Тваринництво гине… точніше загине, якщо влада не спохопиться. Це головний лейтмотив виїзного засідання аграрного комітету в м.Нововолинськ Волинської області. Воно було присвячене темі «Розвиток експортного потенціалу національних виробників продукції тваринного походження. Шляхи для досягнення мети, роль держави в процесі диверсифікації експортних ринків». Тож як далі жити галузі, яка дає найбільше робочих місць у сільській місцевості? Сім народних депутатів спільно з експертами ринку шукали відповідь на це питання за 500 кілометрів від Києва. У заході також взяли участь заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова, представник Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, уповноважені представники секретаріату Кабінету Міністрів України та інших державних органів, наукових установ, галузевих асоціацій, а також виробники й експортери продукції тваринного походження. Що їх змусило заїхати так далеко? З одного боку, мабуть, близькість до експортного ринку Європи (до Польщі рукою подати – 15 км). З іншого – підприємство одного з нардепів, Сергія Мартиняка, – ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» (входить до агропромислової групи «Пан Курчак»), яке займається забоєм і переробкою птиці. Найцікавіше з побаченого AgroPolit.com пропонує вам.
Читати до теми: Дотації на тваринництво у 2017 році становитимуть 2,5 млрд грн
6% ВАЛЮТНОЇ ВИРУЧКИ, АБО $300 МЛН – НЕ МЕЖА
Про нинішній стан тваринництва розповіли голова підкомітету з питань харчової промисловості та торгівлі агропромисловими товарами Петро Юрчишин та заступник аграрного міністра Олена Ковальова. Так, за 4 місяці 2017 року загалом експортували агропродукції на $6,03 млрд (на 32% більше, ніж за аналогічний період 2016 року). Однак ці рекорди – заслуга переважно рослинників. Так, вони продали на зовнішні ринки зернових на $3 млрд, що на $2,4 млрд більше, ніж у січні–квітні минулого року. А от продуктів тваринного походження у 10 разів менше – лише на $304,4 млн. Втім, це все одно більше, ніж за аналогічний період минулого року (154,1%).
Тож ми бачимо, що тваринництво займає найменшу частку в експортній структурі аграрних товарів.
42,5% від валютних находжень країни за результатами 2016 року — частка АПК. Але частка продукції тваринного походження в цих валютних надходжень незначна — лише 6%. І тут є величезний потенціал, над яким маємо працювати», – пояснює заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова.
Проблеми в галузі тваринництва «оголились» після початку торговельної війни з Росією. Експорт до цієї країни наразі складає менше відсотка. Виробники переорієнтовуються на інші ринки, відтак – стикаються з новими проблемами щодо якості та сертифікації. Але спинятися на цьому, пояснює Ковальова, не можна, бо на товари тваринного походження попит у світі буде зростати.
Світовий ринок, наприклад, м’яса птиці дуже значний. За період із 1990-го по 2015 рік його імпорт зріс у 7 разів! Прогнозується, що до 2025 року ця продукція додасть в обсягах продажів ще 33% росту. Якщо ми говоримо про яловичину, то прогноз +21%, свинина – +19%. Тобто, є поле, де Україна може знайти своє місце», – додала Олена Ковальова.
НЕ КУРМИ ЄДИНИМИ, АБО ЯК ПОДОЛАТИ ВИРОБНИЧИЙ СПАД
Проблеми експорту українського тваринпрому, на думку народного депутата («Самопоміч»), члена аграрного комітету Івана Мірошніченка слід вирішувати комплексно. Починати, на його думку, варто з нарощення виробництва у всіх сегментах.
Читати до теми: Аграрні розписки поширять на тваринництво
Існує великий розрив між різними напрямками тваринництва в Україні. З одного боку, впроваджуються абсолютно першокласні технології та передові компанії працюють у виробництві м'яса птиці та яєць, достойний рівень промислового виробництва свинини (датські, французькі та канадські технології). З іншого – повна катастрофа в переробці м'яса ВРС, баранини, овець. Досить обмежений попит і, відповідно, виробництво індиків, качок та гусей. Скромні успіхи в молочному напрямку: на жаль, є лише окремі індивідуальні, але ще не системні проекти. Тож пазл українського тваринництва складений частково і ще багато потрібно правильно скласти, щоб вийти на цілісний розвиток-зображення», – говорить він.
Друга проблема, на думку експертів та депутатів, – підвищення якості продукції. Щоб отримати торговельний «безвіз» для продуктів тваринництва, слід переходити на міжнародні стандарти якості та сертифікацію, які визнаються в країнах ЄС.
Щодо безпечності харчових продуктів, то вже прийнято закон №1602, який декларує, що всі оператори харчового ринку мають запровадити систему HACCP (система управління безпечністю продуктів) у три етапи. Останній «дедлайн» – до 1 січня 2019 року. Запровадити його мають навіть невеликі виробники продукції тваринництва. Мінагрополітики організовує безкоштовні семінари у всіх регіонах, якщо є необхідність, звертайтеся, будь ласка», – додала Олена Ковальова.
Третя проблема – робота митних органів та прикордонників. Про це розповів в.о. директора ТзОВ «Птахокомплекс «Губин» Володимир Львов. До складу комплексу входить 6 відгодівельних ферм, розташованих у 4 районах Волинської області, із річними обсягами виробництва у 14 млн голів.
Наш завод знаходиться всього в 15 кілометрах від кордону з Польщею, що дозволяє експортувати продукцію не тільки в замороженому, а й в охолодженому стані. Сьогодні нашу продукцію знають у Німеччині, Нідерландах, Польщі, Естонії, Франції, Литві. Ми плануємо розширювати географію поставок. На проходження україно-польського кордону водію вантажівки в середньому необхідно 8–12 годин. Термін придатності охолодженої продукції – 96 годин і споживач вимагає, щоб 2/3 терміну придатності в нього залишалось на реалізацію. Тож практично ми не встигаємо і залишаємось не конкурентоздатними там. Європейцям вигідніше купити в Польщі, аніж у нас, адже українська птиця витрачає на дорогу в Європу понад 24 години. Затримка лише з боку України, польська сторона не створює проблем. Ми там розмитнюємо товар і їдемо далі в Іспанію, Литву, Нідерланди. Якщо були там затримки, то ми навіть викликали поліцію – і вона наводила лад», – розповідає він.
Четверта – робота з лабораторіями. В.о. директора державного наукового-дослідного Інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи Юлія Новожицька пояснює, що країни ЄС іноді окремо вводять додаткові заходи перевірки та сертифікації товарів тваринного походження, щоб захистити внутрішніх виробників.
Читати дотеми: Бюджетна дотація для АПК скоротить термін окупності інвестицій в молочному тваринництві
Експортер повинен чітко знати законодавство країни, куди постачає продукцію. Воно щопівроку змінюється і перезатверджується. І це пов’язано не тільки з безпекою харчових продуктів. Таким чином країни ЄС захищають своїх виробників від імпортних товарів. Буває й так, що в контракті на поставки прописуються жорсткіші норми, ніж наявні у країні імпортера. Крім того, експортер повинен обов’язково знати вимоги лабораторії, з якою співпрацює», – зазначила вона.
Є й інший бік лабораторного питання. Недофінансування державних лабораторій затримує видачу висновків для експорту виробникам. «В Україні є ціла мережа лабораторій, яка може перевіряти продукцію для експорту. Всі наші лабораторії акредитовані згідно із ISO 1725. Вони можуть проводити лабораторний аналіз «від поля до столу». Єдиний недолік у цій роботі – це відсутність у достатній кількості обладнання, щоб проводити ту кількість досліджень, яку диктує ринок», – пояснює Юлія Новожицька.
МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ ПОЧИНАЄТЬСЯ В ЧИНОВНИЦЬКИХ КАБІНЕТАХ
На думку депутатів та експертів, усі ці проблеми – від недогляду влади.
Не слід забувати, що для ЄС головне – забезпечити якість і безпечність товарів. Поки Україна сама цього не гарантує, вітчизняна продукція не буде користуватися попитом. У ЄС є трирівнева система контролю. На найвищому рівні це проводить Державна Єврокомісія, яка контролює виконання усіх цих директив і стандартів. На другому рівні – держави-члени ЄС. Завдяки нещодавно прийнятому закону № 0906, Україна вже зрушила в питанні якості продукції і ми чекаємо на продовження потрібних змін», – говорить представник урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції секретаріату Кабінетів Міністрів України Павло Костецький.
Його доповнив член парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Валерій Давиденко. На його думку, український експорт товарів тваринного походження треба стимулювати на державному рівні.
Ми говоримо про те, що має розвиватися переробка. Якщо експортуватимемо живих тварин – це не зовсім те, що потрібно. Наведу приклад Саудівської Аравії та загалом країн Перської затоки. В них є відповідні правила щодо забою великої рогатої худоби. Наразі в Україні немає жодної бойні, яка б відповідала їхнім стандартам (для забою великої рогатої худоби та баранів). Жодне підприємство не може збудувати собі таку бойню і, відповідно, збільшити експорт цієї продукції. Тому на рівні міністерств треба створити корпоративну чи державну бойню, на яку могла би постачатися продукція з усієї України, там формувалися б товарні партії для зацікавлених іноземних постачальників. І держава гарантувала б, що цей товар відповідає усім вимогам», – заявив він.
Читати до теми: У китайців є шанси смакувати українською яловичиною
Тож чого чекати в галузі?
На думку Івана Мірошніченка, враховуючи тенденції на ринках (внутрішньому, зовнішньому, фінансовому, споживчому), сподіватися на швидкі зміни в тваринництві, окрім напрямку м'яса птиці та свинини, не доводиться. «Це підтверджують і цифри. Так, наповнюваність внутрішнього ринку м'ясом та м’ясною продукцією зменшується: у січні-травні 2017 року бачимо скорочення на 5%. Продажі яловичини зменшилися на 3,8%, свинини – на 5,3%, м'яса птиці – на 5,3%. За оцінками експертів, кожен українець за ці 5 місяців спожив у середньому 20,5 кг м'яса, тобто майже на 5% менше, аніж було у 2016 році», – говорить він.
Загалом же, говорити про повноцінний експорт тваринницької агропродукції немає сенсу, переконаний народний депутат, доки не збільшимо виробництво.
Паралельно слід вирішувати проблеми окремих сегментів тваринництва. Наприклад, для птахівництва – це відкриття нових ринків (арабських країн, близького Сходу, квот в Європу та інші). Адже зараз в Україні виробляють 1, 2 млн тис. т м'яса в рік і 250-300 тис. т експортуються. Для свинарства ключовим є питання боротьби з АЧС, решта проблем – вторинні. Для інших напрямків виклик №1 – нарощення виробництва. І звичайно, одна загальна біда – дефіцит довгих кредитів і доступ до них. Без таких позик розраховувати на окупність за 7-10 років інвест-проектів галузі не доводиться», – підсумував Іван Мірошінченко.
ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБА?
Проблеми з фінансуванням відбиваються на роботі головного контролера за якістю української продукції – Держпродспоживслужби. Зокрема, як розповів перший заступник голови відомства Андрій Жук, від недофінансування страждає боротьба з АЧС.
Але, попри це, запевняє Жук, Держпродспоживслужба веде активний процес із відкриття нових ринків з 22-ма країнами.
З ЄС ведеться робота з відкриття ринку червоного м’яса. Також проводиться робота з розширення певних експортерів харчової продукції і кормів. Із КНР працюємо в питанні відкриття поставок м’яса птиці, молочних продуктів, яєчних продуктів, риби. До Канади – м’ясо птиці та м’ясні вироби. США – м’ясо птиці та продукти з нього, свинини. До Японії – м’ясо птиці, молочні продукти. Сінгапур – м’ясо птиці, яйця, яєчні продукти, дитяче харчування. Саудівська Аравія – яловичина. Ізраїль – яловичина. Гонконг – м’ясо птиці та продукти з нього. Мексика – яєчні продукти м’ясо птиці», – відзначив він.
Тож що маємо на виході? Озвучення проблем і приблизний перелік дій, щоб почати виправляти ситуацію. Підсумком цього засідання стане підготовка й голосування аграрним комітетом практичних рекомендацій для Мінагро. За нашими даними, розглянути їх планується на наступному засіданні аграрного комітету. Тож чи отримає тваринництво «другий» шанс і який – побачимо вже за тиждень.
Андрій Величко, AgroPolit.com.