Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації переважного права купівлі земельної ділянки орендарем, останнім відомим місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія
Детальніше про закон України № 13251
Проектом закону пропонується встановити, що у разі, якщо останнім відомим місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням орендаря є тимчасово окупована територія України:
повідомлення орендаря здійснюється за допомогою засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (телефонного дзвінка або текстового повідомлення);
за відсутності відомостей про номер телефону орендаря – повідомлення здійснюється шляхом надсилання електронного листа на відому адресу електронної пошти;
орендар вважається належним чином повідомленим у день здійснення телефонного виклику із відповідним інформуванням або на наступний день після надсилання текстового повідомлення чи електронного листа.
Прийняття законопроекту сприятиме:
- захисту прав як і власників землі, так і орендарів земельних ділянок;
- стабілізації цивільного обігу земельних ділянок;
- підвищенню ефективності механізму реалізації переважного права орендарів.
Чинне законодавство України встановлює переважне право орендаря на придбання земельної ділянки у разі її продажу. Земельний кодекс України встановлює чітку процедуру повідомлення суб’єкта переважного права про намір продажу орендованої земельної ділянки. Так, якщо продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснюється не на земельних торгах, нотаріус зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви про державну реєстрацію наміру продажу землі повідомити про такий намір суб’єктів переважного права цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або особисто під розписку. Суб’єкт переважного права вважається повідомленим про зазначений намір також у разі його відмови отримати повідомлення, про що є відповідна позначка, або якщо повідомлення повернулося до нотаріуса у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Однак у випадках, коли орендар перебуває на тимчасово окупованій території, реалізація цього механізму є фактично неможливою через обмежений або відсутній доступ до засобів поштового зв’язку на відповідних територіях. Це унеможливлює реалізацію переважного права орендаря і створює правову невизначеність для власників земельних ділянок та нотаріусів.
У зв’язку з цим виникла необхідність удосконалити процедуру повідомлення орендаря, передбачивши альтернативні сучасні засоби зв'язку, що забезпечують фіксацію факту повідомлення.
