і продовольства ґрунтується на комплексній «Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій 2015-2020 рр.». Я особисто брала участь у її розробці разом із експертами та донорами, коли була заступником міністра з питань євроінтеграції  (2014-2016). Але, розуміючи, що вже 2019-й і до 2020 року залишилось не так багато часу, маю зауваження щодо її імплементації. На жаль, хочу відзначити, що не все заплановане до впровадження у рамках Міністерства було виконано хоча б на 70%. Мене дуже турбує, що міністерство, хоч і несе відповідальну назву «аграрної політики і продовольства», більш ніж половину робочого часу присвячує керуванню державними підприємствами, які давно мали би бути приватизованими, збільшуючи ВВП нашої країни.

Читати до теми: 10 завдань від агробізнесу Володимиру Зеленському та новому парламенту – результати всеукраїнського опитування

Але про це трошки пізніше. Отже, я бачу такі ключові напрями у роботі Мінагрополітики:

1. Відкритий ринок землі, що стане закликом для інвесторів вкладати  в АПК. Я постійно спілкуюся з інвесторами і вони цього прагнуть, бо ринок – це зрозумілі ринкові правила для всіх. Так працює увесь світ, а Україна поки що на півдорозі. Як це зробити – дискусійне та відкрите питання, але в суперечці якраз і народжується істина.

Читати до теми: Концепція вільного ринку сільськогосподарських земель: 4 варіанти законопроектів від аграрного комітету

2. Зближення українського, європейського та міжнародного законодавства в агропромисловому комплексі. Це означає, насамперед , імплементацію відповідних норм законодавства у сфері безпеки харчових продуктів, санітарних та фітосанітарних заходів, а також законодавче врегулювання низки питань, визначених розпорядженням Кабінету міністрів України №847-р від 17 вересня 2014 року. За ініціативою Європейської інтеграційної комісії, до «Стратегії сталого розвитку-2020» було включено механізм переходу до європейських норм маркування та етикетування. Це, передусім, необхідно для ведення ефективної роботи з експортними ринками. Тому відділ, який відповідає за законодавство, треба не лише залишити, а й посилити. А змінювати варто «не кількістю». Потрібні дуже якісні юристи. Зараз у міністерстві працюють експерти, оплачувані Єврокомісією. В теорії це чудова ідея, але в сьогоденних реаліях, коли ці експерти починають передавати працівникам Мінагро документи на підпис, ініціатива зустрічається саботажем на місцях. Працівники міністерства вважають, що високооплачувані експерти можуть самі узгоджувати свої оновлення з іншими інстанціями та відмовляються іти їм назустріч. Система заробітної плати та мотивування має бути значно краще продумана.  Не варто недооцінювати людський фактор.

Читати до теми: Мінагро провалило агроекспортну стратегію для малого та середнього бізнесу. Причини й наслідки

3. Дерегуляція в агропромисловому комплексі. У межах досягнення даної мети необхідно суттєво зменшити тиск державних контролюючих органів на галузь за рахунок перегляду, доопрацювання та відміни низки регуляторних нормативно-правових актів. Я би взагалі створила окремий департамент дерегуляції. Коли ринок давно на крок попереду, ми ще живемо в неадекватні реальності із законами 20-річної давними та купою бюрократичних процесів, які не дають нам можливості динамічного руху у ногу із коливаннями ринку. Застарілі закони обтяжують можливість будь-яких змін.

Читати до теми: ДПЗКУ — приватизація чи деградація?

4. Посилення експортного потенціалу агросектору. Сектор майже не отримує державної підтримки, а якщо й отримує хтось, то лише одиниці. Водночас виробники із сусідніх країн конкурують з нами на зовнішніх ринках, зокрема й за рахунок держпідтримки з бюджету. Як змінити ситуацію з експортним потенціалом країни? Реформи в даній сфері мають бути спрямовані на розвиток експорту української агропродукції, організацію товаровиробників, гарантування продовольчої безпеки, управління внутрішнім ринком та вирішення низки інших актуальних для галузі питань. Має бути розвинута сильна аналітика, та ж система прогнозування — хоча б на 5 років. В межах розвитку ринку АПК має бути сформований конкурентний ринок сертифікації та лабораторних досліджень з метою покращення якості проведення таких досліджень. Також Програма діяльності уряду повинна сприяти створенню та популяризації бренду "Продукт України". Мають бути проведені зміни оподаткування у сфері сільського господарства та впровадження необхідної урядової підтримки. Державну систему підтримки виробників сільськогосподарської продукції варто вдосконалити, адміністративний тиск слід зменшити.

Читати до теми: «Біблія» органічного виробництва: як зміниться ринок після 2 серпня із введенням закону №2496-VIII

5. Приватизація. Час закрити «корупційну годівницю»! В Україні нараховується 3500 державних підприємств. За останні роки лише 4 підприємства, які підпорядковуються Мінагрополітики, були приватизовані.

В такому форматі роботи, як мені здається, Мінагрополітики можна взагалі зачинити на великий замок — ніхто не помітить. Хтось продовжить «годуватися» на державних підприємствах, а безпосередньо агрополітика так впроваджуватися й не буде. Управляння мусить перестати бути номінальним.

Читати до теми: Битва за «Укрспирт», або Як приватизацію «гіганта» намагалися зірвати під стінами Кабміну

Мінагрополітики має займатися формуванням аграрної політики, а не «кришувати» корупційне освоєння державних підприємств. Повинна бути велика ефективна приватизація, а не шматочками. В такому разі постає питання, що робити з такими держгігантами, як ДПЗКУ, «Укрспирт», «Артемсіль» та іншими. Є великі питання до ефективності їхньої роботи.

Потрібно затвердити та імплементувати реальний приватизаційний план – за наступні 1,5 року підготувати до приватизації 60-80%  державних підприємств. За 3 роки питання приватизації має бути закрито. Тоді міністерство зможе зосередитися на питаннях законодавства й підтримки ринку із можливістю більш ефективної роботи у експорті