SHARE

Сільський ревізор
Колочава

У свою шосту мандрівку селами України команда Сільського Ревізора вперше за 3 сезони проекту вирушила на мальовниче Закарпаття до села Колочава.
Закарпаття було у складі величезної кількості держав: Угорщини, Австрії, Чехословаччини, Радянського Союзу та нарешті України. Від кожної регіон щось узяв для себе. Команда Сільського Ревізора не просто знайомитиме вас із селом, а ми разом здійснимо подорож у часі та дізнаємося все найцікавіше. Як кажуть місцеві, гори зліва, гори справа вас вітає Колочава!
Колочава є одним із найдовших сіл в Україні. Його протяжність з одного кінця до другого становить 15 км. Усе завдяки колишнім присілкам: Брадолець, Сухар, Лази тощо, які разом й утворюють Колочаву. Як і більшість сіл у Карпатах, село лежить у долині між полонинами. Його головна особливість — хороший туристичний імідж. Саме завдяки цьому сюди щороку приїжджає близько 50 тисяч туристів на рік.

Підприємство

Колочава є одним із найдовших сіл в Україні. Його протяжність з одного кінця до другого становить 15 км. Усе завдяки колишнім присілкам: Брадолець, Сухар, Лази тощо, які разом й утворюють Колочаву. Як і більшість сіл у Карпатах, село лежить у долині між полонинами. Його головна особливість — хороший туристичний імідж. Саме завдяки цьому сюди щороку приїжджає близько 50 тисяч туристів на рік.

Форелева садиба

Одним із найцікавіших місць у нашій ревізії було відвідування форелевої садиби. Протягом 6 років форель тут розводять у 12 штучних водоймах з проточною водою, тому вона має приблизно однакову температуру влітку і взимку. Сама ж вода з річки, куди з найвищої гори на Закарпатті Стримби стікають всі гірські струмочки.
Біля басейнів з рибою нас гостинно зустрів Володимир Дзюба, директор садиби.
Коли ми лише розпочинали займатися цією справою, то орієнтувалися на промисловість, але потім зрозуміли, що краще надавати послуги туристам. Сьогодні це варте того. Потрібно відроджувати бізнес у форелевій сфері, адже в нас тут така природа, такі краєвиди… Ми не можемо не цінувати це, тому вирішили все поєднати й запросити сюди туристів,
— зазначив пан Володимир.
Володимир Дзюба, власник форелевої садиби
Володимир Дзюба, власник форелевої садиби
Мандрівників тут зазвичай багато протягом квітня-жовтня. За робочий день із 9-ї ранку до 23-ї вечора приймають близько 150 людей.

Як ми дізналися, сюди приїздять половити рибу не лише з України, а й з Нідерландів, Польщі, Данії, Німеччини, Угорщини, Канади та Ізраїлю. Наша команда проводила свою ревізію під час візиту туристів із Чехії.
«Ми єдине підприємство, яке займається вирощуванням форелі в районі, й одне з провідних на Закарпатті», — Володимир Дзюба.
Володимир Дзюба
Ми єдине підприємство, яке займається вирощуванням форелі в районі, й одне з провідних на Закарпатті,
— Володимир Дзюба.
Садиба соціально активна: допомагає у прокладанні доріг і фінансує проведення різноманітних фестивалів, котрі відбуваються в селі.

Пасіка

Кажуть, що хороший мед збирають бджоли лише в того пасічника, який добрий і справедливий з людьми, а команда Сільського Ревізора завітала на пасіку, де всі продукти мають ще й лікувальні властивості.

Бджолярством сім'я Шимонів займається давно. Спочатку дід, далі — батько, а кілька десятків років тому сімейне захоплення перейняв пан Олександр. Справу сприймав більш як хобі, адже основним заняттям було столярство.
Пасічник Олександр Шимоня з дружиною
Пасічник Олександр Шимоня з дружиною
Зараз наше бджолине господарство нараховує 75 сімей. У нас саме «карпатська оса», вона дуже працелюбна. Ми намагаємося дати їм все, що від нас залежить, а натомість стараємося взяти з пасіки по максимуму,
— розповів нам Олександр Шимоня, власник пасіки.
Ажіотаж навколо лікування бджолами спонукав Олександра задуматися над серйозним заняттям апітерапією: методами лікування різних захворювань людини за допомогою живих бджіл та продуктів бджільництва. Як стверджує пасічник, гірський мед — унікальний, його властивості відрізняються від інших, адже пилок бджоли у горах збирають із різних трав і дерев. Окрім того, мед екологічно чистий, бо в Колочаві не прийнято обробляти городину та садовину хімікатами.
У нас є 3 вулики для апітерапії. Вони зроблені на вертикальну рамку, на 6 бджолиних сімей. Влітку там є до 300 тисяч бджіл. У 2012 році такого вулика ще не було, раніше робили на горизонтальну рамку, де було лише 3 бджолині сім'ї,
— зазначив пан Олександр.
Поруч — невеличка лікувальна-хатинка — внизу 3 бджолині сім'ї, а над ними — лежанка. Людина зручно вкладається на простирадло, а зверху її накривають ковдрою і закривають. Поринувши в ауру спокою та медового аромату, людина спокійно лежить, а мікровібрації від руху бджіл лікують увесь організм.

Птахоферма

Та унікальним підприємством у Колочаві є птахоферма Василя Макара. Нас найбільше здивувало те, що доглядає він за майже двома тисячами папуг і голубів не для прибутку, а для душі.
Знаєте, розповідати можу довго, адже понад 50 років цим живу, бо з дитинства цим займаюся. Для мене це не бізнес, це фанатизм,
зізнається Василь Макар, власник птахопарку.
Василь Макар, власник птахопарку
Василь Макар, власник птахопарку
Його будинок розташований у центрі села і вирізняється з-поміж інших. На задньому дворику видніється вольєр. У високих дротяних клітках цвірінькає ціле пташине царство — світло- й темно-зелені, червоні, блакитні, жовті папуги. Спортивні голуби літають над стріхою будинку Макара, а декоративних птахівник тримає у вольєрі, щоб не втекли.
Мені не в копійці справа, адже самому цікаво, як воно висиджується, вилуплюється, вигодовується. Колекція потихеньку розвивалася, протягом 30 років я нікому їх не продавав і не віддавав, тільки докуповував та обмінював. Потім була змога купувати дорожчі й цікавіші види, наприклад, розел, строкатих папуг та інших,
— зазначає пан Василь.
За багато років життя із птахами Василь Макар навчився навіть їхньої мови. Він добре розуміє, коли папугам щось не подобається, коли вони голодні або ж захворіли. Пан Василь зазначає, що протягом 10 років, як туристи почали частіше навідуватися в Колочаву, то й до нього на птахоферму почали частіше приходити охочі.

За залучення мандрівників і підняття туристичного іміджу Колочави всі підприємства отримують заслужені 5 балів.

Культура

Культура завжди впливала на розвиток села в цілому. Колочава відома не лише в своєму регіоні, а й по всій Україні кількістю музеїв, котрі там працюють, а їх аж 10. А як це воно — жити у музеї? Відповідь на це питання ми спробуємо знайти. Місцеві кажуть, у Колочаві що не хата, то музей. Тож давайте разом спробуємо осягнути історію трьохсот років на 3 гектарах землі прямо зараз!
У Колочаві тісно переплітається лемківська, гуцульська та бойківська культура. Село полікультурне, до кожної культури тут ставляться з повагою. Прикладом цього є впорядковані могили: чеських жандармів, словацького десантника, угорського поштаря, румунське поховання, доглянутий єврейський цвинтар.

При вході в один із найпопулярніших комплексів, музей-скансен «Старе село» — перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті, нас чекав екскурсовод Юрій Радівілов, який і розповідав про все нашій команді.
«Колочава знаменита тим, що має близько 30 історичних пам'ятників і культурних композицій та 10 музеїв. З травня по вересень у нас тут зазвичай буває дуже багато людей, приїздять з усієї України та з-за кордону, особливо з Чехії. Протягом 5 років з 1931-го по 1936 рік жив у Колочаві відомий письменник, класик чеської літератури Іван Ольбрахт. Він написав тут 4 книги та відомий на весь світ своїм романом «Микола Шугай, розбійник», де змалював останнього опришка Карпат, вихідця з Колочави», — зазначає Юрій Радівілов.
Колочава знаменита тим, що має близько 30 історичних пам'ятників і культурних композицій та 10 музеїв. З травня по вересень у нас тут зазвичай буває дуже багато людей, приїздять з усієї України та з-за кордону, особливо з Чехії. Протягом 5 років з 1931-го по 1936 рік жив у Колочаві відомий письменник, класик чеської літератури Іван Ольбрахт. Він написав тут 4 книги та відомий на весь світ своїм романом «Микола Шугай, розбійник», де змалював останнього опришка Карпат, вихідця з Колочави,
зазначає Юрій Радівілов.
Звісно, не дивно, що ми відразу запримітили композицію «Шабатні гуси», яка від серпня 2010 року прикрашає територію єврейського комплексу в скансені «Старе село». Ці скульптурні гуси стали своєрідним символом колочавських євреїв, які колись полюбляли ласувати запеченою гусятиною.

Ми аж трішки злякалися, але нас запевнили, що раніше через велику кількість гусей на вулицях села непереливки було колочавській малечі, яка не могла вільно пересуватися без палиці. Та тепер усі можуть приходити до скансену «Старе село» та без страху посидіти біля суворих гусей, адже вони вже не щипаються.
Композиція «Шабатні гуси» в скансені «Старе село», що у Колочаві
Композиція «Шабатні гуси» в скансені «Старе село»
Єврейський комплекс у скансені відображає життя та побут єврейської частини населення у Колочаві. У єврейській хаті «Корчма у Вольфа» всі охочі могли випити децу (сто грам) горілки та закусити. Коли ж у чоловіка закінчувалися гроші, то він починав брати «на віру» (у борг). Всі боржники були записані у борговій книжці, яка тепер лежить на прилавку єврея-корчмаря. Кімната єврея свідчить про те, що він належав до найбагатшої верстви сільського населення та мав добре влаштований побут. Команда Сільського Ревізора не могла оминути імпровізоване дійство, яке показує, як за Австрії в Колочаві карали п'яниць, що перехилили зайву чарку у неділю. Ми були дуже вражені талановитою грою акторів! Дякуємо усьому колективу скансену, що дозволили команді Сільського Ревізора перенестись у ті часи і відчути себе справжніми відвідувачами корчми))
Єдиний в Україні музей, котрий відтворює історію карпатської вузькоколійки, це «Колочавська вузькоколійка». Ешелон складається з раритетного паровоза та 10 вагонів. Кожен вагон відтворює процес транспортування за різної влади, яка панувала у цьому регіоні. В кожному музейному вагоні унікальні експонати, які розповідають про історію вузькоколійок на Закарпатті, про роботу й побут залізничників та їхніх пасажирів.
Національно-визвольний рух на Закарпатті не був настільки організований та масовий, як у Галичині. Проте чимало документів та фактів є доказами того, що й тут боролися за незалежність України. У Колочаві яскравим прикладом є діяльність групи Михайла Штаєра. У музеї «Бункер Штаєра» відображено умови проживання та переховування колочавських повстанців, які вели антирадянську діяльність та були причетні до українського визвольного руху.

У 1949-1957 рр. минулого століття декілька колочавських юнаків виявили незгоду з радянським режимом і втекли до лісу. Згодом до них приєдналися й інші. Групою із шести осіб керував Михайло Штаєр. Хлопці здійснювали різноманітні рейди проти влади, шукали контактів з ОУН-УПА, носили однострої з тризубом, влаштовували перестрілки з каральними органами та складали патріотичні вірші. У своїх записниках вони писали: «Най жиє Самостійна Україна, за яку ми ся боремо, проливаємо свою кров…».
Жителям Колочави доводилося воювати на різних війнах і за різну владу. Чимало колочавців брали участь у бойових діях далеко за межами рідної держави. Найбільше їх воювало в Афганістані. Тепер усіх колочавських воїнів-інтернаціоналістів вшановано у музеї «Воїнам-інтернаціоналістам». А на даху музею встановлено броньовану розвідувально-дозорну машину.
На жаль, державних будинків культури тут немає. Є 2 приватні, але вони не функціонують на повну потужність. Ми їх довго шукали, й нарешті один із них знайшли в центрі села, поруч зі сміттєзвалищем.
Приміщення пусткою стоїть, немає тут ані репетицій, ані концертів,
зазначив власник будівлі, де розташовано БК.
Наші гусаки та гуски дуже засмутились, коли дізналися про це. Адже більшість населення Колочави не має змоги показувати свої таланти, приділяти час улюбленому хобі та виступати на сцені, ловлячи здивовані погляди та зачаровуючи аудиторію. У Колочаві основний акцент розвитку культури був націлений на туристів та людей, які цікавляться своєю самоосвітою в контексті історії, але що ж залишається людям, які не задіяні у виставах в музеях: молоді, яка вже не бере участі в шкільних концертах, старшим людям, котрі протягом робочого року тільки й чекають можливості морально відпочити? Питання актуальне і відкрите.

Культура в Колочаві отримує 4. До п'ятірки 3 кроки:
  • налагодити функціонування БК;
  • залучати БК до фестивалів;
  • організувати гуртки творчої самодіяльності для старших людей.

Сфера послуг

Магазин

Сільський Ревізор продовжує нашу добру традицію і відвідує 3 магазини, що є в селі. Мінімаркет «Вершина», перший магазин, в який ми навідалися, стоїть у центрі села і є цілодобовим.

Ця крамниця є найбільшою в селі, там ми знайшли майже всі групи товарів: продукти, побутову хімію, дитячі іграшки.
с. Колочава, споживча корзина №1
Стараємося для села, для людей, аби їх все влаштовувало. Перевіряємо терміни придатності. Є конкуренти, тож ми розвиваємося, щоб залишатись на своєму місці,
зазначила Тетяна Шоля, адміністратор магазину.
А ми вже поспішаємо в наступний магазин, який розташувався поблизу скансену «Старе село». Коли сюди завітала команда Сільського Ревізора, то в крамниці якраз відбувався прийом товару, який отримали з Ужгорода, Мукачева та Хуста.

Продавчиня люб'язно погодилася допомогти нам зібрати мінімальний споживчий кошик, відклавши прийом товарів.
с. Колочава, споживча корзина №2
Люди приходять зазвичай з околиць. Націнка у нас 10-15%. Асортимент не надто великий, але є все, що потрібно для людей: продукти харчування, щось для побуту, шампуні,
розповіла пані Євгенія Шетеля.
Третій магазин розміщується поблизу школи. Він у тій же будівлі, де мали б відбуватися репетиції у Будинку культури. Команді Сільського Ревізора пощастило і ми змогли поспілкуватися із власником.
Щоб відкрити тут цей магазинчик, я узяв кредит — і зі зруйнованої будівлі зробив те, що маємо зараз. Раніше ми були в самому центрі села, за півгодини людей 15-20 можна було зустріти в магазині. Закупівля товару — клопітка робота, поки тими ямами виїздиш по всіх оптових ринках. У нас велика конкуренція, магазинів у Колочаві достатньо,
розповів Іван Дербак, власник магазину.
с. Колочава, споживча корзина №3

Пошта

Колочава має 2 пошти: Укрпошта й Нова Пошта. Функціонування другої стало несподіванкою для команди, тому ми навідалися туди. Коли завітали, то вистояли чергу, щоб поспілкуватися з менеджером, а це свідчення популярності та потрібності такого сервісу.
Нова Пошта в Колочаві працює вже протягом 3 років. У нас багато посилок, маємо більш ніж 100 клієнтів на день. У нас село дуже велике, тож люди часто користуються нашими послугами. Заробітною платою я задоволена,
зазначила Валентина Маковейчук.
Валентина Маковейчук, менеджер Нової Пошти у с. Колочаві
Валентина Маковейчук, менеджер Нової Пошти
Також тут є кур'єрська доставка, можна замовити на адресу й отримати свою посилку просто вдома. Взагалі на пошті працює лише пані Валентина, але, як вона нам зізналась, це не так і складно, за три роки звикла.

За розвиток сфери послуг Сільський Ревізор дає заслужені 5 балів. Тримайте планку на тому ж рівні!

Освіта

За 3 сезони проекту наша команда вперше в селі, де є аж 5 шкіл та 4 дитячих садочки.

Дитячий садочок

Сільський Ревізор першим ділом вирушив на знайомство з дошкільною освітою Колочави, обравши для того 2 дитячих садочка. Почали з ДНЗ №3.
Дошкільний навчальний заклад с. Колочава
Садочок відкритий уже протягом 10 років. Він розрахований на 40 місць, та наразі в нас більше дітей, бо є в цьому потреба. Всі дітки місцеві. У 2017 році ми брали участь у конкурсі «Кращий дошкільний навчальний заклад» і нам надала спонсорську допомогу чеська благодійна організація з міста Головатого. Три роки поспіль гуманітарну допомогу ми отримували також із Німеччини,
розповіла нам завідувачка дитячого садка Тетяна Радівілова.
Завідувачка дитячого садка Тетяна Радівілова.
Завідувачка дитячого садка Тетяна Радівілова
Ми прийшли, коли дітвора гралася на добре облаштованому майданчику. Один із найактивніших хлопчаків Богдан своєю розповіддю про смаки в їжі змусив посміхатися.
Харчування у нас триразове, збалансоване, все згідно з вимогами. Меню складаю я, медсестра та кухар, радимось іноді з вихователями. Дітки полюбляють пельмені, люблять особливо перші страви, а на вечерю добре смакують їм налисники. 50% харчування нам оплачує сільська рада, а іншу частину — батьки,
поділилась ситуацією з харчуванням пані Тетяна.
Від щасливих очей дітвори, від їхньої безтурботності не хотілося йти. Але ми прощаємось і поспішаємо у наступний садочок, де нас, напевно, вже зачекалися. Коли ми говорили з місцевими жителями, усі радили нам завітати у ДНЗ №4. Чому саме сюди та чи є потреба в такій кількості садочків — зараз дізнаємося!
Діток у нас 75. Груп 3: ясельна, молодша і старша, всі вони переповнені. А персоналу маємо 19 осіб. За кошти сільської рада було зроблено опалення нам, а за рахунок спонсорів із Чехії встановлено ігровий майданчик. Багато сил і праці було вкладено в те, щоб садочок мав такий вигляд, як зараз,
зазначила Наталія Пишка, завідувачка дитсадка №4.
Наталія Пишка, завідувачка дитсадка №4
Наталія Пишка, завідувачка дитсадка №4
Наталія Іванівна себе хвалити не любить, але люди розповіли нам, що ремонт у садочку зроблено за кошти завідувачки і працівників садочка, допомогу частково надавала сільська рада. Більшість робіт, котрі потрібні для вдосконалення роботи дошкільного закладу, були зроблені саме пані Наталією.

Наталія Пишка вже протягом 5 років керує цим дошкільним закладом. Раніше вона 6 років працювала у ДНЗ №2 на посаді вихователя. Команда Сільського Ревізора завітала в садочок напередодні Дня матері. Нам розповіли, що там будуть і танці, й конкурси з батьками, та й загалом святкування за найкращими традиціями! Коли нам проводили екскурсію, показали кімнату, яка є рідкістю для сільських садочків — костюмерну, а вбрання найчастіше шиють на замовлення.

Школа

Поспілкувавшись із малечею, ми поспішили в заклади, де вони надалі здобуватимуть знання. Ми побували одразу в двох: Колочавській гімназії і в Колочавській НВК І-ІІІ ступенів, адже ще у 2017 році це був один навчальний заклад, який реорганізували Колочавська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.
Школи у Колочаві
Утворили Колочавський НВК І-ІІІ ступенів у зв'язку з тим, що до нас приєдналася дошкільна різновікова група, де зараз є 16 діточок. Питання матеріально-технічного забезпечення досить болюче. Ми намагаємося його покращувати у різний спосіб. Комп'ютери у школі вже давно застарілі,
зізнається директорка навчально-виховного комплексу Ганна Малета.
Директорка навчально-виховного комплексу Ганна Малета
Директорка навчально-виховного комплексу Ганна Малета
Ремонт роблять за кошти, які виділяють районний відділ освіти, районна рада та районна адміністрація. Будівля Колочавського НВК зведена у 1957 році, тож, хоч як би там було, покращення стану школи потрібне щороку.
В цьому році Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, районний відділ освіти забезпечили нас повністю до НУШ: і парти, й інформаційно-комунікаційні технології. У першому класі у нас 24 дитини, хоча середня наповнюваність у класі десь 17-18 учнів,
розповіла Ганна Малета.
Всього у Колочавському НВК 194 дитини, які навчаються з 1-го по 11-й клас. Кількість вчителів вас точно здивує! Є хоч найменші уявлення? Їх аж 60!
З учителями в нас все як книжка пише: кожен вчитель викладає свій профільний предмет. Усі спеціалісти своєї справи. Кабінети є для кожного. Єдине, чого не вистачає в школі, то це спортзалу: коли проектували будівлю школи, то просто не врахували його. Також на території, де розташовані наші навчальні заклади, є приміщення, в якому, я маю надію, колись буде сучасний спортивний зал із басейном. Зараз питання тільки в коштах,
поділилась із нами пані Ганна.
НВК має багато своїх традицій. Наприклад, торік перший випуск Колочавського НВК виготовив банер, який зустрічає школярів біля входу в школу. Планують кожного випуску створювати новий. Також у дирекції та педагогічного колективу виникла ідея створити алею сакур, щоб кожен випускний клас на прощання зі школою купував одне дерево на згадку про себе. Команда Сільського Ревізора не змогла оминути кабінет першачків. Ми були дуже вражені, адже парти стояли дуже-дуже близько одна біля одної, деякі навіть розміщувались так, як іще до реформи, не було зони відпочинку.
Це мій перший клас. НУШ — це насамперед цікаво і для учнів, і для вчителя. Ми проводимо ранкові кола зранку, оскільки в нас багато місця немає, то частенько буваємо на подвір'ї,
зазначила Олена Дербак, вчителька 1-го класу.
Команда Ревізора вже прямує в гімназію. За традицією, навідалися в 11-й клас, де запитали у випускників про плани на вступ. Майбутні студенти зазначили, що ходять до репетиторів, але здебільшого займаються підготовкою до ЗНО самостійно. Там якраз тривав урок фізики.
З відвідуваністю у нас проблем немає, мабуть, ЗНО впливає, хоча фізику вони і не здають. Приходили, агітували, але багато хто ще не визначився остаточно. Є випускник, який планує на логіста вступати, дівчинка — на хореографа. Хочу зазначити, що матеріальне забезпечення в нас застаріле, все з 90-х. Більшість приладів вже не працюють, експерименти ми показуємо лише демонстраційно, бажаємо кращого. Є в нас телевізор, на якому ми переглядаємо різноманітні відеоролики,
зізналася нам Світлана Штаєр, вчителька фізики.
Кабінет 11-класників розміщено відразу біля кабінету директорки.
Зараз у Колочавській гімназії є 4 класи: 5-й, 6-й, 7-й і 11-й. Безумовно, спостерігаються перспективи розвитку. Щоб потрапити у гімназійний 5-й клас, потрібно скласти 2 іспити: українську мову й математику,
— розповіла нам Оксана Всекереш, директорка Колочавської гімназії.
Сільський Ревізор з Оксаною Всекереш, директоркою Колочавської гімназії(ліворуч) та Ганною Малетою, директоркою навчально-виховного комплексу (праворуч).
Сільський Ревізор з Оксаною Всекереш, директоркою Колочавської гімназії (ліворуч) та Ганною Малетою, директоркою навчально-виховного комплексу (праворуч)
Наша екскурсія освітніми закладами Колочави завершилась і ми віддаємо заслужені 4 бали.

До п'ятірки 3 кроки:
  • брати активну участь у грантових проектах;
  • покращити матеріально-технічне становище школи;
  • вирішити проблему переповненості груп у дитячих садках.

Спорт

Про спорт на селі ми поговорили із вчителем фізкультури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1. Коли наші гусаки та гуски підходили до школи, то почули гамір на полі — швиденько «покрякали» туди й вирішили зіграти зі школярами у футбол. Ну що, ви вже здогадуєтеся, хто виграв? Гра розпочалась, а ми триматимемо інтригу.
У нас немає значних проблем зі спортом. Молодь тягнеться до здорового способу життя. Є шкільні футбольні, баскетбольні та волейбольні команди як юнаків, так і дівчат. Також дівчатка беруть участь у змаганнях з легкої атлетики і показують дуже непогані результати. Нещодавно на районних змаганнях з бігу учасниця, яка минулого року виграла «золото», цьогоріч здобула «срібло»,
розповів нам вчитель фізкультури Іван Шетеля.
Вчитель фізкультури Іван Шетеля в с. Колочава
Вчитель фізкультури Іван Шетеля
Також чоловік зазначив, що 2 місяці тому шкільна команда завоювала перше місце з волейболу, а близько півроку тому здобули першість на районних змаганнях з футболу. На різноманітних спартакіадах чи змаганнях завжди багато вболівальників, додав пан Іван. Ну, не знаємо, як на змаганнях, але на грі команди школярів проти команди Сільського Ревізора глядачів вистачало:) Там, до речі, вже був перший гол у ворота…
З інвентарем ми проблем не маємо, всього вистачає. Нам допомогли, усе потрібне закупили. В нас є збірна доросла команда з Колочави, яка дуже часто бере участь у спартакіадах. Тренером у них пан Василь Шульга.Також він організовує різноманітні турніри,
— зазначив Іван Шетеля.
А на табло вже нічия. Ох і момент там був. Але зараз із футбольного поля переносимося у спортивну залу школи, там нас приязно та гостинно зустрічає директор, з яким і продовжуємо наше спілкування про спорт на селі.
«Відразу хочу зазначити, що лише в ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 — єдиний спортзал на 5 шкіл, котрі є в Колочаві. Це для нас величезний плюс, але це відразу тягне за собою певні труднощі, наприклад, якість покриття підлоги у спортивній залі бажає кращого. Школа побудована у 1978 році, жодного разу не проводився капітальний ремонт. Своїми силами й коштами ми намагаємося з цим справлятись, допомагає нам іноді керівництво Національного природного парку «Синевир», відділ освіти. Це не вирішує ситуацію, вихід один — повністю комплексно змінити настил підлоги», — розповів Михайло Кий, директор школи.
Відразу хочу зазначити, що лише в ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 — єдиний спортзал на 5 шкіл, котрі є в Колочаві. Це для нас величезний плюс, але це відразу тягне за собою певні труднощі, наприклад, якість покриття підлоги у спортивній залі бажає кращого. Школа побудована у 1978 році, жодного разу не проводився капітальний ремонт. Своїми силами й коштами ми намагаємося з цим справлятись, допомагає нам іноді керівництво Національного природного парку «Синевир», відділ освіти. Це не вирішує ситуацію, вихід один — повністю комплексно змінити настил підлоги,
— розповів Михайло Кий, директор школи.
А ще він розповів, що в школі є проект для зміни настилу в спортивній залі, втілити в життя який хочуть допомогти чеські друзі. Директор зазначив, що спонсори в селі поділяються на 2 групи: 1-ша люди, які мають кошти, але не мають бажання, 2-га мають бажання, але коштів небагато.
Від команди Сільського Ревізора передаємо вітання Михайлові Михайловичу та побажання якнайшвидше удосконалити спортивну залу. Дякуємо хлопцям за чудову гру! Заслужені 5 балів команда Сільського Ревізора віддає спорту на селі!

Медицина

Команді Сільського Ревізора знайти приміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини (АЗПСМ) села Колочава було трохи складно, адже воно заховалося поміж дворів. Для місцевих то не є проблемою, а от у туристів, які тут вперше, може викликати труднощі.
Медичний колектив амбулаторії с. Колочава
Медичний колектив амбулаторії с. Колочава
«У 2013 році була створена наша амбулаторія. У нас працюють 4 лікарі, 9 медичних сестер, 3 санітарки та 1 водій. На території Колочави є 2 амбулаторії: наша й АЗПСМ с. Колочава-Брадолець. Із 6 870 жителів села Колочава більш ніж 5 000 підписали декларації з місцевими лікарями, а це понад 80%, з інших сіл із нами підписали 3-3,5% населення,
розповів нам Василь Леньо, завідувач амбулаторії.
Ініціатором ідеї покращення матеріального становища амбулаторії є депутат обласної ради Василь Худинець. Завдяки йому та у співпраці з гетьманом Пардубицького краю паном Мартіном Нетоліцкі робиться ремонт лікарні та впорядковується територія біля медзакладу тощо. Минулого року чехи виділили на реконструкцію першого поверху близько 600 тисяч крон, також вони запланували зробити ремонт і на 2-му поверсі приміщення.
Міжгірське НКП (прим. ред. — некомерційне комунальне підприємство) є одним із перших, якщо не першим, хто отримав безпосередньо фінансові надходження на реалізацію медичної реформи, адже наше керівництво відразу розпочало зміни. Я позитивно ставлюся до реформи, адже в нас покращився матеріально-технічний стан як медичного обладнання, так і якість медикаментів; підвищилася заробітна плата медичних працівників; поліпшилось обслуговування населення,
зазначив Василь Леньо.
Медичні установи  с. Колочава
У зв'язку з медичною реформою із Національної служби здоров'я надходять кошти безпосередньо у Міжгірське НКП і розподіляються вже не за залишковим принципом, як було раніше. Зараз в амбулаторії набагато краще матеріально-технічне становище, вони максимально забезпечені усією необхідною технікою: електрокардіографом, отоофтальмоскопами, системами для визначення рівня цукру в крові, тонометрами.
Очікуємо найближчим часом також 2 принтери для повноцінної роботи, адже з 1 травня в амбулаторії вже ведемо історії хворих не в паперовому варіанті, а в електронному. Рецепти також виписуємо в електронній формі,
зазначив завідувач.
Як ми знаємо, в Україні діє програма «Доступні ліки», завдяки якій пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою чи діабетом ІІ типу можуть отримати ліки безоплатно або з незначною доплатою. Хворі отримують СМС із рецептом і в аптеці забирають свої медикаменти. Людям молодого віку з цим простіше, а літнім допомагають патронажні сестри. Також у селі розвинута соціальна служба, тут розташовано філіал центру медико-санітарного Міжгірського фонду «Соціальні сестри».
«Я сприйняв реформу позитивно, адже специфіка роботи на селі змушує тебе бути лікарем широкого профілю», — Василь Леньо
Василь Леньо
Я сприйняв реформу позитивно, адже специфіка роботи на селі змушує тебе бути лікарем широкого профілю,
– Василь Леньо
Також в амбулаторії є лабораторія. Зараз лікар сімейної медицини може відправляти на консультації пацієнтів не лише в заклад другого (районного) рівня, а й на третій рівень (в обласну лікарню або в кардіологічний центр, наприклад). Також в амбулаторії є стаціонар на добу.

За такий чудовий рівень медицини на селі Сільський Ревізор відправляє заслужену 5-ку колективу амбулаторії загальної практики сімейної медицини села Колочава! Бажаємо вам здоров'я та наснаги до праці:)

Духовне життя

У селі є аж 6 релігійних споруд. Команда Сільського Ревізора приїхала до чоловічого монастиря на честь ікони Божої Матері «Несподівана радість» Хустської єпархії Української православної церкви та поспілкувалися з архімандритом Алексієм, який протягом 14 років є настоятелем цього храму.
Релігійні споруди с. Колочава
У монастирі служби відбуваються щодня — вранці та ввечері. На службах у святкові та недільні дні в нас зазвичай присутні від 70 до сотні людей. Закарпаття взагалі дуже релігійний регіон. У нас немає такої тенденції, що в храмах більше літніх людей чи, наприклад, із маленькими дітьми не приходять, все навпаки,
— розповів нам архімандрит.
Настоятель храму зазначає, що зараз на службі, яка триває 2-3 години, дуже багато маленьких дітей, і всі мають змогу вистояти, якщо бути активним учасником богослужіння, а не пасивно стояти осторонь, не розуміючи, що священик править.

Оскільки Сільський Ревізор перебував у Колочаві як раз на престольне свято ікони Божої Матері «Несподівана Радість» (14 травня), то ми змогли ще й побувати на службі митрополита Хустського і Виноградівського Марка.
Якщо вам вдасться колись побувати на службі в Закарпатті, то побачите, що літургію у нас звершує, напевно, увесь храм. Співають разом, а не лише хористи чи дяки. До речі, хористів у нас 15! На служби приходять і з сіл поруч, і навіть туристи, котрі приїздять у Колочаву,
— зазначив отець.
Оскільки в селі багато конфесій, то архімандрит зауважив, що богослужіння він проводить виключно з православними церквами, адже не бачить змісту молитися з іновірцями. Проте додав, що спілкується з усіма, незалежно від віри.

Сільська рада

Самі по собі Карпатські гори є магнітом, котрий притягує до себе як українських, так і закордонних мандрівників. Тож не дивно, що для місцевих жителів туризм став однією з головних ніш зайнятості та наповнення місцевих бюджетів. Серед населених пунктів навіть є своя здорова конкуренція. Як за таких умов зі звичайного села зробити туристичну Мекку — дізнаємося у сільського голови.
У нас близько 70% дорослого населення постійно перебувають на заробітках в Польщі, Чехії, Угорщині, Португалії, Англії. Протягом 3-х місяців там працюють, повертаються додому на певний час, і так постійно. У нас село розвивається, адже люди не виїжджають звідси, а навпаки, привозять кошти з-за кордону, розбудовуються. Село займається «зеленим туризмом», який зараз не оподатковується. Є лише туристичний збір, який сплачують музеї, близько 1%. Внесок у бюджет від нього не надто відчутний,
— зазначив Юрій Кливець, сільський голова.
Пан Юрій розповів команді Сільського Ревізора, що Колочава — дотаційне село, з червня повністю утримується державою. Сільська рада Колочави є одним із 72 органів місцевого самоврядування та об'єднання Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей, а також членом Асоціації «Єврорегіон «Карпати-Україна».
Инфографіка бюджет с. Колочава
На сьогодні у нас діє програма транскордонного співробітництва «Україна — Польща — Білорусь», де ми виграли побудову амфітеатру. Там відбуватимуться різноманітні вистави, фестивалі для наших жителів села та для туристів. Також було впорядковано одне з найпопулярніших туристичних місць у селі — мінеральне джерело «Боркут». Стартував проект «Світ Карпатських розет — заходи зі збереження унікальності культури Карпат», в межах якого Асоціація органів місцевого самоврядування «Єврорегіон «Карпати-Україна» збудує центр культури Карпат тощо,
— зазначає сільський голова.
Мінеральне джерело «Боркут»
До завершення 2019 року, як Юрій Васильович запевнив команду Сільського Ревізора,на першому поверсі адміністративної будівлі, де нині розмістилася сільська рада, надалі буде Центр адміністративних послуг. Проект на його побудову сільська рада виграла у рамках програми «U-LEAD з Європою».
Завдяки чеським друзям з Пардубицького краю робиться ремонт лікарні та впорядковується територія біля медзакладу тощо Та однією з найважливіших подій, яку особливо відчули жителі присілка Сухар, стало будівництво нової асфальтованої дороги. Дороги місцевого значення робити важко. Майже нереально. Та нам пощастило, що маємо меценатів,
— каже Юрій Кливець.
Юрій Кливець
Юрій Кливець, сільський голова
Не могли наші гусаки та гуски обійти стороною питання децентралізації, адже, як ми знаємо, не всі однаково дивляться на нововведення й по-різному ставляться до передачі повноважень і фінансів від державної влади якнайближче до людей — органам місцевого самоврядування.
Ми не об'єднались, але вже вся підготовка до цього в нас пройшла, залишилося тільки підписати договори з сусіднім селом Негровець. Також хотілось би об'єднатися з Вільшанами, але ще обговорюємо це питання. Можна сказати, що ми вже об'єднане село, адже складаємось із трьох частин: Горб, Мерешор і Колочава,
розповів нам Юрій Васильович.
Зараз на балансі сільської ради перебувають 4 дитячі садочки, 5 шкіл та амбулаторія з районного центру. Лише після об'єднання розподіляти та управляти фінансами буде місцеве управління села, яке оберуть центром.
У нас багато є фестивалів: етнофестиваль «Закарпатська свальба», на якому відтворюють найкращі традиції закарпатських весіль; традиційний гастрономічний фестиваль ріплянки (страва з картоплі та кукурудзяного борошна. — Ред.), який буде в нас у червні на території скансену; фестиваль «На Синевир трембіти кличуть». Нещодавно ми святкували День села — на третій день Великодня,
зазначив сільський голова.
За свою роботу сільська рада отримує від наших гусаків та гусок свою заслужену 5. Бажаємо вам успіху у втіленні проекту амфітеатру та у всіх ваших починаннях!

Благоустрій

Вивіз сміття

Уявіть собі картину: ви прокинулися вранці в Карпатах. Гори, які своєю красою заворожують та надихають, поглинають вас повністю, наштовхуючи на правильні рішення. Річечки, струмочки, які б'ються об каміння та грають свою неповторну мелодію в дуеті зі співами птахів. Ця музика змушує відчувати себе в іншому Всесвіті та чути свій власний голос і свої істинні бажання. Ви натхненні, піднесені так відчувала себе команда Сільського Ревізора під час нашої поїздки в Колочаву.

АЛЕ коли ми розпочали нашу ревізію, то не могли зрозуміти, як таку красу можна псувати, нищити день за днем? Сміття в річках. Воно було майже всюди по течії. Наше суспільство завжди звикло шукати винних, не усвідомлюючи, що в більшості випадків відповідальність лежить на нас самих. Попри те, хто саме викидає сміття в гірські річки: чи то місцеві жителі Колочави, чи інших сіл, з яких течією приносить сміття; чи туристи, які відпочивають в Карпатах ми всі відповідальні за нашу природу.
У нас є 3 вулики для апітерапії. Вони зроблені на вертикальну рамку, на 6 бджолиних сімей. Влітку там є до 300 тисяч бджіл. У 2012 році такого вулика ще не було, раніше робили на горизонтальну рамку, де було лише 3 бджолині сім'ї,
— зазначив пан Олександр.
Люди готові ставати кращими. Навесні, як тільки зійдуть сніги, в нас проводяться прибирання, суботники, до яких долучається молодь, всі державні установи. Сміття дівати нікуди. За законом України заборонено на відстані не менш ніж за 15 кілометрів від Національного природного парку «Синевир» створювати сміттєзвалище, а від нас туди навіть 2-х кілометрів немає. Зараз ми знайшли інвестора, аби створити мобільну сортувальну лінію. Якщо вона буде, то зможемо те сміття сортувати вже не вручну, як зараз, а автоматично. Сміття — це проблема не тільки Колочави, до цього докладають руку й села, які розташовані територіально вище та з яких сміття з течією опиняється в нас,
— розповів нам сільський голова Юрій Кливець.
Деталі від пилососа, пакети від прального порошку, пластикові пляшки, цілі мішки з побутовими відходами все це є об'єктом, який обов'язково потрапляє на фото, закарбовується в пам'яті людини й наносить значну шкоду екосистемі. Команда Сільського Ревізора, коли проїжджала повз річку, декілька разів бачила великі контейнери з сітки, які влаштовані біля води, щоби люди туди скидали побутові відходи. Місцеві жителі частенько самотужки намагаються очистити береги річок, але без допомоги усіх сіл мало що вдається зробити на довгий період часу.

Команда Сільського Ревізора поверталася з Колочави з двоїстими враженнями. Сподіваємося, що наступного разу зустріч із селом буде такою ж затишною, гостинною, але вже без сміття у річках!

Дороги

Дороги проблема для усієї України, а не лише якогось окремого села. В Колочаві більшість шляхів асфальтовані, але й там яма на ямі.
Завдяки народному депутату Михайлові Ланьо, депутатові Закарпатської обласної ради Василеві Худинцю та підприємцю з Одеси Дмитрові Малію вдалося зробити 1,6 км дороги Колочава — Сухар,
зазначив Юрій Кливець, сільський голова.
Колочава вабить туристів, але, як дізнався Сільський Ревізор у місцевих жителів, мандрівники частенько оминають відпочинок тут саме через неможливість нормального пересування, або, якщо вже й раз приїхали, то повертатися знову не поспішають. Є проблема не тільки доїхати до села, а й організувати екскурсійні програми Міжгірщиною.

Проте є комунальні дороги, де вже застелили асфальтне полотно, наприклад вулицею Бурканюка. Також зроблено проект капітального ремонту ділянки комунальної дороги на Гирсовець.

Освітлення

Вся Колочава освітлена. Звичайно, потрібен ремонт у деяких місцях, поки що ми його не робимо, бо найближчим часом влаштуємо капітальний ремонт енергоносіїв. Заодно поставимо нові світильники, протягнемо нове вуличне освітлення,
поділився з нами Юрій Кливець.
За благоустрій у селі Колочава отримує тверду 3.

До п'ятірки 3 кроки:
  • якнайшвидше вирішити проблему зі сміттям;
  • карати тих порушників, хто продовжує викидати сміття в річки;
  • зробити ремонт доріг.

Підсумки

З селом ми познайомились і вже готові ділитися з вами своїми враженнями.
Переваги села:
  • велика кількість музейно-архітектурних споруд;
  • чудова природа, яка приваблює туристів;
  • 5 шкіл і 4 дитсадки, що не може не тішити;
  • активні громадяни;
  • проведення різноманітних фестивалів;
  • розвинена сфера послуг.
Недоліки села:
  • сміття в річках;
  • погані дороги;
  • один спортзал на 5 шкіл;
  • відсутній Будинок культури;
  • групи в дитсадках переповнені.
Загальний бал села — 36 із 40 можливих. Дякуємо, що познайомили зі своїм селом! Оцініть інфраструктуру села за 5-бальною шкалою і Ви.

Допоможіть нам обрати Село року, запрошуйте до себе в село на сайті SilskiyRevizor.com!
Выполнено с помощью Disqus