Передача с/г землі громад: спочатку землю місцевим, потім – заїжджим. Чи це законно?

Можливість передачі земель сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність ОТГ – це нова можливість, але, водночас, і додатковий клопіт для громад. Головна складність, яка виникає у процесі обігу цих земель – вирішити, хто та у яких розмірах зможе їх отримати задарма у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації, передбаченої статтею 121 Земельного Кодексу України.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу відповідної земельної ділянки площею не більш ніж 2 га. І, звісно, кожен охочий реалізувати своє право намагається реалізувати його максимально – просить ці 2 га сільськогосподарської землі.  Завдяки розпорядженню Кабінету міністрів України №60-р у 2018-2019 роках уже передано таких земель понад 1,5 млн га.

Читати до теми: Земельна реформа та сільське господарство: як далі? 

Раніше місцеві ради приймали власні положення, якими хотіли створити додаткові критерії відбору «обраних» для отримання земель. Переважно мали гарні наміри: створити можливість скористатися нормами безоплатної приватизації передусім мешканцям громади. Адже вже згадана стаття 121 ЗКУ передбачає таку можливість усім громадянам України, не надаючи жодних преференцій будь-кому. Проте така практика почала поступово зникати, адже ради розуміють, що вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їхніх повноважень або суперечать закону. Прийти до таких висновків багатьом допомогла Постанова КАС ВС від 06.02.2019 № 638/20447/14-а (К/9901/3041/18). У ній вказано, що відносини, визначені статтею 118 Земельного кодексу, не врегульовуються актами органів місцевого самоврядування. 

Що залишилося? Надавати усім заявникам максимальні 2 га?

На сторінці Facebook-спільноти Центр дослідження судової практики з’явився пост із посиланням на цікаву Постанову КАС ВС від 11.09.2019 №379/656/16-а (К/9901/13722/18). У ній зазначено, що ОМС має право надавати земельні ділянки будь-якого розміру у межах до 2  га та встановлювати різні розміри для членів громади й інших заявників.

Читати до теми: Децентралізація зсередини: що заважає добровільному об’єднанню ОТГ 

Про що вона? Коротко:

Заявник звернувся до ради, щоб отримати земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Однак на засіданні постійної комісії запропонували своїм надавати по 2 га, а заявникам, які не є постійними жителями громади, по 1 га. На основі такої пропозиції згодом прийняли рішення, тож наш заявник отримав замість 2 лише 1 гектар.

Верховний суд не вбачає у цьому порушення прав позивача з наступних підстав:

• Конституція України та Закон України «Про місцеве самоврядування» наділяють органи місцевого самоврядування правом самостійно реалізувати надані їм повноваження, а також визначати, як діяти в інтересах територіальної громади;
• Жоден нормативно-правовий акт не зобов’язує органи місцевого самоврядування надавати земельну ділянку саме у розмірі 2  га, а у  ЗК України зазначено – «не  більше 2 га». Права позивача не порушено, оскільки йому надано відповідний дозвіл на 1 га;
• Суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 1  га, а не 2  га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, які можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їхній обов’язковий розмір;
• Органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема, надаючи перевагу жителям села. Проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їхніх повноважень або суперечать закону.

Читати до теми: Близько 700 тис. га земель передали громадам лише на папері 

Які можна зробити висновки? Маємо цікаву ситуацію: можна здійснювати розпорядження (і в процесі цього розпорядження надавати преференції). Це називається – самостійно реалізовувати надані повноваження та визначати, як діяти в інтересах територіальної громади. Головне, не закріплювати дану процедуру в жодних нормативних актах ради, бо тоді це вже дискримінація.

Бажання громад насамперед забезпечити землею власних мешканців – природне й зрозуміле. Та чинне законодавство не дає такої можливості. Аналізуючи вищезгадану постанову, можливо, бажання стане реальністю.