Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель
Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель

Аграрії рахують збитки від посухи, а уряд робить вигляд, що нічого не сталося. Нічого – це щонайменше 6,5 млрд грн втрат, і під ударом аграрії семи областей. Чи знайдуть вихід із ситуації цього року – питання. Щоб ситуація надалі не поглиблювалася (а фактор погоди все більше даватиме негативний вплив на Україну й агросектор зокрема) уряду варто вже зараз запустити систему кроків для відновлення зрошення в Україні. AgroPolit.com проаналізував ситуацію зі зрошенням в країні та зібрав поради, як правильно запускати цей проєкт.

Читайте до теми: Втрати від посухи. Чи подасть уряд «сильну» руку українським аграріям
 

Урядова позиція – голову в пісок

І хоча уряд підготував алгоритм отримання сільськогосподарськими товаровиробниками відшкодування з резервного фонду бюджету, однак Кабмін не спромігся затвердити окремого порядку виплат коштів постраждалим аграріям за збитки від посухи чи надати якісь роз’яснення місцевій владі щодо механізму компенсацій. Відтак органи виконавчої влади мають керуватися постановою КМУ від 29 березня 2002 року №415. А це означає, що аграріям компенсують збитки, позичаючи гроші з резервного фонду, і їх потрібно буде повернути.

На цьому тлі профільний міністр продовжує приколихувати аграріїв байками, що все буде, а поки ви тримайтесь! 

Зрозуміло, що всі аграрії, чиї господарства постраждали від посухи цього року, хотіли б отримати відшкодування негайно. Але не все так просто. Лише на майбутній рік ми будемо додавати інструмент, який дозволить страхувати врожай і компенсувати втрати за рахунок держави. Сьогодні ми вивчили всі урядові можливості, у нас є відповідний фонд. Багато хто запитує, чому на компенсацію пожеж, які були на Луганщині та Житомирщині або повеней на Івано-Франківщині, гроші виділяються, а постраждалим від граду чи щось на кшталт – ні.

Згідно з чинним законодавством, держдопомога може виділятися лише кінцевому споживачеві – фізособі, яка постраждала. Допомога господарству чи юридичній особі може виділятися винятково на поворотній основі. А поворотна основа – це короткий термін, до кінця грудня. Як ми не намагалися знайти якісь шпаринки, нічого не вийшло. На жаль, така форма не влаштує аграріїв, адже там виникає відразу багато питань і щодо ПДВ, і інші. Тому ми будемо пропонувати інструмент, який влаштує всіх, адже є багато постраждалих і до вирішення цієї проблеми треба підходити системно. Але, що стосується аграріїв Бессарабії, Тарас Висоцький спільно з місцевою владою активно опрацьовує всі заявки і в ручному режимі вони спромоглися пройтися вже по 80% випадків, домовилися з представниками банківської сфери про компенсацію відсоткової ставки постраждалим аграріям. Станом на сьогодні аграріям компенсовано 340 млн грн», – заявив міністр Ігор Петрашко.

Водночас Петрашко розуміє, що відновлення системи зрошення потрібне. Але чи будуть на це гроші — не каже.

Відновлення зрошення відкриє Україні хороші перспективи в українському агросекторі: лише відрегулювання поливів на площі 500-550 тис. га дозволить нам додатково виготовляти сільськогосподарської продукцію на 8-10 млн тонн щороку», – заявив міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігор Петрашко.

Сьогоднішній стан зрошувальних систем: як озеленити південь України

В Україні нараховується  5485,3 тис. га меліорованих земель, зокрема, 2178,3 тис. га зрошуваних і 3307 тис. га осушуваних земель із відповідною меліоративною інфраструктурою.

Попри це, єдиної зрошувальної системи в Україні немає, заявив представник ЄБРР Василь Говгера, презентуючи результати трирічного дослідження зрошувальної системи України.

Є багато систем, які різняться в кожному регіоні та навіть у районах однієї області — агрокліматичні та географічні умови надто неоднакові. ЄБРР провів детальний технічний аудит Нижньодністровської зрошувальної системи, яка є однією із найстаріших в Україні, і стан її на сьогодні аварійний. Нижньодністровська зрошувальна система охоплює 40 тис. га землі, з якої фактично зрошується 7,5 тис. га. Для її повної реконструкції необхідно €84 млн, що становить в середньому €2 тис. на гектар інвестицій. Щодо інших зрошувальних систем, для оцінки вартості їхньої реконструкції необхідний такий же детальний аудит», – заявив Василь Говгера.

До того ж користування водою для зрошення в країні зростає. Так, на середину травня 2020 року  водокористувачі відбрали з державних точок водовиділення води для зрошення сільгоспкультур в обсязі  226 млн м3, що в 2,3 разу більше, ніж у 2019 році (96,5 млн м3). Про це повідомила пресслужба Державного агентства водних ресурсів. Це дозволило полити сільгоспкультури на площі 266,4 тис. га (в 2019 році на зазначену дату – 147,4 тис. га). Найбільше полив зафіксовано  в Херсонській області – 176,9 тис. га (2019 — 114,9 тис. га), басейн річок Причорномор'я та нижнього Дунаю – 15 тис. га (2019 — 10,9 тис. га), басейн річок Приазов'я – 39,6 тис. га (2019 — 7,7 тис. га) і в Миколаївській області – 16,9 тис. га (2019 — 8,7 тис. га).

Читайте до теми: Ціни на зернові — підсумки попереднього маркетингового року та прогнози на 2020-2021

На літо 2020 року у Держводагентстві підготували стратегічні документи для моделювання водного дефіциту — водогосподарські баланси, які дають можливість оцінити й виявити, які саме території матимуть водний дефіцит.

Для уникнення дефіциту водних ресурсів встановлено оптимальні режими роботи водних об’єктів. Це ті узгоджені «правила гри» з водокористувачами для збалансованого водокористування в умовах маловоддя», — заявив заступник голови Держводагентства Михайло Хорев на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Зазначено, що загалом наповнення водосховищ дозволяє забезпечити повною мірою водні потреби українців. Це питні й побутові потреби населення, а також потреби зрошення.

Однак наповнення водою окремих водосховищ, які є джерелами водопостачання, не вирішує проблему в цілому.

Основні проблеми пов'язані із роботою систем зрошення та управління ними. Зокрема, це державна монополія на зрошувальні системи, яка є неефективною, оскільки незрозуміло, ані як розподіляються кошти, сплачені за отриману воду, ані як формується тариф на неї. Крім того, аграріїв змушують підписувати договори на отримання додаткових послуг, яких вони фактично не отримують, а кошти за них змушені сплачувати.   

Якщо у Херсонській області такі додаткові витрати становлять 1,4 копійки за 1 кубометр води, то у Миколаївській — 5 коп. Ці послуги прописані у загальному договорі на зрошення, тому, якщо не погодитись, воду на поле не дадуть.

Наприклад, для отримання води з Дніпра миколаївським агропідприємствам потрібно кожен рік укладати договір, в якому окрім самих аграріїв, ще 4 сторони: 1) Управління каналів річки Інгулець, 2) Снігурівське міжрайонне управління водного господарства, 3) Вітовське управління водного господарства, 4) Регіональний офіс водних ресурсів (РОВР) у Миколаївській області. Ось до останнього виконавця у аграріїв Миколаївщини більше всього питань. Згідно договору, РОВР має надавати фермеру послуги з моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних земель. Вартість цієї послуги становить 5 копійок за один кубометр поставленої води. У Миколаївській області 19 районів мають зрошувальні землі загальною площею 190,3 тис. га.

Фермери скаржаться, що у минулому році плата за такі консультації становила 3 копійки, чому на Миколаївщині її підняли до 5 копійок, ніхто не знає. Так само, як і чому тариф прив’язано до кубометру спожитої води. Адже така ж сама довідка в інших організаціях коштує 500−700 грн.

Загалом же аграрії стикаються з низкою проблем, коли заходять у тему зрошення:

  1. проблеми за підключення до електромереж;
  2. високі тарифи на воду для поливу;
  3. енергосервісні компанії, які встановлюють енергоощадне обладнання на насосні станції за завищеними цінами (покриття витрат потім лягає на плечі аграріїв).

 Три моделі  розбудови системи зрошення від МЕРТу 

У Мінекономіки назвали три моделі зрошення, за якими можуть взаємодіяти агровиробники з державою. Про це написав Тарас Висоцький, заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, на своїй сторінці у Facebook.

За словами заступника міністра, перша модель — це коли держава обслуговує весь ланцюг водопостачання до кінцевого споживача від магістральних каналів, насосних станцій до внутрішньогосподарських мереж і систем польового дренажу.

Серед плюсів цієї моделі можна відзначити єдину систему взаємодії. Серед мінусів — це те, що держава не має відповідного фінансово-інвестиційного ресурсу, щоб утримувати всю мережу в задовільному стані, забезпечити високу операційну ефективність і розвивати відповідну мережу», — вважає Тарас Висоцький.

Друга модель передбачає передачу всього в приватну власність.

Позитивним є те, що можна залучати інвестиції в інфраструктуру та впевненість в їхній окупності. А ось мінус — формування монополістів на різних рівнях (магістраль, насосна станція) та завищені тарифи на послуги для інших користувачів», — додає урядовець.

Також заступник міністра розповів, що третьою моделлю взаємодії аграріїв та держави у питаннях зрошення є створення об'єднання водокористувачів (ОВК), щось на кшталт ОСББ, тільки у сфері зрошення.

Ми зможемо залучати приватні інвестиції в інфраструктуру, прогнозувати та відстежувати прозорість тарифоутворення для членів об'єднання. Проте, частина користувачів буде недобросовісна і з часом підуть конфлікти», — переконаний Висоцький.

Інвестиції в зрошення

Зрошувані площі в Україні щорічно зростають на 20 тис. га і вже становлять 485 тис. га, але цього недостатньо для значного економічного ефекту. Кількість зрошуваних земель в Україні має сягнути 1,8-2 млн га, говорить директор Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України Раїса Вожегова.

Читайте до теми: Розвиток АПК очима аграріїв. Які кроки необхідно зробити уряду та МЕРТ

За словами Вожегової, хоча модернізація, відновлення чи розширення зрошуваних площ потребують значних інвестицій, вони дають доволі непоганий економічний ефект та повністю окуповуються. Наприклад, заміна насосного обладнання, дощувальних машин кругової дії, частини трубопроводу та електромережі в межах модернізації внутрішньогосподарської системи зрошення коштуватиме близько $1,4 тис./га. Третина витрат на модернізацію припаде на насосні станції та трубопроводи загального користування, ще дві — на сільгосппідприємства.

У відновлення системи зрошення доведеться вкласти вже близько $2,4 тис./га. Дві третини суми підуть на системи загального користування. Найдорожче обійдеться розширення зрошуваних площ. Його вартість становитиме приблизно $2,6 тис./га та, крім того, потребуватиме більше часу на реалізацію», — говорить експерт.

Вожегова стверджує, що відремонтовані та покращені системи зрошення принесуть економічний ефект не менше як $0,4 тис./га, бо не лише підвищиться врожайність культур, а й зменшаться витрати на електроенергію. Відновлення та розширення площ зрошення, за її словами, дадуть щонайменше $0,8-1 тис./га додаткового прибутку, якщо розглядати варіант, що на них вирощуватимуть сою чи кукурудзу.

Інвестування у відновлення зрошення в масштабах України може показати значний економічний ефект. Наприклад, це дасть можливість виробляти щорічно 7,5-8 млн т зерна, 1,6-1,8 млн т насіння сої, 2,5-3 млн т овочевих культур та 800-880 тис. т плодів, ягід і винограду. А сумарна вартість валової продукції з проєктної площі зрошування становитиме $3,6-4,1 млрд», — підсумувала Вожегова.

Стратегія зрошення та дренажу в Україні

Варто пригадати, що у 2019 році Кабінет міністрів України під керівництвом Володимира Гройсмана схвалив 3-етапну стратегію розбудови системи зрошення та дренажу в Україні, фінальна частина якої має бути реалізована до 2030 року. Міністерство екології та природних ресурсів і ще наявне на той момент Міністерство аграрної політики та продовольства разом з іншими зацікавленими центральними органами виконавчої влади розробили та подали у місячний строк Кабміну план заходів, який передбачав реалізацію стратегії.

Три етапи Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року:

  • Перший (2019-2020 рр.) передбачає врегулювання нормативно-правової бази і створення об'єднань водокористувачів — самоврядні неприбуткові організації, які надаватимуть послуги зрошення та дренажу.
  • На другому етапі (2021-2024 рр.) планується розмежувати повноваження органів влади щодо участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері зрошення, розширити повноваження басейнових рад, розпочати оновлення водогосподарського комплексу, впровадити прозору та соціально прийнятну системи формування тарифів.
  • Третій етап розрахований на 2024-2030 роки. У цей період, окрім іншого, необхідно здійснити інституційну реформу управління водними ресурсами та меліорацією земель, забезпечити стале функціонування Національної водної ради, Фонду, басейнових рад, басейнових управлінь водними ресурсами, ОВК та їхньої ефективної взаємодії, реалізувати цільові інвестиційні та інфраструктурні проєкти.

Фінансування реалізації стратегії передбачає залучення коштів державного та місцевих бюджетів, водокористувачів, суб’єктів сільськогосподарської діяльності, інвесторів, коштів міжнародної технічної допомоги та міжнародних донорів. Необхідність виділення коштів може бути причиною того, що програма гальмується. 

Автори стратегії розбудови системи зрошення та дренажу в Україні кажуть, що за попередньою експертною оцінкою Світового банку і Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, обсяг видатків, необхідних для реалізації цієї Стратегії, становитиме $4 млрд без урахування загальних річних обсягів видатків на оплату праці працівників державних органів та установ, які братимуть участь у її реалізації.

Читайте до теми: Результат першого року роботи парламенту Володимира Зеленського: 23 аграрних закони і низка реформ на паузі 2020

За словами голови фермерського господарства «Аделаїда» Сергія Рибалки, раніше в посушливі періоди зволожувати ґрунт на посівних площах України допомагали дренажні системи. Сьогодні держава майже не фінансує дренування посівних площ. Тому в українських аграріїв є гостра потреба в системах штучного зрошення полів.

Раніше Україна мала 2 млн 600 тисяч га зрошуваних земель і кілька мільйонів гектарів дренажних земель. На сьогодні дренажування закинуто, а зрошення проводиться тільки на 600 тис. га. З них 400 тис. га у Херсонській області», – сказав аграрій.

За його словами, вже протягом декількох років в Україні на дренування немає відповідного державного фінансування.

Завданням дренажних систем було водне регулювання. Дренажні системи дозволяють зберігати вологу в грунті. Якщо на якійсь ділянці вологи було мало, закривали засувку, і волога залишалася в каналах. А якщо вологи в грунті було багато, то воду спускали в річки. Раніше держструктури підтримували дренажні системи в робочому стані. Зараз немає фінансування, інфраструктура вийшла з ладу, відповідно, система не працює», – пояснив він.

Важливим фактом фінансування зрошення та дренажу в Україні є той момент, що воно проводиться через Держводагентство за рахунок двох джерел: коштів з державного бюджету та надходжень від оплати послуг водокористувачами. Загальний бюджет Держводагентства в 2017 році становив 2,2 млрд грн, з яких 80% припадає на зрошення та дренаж. Як повідомляє офіційне джерело, близько 50 % цих витрат фінансує держава, решту – водокористувачі. У зоні осушення, де стан використання потенціалу наявної інфраструктури дренажних систем значно гірший порівняно із зрошенням, такі системи фактично повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Що робити?

Перше – створити Асоціацію водокористувачів та передати в їх управління деяких об'єктів зрошувальних систем, наприклад, насосних станцій. Це дасть можливість інвестувати кошти у них. Але для того, щоб ці зміни відбулися потрібна плідна співпраця законотворців, профільних держслужбовців та представників бізнесу.

Друге – законопроєкт про створення та функціонування об’єднань водокористувачів. 

Недосконала й застаріла державна система зрошування потребує змін. Влада не інвестує в неї і не передає її в руки с/г підприємців. Тож ми напрацювали ініціативи до законопроєкту про створення та функціонування об’єднань водокористувачів. Окрім національної програми зрошення, розглянули впровадження у програму енергосервісу. Я вважаю, що лише спільна і продуктивна робота державотворців і підприємців забезпечить добробут та економічну стабільність держави. Про проблеми потрібно говорити, щоб їх чули, а влада має їх чути, щоб вирішувати», – заявив секретар аграрного комітету, народний депутат «За майбутнє» Іван Чайківський.

Метою законопроєкту є ефективне проведення гідротехнічної меліорації на земельних ділянках с/г призначення шляхом спільного використання водокористувачами меліоративних систем та гідротехнічних споруд, надання послуг з водопостачання та водовідведення, раціональне використання природних ресурсів, поліпшення якості води та родючості ґрунтів.

Утворені за таким законом організації водокористувачів отримували б на свій баланс окремі об'єкти меліоративної системи. Це дало б можливість їх членам самостійно вкладати в них кошти і залучати інвестиції для розвитку зрошувальних систем. ВНа даний момент необхідно визначитися зі способом передачі організаціям об'єктів меліоративної системи. Їх можна було б передавати у власність, в довірчу власність або — на умовах пільгової оренди. Також слід вирішити, чи надавати можливість бізнесу будувати нові меліоративні системи і приватизувати наявні. Крім того, потрібно визначитися з механізмом фіксації права власності на меліоративні трубопроводи.

Третє – державна програма з компенсації вартості встановлення систем краплинного зрошення та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт. 

Читати до теми: Програми держпідтримки для агросектору на 2021-2023 роки: тваринництво, рослинництво, фермерство, кредитування, сільгосптехніка

Четверте — розробити національну програму зрошення.

Віталій Хворостяний, журналіст AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

14 липня 2020
Держпідтримка АПК на 2021-2023 роки: аграріям компенсуватимуть кошти за встановлення систем краплинного зрошення
Програма держпідтримки рослинництва поділяється на садівництво/зрошення  — 300-400-500 млн грн (за трьома роками) та нішеві...
9 травня 2020
Посуха і кліматичні проблеми цього року опосередковано зачепили ягідництво
 Ягідництво майже завжди розраховує на штучне зрошення і кліматичні проблеми цього року зачепили галузь опосередковано. Такою думкою...
7 травня 2020
Як мінімізувати негативні наслідки для українського АПК у 2020 році: посуха, карантин, світові ціни
Безсніжна зима, економічні коливання та карантинні обмеження – все це створює низку ризиків для вітчизняного АПК. І якщо на світову економіку...

Вибір редакції

10 вересня 2020
Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель
Аграрії рахують збитки від посухи, а уряд робить вигляд, що нічого не сталося. Нічого – це щонайменше 6,5 млрд грн втрат, і під ударом...
7 вересня 2020
Китай – потужний бізнес-партнер чи загроза для України
Товарообіг агропродукцією між Україною і Китаєм за І півріччя 2020 року сягнув $2,7 млрд. А експорт – $2,4 млрд (основними експортними...
2 вересня 2020
Втрати від посухи. Чи подасть уряд «сильну» руку українським аграріям
Випробування погодою стало справжнім лихом для українських аграріїв у цьому році. Зміна погодніх умов, яка спричинила втрату через посуху озимих...