Безоплатна приватизація землі – перезавантаження: чим замінять 2 га землі українцям – пропозиції влади
Андрій Мартин старший проектний менеджер земельної реформи КМУ

Історично запровадження в Україні безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, яке слід пов’язувати з ухваленням законів України від 30.01.1992 № 2073-XII «Про форми власності на землю» та від 13.03.1992 № 2196-XII «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР», на початку земельної реформи мало стати способом радикального «пришвидшення» становлення ринкових земельних відносин та швидкого формування нового класу приватних землевласників (перш за все, у сільській місцевості), які, за сподіванням тогочасного політикуму, господарюючи на власній землі, мали забезпечувати продовольчу безпеку молодої держави в умовах фактичного колапсу радянської «колгоспної» системи організації сільськогосподарського виробництва.

Переважна частина рішень органів місцевого самоврядування щодо передачі раніше наданих у користування земельних ділянок у власність громадян була ухвалена протягом 1993-1996 років на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок». В цілому, «декретними» є 96 % земельних ділянок з числа тих, які безоплатно передані у власність громадян за часи незалежності України.

Що маємо сьогодні з безоплатною приватизацією землі – 2 га в одні руки фізособам.

Попри порівняно швидке утвердження у 1990-х роках ринкових економічних відносин, інститут безоплатної приватизації земель був не лише збережений, але й розвинений Земельним кодексом України у 2001 році:

  • передача ділянок, що перебувають у користуванні громадян (ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗКУ);
  • безоплатне отримання земельних ділянок державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (ч.ч. 6 – 9 ст. 118, ст. 121 ЗКУ);
  • приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (ст. 25 ЗКУ, ч.ч. 3 – 5 ст. 118 ЗКУ);
  • приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств (ст. 32 ЗКУ, ч.ч. 1, 2, 6 – 9 ст. 118 ЗКУ).

З певними застереженнями до випадків безоплатної приватизації можна віднести безоплатну передачу земельних ділянок громадян юридичним особам, а саме:

  • земель загального користування садівничого товариства – у власність цього товариства (ст. 35 ЗКУ);
  • земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва – житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам (ст. 41 ЗКУ);
  • земельних ділянок, зайнятих багатоквартирними будинками – об’єднанням співвласників (ст. 42 ЗКУ).

 

Читати до теми: Вартість 1 га сільськогосподарської землі після відкриття ринку – прогнози 
 

 Під безоплатну приватизацію землі – 2 га в одні руки фізособам

Фактично в Україні безоплатно отримали земельні ділянки більше 15 млн громадян України. При чому це безоплатне надання земельних ділянок є дуже нерівномірним в розрізі регіонів.  В середньому по Україні із цих 15 млн осіб одна люди на отримала  36 соток га землі безкоштовно. Це різні земельні ділянки: присадибні ділянки, особисте селянське господарство, садівництво, індивідуальне дачне будівництво, будівництво гаражів. Чи є соціальна справедливість в цьому розподілі земель? Не все та просто. Якщо взяти Київську, Сумську, Вінницьку області, то порівнюючи із населенням відповідного регіону, то можна сказати, що майже кожен другий мешканець реалізував своє право на безоплатну приватизацію. У високоурбанізованих регіонах відсоток набагато менший – лише 3% киян реалізували це право. У Харківській, Луганській, Запорізькій – кожен четвертий мав можливість реалізувати своє право на безоплатну можливість приватизувати земельну ділянку.

 

 

Якщо зберегти безоплатну приватизацію 2 га землі для фізосіб – пронози

  •  Уявімо собі, що кожен громадянин України із числа тих, які не скористалися своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки (тобто близько 30,8 млн осіб), все ж таки спробує реалізувати відповідну можливість принаймні в межах площі, яку вже у середньому одержували громадяни (0,36 га на особу). Як бачимо, навіть за таких «консервативних» оцінок знадобиться близько 11,1 млн га державних та комунальних земель, які повинні підлягати перерозподілу.
  • Вже зараз умовно вільних державних земель в Україні вистачить для того, щоб задовольнити лише 10 % від вкрай консервативно оціненої потенційної потреби у земельних ділянках.
  • Якщо ж взяти до уваги, що в Україні щороку народжується близько 500 тис. нових громадян, які, очевидно, також претендуватимуть на безоплатні земельні ділянки в обсязі, не меншому, ніж одержали їхні батьки, то розпорядникам земель державної та комунальної власності доведеться щорічно «відшукувати» додаткових 180,7 тис. га вільних наділів.
  • У випадку ж, якщо усі «безземельні» громадяни України дружно виявлять принциповість і вже зараз захочуть повною мірою реалізувати своє гарантоване законом право на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства максимально можливого розміру – 2,0 га, то в цьому разі для задоволення усіх бажаючих не вистачить усієї території нашої держави.

 

 Читати до теми: Земельна реформа України – основні етапи та події за всі роки незалежності  

Безоплатна приватизація 2 га землі для фізосіб = корупція

  •  Загалом безоплатна приватизація земельних ділянок наче спеціально призначена для того, щоб стимулювати корупцію, посилювати соціальну нерівність та «в ручному режимі» розподіляти основне національне багатство – землі.
  • Земля залишилися одним із небагатьох державних активів, які цілком законно можуть бути «подаровані» окремо взятому громадянину керівником обласного управління Держгеокадастру, більшістю депутатів органу місцевого самоврядування тощо.
  • Приватизація може бути заблокована органами державної влади та місцевого самоврядування на будь-якому етапі, і заявник практично позбавлений ефективних засобів захисту свого права на приватизацію земельної ділянки, проголошеного законом. За таких умов неминуче виникає корупція – у того, хто бажає отримати ділянку, просто немає іншого вибору, ніж «вирішувати питання».
  • «Приватизаційним правом» в Україні нерідко відверто зловживають. Так, у великих містах ділянки приватизуються безоплатно, а потім (знов-таки безоплатно) призначення вже приватних ділянок змінюється на т.з. комерційне (під станції техобслуговування, громадські будинки, офіси, торговельні центри та ін.). Вочевидь, інститут безоплатної приватизації втрачає соціальну функцію і перетворюється на популярний «допоміжний» інструмент у процесі девеломпенту нерухомості.

Безоплатна приватизація 2 га землі для фізосіб – що маємо зробити?

Сьогодні слід чесно визнати – вона безперспективна. Тобто це декларативні норми і, на жаль, через те, що вільною землі вже немає, то кожен бажаючий реалізувати право на безоплатну приватизацію не зможе. Тож прийшов час приймати може й не популярні, але важливі політичні рішення, пов’язані з реформуванням процедури безоплатної приватизації земель.

і

Що можна зробити на заміну безоплатної приватизації 2 га землі для фізосіб?

По-перше, певні елементи безоплатної приватизації в Україні варто залишити. Мати можливість приватизувати і надалі свої земельні ділянки повинні мати: ті громадяни, які мають на ній у своїй власності житлові чи дачні будинки; які тримали у користування землю ще 2002 року за старим земельним законодавством; отримують у власність земельні ділянки при приватизації сільськогосподарських державних чи комунальних підприємств.

Очевидно нові земельні ділянки у громадах можуть надаватися тим людям, які важливі для місцевої громади: працівники соцсфери села, постраждалі внаслідок ЧАЕС, ветерани війни.

Є люди, які мають особливі заслуги перед державою (учасники АТО, особи з інвалідністю внаслідок АТО або революції Гідності, сім’ї загиблих військовослужбовців та учасників революції Гідності). Можливо, для них слід запровадити грошову компенсацію за таку землю, тобто монетизація землі.  У більшості випадків їм як така земельна ділянка не потрібна, вони хочуть отримати за неї гроші. В чому сенс монетизації права на безоплатну приватизацію? Як варіант пропонується надати людям не можливість безоплатного отримання землі, а здійснити її пільговий викуп за ринковою вартістю з суттєвою знижкою, порівняно з ринковою вартістю і розстроченням платежу. Це буде справедливо, бо у цьому випадку земельна ділянка, яка розташована у регіоні, і її особа отримає дуже-дуже дешево, можливо, навіть і безплатно. В такому разі не буде дерибану дорогої землі, наприклад, у місті Києві або в інших обласних центрах, яка коштує мільйони гривень. Зрозуміло, що нерівноцінно одному учаснику АТО надавати земельну ділянку вартістю у 2 млн грн, а іншому у 20 тис. грн. Ця монетизація зробить придбання землі чесним, справедливим та рівним для усіх

 

По-друге, безоплатне отримання земельної ділянки має служити певним соціальним цілям. Її слід надавати тільки тому, хто на ній реально працюватиме. Як цього досягнути? Заборонити тим, хто отримав земельні ділянки безоплатно, на певний срок (7 років) змінювати цільове призначення землі, тобто передавати цю земельну ділянку третім особам і відчужувати її.

Можливо також варто відкоригувати норму про безоплатну приватизацію для ведення особистого селянського господарства – зменшити з 2 га до 60 соток. Для особистого селянського господарства цього, як правило, цілком достатньо.

Також необхідно відкоригувати земельне господарство України (Земельний кодекс України): прибрати норми, які дозволяли дерибанити землі лісогосподарського призначення та водного фонду. Підкреслюю, що в нас середина 2000-х років навколо Києва було роздерибанено близько 10 тис. га лісу. Це, я вважаю, неправильно, ліс має бути суспільним надбанням.

Читати до теми: Зміна підходу до розрахунку нормативної грошової оцінки землі  – що зміниться для аграріїв та власників паїв?

Земельні ділянки, які надаються у користування без проведення земельних аукціонрів  третім особам і як правило перекочовують завдяки такій схемі  зі знижкою агрохолдингам треба теж припинити. Якщо земля передається холдингу, то він бере  її в оренду на земельних торгах офіційно. Землі, які сьогодні знаходяться у користування повинні приватизуватися користувачами, якщо надавалися до 2002 року за старим Земельним кодексом України, коли видача основної частини земельних ділянок громадянам була здійснена.

 

Надання земельних ділянок на випас худоби має здійснюватися на аукціонах, в той же час органи місцевого самоврядування повинні створювати можливість громадських місць випасу, відповідно громадські пасовиська матимуть окремий статус, де всі члени громади матимуть можливість випасати свою худобу за певну невеличку плату.

Що стосується житлово-будівельних гаражних кооперативів, то тут категорично треба прибрати саму можливість надавати земельні ділянки у власність їм, оскільки за великим рахунком – це є прикладом зухвалого дерибану державних та комунальних земель. Все ж-таки земельні ділянки під забудову мають придбати на земельних торгах, тому юрособи безоплатного права отримувати землю не повинні мати. Це власні міркування, які стосувалися того, що ми можемо сьогодні зробити із безоплатною приватизацією.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

15 листопада 2019
Андрій Мартин: Законопроект №2194 наблизив країну на крок до ринку землі та земельної децентралізації
На крок ближче до ринку землі в Україні та земельної децентралізації став парламент, прийнявши законопроект №2194 «Про внесення змін до деяких...

Вибір редакції

16 жовтня 2023
Аграрні закони та законопроекти за 2023 рік
Ринок землі, передача державних земель Фонду держмайна, земельні пільги для учасників бойових дій, ринок ГМО, агроекспорт, сухопутні коридори,...
13 листопада 2023
Аграрний експорт з України – уряд змінив правила
Аграрний експорт України з 11 листопада 2023 року почав здійснюватися за новими правилами. Підстава – в дію вступили дві урядові постанови: №...
8 грудня 2023
Агроінтеграція: чи проковтне український АПК європейських виробників після вступу в ЄС?
Входження України до Євросоюзу радикально оновить реформу Спільної аграрної політики (САП) ЄС, або «розірве» з середини аграрний бюджет...