До зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення залишилося півроку. Принаймні такий «дедлайн» (з 1 січня 2018 року мораторій на продаж земель с/г призначення потрібно скасувати) встановив МВФ, який діє за принципом: ввечері гроші, зранку – стільці. Тобто спочатку кілька реформ – потім кредит із 9-ма нулями. Тож уряду та парламенту поставили завдання – підготувати законодавчу базу: прийняти закон «Про обіг земель с/г призначення…». Яким він буде? Ніхто достеменно не знає. Натомість уже є ціла низка пропозицій та моделей відкриття ринку землі, часто, прямо протилежних.
Перші кажуть, що ринок треба відкривати поступово, із «запобіжниками» (мінімум гектарів у одні руки, тільки фізичним особам і лише українцям). Водночас, на перших етапах слід посилити орендні відносини, зокрема, за це виступає міністр аграрної політики Тарас Кутовий. Другі підтримують ліберальну модель – без жодних обмежень. Треті (ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода») – взагалі намагалися провести референдум за продовження мораторію на продаж землі с/г призначення безстроково. Але Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив «Батьківщині» проводити земельний референдум. Четверті пропонують створити земельну асамблею. П’яті – за те, що земельна концепція має складатися з трьох блоків. Тож сьогодні існує величезне різноманіття думок на цю тему. Та як вибрати золоту середину?
Уряд, нещодавно, створив міжвідомчу робочу групу, яка складається з керівництва галузевих аграрних асоціацій, експертів і народних депутатів. Найближчим часом вона представить концепцію першого етапу земельної реформи. Доки в Кабміні, чухають потилиці, AgroPolit.com проаналізував плюси та мінуси кожної з моделей для ринку та його учасників.
Читати до теми: Протест проти продажу землі 7.06.17
Модель уряду
В ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com автор урядового законопроекту про землю – колишній очільник Державної служби України з питань геодезії, картографі та кадастру, а тепер перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк заявив, що позиція уряду – поетапне впровадження ринку землі з запобіжниками і це має на меті створити середній клас на селі. А ось для великих агропідприємств, за його пропозиціями, ситуація може змінитись не на їхню користь.
Читати до теми: Проведено опитування місцевих рад, щодо зняття мораторію на купівлю-продаж земель
Великі, технологічні агрохолдинги не потребуватимуть робочої сили в достатній кількості, щоб забезпечити роботою усіх селян. Тому рішення продавати в одні руки максимум 200 га землі – це стимулювання утворення середнього класу на селі. Ситуація для холдингів може змінитись: я прогнозую, що їхній сукупний земельний банк зменшиться на 20%. Це відбудеться не за одну секунду, але такий сценарій цілком вірогідний», – заявив перший заступник міністра аграрної політики.
Читати до теми: Депутат від БПП радить «набити шишки» з держземлями перед відкриттям ринку землі
З метою запобігання спекуляцій у перший рік впровадження обігу земель, ми передбачаємо в разі перепродажу сплату податку державі не менше 50% від нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення. Також законопроектом передбачається етапність запровадження ринку земель у частині ціноутворення. На першому етапі, який діятиме до 2020 року, ціна земельної ділянки буде не нижчою, ніж нормативна грошова оцінка, щоб не було знецінення ділянок наших громадян», – розповідає інші деталі підготовленої реформи начальник відділу економічного регулювання земельних відносин Департаменту міжнародної співпраці та ринку земель Держгеокадастру Юрій Микитенко
Позиція прем’єр-міністра Володимира Гройсмана пролунала трошки пізніше, але вона вторила земляку з Вінниччини Максимові Мартинюку.
Прем’єр декларує ті ж самі «запобіжники»: 200 га в одні руки, заборона продажу на першому етапі іноземцям та юридичним особам.
Продаж має бути доступний тільки фізособам-українцям і в обсязі не більше 200 га землі на одну особу», – зазначив прем’єр.
Натомість міністр аграрної політики та промисловості Тарас Кутовий додає суттєвий уточнюючий момент до цієї моделі, щоб вона дійсно спрацювала.
Моя позиція така: на нинішньому етапі ми можемо говорити виключно про продаж прав оренди на землю і банківську заставу прав оренди, щоб під ці права можна було залучати додаткові інвестиції аграріям у бізнесі. Права власності на землю залишаться у селян і ці права не будуть предметом господарських відносин», – заявив він у ефірі «5 каналу».
Він уточнив, що права оренди великими компаніями (2–3 тис. га) вже давно в Україні продаються разом із корпоративними правами, а фермер, який хотів би придбати права оренди на 15 га, цього зробити не може, оскільки для цього йому потрібно створювати ТОВ, отримувати корпоративні права, вести бухгалтерію.
Читати до теми: Земельна реформа старих країн-членів ЄС – досвід Німеччини
Тому сьогодні великі компанії мають право торгувати договорами оренди, а дрібні фермери залишаються усунутими», – додав міністр.
Очільник Мінагрополітики озвучив таку думку уряду, а чи буде вона у кінцевому варіанті земельної реформи – стане зрозуміло, коли усі міністри висловляться за це.
Читати до теми: Гектари роздору, або Як фермери з міністром земельний компроміс шукали
Я думаю, що цю позицію я зможу відстояти в парламенті, оскільки вона не зачіпає насущних інтересів, приносить додаткові інвестиції в галузь, створює ціноутворення, робить ринок більш динамічним і прозорим», – сказав Кутовий.
Позиція громадськості
Урядові 200 га в одні руки наробили галасу в публічній площині. Експертне та аграрне коло відреагувало на них, м’яко кажучи, не надто добре, тоді як на посилення орендних механізмів, навпаки, схвально.
Читати до теми: Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Аргентини
Так, заступник голови Всеукраїнської аграрної Ради Михайло Соколов вважає, що 200 га «розірвуть» українські агрокомпанії.
Насправді ми розуміємо, щоб конкурувати на зовнішньому ринку – нам потрібно укрупнювати поголів’я. У Штатах найбільш ефективна ферма – це 5000 голів, тобто 5 тис. га… Тому обмежень у 200–500 га в одні руки не повинно бути…», – озвучує він ще один аргумент проти 200 га.
Народний депутат («Самопоміч»), член комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Іван Мірошніченко в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com зазначив, що таку умову (200 га в одні руки) прописали, щоб заспокоїти МВФ, і не більше.
Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Румунії
Але якщо її застосувати на практиці, то буде біда. Масштаби українських агрокомпаній дуже різняться і якщо це застосувати, то більшість із них просто «розірве». Я пропоную у своїй концепції забезпечити всім учасникам ринку рівні права й обов’язки. Не хочу критикувати наявну структуру аграрного ринку. Великі холдинги орендують до 9% всіх чорноземів, але 50% усіх сільгоспземель використовують господарства із земельним банком 2–2,5 тис. га та виробляють понад 50% всієї сільгосппродукції. До того ж саме агрохолдинги забезпечили Україні першість за низкою експортних позицій із сільгоспкультур. Нинішня структура агрокомпаній на внутрішньому ринку дозволяє усьому сектору бути ефективним. Потрібно її підрихтувати, а не ламати. Найперше – допомогти сімейним і дрібним фермерам вийти на ринок, посилити їхню роль, надати їм фінансову підтримку для розвитку. Кредити я б виділяв сімейним фермам, малим і середнім виробникам, які мають в обробітку до 1000 га землі. Це дасть змогу збалансувати розрив між великими та дрібними. Місця на аграрній арені вистачить усім. Але акцент підтримки зараз варто змістити у бік підтримки малих і середніх фермерів. За 3–5 років вони зміцнять позиції, бо вони є хоча й невеликими, проте, динамічними та вмотивованими», – говорить він.
Мірошінченко пропонує свій варіант земельної концепції, яка складається з трьох блоків: перший – запуск механізму оренди землі, другий – розробка державних програм фінансування для середніх і дрібних виробників та фермерів, третій – власне відкриття ринку землі з усіма «запобіжниками».
Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Польщі
Екс-міністр аграрної політики Республіки Литва Казіс Старкявічус в інтерв’ю нашому виданню заявив, що така земельна мінімалка може в Україні бути й більшою. Чому – пояснив на прикладі Литви, де завершили земельну реформу.
У Литві юридичні та фізичні особи можуть купувати не більше, ніж 500 га в одні руки. Таке обмеження запровадили тільки у 2010 році. У тих, хто до цього моменту вже мав більше землі, її не відбираємо. Купувати понад 500 гектарів можуть тільки ті, хто займається тваринництвом. Це було зроблено задля розвитку молочного виробництва. Іноземці з громадян країн ЄС, можуть купувати, але тільки якщо прожили в країні понад три роки. Юридичні компанії, щоб купити землю, повинні 10 років займатися сільськогосподарською діяльністю… У вас інша ситуація з землею: її 40 млн га, а в Литви – 3 млн га, тому умови обмеження володіння в одних руках можуть бути іншими. Наші експерти разом із вашими фахівцями багато про це говорили. Я за те, щоб працювали на землі тільки українці, але ринок відкривати треба», – підсумовує він.
Учасники ринку звертають увагу й на інші моменти.
200 гектарів фізичній особі – це один пункт із одного рядка. Його декларують у різних моделях. А головне в іншому: хто такі фізичні особи? Це ті, хто живе на Канарах, у Києві, та купує землю в Одесі? Тому, коли була нарада у Гройсмана, наші асоціації підняли великий перелік питань, які потрібно вирішити, перш ніж вводити ринок землі. У концепції, яку зараз пропонує Кабмін, має бути прописано, що землею повинні володіти люди, які працюють на ній і проживають на даній території. І крапка», – заявив у коментарі AgroPolit.com голова громадської спілки «Аграрний союз України» Геннадій Новіков.
Оренда
Він також додав, що чи не єдина можливість використовувати с/г землі за призначенням в українських реаліях в Україні – це оренда.
Читати до теми: Земельна реформа країн Північної Америки — досвід США
Оренда може стати основним, а може й єдиним інструментом, який зможе працювати в земельних відносинах. І жодних проблем немає: гарантована й ефективна, довгострокова, зрозуміла плата – це все буде розвивати і залучати інвестиції аж ніяк не гірше, ніж якщо землю продавати. Тому оренда може бути абсолютно достатньою для того, щоб закрити розмови про ринок. Просто комусь хочеться поживитися цим ринком», – пояснює Геннадій Новіков.
Його доповнив заступник голови ВАР Михайло Соколов.
Оренда була б на першому етапі, якби ми реформу робили самостійно, а ми проводимо її на замовлення МВФ. Із чітким офіційним меморандумом, що там має бути... В принципі, аграрії були б тільки «за», якби зараз питання ринку землі зняли з порядку денного, аби був наведений порядок в орендних відносинах. А потім через якийсь час повернутися до нього. Всі розуміють, що ринок землі треба впроваджувати. Питання – коли?», – наголосив він.
Чого хочуть українці?
Що ж думають про всі ці реформи самі українці? Розуміючи важливість цього питання і те, що тема землі виходить на перший план, AgroPolit.com провів власне голосування в соцмережі Facebook на тему «Що робити з сільськогосподарськими землями?». Воно поширилось на понад 45 тис. користувачів. В опитуванні взяли участь близько двохсот людей. З’ясувалося, що більшість опитаних виступають проти відкриття ринку землі. 77% усіх голосів – за продовження мораторію на продаж землі. За продаж – 13%. За розвиток довгострокової оренди, зокрема, право її застави у банках для отримання кредитів – 8% Продавати землю лише державі доцільним вважають тільки 2%.
Питання ще є?