Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку повернення земельної ділянки у разі припинення договору оренди

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено право оренди земельної ділянки. У частині дев’ятій вказаної статті встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Зокрема, визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Однак, варто зауважити, що Земельний кодекс України та Закон України «Про оренду землі» не встановлюють моменту повернення земельної ділянки. В зв’язку з цим, пропонується внести уточнення до зазначених законодавчих актів України щодо порядку повернення земельної ділянки у разі припинення договору оренди.

Законопроектом пропонується встановити у Земельному кодексі України та Законі України «Про оренду землі», що у випадку припинення або розірвання договору оренди земельна ділянка вважається повернутою з моменту державної реєстрації речових прав, якщо інше не встановлено договором. У випадку розірвання договору в судовому порядку, земельна ділянка вважається повернутою з моменту державної реєстрації речових прав.

У випадку, якщо на момент прийняття рішення суду про розірвання договору оренди земельна ділянка не звільнена від сільськогосподарських культур, суд встановлює орендарю строк необхідний для збору врожаю, шляхом відстрочення виконання рішення суду на такий строк.

Законопроект сприятиме удосконаленню положень Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» в частині порядкуповернення земельної ділянки у разі припинення договору оренди.