100% землі у державній власності довели мешканців Таджикистану до бідності. Про це йдеться у спільному проекті AgroPolit.com та EasyBusiness.in.ua: «Земельна реформа пострадянських країн – досвід Таджикистану».
Неефективне використання с/г земель після розпаду СРСР штовхає владу Таджикистана на проведення земельної реформи. Вище керівництво не квапиться віддавати націоналізовану у людей землю і не вводить приватизацію.
Реформа ринку землі, як така, в країні проведена не була. 100% землі й досі знаходиться у власності держави, фізичні та юридичні особи не можуть бути власниками землі. Натомість в країні була проведена земельна реформа, у ході якої фізичні та юридичні особи отримали першочергове та другочергове право користування земельними ділянками. Але на практиці і ця реформа не була ефективною. Попри нову назву домогосподарств, одна третина ферм наслідувала колгоспну форму організації СРСР», – говориться у дослідженні.
Зараз в країні 73,3% населення проживає у сільскій місцевості, яке характеризується найбільшим рівнем бідності у регіоні. На сільське господарство припадає 27,4% ВВП. Фермерські домогосподарства є основним джерелом отримання доходу та їжі для сільського населення. Середній розмір фермерського домогосподарства в Таджикистані становить лише 0,1 га.
Читати до теми: Земельна реформа старих країн-членів ЄС – досвід Нідерландів
Детальніше про ринок землі у Таджикистані читайте у матеріалі AgroPolit.com «Земельна реформа пострадянських країн – досвід Таджикистану».
Нагадаємо, в дослідженні під назвою «Створення вільного ринку землі с/г призначення в Україні», експерти EasyBusiness.in.ua виділяють кілька груп країн, які схожі між собою за територіальною ознакою: старі країни-члени ЄС та інші розвинені країни; нові країни-члени ЄС; країни-кандидати ЄС; пострадянські країни; країни Латинської Америки; країни північної Америки; країни Азії; країни Африки.
Автори дослідження, при класифікації земельних відносин у конкретних країнах (всього 60), до уваги брали наступні дані: Рейтинг Doing business від Світового банку, Index of Economic Freedom від Heritage Foundation, Global Competitiveness Index від World Economic Forum тощо.
Дослідження дає відповіді на такі питання:
Чи сформована приватна власність?
Чи мають іноземці право на купівлю?
Чи є інші обмеження?
Чи є цінові обмеження?
Чи є кількісні обмеження?
Проаналізувавши ринок с/г земель, країни було поділено на 4 типи:
1) Закритий ринок – передбачає відсутність можливості повної реалізації права приватної власності.
2) Закритий для іноземців – іноземці та юридичні особи на ринках даного типу не можуть бути власниками та купувати с/г землю, але можуть користуватись на правах оренди.
3) Відкритий з обмеженнями – вони торкаються навіть резидентів країни, наприклад такі як максимальна ділянка, вимог освіти, досвіду роботи та інше.
4) Відкритий ринок – абсолютно відкритий та лібералізований.