Молочна галузь України та її майбутнє через 10 років: проблеми, національна програма розвитку та державна підтримка
Вадим Чагаровський

Для початку давайте поглянемо, яке місце в світовій молочній галузі має Україна. Я зробив два порівняння: 1990-ті роки і сьогодення. У 90-х Україна посідала 6-те місце з виробництва молока у світі.  Можу сказати, що у 1994 році Україна виробляла 24,5 млн т молока, а вже сьогодні статистика дає нам показник у близько 10 млн т молока. І ми ніби посідаємо в рейтингу 18-те місце. Але це — статистичні дані. Реальність зовсім інша. Насправді  ми виробляємо 6,5 млн т молока і, відповідно до розрахунків, це 32-ге місце в світовому рейтингу.

Основні показники молочної галузі: ретроспектива за 30 років. За ці роки кількість переробних підприємств скоротилася в три рази.

Станом на кінець 2019 року ми маємо 192 підприємства, які показали результати своєї діяльності. Виробництво молока впало до 6,5 млн т – не 9,8 і не 10.

·         переробка молока – 3,8 млн т,

·         продукція з незбираного молока (питне молоко, ферментована продукція, свіжий кисломолочний сир) – 1,1 млн т (у 90-х було 6,4 млн т),

·         вершкове масло – 89, 2 тис. т (ми маємо пам'ятати, що тут статистика подвоюється, адже великі компанії часто купують продукцію у малих підприємств і перефасовують під власним брендом),

·         сир – 128,6 тис. т

·         сухе молоко – 34,1 тис. т

·         згущене молоко – 74,5 тис. т

·         споживання молока на душу населення –185 кг на рік ( у 1990-х – 373 кг)

Ситуація в молочному скотарстві

Поголів'я корів:

·         1990 р. — 8,5 млн гол.

·         2020 р. — 1,7 млн гол.

Варто зазначити, що у 1990-х роках на фермах тримали 6,3 млн голів, в особистих селянських господарствах було 2,2 млн голів.

У 2020 році особисті господарства тримають 0,4 млн голів, а на фермах – 1,3 млн т. Варто зауважити, що ідентифікація поголів'я у населення не закінчена, тож показник 1,7 млн т викликає певні сумніви. А це робота. яку повинна була зробити держава ще до 2015 року.

Ми повинні зараз кричати, не говорити, а кричати нашому уряду, що у нас катастрофа в галузі!

Катастрофічний стан особливо помітний, якщо порівнювати виробництво молока у 90-х роках та нині.

Виробництво молока:

·         1990 р. – 24,5 млн т (господарства – 18,6; населення – 5,9 млн т)

·         2020 р. – 9,8 млн т (господарства – 2,7; населення – 7,1 млн т)

Нагадаю, що показник 9,8 млн т – це не точна статистика, адже більш точний показник – 6,5 млн т. Господарства дійсно виробляють продукції на рівні 2,7 млн т і останніх 5 років ми бачимо позитивну тенденцію виробництва молока у господарств, але чомусь за статистикою у нас стало вироблятися більше молока в особистих селянських господарствах. Не хочу зараз говорити про методи статистики, але ми знаємо, що це маніпуляція – немає цього молока.

Ціни на молоко:

У грудні-січні 2019 року у нас ціна була найвищою в Європі. Окрім нас, вищими цінами могла «похвалитися» тільки Росія. Потім відбулося сезонне зниження цін. Зараз також бачимо зменшення цін за рахунок того, що гривня стає слабшою. Та водночас, сьогодні ціна перебуває на середньоєвропейському рівні – 30 євроцентів.

А тепер подивимося баланс виробництва та споживання. Це дані ІFC. Ми вдячні їм за надану інформацію, але вона не зовсім точна, адже тут використана хибна статистика. До того ж, ми бачимо, що до 2016 року забезпечення в Україні населення вітчизняним молоком було більш-менш сприятливим, а потім стрімкими темпами ми скотилися у дефіцит.

Баланс молока

Цього року у нас дефіцит майже в один мільйон тонн молока. І це не дивно, адже за останніх два роки споживання населенням молока і молочних продуктів збільшилося, але триває зменшення вітчизняного виробництва молочної продукції. А збільшення споживання забезпечують імпорт і фальсифікат.

Знову розрахунки зроблені з акцентом на 9,8 млн т молока, тож потрібно зважати на похибку.

·         статистика показує переробку – 4,1 млн т

·         загальний фонд споживання – 7 млн т (з урахуванням імпорту) на 38 млн людей (185 кг/рік)

·         залишки – 0,8 млн т (саме з цього молока виготовляють фальсифікат, але продається воно за готівку, адже невеличкі підприємства працюють за готівку)

У наших сусідів надлишок (баланс) молока має такий вигляд:

·         Європа – станом на початок 2020 року 15-18 млн т. На 2025-26 рр. надлишки молока прогнозуються на рівні 30 млн т. І куди ці надлишки ітимуть? Сюди, до нас.

·         Польща – на сьогодні у них надлишків молока 2,5 млн т за збереження політики, яку сьогодні веде Європа, надлишки молока у 2025 році за прогнозом у них будуть 4 млн т.

·         Україна – дефіцит молока 1 млн т. Якщо зараз не змінити ситуацію, вона стане ще більш критичною.

Імпорт молочної продукції, який здійснюється Україною, турбує всіх. Особливо, коли йдеться про останні два роки. Ми можемо побачити зростання імпорту за всіма категоріями продуктів на 278%

У свою чергу, Україна на зовнішніх ринках натуральних молочних продуктів почувається не дуже добре. У нас зменшився експорт на 20% у порівнянні з минулим роком (за аналогічний період). І показники експорту далі будуть зменшуватися через дефіцит молока. Якщо раніше експорт здійснювався і у нас були залишки 800 тис. т за рахунок надходження молока від населення у весняно-літній період, то зараз ми не маємо молока від населення і той надлишок, який використовувався для експорту – його немає. Тому у нас відсутні перспективи бути конкурентоспроможними на зовнішніх ринках. Ми може скласти конкуренцію лише за умови, що будемо виробляти продукцію з додатковою вартістю. Хоча, сьогодні продаючи такі продукти як сухе молоко і масло – ми неконкурентоспроможні на європейських ринках.

Коли ми у 2015 році підписували перші угоди щодо СОТ, вже тоді я говорив першому заступникові міністра економіки Валерію П'ятницькому, що не можна здавати позиції з підтримки сільського господарства. Ми тоді виторгували пряму підтримку $600 млн для всього сільського господарства, СОТ дозволив. На той час це був політичний крок. Нам потрібно було визначити демократичні цілі і напрямки, та водночас, така недемократична країна, як Росія (так само, як і ми) 13 років вела перемовини з СОТ і підписала в 2013 році підтримку для власного сільгоспвиробництва – $9 млрд.

Квоти на експорт молочної продукції

За 2019 рік ми практично не вибираємо квоти за жодними показниками. Єдине, що за вершковим маслом нам вдалося реалізувати квоти на 100 %. Цьому посприяла біржова ціна у І кварталі 2019 року. Вона була вищою за ціну на нашому внутрішньому ринку. Тому багато наших виробників змогли на вигідних умовах експортувати власну продукцію.

Загалом ці квоти смішні. Я б навіть сказав, іронічні. Їх потрібно переглядати. По-перше, їх потрібно збільшувати і вводити дзеркальні квоти щодо імпорту молочних продуктів. Адже нам Європа на 500 млн споживачів-європейців дала такі квоти, а ми йдемо назустріч Європі й на 38 млн споживачів отримуємо такі ж само квоти, як і в Європі. Фактично у нас з Європою утворився гандикап у 12 разів. Тому ми маємо займати чітку позицію і наполягати на введенні дзеркальних квот, а все, що понад норму, має оподатковуватися у звичному режимі з відповідним митним стягненням. І ці кошти, які прийдуть від митного стягнення, мають акумулюватися у фонді підтримки молочної галузі.

Окремо хотілося б виділити ситуацію, яка у нас виникла з Білоруссю. Білорусь виробляє 7,2 млн т молока. Минулого року переробили 6,7 млн т. Але подивіться, в Білорусі 9 млн споживачів і вони переробили 6,7 млн т молока, а Україна зі своїми 38 млн населення переробила 3,8 млн т. У Білорусі постійно виникають проблеми з Росією і так буде надалі. Тому білоруси бачать поруч нас, наший дефіцит — і вони вже тут. Водночас, це політична воля керівництва нашої держави, щоб білорусів тут не було. Причина – вони підтримали зовнішньоекономічне ембарго Росії на ввезення молочних продуктів до країн Євро-Азійського союзу. Якщо Казахстан масовою думкою і окремою постановою не підтримав, то білоруси підтримали.

З першого січня 2016 року жодного кілограма молочної продукції немає у Білорусі з України. Разом із тим, за цей час було відкрито 14 білоруських підприємств, яким було дозволено експортувати продукцію до нас. Я спочатку не міг домогтися притомної відповіді на запитання про доречність такого рішення, а потім мені пояснили, що це така політична воля. Адже білоруси купують у нас соєвий шрот. У нас немає куди дівати соєвий шрот. Білоруси купують його для кормів  великої рогатої худоби, а потім вони нам експортують свої молочні продукти.

Ви вдумайтеся! Яка може бути «політична воля»? Це нонсенс! Замість того, щоб цей шрот пустити тут на виробництво комбікормів і розвиток тваринництва, ми сьогодні годуємо білоруських корів і купуємо потім їхнє молоко в Україні.

Як на мене, в цьому питанні має бути чітка позиція держави й уряду: поки Білорусь не відмовиться від підтримки російського ембарго, її продукції у нас не повинно бути.

Ситуацію потрібно вирішувати. А для того, щоб успішно це зробити, потрібно вивчити успішний досвід інших країн. Я взяв два приклади: Ірландія з її дрібнотоварним виробництвом і великою кількістю сільськогосподарських виробників (17 тис. фермерів, які виробляють 5 млн т молока на рік) та США, де велике промислове виробництво, де у фермерів немає стада менше, аніж 500 голів, і де виробляється 90 млн т молока на рік).

Ірландія сьогодні 90% молочної продукції експортує. США орієнтувалися винятково на внутрішній ринок.

Які причини успіху Ірландії? Консолідація кооперативів. Більшість світової молочної галузі (60 %) – це молочні кооперативи. В Україні цього немає. Державна підтримка експорту ірландського виробника контролюється і підтримується експортним комітетом. В результаті у Велику Британію експортують 30% відсотків продукції, до Євросоюзу експортують 30% продукції і ще 40% – до інших країн світу. Вони почали виробляти продукцію з високою додатковою вартістю. Сьогодні з Ірландії везуть сухі дитячі суміші в Росію оптом, там уже росіяни з напівфабрикату роблять рідкі суміші, пакують цю продукцію і продають як російський продукт. Сьогодні в Росії немає виробництва дитячих сумішей із рідкого молока, лише з сухого.

У США найбільша консолідація переробних ферм. Найбільша кількість. До всього, я наголошую, працює державна політика захисту аграрного сектору (не більше 2% товарів іноземного походження на полицях магазинів). Отака політика США. Працює рада з експорту молочної продукції. Кожного четверга Чиказька біржа встановлює ціни. Молочні виробники орієнтуються щочетверга на ціни масла й сухого молока на біржі і за допомогою коефіцієнта перераховують відразу ціни на сировину. У них немає сезонності, як це відбувається у нас. Немає дефіциту і зовсім по-іншому розраховується ціна на сировину.

Головний фактор успіху цих двох схем розвитку молочної галузі – державна підтримка

То невже ми такі дурні, що не можемо дати собі ради? Ні, у нас є 5 документів, які приймалися і мали сприяти розвитку тваринництва:

Перший документ – це закон про податок на додану вартість (спецрежим). Я вважаю, що це було позитивно. Як тільки його у 2012 році відмінили, почалося стрімке падіння виробництва молока населенням. Так, цей механізм мав недоліки (з вхідним та вихідним ПДВ для компаній що розвивалися). У майбутньому цей пункт потрібно буде виключити і залишити лише матеріальну базу.

Ще у 2005 році було розпорядження міністра про концепцію державної програми розвитку. Але концепцію не затвердили. У 2015 році було розпорядження Мінагрополітики про розвиток молочного скотарства. Але ця галузева програма базувалася на хибних статистичних показниках. Коли програма створюється на брехні, вона також буде хибною. Програма створюється, але вона не діє.

 У 2015 році знову з'явилася низка концепцій, але не дієвих програм.
Як на мене, у програмі розвитку до 2030 року чисельність поголів'я має збільшитися:

·         Обсяги виробництва – 10 млн т

·         Обсяги переробки – 8 млн т

·         Споживання молока і молочних продуктів – 250 кг/1 особа

На цю програму потрібно 90 млрд грн протягом 10 років (9млрд грн. щороку, з них 50% – держпідтримка). Чому така цифра? Rabobank підрахував, що для збільшення виробництва і переробки 1 млн т молока потрібно інвестувати 750 млн євро. Нам потрібно збільшити виробництво на 4 млн т молока. В перерахунку євро до гривні – маємо 9 млрд грн на рік.

У нас ще є час (до листопада), щоб до другого читання закону про бюджет донести цю інформацію уряду. Крім бюджету ми маємо ще низку пропозицій про підтримку галузі:

·         Державні дотації з поверненням спецрежиму ПДВ

·         Використання аграрного фонду

·         Державні субсидії для стимулювання експорту молочної продукції

·         Державні тендерні закупівлі молочної продукції тільки від виробників

·         Створення Фонду підтримки тваринництва (введення норми: 25 голів на 100 га)

·         Створення спеціального рахунку для акумуляції митних надходжень від імпорту молочних продуктів

·         Звільнення від сплати ПДВ на імпортне обладнання для молочного скотарства та переробної галузі.

Окрім цього, варто зауважити, що в Україні є ще одна велика біда – це деградація. У нас відсутні кадри, немає центрів підготовки. Це все потрібно відновлювати, нам потрібно створювати центри підготовки кваліфікованих спеціалістів.

 

 

 

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

10 червня 2020
Через низькі закупівельні ціни на молоко зупиняється будівництво переробних підприємств
У господарстві ТОВ «Батьківщина-Нива» з Полтавщини планували цьогоріч побудувати цех з переробки молока, проте через низьку...

Вибір редакції

16 жовтня 2023
Аграрні закони та законопроекти за 2023 рік
Ринок землі, передача державних земель Фонду держмайна, земельні пільги для учасників бойових дій, ринок ГМО, агроекспорт, сухопутні коридори,...
13 листопада 2023
Аграрний експорт з України – уряд змінив правила
Аграрний експорт України з 11 листопада 2023 року почав здійснюватися за новими правилами. Підстава – в дію вступили дві урядові постанови: №...
8 грудня 2023
Агроінтеграція: чи проковтне український АПК європейських виробників після вступу в ЄС?
Входження України до Євросоюзу радикально оновить реформу Спільної аграрної політики (САП) ЄС, або «розірве» з середини аграрний бюджет...