друкувати


«Зелений» резерв — річні підсумки альтернативної енергетики в АПК та плани на 2018

23 січня 2018, 08:14
«Зелений» резерв — річні підсумки альтернативної енергетики в АПК та плани на 2018

Україна «зеленіє»,а разом із нею й агросектор. За підсумками 2017 року введено в експлуатацію 257 МВт потужностей альтернативної енергетики та 1,8 ГВт теплової генерації. У першому випадку найбільший внесок зробили нові сонячні та вітрові об’єкти  — саме вони за традицією останніх років дають левову частку «зеленої» електричної енергії, водночас нові теплові потужності — цілковита заслуга біоенергетики. Загалом, рівень інвестицій у відновлювальні джерела енергії за минулі 365 днів сягнув історичного рекорду у майже 1 млрд євро, і це аж ніяк не межа. AgroPolit.com проаналізував річні здобутки альтернативної енергетики та з’ясував, що ще заважає досягти в Україні «біоенергетичне диво» і чи досить для цього «зеленого» тарифу.

Проривний 2017-й?

Фото взято з: ua.undp.org

Попри «сонячний»бум в останні роки, біомаса продовжує втримувати лідерські позиції серед усіх відновлювальних джерел енергії. За даними Державної служби статистики, її частка упродовж 20152016 років становить 81%. За даними Енергетичного балансу за 2016 рік, опублікованого наприкінці грудня 2017 року, в структурі постачання первинної енергії нові потужності біоенергетичного комплексу дозволили замістити 3,5 млрд м3 природного газу, тоді як у 2010 році вона заміщувала лише 1,1 млрд м3 газу на рік. Таким чином, за 2016 рік біоенергетика зросла на 45% за показником «виробництво біопалив та відходів» і на 35% за показником «загальне постачання первинної енергії з біопалив та відходів». Загалом, щорічний темп зростання за період з 2010 року становить 42%.

За цим показником біоенергетика значно випереджає сонячну й вітрову енергетику. Так, за 2007—2016 рр. загальний обсяг енергії, виробленої з біомаси, зріс майже удвічі — з 1,5 млн т у.п. на рік до 2,83 млн т в 2016 році (загальний обсяг споживання енергії в Україні в середньому становить 95—97 млн т у.п.). За аналогічний період споживання електричної та теплової енергії, яка виробляється з біомаси, що до загального енергоспоживання зросло з 1,1% до 3,1%. При цьому, основний приріст відбувся саме в останні роки: 2014-й — 1,8%, 2015-й — 2,3%, 2016 р. — 3,1%.

Читати до теми: Георгій Гелетуха: Ми позбудемося газової залежності від Росії, якщо вирощуватимемо енергетичні культури на 2 млн га земель

Це значно більше, ніж разом дають решта відновлювальні джерела енергії Сьогоднішній потенціал вітрових та сонячних електростанцій у сукупності покриває лише 124 тис. т у.п. — 0,1% від загального енергоспоживання України. Гідроенергетика, маючи в своєму активі великі ГЕС, — 660 тис. т у.п., або 0,7%.

Для порівняння, частка вугілля та торфу за критерієм постачання первинної енергії становить 32,4%, природного газу — 27,9%, атомної енергії — 23,2%, нафтопродуктів (включно із сирою нафтою) — 12,3%.

На думку голови Біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи, щорічний приріст сектору варто очікувати в межах 35%. «З 2010-го по 2016 рік вклад біоенергетики в енергобаланс становив 35% на рік. Тому в мене немає жодних сумнівів, що у 2017 році приріст буде меншим. У 2017-му буде ще +35% до 2016 року, а 2018-го — ще +35% до 2017. Цей тренд протримається ще як мінімум десять років», — зазначив експерт у коментарі AgroPolit.com.

За даними Міжнародного агентства з відновлювальної енергетики (IRENA,) за чотири роки (2013—2016 рр.) встановлена потужність об’єктів на біомасі в Україні зросла з 23,7 МВт до 59 МВт. Зокрема, потужність об’єктів на твердій біомасі (тріска, брикети тощо) зросла з 17,2 до 39 МВт. Також за останні 5 років в Україні з нуля з’явилося виробництво біогазу: якщо у 2012 році, за даними IRENA, Україна не виробляла біогазу взагалі, то вже у 2016 році потужність біогазових установок досягла 20 МВт.

За даними голови Держенергоефективності Сергія Савчука, за три останні роки було введено основні потужності з виробництва «чистої» електроенергії: у 2015 році — 30 МВт, 2016 р. — 120 МВт, у 2017 р. — 257 МВт.

Читати до теми: Корейська компанія хоче побудувати сонячну електростанцію в Україні  

Також в Україні зростають площі під енергетичними культурами (міскантус, енергетична верба й тополя) — одними з основних перспективних джерел для біоенергетики. Площа насаджень енергетичних культур в Україні за 2017 рік зросла до 4 тис. га. Це не так уже й погано. Для порівняння, у Фінляндії — 8 тис. га, в Данії і Британії — 10 тис. га, Німеччині — 11 тис. га, Швеції — 12 тис. га, Польщі — 13 тис. га. Варто виокремити лише Італію, де під вирощування енергетичних культур відведено 57 тис. га.

Щоправда, таких темпів явно недостатньо для досягнення цілей, затверджених Національним планом дій з відновлювальних джерел до 2020 року та Енергетичною стратегією України до 2035 року.

Згідно із Національним планом, у 2020 році біоенергетика має заміщати 7,3 млрд м3/рік. Проте з такими темпами наздогнати цей «потяг» буде дуже важко. У 2016 році, згідно з даними Нацплану, біоенергетика мала вийти на рівень 4,25 млрд м3 газу, а в 2017 році — 4,99 млрд м3. Фактично ж ми маємо у 2016 році лише 3,5 млрд м3. При цьому, у 2018 році сектор мав досягти 5,7 млрд м3 заміщення газу на рік. Натомість за нинішніх показників, за інформацією Біоенергетичної асоціації України, у 2020 році Україна зможе заміщати біомасою не більше 4,4 млрд м3 природного газу.

Юрист юридичної компанії Dentons Максим Сисоєв погоджується, що Україна дійсно відстає від встановлених цілей. «Щодо електроенергії відставання дуже серйозне. Теплова генерація також розвивається повільніше, ніж хотілося. Уряд планував замістити біомасою 7 млрд м3 природного газу, але ми й близько цих цілей не досягаємо», — зазначив він ексклюзивно для AgroPolit.com.

Читати до теми: Енергетика в агросекторі. Як заробити на відходах? 

Енергетична стратегія України на період до 2035 року ставить іще амбітнішу мету: збільшити частку ВДЕ в загальному обсязі постачання енергії до 25%. Для біоенергетики це означає збільшення виробництва з 2,1 млн т у. п. по факту на 2015 рік до 11 млн т у. п. у 2035 р., що дозволяє вийти на один рівень із вугіллям (частка останнього за даний період має зменшитися). Вже у 2020 році енергія з біомаси має забезпечувати 4 млн т у. п. Станом на 2016 рік загалом Україна використовує 91 млн т у. п. щороку.

Зважаючи на потенціал і наявність достатньої кількості біомаси в України, це цілком можливо. Серед усіх ВДЕ саме біоенергетика має найбільший потенціал — третину потужності від усієї «зеленої» енергетики. Загалом річний технічно досяжний енергетичний потенціал біоенергетики становить 31 млн т у. п., з яких 10, 3 млн т — для вироблення електричної енергії та 20,7 млн т — для вироблення тепла. Решта ВДЕ відстають: вітер — 28 млн т, сонце — лише 6 млн т.

За даними НТЦ «Біомаса», зі 109 млн т відходів с/г походження (солома, стебла кукурудзи, відходи соняшнику, гній великої рогатої худоби та свиней, пташиний послід, відходи харчової промисловості тощо) жодним чином не використовуються 49 млн т. Із решти 60 млн т 59 використовується як добриво або для потреб тваринництва, тоді як лише 1 млн т використовується для виробництва теплової та електричної енергії.

В аналітичному звіті Міжнародної фінансової корпорації підрахували, що навіть за умови використання 20 млн т відходів для виробництва енергії, Україна покриватиме 25% річних потреб в електричній енергії, що дозволить замістити понад 8 млрд м3 природного газу. Тобто, використання лише аграрних залишків у повному обсязі дає можливість відмовитися від імпорту природного газу на 75—80%.

На думку голови Біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи, одним із найперспективніших видів біомаси є енергетичні культури. «В радянські часи ми обробляли близько 32 млн га с/г земель. Останніми роками під с/г задіяно не більше, ніж 28 млн га. Інакше кажучи, 4 млн га с/г земель не обробляються. Це найменш родючі землі, вони розпайовані, але с/г займатися на них невигідно. Тому якраз на таких землях ми бачимо перспективи вирощування енергетичних культур: верби, тополі, міскантуса. Де земля кращої якості — можна вирощувати кукурудзу на силос для біогазу», — зазначив він раніше в інтерв’ю AgroPolit.com.

За його підрахунками, потенціал біоенергетики складає 20 млрд м3 газу або 30 млн т умовного палива, тобто потреб України в природному газі, із них 4 млн — ліс, приблизно 10 млн — аграрні залишки і 10 млн — потенційні енергетичні культури на 2 млн га земель.

Серед областей України найбільше придатних для вирощування енергетичних культур земель розташовано в Автономній Республіці Крим, Житомирській та Чернігівській областях. У першій загальна площа енергетичних культур може досягти 737 тис. га, в другій — 730 тис. га, в третій — 546 тис. га. Також великим потенціалом володіють Київська (417 тис.), Херсонська (396 тис.), Львівська (382 тис.), Запорізька й Луганська (368 тис.) та Одеська (317 тис.) області.

Тим не менш, суттєві зрушення є.

«На законодавчому рівні вже запровадили стимулюючий тариф на виробництво тепла «не з газу». Наразі працюємо над створенням гарантованого ринку твердого та рідкого біопалива», — назвав один із плюсів Сергій Савчук, зазначають у Держенергоефективності.

Читати до теми: Юрій Косюк: агробізнес може виробляти 20 млрд кубометрів «зеленого» газу 

Максим Сисоєв називає декілька позитивних змін останніх років. «У 2015 році розблокували «зелений» тариф для виробництва електроенергії з біогазу та біомаси. Після цього агропромислові компанії почали будувати біогазові заводи. Минулого року остаточно реалізувалася концепція, за якою тепло для населення та муніципального сектору продається за тарифом 90% від тарифу на тепло з газу. Завдяки цьому у 2017 році введено в експлуатацію 1,8 ГВт нових потужностей з виробництва теплової енергії», — наголосив юрист компанії Dentons.

Натомість використання біомаси для виробництва електричної енергії просувається менш успішно, вважає він: «Зараз ми маємо не більше, ніж 100 МВт встановленої потужності, адже досить складно реалізовувати проекти, коли на етапі будівництва виникає безліч питань екологічного та земельного характеру».

На ті ж граблі

Однак, проблем у сектору ще вдосталь.

Наприклад, Георгій Гелетуха виокремлює чотири основні проблеми. Перша — наявність системи субсидій та система клірингових платежів, за якою перевагу мають виробники тепла з газу, залишаючи виробників тепла з біомаси поза конкуренцією. «У централізованому теплопостачанні субсидії працюють тільки в газовому секторі. Тому якщо хтось побудує котельню на біомасі й спробує опалювати будинок із субсидіантами, то в нього економіка не сходиться. Тому потрібна монетизація субсидій, щоб за людей, які самі не платять, держава доплачувала грошима», — зазначив він.

Друга проблема — спецрахунки. Гроші за теплову енергію отримує не постачальник послуг. Спочатку вони зараховуються на спеціальний рахунок в Ощадбанку, потім вони розподіляються між постачальниками послуг відповідно до затвердженої методології. На даний момент, пріоритет — заплатити за газ, за теплову енергію з газу й компенсувати борги за газ. «Якщо теплова енергія вироблена не з газу, її виробник останній у цій черзі на отримання коштів. А це значить, що коштів йому не вистачає. Тому треба вирівнювати в правах тепло з біомаси і тепло з газу», — додав Гелетуха.

Третя проблема — відсутність ринку біопалива. «Ми прихильники створення електронної системи торгівлі біомасою, коли люди з комп’ютера зможуть вийти на біржу і подивитися, хто пропонує, в якій кількості, яка ціна, — каже він. — В одному місці зібрати усіх продавців і всіх покупців. І там буде визначена реальна ціна біопалива. Інакше ціни будуть завищеними.

Читати до теми: Українські села «позеленіють» — про перспективи розвитку альтернативної енергетики 

Максим Сисоєв виступає за створення біопаливної біржі. На його думку, такий майданчик буде основним каталізатором розвитку ринку біомаси. «Найбільша проблема — відсутність ринку біомаси. Фактично його немає, — каже він. — Тому важко укладати довгострокові договори чи шукати заміни постачальників біомаси, бо немає розуміння, наскільки стабільним буде виробництво. Тому проекти реалізовують або ті, у кого є власна сировина, або — хто має гарні контакти».

Фото взято з: aew.com.ua

Один із прикладів — литовська біржа Baltpool, через яку сьогодні купують і продають 100% біомаси у Литві.

Особливо складна ситуація з ринком паливної біомаси с/г походження. Продаж тюків соломи, стебел кукурудзи та інших видів аграрної біомаси відбувається на неорганізованому ринку, а дуже часто потенційні покупці не можуть знайти постачальника біомаси.

Одним із проблемних питань є ціна на біомасу сільськогосподарського походження, зазначено у 18 Аналітичній записці Біоенергетичної асоціації України. «За малої кількості постачальників та відсутності конкуренції, виробники можуть встановлювати, а потім підвищувати ціну на свій розсуд, а в покупця не буде важелів впливу на ситуацію», —йдеться у тексті. За даними авторів документа, аграрні компанії збиратимуть аграрні залишки лише у разі наявності достатньої кількості перевірених покупців. Агрокомпанії готові змінювати технологію збору врожаю, переходячи з розкидання подрібнених решток до їхнього збору, але для цього потрібно створити біржу, вважають в організації.  

Також, на його думку, важливо забезпечити ринкову ціну на газ для населення. «Якщо біомаса може спокійно конкурувати з промисловістю, то зі штучно здешевленим газом вона не зможе конкурувати. Тому ми не можемо конкурувати. Ми виходимо дорожче, тому що їм штучно зроблено здешевлення й усі конкуренти відрізані від ринку», — каже Гелетуха.

Читати до теми: За 4 роки в Україні створено 1650 МВт потужності на біомасі  

Експерт НТЦ «Біомаса» Тетяна Желєзна зазначила AgroPolit.com, що на порядку денному також стоїть питання спрощення доступу до порубкових залишків та іншого виду деревної біомаси. «Взяти просто так порубкові залишки дуже складно. Їх не обліковують і не збирають. Правила поводження не включають їхній збір для виробництва біопалива. Їх збирають і розкидають по лісу або частково спалюють. Виходить, що їх не заготовляють, а лісники не знають про плани уряду у секторі біоенергетики», — каже експерт.

Оскільки Україна, за словами Георгія Гелетухи, вичерпала запаси лісу, основним джерелом лісової сировини стають порубкові рештки, а також сухостій, хвора деревина та залишки рубок прорізування. Однак доступу до цієї деревини нема. «Доступу до цієї сировини в лісах немає. Замість використовувати, їх спалюють у лісі. Лісничому легше спалити, ніж щоб вони потрапили до котельні. Виходить абсурдна ситуація — спалюємо рештки у лісі, а їздимо по всьому світі та вугілля шукаємо», — пояснює він.

Порятунок у «зеленому» тарифі

Ключовим механізмом стимулювання виробництва «зеленої» енергії в Україні залишається «зелений» тариф, згідно з яким виробникам енергії із сонця, вітру, біомаси та низки інших джерел держава гарантовано оплачує вироблену енергію за спеціальним тарифом, який встановлюється в євро і є у декілька разів більшим за ринкову ціну електроенергії.

Тому це відповідно впливає на її ціну на ринку. Найдорожчим видом ВДЕ, за даними державного підприємства «Енергоринок» за період з 1 по 10 січня 2018 року, є сонячна генерація, 1 МВт якої коштує 7837,13 грн/МВт.г. Другою є електроенергія з біомаси — 4018,5 грн/МВт.г. Дещо менше коштує електроенергія, вироблена на вітрових та гідроелектростанціях.

Натомість у світі, за останніми даними, ціна на ВДЕ значно нижча, ніж в Україні. Згідно з підрахунками IRENA, вартість кВт-г, виробленої ВДЕ, склала у 2017 році $0,05 для гідроенергетики й $0,10 — для сонячних електростанцій.

Читати до теми: Після 2020 року розвиток біогазу в Україні може припинитися  

«Зелений» тариф для біогазу та біомаси, які використовуються для виробництва електричної енергії, застосовується з 2015 року. За 1 кВт-г електричної енергії виробник отримує 12,39 євроцентів. Однак, це стосується лише електричної енергії. Теплову енергію простимулювали шляхом встановлення гарантовано тарифу на рівні 90% від тарифу на теплову енергію з газу. На думку Тетяни Желєзної, це був позитивний крок, проте недостатній. «Запровадження такого тарифу — правильне рішення, проте цього недостатньо. Потрібні інші механізми, наприклад покриття певної частки капітальних витрат на будівництво об’єктів ВДЕ або запровадження «зеленого» тарифу для біомаси в секторі теплової генерації», — наголосила вона.

«Для біогазу цього тарифу вистачає тільки для великих біогазових установок — понад кілька МВт. Якщо установка менша, їй цього тарифу недостатньо. Треба зробити градацію: для великих залишити цей тариф, для середніх — 15, а для малих — іще більший. І тоді вони будуть розвиватися. Коли всім дали 12, то результат очікуваний — розвиваються тільки великі установки», — вважає Георгій Гелетуха.

Юрист Максим Сисоєв вважає нинішній «зелений» тариф занадто низьким, і таким, що не надто вигідний для проектів, які не мають власної сировини. Водночас він переконаний, що альтернативи «зеленому» тарифові немає: «Я не бачу сенсу створювати аукціони для біомаси. Це доцільно лише для великих проектів. Тим більше, що біоелектроенергія — це розподільча генерація, яка не впливає на мережу. Головна ж ідея біоенергетики — створення невеликих об’єктів, щоб обмежити вплив на мережу великих потужностей. Тому, щоб стимулювати виробництво саме електричної енергії з біомаси, «зелений» тариф варто збільшувати».

На перспективу

Хоча за останню «п’ятирічку» в Україні відбулося суттєве зрушення і біоенергетика запрацювала — чого варто лише 1,8 ГВт нових потужностей у 2017 році — але й цього недостатньо для того, щоб вийти на запланований рівень. Національний план із ВДЕ та Енергостратегія поставили амбітні цілі, які «по зубах» для агросектору та енергетики, але без подальшого сприяння з боку уряду та парламенту ці плани так і залишаться на папері. Так, за оцінками власника МХП Юрія Косюка (будує  найпотужніший біогазовий завод світу у Вінниці – 20МВт), український агросектор може виробляти близько 20 млрд кубометрів біогазу на рік за рахунок розвитку альтернативної енергетики. 

Загалом же, додає Гелетуха, реалізації цього сценарію дозволить Україні навіть експортувати газ! «20 млрд м3 газу — це майже удвічі більше, ніж ми закуповуємо,— відзначає експерт. — Це означає, що ми з країни-імпортера можемо стати країною-експортером. Якщо ми в повному обсязі задіємо біомасу для тепла, електроенергії, для біогазу і для рідких біопалив, у нас вивільниться значна частина газу власного видобутку, який ми зможемо продавати»,— підсумовує він.

Олександр Ярощук для AgroPolit.com