Україна і досі є об’єктом, а не суб’єктом глобальної гри, який розігрують то в Мінському, то в Нормандському форматі у Парижі. Про вихідні позиції наших міжнародних партнерів та противників у 2021 році і у що це виллється для нас читайте у матеріалі на АgroРolit.com.
«В основному фокусі поміркованого центриста-демократа Джо Байдена буде саме політика внутрішнього зшивання електорату демократів та республіканців, розірваного подіями зі штурмом «трампістами» Капітолію. Адже після виборів у США та подій в Капітолії та Палаті представників з імпічментом Дональду Трампу чітко викристалізувалася тенденція руйнування двопартійної системи (Партія республіканців та Партія демократів) у США на чотирьохпартійну. Усередині демократів намітилися радикали — крайні ліві. У республіканців — націоналісти, крайні праві. Частка симпатиків самого Дональда Трампа у лавах республіканців є доволі відчутною, і ключове питання — чи утримається Трамп на їх чолі, чи його місце займе протягом наступних чотирьох років інший політик?» — ідеться у матеріалі.
Якої напруги сягне політично-електоральне протистояння у США? Залежить від позиції Джо Байдена.
Якби не було штурму Капітолію, то відповідь могла би бути не така гучна. Але! Це як з чоловіком: якщо жінка пробачає хоч раз йому недостойну поведінку — він починає думати, що все «Ок!», і діє ще гірше надалі. Тому має бути відповідь чітка. У цій же ситуації Джо Байден — йому потрібно показати, що така поведінка на пагорбах Білого дому — це недостойно, а значить — буде жорстка реакція. Чекаймо на посадки штурмовиків і розвиток сюжету з імпічментом Трампу. Адже, як казав ще 16-й президент США Авраам Лінкольн, дім, розділений навпіл, не вистоїть», – зазначається у блозі.
Також у матеріалі ідеться, що очікується курс на пом’якшення відносин США з Росією.
Саме так. М’який альянс, з допомогою якого США намагатиметься стримати економічне зростання Китаю, який вони бачать головним своїм опонентом на глобальній шахівниці в наступні 5-10 років. Росія активно всі ці роки допомагає Китаю посилюватися. Відтак Білому дому доведеться чимось «задобрити» Росію від стрімкого зближення з КНР. Чи не стане Україна розмінною монетою в цій грі? Питання», – зазначається у статті.
У питанні позиції Європи щодо України ключовим словом є невизначеність.
Хто ж з політиків і якого спрямування спустить «якір» на дно європейської політики після залишення посту канцлера Ангелою Меркель? Якщо Макрон — не бачу особливих приводів для радощів: він теж може виявитися «котом у мішку» для нас. І Нормандський формат у цьому йому допоможе якнайкраще. За нинішньої політичної напруги втрата хоча б на певний час одного з ключових міжнародних партнерів у перемовинах з РФ (Німеччина — один з найнадійніших) для України неприпустима. А то так і дивись: складуться «карти» — зійдуться зірки», – зазнаається у блозі.