Проект Закону про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації

Законопроектом пропонується затвердити переліки об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, зокрема:

• перелік акціонерних товариств, у статутних капіталах яких частка корпоративних прав, що належать державі, не може бути меншою                    ніж 50 відсотків + 1 акція та не підлягає приватизації – 9 об'єктів;
• перелік акціонерних товариств, у статутних капіталах яких частка корпоративних прав, що належать державі, становить 100 відсотків, державних унітарних та казенних підприємств, що не підлягають приватизації – 101 об'єкт.

Об'єкти включалися до переліків за такою процедурою:

1. відповідно до критеріїв щодо заборони приватизації, встановлених статтею 4 Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна»;
2. з урахуванням пропозицій суб'єктів управління об'єктами державної власності, що надавалися в рамках групування державних підприємств за переліками відповідно до стратегічного бачення поводження з ними, тобто, до переліку включалися ті об'єкти, що в силу цього документу планово передбачалося залишити у державній власності.

Таким чином, до зазначених переліків включені об’єкти, функції яких не можуть у повній мірі виконуватись суб’єктами господарювання недержавного сектору:

• підприємства, що забезпечують енергетичну незалежність та обороноздатність держави;
• є природними монополіями;
• діяльність яких має критично важливе значення для суспільства.

Крім того, законопроектом передбачається, що у разі прийняття рішення про зменшення у встановленому законодавством порядку частки корпоративних прав, що належать державі у статутному капіталі акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цього Закону, а також про перетворення державних унітарних підприємств, зазначених у цьому додатку, в акціонерні товариства, частка корпоративних прав, що належать державі у статутному капіталі таких товариств, не може бути меншою ніж 50 відсотків + 1 акція та не підлягає приватизації;

Також законопроектом передбачається викласти у новій редакції пункт 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Так, статтею 1291 Конституції України закріплюється принцип обов’язковості виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Так, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Зазначене може призвести до додаткового навантаження на державний бюджет.

При цьому, на сьогодні законодавством встановлені запобіжники від знищення державних підприємств під час примусового стягнення боргів та закріплено можливості для належного функціонування об’єктів права державної власності.

Так, Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» з метою забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.