7 серпня 2017, 17:24, Земля

«Вільний обіг землі в ЄС» — 8 моделей, про які не розкажуть експерти

В очікуванні зняття мораторію на землі сільськогосподарського призначення в Україні, депутати й експерти часто наводять приклади функціонування вільного ринку землі в країнах Європи та радять впровадити деякі запобіжники в українську модель. Що насправді передбачено законодавством європейських країн та чи дійсно ринок «вільний» — читайте далі.

Польща

30 квітня 2016 набув чинності закон щодо обігу землі, що вводить певні обмеження на продаж сільськогосподарських земель у Польщі.

Згідно з законом, сільськогосподарські землі може купити лише держава, релігійні об’єднання й фермери, проте не всі без винятку. Бажаючий купити землю повинен володіти не тільки сільськогосподарськими навичками, а й бути власником сільгоспугідь площею до 300 гектарів та проживати в місцевості, у якій бажає придбати землю. Більш того, щонайменше 10 років покупець зобов’язується вести на цій землі господарську діяльність, і без дозволу суду не може цю землю ні продавати, ані здавати в оренду. Ці правові положення не стосуються сільськогосподарських угідь площею до 0,3 га (30 акрів).

Франція

У Франції, за усіма операціями на ринку землі сільськогосподарського призначення стежать державні місцеві компанії, які входять у спілку Sociétés d’Aménagement Foncier et d’Etablissement Rural (SAFER).

Особливо компанії слідкують за тим, щоб не допустити різкого скорочення числа сімейних господарств. Спілка SAFER, як і Польське агентство сільськогосподарської нерухомості (ANR), користується правом першості на купівлю землі, а крім цього вона може не допустити підписання угоди на продаж.

SAFER заблокує угоду на продаж, якщо вважатиме, що вона носить спекулятивний характер, торги відбуваються за зниженою ціною або операція може спричинити розпад домашнього господарства чи стати на перешкоді діяльності фермерам-початківцям у конкретній місцевості.

Загалом, механізм Франції є достатньо суворо врегульованим. Діє не лише право першості на купівлю для власників сусідніх земель, а й зобов’язання щодо особистого користування придбаною землею протягом 15 років із забороною оренди. Країна настільки захищає свою землю перед іноземним покупцем, що на практиці її може придбати лише корінний французький фермер.

Німеччина

Влада може не погодитися на продаж землі, якщо угода має спекулятивний характер, торги відбуваються за зниженою ціною, або ж якщо новий власник не має наміру використовувати угіддя в сільськогосподарських цілях. Владні структури можуть заблокувати здійснення такої операції, внаслідок якої може відбутись надмірна концентрація землі в руках одного власника. Покупець зобов’язаний подати план розвитку власного земельного господарювання.

Правовими нормами стосовно обігу земель у Німеччині займається спілка Bodenverwertungs und verwaltungs GmbH (BVVG), яку курує Федеральне міністерство фінансів. BVVG виконує подібні функції, як SAFER у Франції.

Данія

У 2015 році були прийняті законодавчі норми, котрі значно спрощують купівлю землі в цій країні. Розширився перелік осіб, які отримують право на придбання землі, а також скасовано норми щодо площі земельного господарства та вимогу набуття сільськогосподарської кваліфікації. Покупець землі в цій країні зобов’язаний лише осісти на придбаній землі.

Словаччина

Із 2014 року в країні діють нові закони щодо обігу землі, відповідно до яких власником землі сільськогосподарського призначення може бути фізична особа, яка вела свій бізнес у сфері сільського господарства або працювала там щонайменше три роки.

Юридичні особи повинні довести, що мають трирічний стаж ведення бізнесу у сільському господарстві. Покупцями угідь можуть бути особи, які живуть на постійній основі в країні щонайменше 10 років або юридичні особи, які зареєстрували свій бізнес принаймні 10 років тому. Пріоритетністю у процесі купівлі землі користуються особи, що проживають саме у тій громаді, де вони хочуть придбати землю.

Під дію закону не підпадають ситуації, пов’язані з даровизною, передачею землі близьким родичам, не стосується це теж земель у міській зоні та сільськогосподарських ділянок поза межами міської зони площею до 20 акрів (0,2 га).

Румунія

Закон, який вступив у силу в 2014 році, дозволяє продавати землі сільськогосподарського призначення в країні громадянам європейських країн, а також жителям Ісландії, Ліхтенштейну і Норвегії.

Однак пріоритетністю у покупці землі користуються співвласники, орендарі, власники земель, що прилеглі до земельної ділянки, яка продається, а також Румунське агентство громадської власності. Коли жодна зі сторін, котрі мають привілей пріоритетної купівлі, не виражає бажання придбати землю, вибір покупця має право здійснити продавець.

Болгарія

Сільськогосподарські землі можуть придбати і володіти ними лише фізичні особи, які легально проживають у країні щонайменше 5 років. Аналогічні вимоги поширюються на юридичних осіб – фірма мусить бути зареєстрована в Болгарії щонайменше 5 років. Право на придбання та володіння землею сільськогосподарського призначення не поширюється на юридичні особи, у яких частку мають партнери або акціонери, зареєстровані у вільних економічних зонах.

Угорщина

Фізичні особи, церкви, фінансові установи та сама держава — це суб’єкти, які мають право на придбання землі в Угорщині. Для того, щоб купити у цій країні землю, треба володіти навичками у сфері сільського господарства або вести бізнес у сільському господарстві щонайменше 3 роки. Особи, які не виконують цих умов, можуть придбати не більше, ніж 1 га сільськогосподарських угідь. Максимальна площа землі, яка може перебувати у власності, обмежена 300-ма гектарами.

Покупець має зобов’язання особисто вести сільськогосподарську діяльність, цільово використовувати землю протягом 5 наступних років після купівлі, а також не передавати право на користування нею третій стороні.

в