Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Аргентини

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Країни Латинської Америки характеризуються різним рівнем розвитку. Найбільшою країною і однією з найбільших у світі за розмірами території, кількістю населення та економічним потенціалом є Бразилія. Мексика, Аргентина та Уругвай також є найбільш розвиненими в економічному плані країнами Латинської Америки. ВВП на душу населення перебуває в межах від $2000 у Нікарагуа до $16800 в Уругваї.

Реформи ринку с/г земель у країнах даної групи проводилися в різний час і за різних умов. Але загалом спільними проблемами, з якими стикалися країни Латинської Америки перед початком реформ були:

• нерівномірний розподіл землі серед населення
• велика концентрація с/г земель у власності окремих осіб
• експлуатація селян, які працювали на землі
• економічна криза та високий рівень бідності населення.

Читати до теми: Земельна реформа країн Північної Америки — досвід США

Основною метою проведення реформи в країнах Латинської Америки  було забезпечення справедливого розподілу землі та рівних прав доступу до землі серед населення, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та підвищення соціальних стандартів. Важливу роль у формуванні ринків країн даної групи відіграла присутність і значний інтерес до ринків країн Латинської Америки з боку США.

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ

Ринки с/г землі країн Латинської Америки є відкритими для іноземних інвестицій, але вони не є повністю ліберальними. У цих країнах встановлено низку обмежень щодо права власності на землі с/г призначення.

При тому, що країни Латинської Америки відкрили ринки для іноземних інвестицій ще минулого століття, в абсолютній більшості країн все ще збереглися вимоги та обмеження щодо присутності іноземців на ринку. Оскільки цьому регіону притаманна багатонаціональність та значна густота населення, у деяких країнах присутні обмеження щодо власності на землю для окремих націй (Аргентина). Більшість країн забороняє іноземцям власність на землю на прикордонних територіях (Аргентина, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа).

Читати до теми: Аграрії обговорили з Тарасом Кутовим відкриття ринку землі

Зазначимо, що у країнах даного регіону через нерівномірний розподіл земель, нерозвинений механізм функціонування ринку та високий рівень корупції значна частина населення фактично є позбавленою доступу до с/г земель. Водночас, наявна велика концентрація іноземного капіталу. Проблема екстранхеризації є досить болючою для регіону й питання щодо необхідності обмеження володіння землею для іноземців доволі  актуальне. Так, у 2011 році Аргентина ввела закон «Про режим національної безпеки щодо власності, вступу у володіння та використання земель с/г призначення», що значно обмежує права іноземців на купівлю паїв.

У деяких країнах встановлено обмеження максимальної площі ділянки у власності (Мексика, Аргентина, Сальвадор). Регулювання цін на ринках країн Північної Америки повністю відсутнє.

Податкові ставки на транзакції передачі прав власності на землю в основному є невисокими та не обтяжують процес  купівлі-продажу землі.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

Попри те, що країни Латинської Америки мають довгу історію розвитку ринків землі с/г призначення, ці ринки все ще не є розвиненими та ефективними.

Політична напруженість, значна бюрократія, високий рівень корупції, тіньові ринки, нерозвинена система реєстрації прав власності – все це негативно впливає та стримує процес розвитку ринків.

Попри відсутність суворих прямих обмежень щодо права власності, актуальною для країн Латинської Америки є проблема доступу до ринку фізичних осіб, малого та середнього бізнесу. Політика розвитку ринків у цих країнах має бути спрямована на залучення сільського населення до роботи в с/г секторі шляхом надання селянам земельних паїв на пільгових умовах, а також на розвиток малого та середнього агробізнесу.

Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Польщі

Водночас, через вищезазначені проблеми та наявність значного інтересу іноземних інвесторів до ринків країн Латинської Америки, перед цими країнами постала проблема великої частки іноземців на ринку. В усіх країнах  обговорюється можливість обмеження іноземного капіталу на ринках с/г землі, але наслідком таких дій буде зменшення інвестиційних надходжень та погіршення загального інвестиційного клімату регіону.

Аргентина. Профіль країни

Аргентина — індустріально-аграрна країна, яка має добре розвинене  сільське господарство. Землі сільськогосподарського призначення становлять трохи більше половини земельного фонду країни – 54.5%, з них 26.6% (або 14.5% загального земельного фонду) відведено під рілля. В сільській місцевості проживає незначна частина населення — всього 8.4%. Характерною рисою сільського господарства країни є висока продуктивність праці. Так, у сільському господарстві зайнято всього 0.5% робочої сили, та на нього припадає 8.3% ВВП.

Мета реформи

• Подолання монополії власності на землі.
• Врегулювання спорів між державою та громадянами.

Передумови реформи

• Велика кількість земель зосереджена у власності іноземних власників.
• Численні випадки “ленд граббінгу”.
• Виникнення конфліктів між державою та представниками корінних народів.
• Довготривала економічна криза у країні.

Еволюція ринку землі

• 1976 рік – державний переворот та початок “Процесу національної реорганізації”.
• 2001 рік – початок економічної кризи в Аргентині.
• 2011 рік – введення у дію закону 26.737 “Режим національної безпеки щодо власності, вступу у володіння та  використання земель сільськогосподарського призначення”.

Читати до теми: Земельна реформа старих країн-членів ЄС — досвід Нідерландів

Механізм реалізації реформ

• Починаючи з 1970 року купівля земель іноземцями в Аргентині мала прогресуючий характер. Після проведених неоліберальних реформ 1990-х років, які послабили роль держави – спостерігалась велика концентрація земель та прихід великих міжнародних інвесторів. Серед інших факторів, які були привабливими для інвесторів можна назвати багаті і родючі природні ресурси, низька ціна і поблажливе законодавство. До 2011р В Аргентині не було законів, які б регулювали право власності іноземців.
• У 2002 році три проекти законів були запропоновані Національним конгресом з метою введення обмежень на купівлю земель іноземцями, але жоден з них не був обговорений. З різною періодичністю, різні політичні партії нагадували про необхідність обмежити купівлю земель іноземними особами, проте марно. Навіть більше, один із законопроектів пропонував обмеження щодо осіб, що не мали постійного місця проживання чи компаній, діяльність яких не була авторизована на території країни. Але в результаті відсутності політичного консенсусу – проекти все ж були відхилені.

Читати до теми: Вільному ринку землі заважає п'ять бар'єрів

Механізм регулювання відносин на ринку

Обмеження щодо іноземного капіталу

• Згідно із законом  26.737 “Режим національної безпеки щодо власності, вступу у володіння та використання земель сільськогосподарського призначення” від 27 грудня  2011 року, іноземні фізичні та юридичні особи не мають права купувати ділянку більше за 1000 га. Також не допускається купівля земель в межах “зони національної безпеки”, встановленої Постановою 15.385/44.
•  Норми не діють лише стосовно тих іноземців, які:

1.  проживають у країні протягом біль ніж 10 років;
2.  мають дітей, народжених в Аргентині та проживають у країні більше 5 років;
3.  проживають у шлюбі з громадянином Аргентини більше ніж 5 років.

Обмеження щодо покупця (фізична чи юридична особа)

• Для покупців, що є громадянами Аргентини, обмежень не встановлено.

Регуляція цін та площі

• Мінімальна площа ділянки сільськогосподарського призначення встановлюється окремими областями. Для громадян Аргентини ліміту на придбання ділянки не встановлено.

Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Румунії

Податки

• Єдиного, централізованого податку на землі не встановлено—кожна провінція сама визначає чи стягувати плату і з яких земель.
• Визначення податку на землі базується на місці розташування земельної ділянки, її площі, рівня родючості, а також інших факторів, які визначає комісія по оцінці.
• Провінційні уряди зазвичай вдаються до окремих прогресивних обчислень податку.
• Спеціального податку на продаж землі не існує, однак, при передачі у власність будь-якої нерухомості, сплачуються гербовий збір (до 3%, встановлюється окремими областями) та податок на передачу майна (1.5%).

Експертна оцінка результатів реформи

• Наразі для Аргентини є актуальним питання щодо збільшення кількості фермерських господарств, що активно просувається Міністерством сільського господарства. Така необхідність виникла після прийняття закону 26.737 “Режим національної безпеки щодо власності, вступу у володіння та використання земель сільськогосподарського призначення”, що значно обмежив можливості придбання земельних ділянок іноземцями, а отже зменшив загальний рівень попиту на ринку землі. Через введення закону 26.737, попит на землі в Аргентині різко впав і спричинив знецінення земельних наділів.
• Ріст ВВП та динаміки виробництва пріоритетних для країни сільськогосподарських культур. Виробництво сої, кукурудзи та зернових культур в країні за останні роки збільшилося, оскільки за рахунок зниження ціни на землі місцеві компанії отримали змогу купувати та оброблювати більшу кількість земельних наділів.