Ліквідація Мінагрополітики – реакція ринку
Ліквідація Мінагрополітики – реакція ринку

Новостворений уряд вирішив скасувати Міністерство аграрної політики та продовольства України і передати його функції до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України під керівництвом новообраного міністра Тимофія Милованова. Як народилася така ідея в головах працівників Офісу президента читайте у матералі, а як викристалізувалася у день призначення нового КМУ можете пригадати тут. Чи підуть на користь Україні такі зміни, а також про наслідки для АПК цього кроку AgroPolit.com розпитав економістів, аграріїв та експертів ринку.

Першу частину коментарів на цю тему можна перегляднути у матеріалі.

Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера:

Ідея злиття Мінекономрозвитку і Міністерства аграрної політики повинна була матеріалізуватися як мінімум років десять тому. Краще пізно, ніж ніколи. На наступному етапі об’єднаний монстр повинен бути протестований на предмет своєї функціональності. Будь-яка функція, яка не потрібна платникам податків, без жалю, повинна бути відсічена.

Андрій Ярмак, економіст інвестиційного центру Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО):

Якщо коротко – це крах наших експортних зусиль та перших успіхів. Я зі стриманим оптимізмом дивлюся на першу реальну спробу реформувати систему виконавчої влади та оптимізувати міністерства. В той же час ліквідація Мінагрополітики та влиття його в слабке міністерство із застарілими функціями мені здається не дуже логічним кроком. Адже це галузь №1, і щоб відійти від іміджу аграної країни, потрібно розвивати інші галузі, а не вбивати аграрну. Поки що не відомо, як все це буде легалізуватися, як воно буде працювати, хто за що буде відповідати і т.ін.

Наталія Табінська, представник Сільськогосподарської дорадчої служби «Фермерська Країна» 

Нас справді чекають зміни. Не лише аграріїв, а нас всіх. Новий уряд не передбачає наявності Міністерства аграрної політики та продовольства України. Це сигнал, що стаємо на шлях, де напрямок руху обрали без нас. Можна й потрібно було критикувати наявну інституцію Мінагро, і я теж не у всьому була прихильницею бюрократичних процесів міністерства, а особливо зайвої «надутості», необґрунтованої «значимості», необ’єктивної статистики і так далі. Проте є дещо важливіше, що сьогодні мене зачепило: аграрна країна з понад 42 млн га с/г земель, 4 млн особистих селянських господарств, які обробляють 6,1 млн га земель, 45 тис. фермерських господарств, які лише почали відчувати увагу до себе з боку держави, залишаються поза інтересами.

Протягом останніх років, чи не вперше за історію України, держава звернула увагу не на «тонни та гектари», а саме на тих, хто реально підтримує продовольчу безпеку України, годує нас із вами, адже саме такі ОСГ, сімейні та фермерські господарства забезпечують нас понад 97% картоплею, 89% — овочами з відкритого ґрунту, 63% — овочами закритого ґрунту, 90% — продовольчими баштанними культурами, 84% — плодово-ягідними культурами, 80% — молоком, 75% — м’ясом ВРХ, 59% – м’ясом свиней, 94% — м’ясом овець. А що чекає у випадку не підтримки та будь-якої не уваги до цієї категорії — подальший спад самозайнятості на селі, спад виробництва с/г продукції вищевказаних галузей і, врешті, розвиток країни лише в одному напрямку — Україна як сировинний придаток світу, завдяки ефективному провадженню своєї діяльності агрохолдингами. Чи не цього чекає від нас Європа та світ, а на противагу бачить 40 млн споживачів імпорних продуктів їхніх галузей переробки. 

А ще вбачаю загрозу національним інтересам України через уже озвучене швидке впровадження земельної реформи, відкриття ринку землі. І тепер вже точно без врахування інтересів категорії малих і середніх сільськогосподарських виробників, бо поки асоціації галузі обговорюватимуть втрату міністерства, поки буде відбуватися реорганізація і щось вибудовуватиметься нове — земельна реформа впроваджуватиметься без нас. 

Закликаю всі громадські організації, які вважають себе захисниками української землі, та малого й середнього виробника сільськогосподарської продукції не допустити знецінення та не залишати поза увагою галузь та болючі питання фермерства. Не втрачати пильності та стояти на захисті цих інтересів. Я дуже хочу помилитись і визнати вже в найкоротший час, що мої побоювання не справдилися

 Іван Фурсенко, перший заступник керівника Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад:

Ліквідацією маємо завдячувати колишнім керівникам Мінагро, які не змогли пояснити новій команді та  парламенту доцільність його існування. Вони зі своїм ентузіазмом ударилися в підтримку окремих напрямків – і це було логічне рішення, бо Мінагро перестало фактично працювати. Воно займалося вирішенням окремих  питань.

Але, за логікою, аграрне міністерство повинно бути, а основні його функції – розвиток сільських територій та виробництво с/г продукції. Так у Естонії та Австрії, наприклад.  Це має бути окремий орган, або передати його функцію за розвитку сільських територій у новостворене міністерство розвитку громад та територій України.

Враховуючи тривале протистояння в Україні щодо дотацій, субвенцій, компенсацій і пільгового кредитування між великим агробізнесом та юридично оформленими фермерами, наша держава суттєво відхилилася від Європейського курсу Спільної сільськогосподарської політики Євросоюзу.

Зважаючи на фактично інертну роботу Міністерства аграрної політики та продовольства України протягом останніх років і відсутність системного бачення розвитку сільських територій, земельної реформи, створення політики забезпечення розвитку сільських товаровиробників одноосібників — Міністерство логічно ліквідоване.

Позиція керівництва Мінагрополітики полягала в тому, що агровиробництво це бізнес, гроші, економіка, а не робочі місця й безбідні селяни, призвела до того, що зі вказаними функціями гармонічно впорається Мінекономіки.

Відсутність Державної політики розвитку сільських територій і відхід від Спільної сільськогосподарської політики ЄС, яка полягає у забезпеченні селянина прийнятним рівнем життя, а споживачів — якісними харчовими продуктами за справедливими цінами, призвела до ліквідації Мінагрополітики. Вказане потягне за собою поступовий перехід України до великих агровиробничих підприємств, а малим та середнім виробником, і тим паче селянином-одноосібником, займатиметься виключно місцева влада по залишковому принципу.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства значно швидше впровадить обіг земель сільськогосподарського призначення виходячи з макроекономічних показників, а не з логіки Спільної  сільськогосподарської політики ЄС.

Хочу зазначити, що елементами політики ЄС є розвиток села та збереження довкілля і з 2000-х років на заміну дотацій на виробництво поступово запроваджують прямі виплати селянам, як форму допомоги й засіб заохотити сільгоспвиробників дотримуватися харчових та екологічних норм.

Маю надію на сприйняття Україною політики Європейського Союзу в частині підпорядкування аграрної політики, саме політиці сільського розвитку, та хочу нагадати, що в «смарт» Естонії є Міністерство у справах сільського життя, Австрії – Міністерство сталого розвитку і туризму (яке до 2018 року було Міністерством сільського господарства, лісового господарства, навколишнього середовища та водних ресурсів), у Канаді – Міністерство сільського економічного розвитку.

Відтак Верховній Раді України доцільно якщо не створити нове «сільське» міністерство, то функції з розвитку і підтримки сільських територій, лісового, водного, рибного господарства та дорадчої служби передати з Мінекономіки на Міністерство розвитку громад і територій.

Вадим Івченко, народний депутат України (партія «Батьківщина»):

Рішення про ліквідацію Міністерства аграрної політики, яке забезпечує 17% ВВП і 40% вілютної виручки для країни, – це стратегічна помилка.

Варто пам’ятати, що, наприклад безліч зустрічей потрібно провести міністру з представниками ЄС лише для того, щоб трішечки розширити квоти. До того ж, я не уявляю, як буде міністр економіки доповідати уряду про пестициди, зменшення поголів’я худоби і та інше.

Зиновій Свереда, експерт з кооперації, доктор соціальної економіки:

 

Мінагро має бути реформованим, але не повністю ліквідованим. Насамперед, Мінагрополітики повинно перестати бути лобістом кількох аграрних груп, натомість мати координуючі функції регіональних представництв.

Сільське господарство має особливу функцію в загальній економіці: воно виробляє продукти харчування, які потрібні людям для життя. Без продуктів, їжі немає життя. Тому воно, розвиваючись, не може показувати швидкі великі фінансові результати, бо має свою іншу логіку та місію, повагу до законів природи та роль у житті людини. Чимало промисловців, айтішників чи банкірів сміються з простого фермера. Але на тренінгах я часто пропоную студентам усвідомити простий експеримент: якщо ціна — рівновага попиту та пропозиції, або людина щось купує та платить ту ціну, наскільки вважає це цінним для себе, то зробимо просту дію. Нехай фермери перестануть продавати продукти харчування на деякий час: тоді через три-чотири дні банкіри і айтішники будуть готові віддати свої айфони за кілограм картоплі, а через тиждень-два прийдуть голодні й запропонують десятки тисяч за хліб і макарони. А згодом: я дам тобі мільйони, усе, що маю, бо мої діти помирають з голоду. Адже хто був останній, то може стати першим — і навпаки… Тому що не сільськогосподарські показники, а їхні індикатори є переважно мильними бульбашками. Гра на біржі — це переважно спекуляція. Банки займаються друкуванням цінних паперів, переважно на основі наявних боргів, або створюючи борги та зобов'язання юридичним шляхом. Ще як писав Арістотель в «Етиці»: якщо поняття «товар-гроші-товар» підмінити «гроші-товар-гроші», то це не просто може привести до руїни господарювання, а й до кінця людської цивілізації, бо амбіція прибутку затьмарює розум і вивільнює нездорові бажання, де людина вважає іншу за супротивника й ворога. Сільське господарство та промисловість мають різні місії і завдання.

Сільське господарство має підпорядковуватися більше законам природи, а не спекуляціям на біржах. Розглядати сільське господарство тільки з точки зору прибутковості — це викривлене поняття. Бо багато що в економічній сфері та в бізнес-школах молоді не пояснюють. Наприклад, компанії по продажу води не продають нам не лише воду, а й пластмасові пляшки теж. Тому той, хто говорить, що бізнес, етика, природа та соціальна відповідальність — це окремі поняття, хай скаже: чому твій бізнес, з якого ти отримуєш прибуток, має ставати соціальною проблему для суспільства, чому суспільство має за гроші платників податків витрачати на утилізацію твого пластику та вирішувати проблему забруднення територій? чому твоя свобода підприємництва має ставати соціальною проблемою для інших громадян? Чому я зі своїх податків маю оплачувати екологічну проблему, створену компанією напоїв? Все в суспільстві взаємопов'язане. А бізнес-школи вчать лише того, як отримати прибуток, забуваючи про походження слово «ойкономія» — турбота про дім, в якому ти живеш, і про ведення господарства на основі родини. Більшість бізнес-шкіл намагаються оправдати «клептоманію» і жадобу неконтрольованого прибутку, замість того, щоб формувати відповідальних творчих молодих людей.

Останнім часом власники агрокомпаній дають фінансистам керувати сільським господарством, а не аграріям, тому вони будують господарську модель, котра повинна мати швидкий обіг грошей і прибутковість. Наприклад, вони максимально запроваджують різного роду «стимулятори»: як виростити курей за 45 днів, а не за два місяці? Або як вирощувати свиней на спецкомбікормах із гормонами пришвидшеного росту? І фінансистам «до лампочки» людське здоров'я, бо головне — це фінансові показники і прибуток. Не те щоб фінансисти «погані», а тому що сучасна фінансова система побудована на законі фізики «заморожених або підігрітих ринків», це добре описав фінансист-філософ Сорос. Банки мають виконувати обслуговувальну, а не планувальну роль.

В більшості країн є окреме аграрне міністерство чи с/г, яке займає свою нішу в усій господарській системі держави. Чому? Перш за все, це продовольча безпека держави, бо немає нічого гіршого, аніж голод, голодні люди — це революція або/і смерть. Українці, котрі пережили голодомор, це знають добре. Крім того, продукти харчування — це сучасна зброя. Ними і за них воюють. Тому міністр с/г входить до системи безпеки держави так само, як міністр оборони чи генерали.

Тому Мінагро має бути реформоване, але в стилі нового міністерства сталого розвитку: це об'єднані функції с/г, екології, безпеки життя та здоров'я. Воно б мало просувати концепцію розвитку сільських територій та громад. Сподіватися на великі прибутки не варто. Це не є найважливішою функцією Мінагрополітики. Аграрний міністр має бути під контролем найвищих чинів держави.

.

Юрій Крутько, голова Аграрної партії України:


«Знищення Мінагро поступово призведе до краху АПК. Аграріям хотілося бачити на посаді в Мінагро професіонала, який мав би відстоювати їх інтереси. Натомість саме міністерство скасували, а міністр економики, який буде цікавитися потребами аграріїв, чесно кажучи, важко уявляється».

Віталій Хворостяний журналіст AgroPoloit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

30 серпня 2019
Новий міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов зробив заяву щодо ринку землі в Україні
Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук призначив відповідальним за аграрну політику міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського...
29 серпня 2019
Як реформувати агросектор — 5 тез міністра економіки Тимофія Милованова
У новому Кабміні під керівництвом Олексія Гончарука не буде окремого міністерства, яке займатиметься агросектором. Відмінити, залишити: так по колу...
29 серпня 2019
Мінагрополітики ліквідують та передадуть МЕРТ
Міністерство аграрної політики та продовольства України ліквідують та передадуть Міністерству економічного розвитку та торгівлі України. Про це...

Вибір редакції

4 липня 2019
GoЗаАгроДотаціями-2019 Випуск №2
Бюджетні гроші нарешті почали надходити до агросектору! За перші півроку 2019-го із держказни агросектор отримав за 6-ма держпрограмами аж 707,115...