SHARE
Нашій команді настільки припала до душі Вінниччина, що ми вирішили повернутися в цю область і провести тут свою 5-ту ревізію. Цього разу Сільський Ревізор навідався до мальовничого села Краснопілка. Люди розповідають, що це село заснував польсько-литовський князь Адам Чарторийський, коли, об'їжджаючи свої володіння Гайсинського ключа, вирішив з кожного села, яке належало йому, взяти сім'ю і поселити їх на красних, тобто гарних, полях.
Гайсинське село Краснопілка відоме не лише через своє зручне розташування біля автомагістралі, а й завдяки красі своєї навколишньої природи.
Перш ніж говорити, що у нас щось не так, то постав собі питання, а що ти зробив, аби в селі все було як треба? Завжди починай із себе,
— отаким правильним та серйозним настроєм зустрів нас Сергій Кравчук, місцевий житель. Здавна село славиться працьовитими людьми, народними умільцями й відомими майстрами.

ДОВІДКА ВІД РЕВІЗОРА

ЩО ТАКЕ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА НАВІЩО ВОНА?
Децентралізація — це передача значних повноважень і бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Раніше зібрані у населених пунктах податки йшли «на Київ», перерозподілялися та скеровувалися назад. Тепер вони залишатимуться у місцевих бюджетах, тому жителі декількох розрізнених сіл, селищ чи міст можуть об'єднатися в один адміністративний центр — об'єднану територіальну громаду, щоби разом здійснювати таке управління.

ДОВІДКА ПРО КРАСНОПІЛЬСЬКУ ОТГ
Створена у жовтні 2017 року. Зараз на території громади здійснюють господарську діяльність ПрАТ «Зернопродукт МХП», ПАТ «Укрнафта», 25 фермерських господарств, 26 фізичних осіб-підприємців, 2 комунальних господарства та 7 релігійних громад.
Попри те, що громада ще досить молода, у неї вже багато перемог. У рамках обласної програми (1 млн 45 тис. грн) та співфінансування Краснопільської сільської ради (745 тис. грн та 27 тис. грн обслуговування) для школярів ОТГ придбано шкільний автобус, вдосконалюється матеріально-технічна база усіх шкіл і дитячих садочків, ФАПів та амбулаторій.
1 січня 2018 року Краснопільська ОТГ перейшла на прямі міжбюджетні відносини з державою, що передбачено реформою децентралізації. Бюджет громади збільшився майже утричі, адже до об'єднання бюджет сільських рад за 2017 рік становив 8 млн 304 тис грн, а на 2018 рік бюджет ОТГ(власні надходження) сягнув майже 22 млн грн. Загальний бюджет ОТГ за 2018 рік — приблизно 40 млн грн.

СІЛЬСЬКА РАДА

Наша команда почала ревізію Краснопілки з її адміністративного серця — сільської ради. Коли ми зайшли туди, то не повірили власним очам: усюди прозорі двері та великі вікна, що дозволяють людям, які звернулися з важливою справою чи питанням, контролювати процес роботи державних службовців. Відчуття, що потрапили до Європи, що ми — Європа. Відкритий простір — одна з провідних ідей, яку втілили в будівлі сільської ради.
«А що нам ховати від людей, якщо ми працюємо для них?», — розповіла Катерина Романенко, сільський голова.
А що нам ховати від людей, якщо ми працюємо для них?
— розповіла Катерина Романенко, сільський голова.
Катерина Романенко майже все життя працює у державній сфері. Її вже втретє обрали сільським головою. Раніше вона двічі керувала селом Нараївкою, але цього разу — Краснопільською територіальною об'єднаною громадою, яку було створено в жовтні 2017 року. Зросли повноваження, але й відповідальності додалося.
Реформа у нас нова, не зовсім регульована, доводиться багато речей робити на власний розсуд і під особисту відповідальність. Та коли я бачу результат своєї роботи, коли людям подобається те, що ми маємо в селі, то це для мене величезна мотивація продовжувати рухатися в позитивному векторі й ставати ще кращими. Неважливо, де ти народився — в місті чи в селі, кожен повинен мати гідні умови для свого життя: і водогін, і швидкісний інтернет, який ми вже зараз проводимо, і благоустрій на високому рівні, багато інших аспектів. Ми маємо прагнути до кращого,
— розповіла Катерина Романенко, голова Краснопільської ОТГ.
Велику увагу голова приділяє матеріально-технічному забезпеченню дітей у закладах освіти. Вже з минулого року в Україні активно впроваджується концепція Нової української школи. У сільській раді зраділи новому державному стандарту початкової освіти. Наша країна рухається в європейському напрямку, то й діти мають навчатися та жити за високими стандартами. Оскільки в громаді є 5 загальноосвітніх навчальних закладів, надалі планується створення опорної школи.
Ми намагаємося до всіх позитивних змін обов'язково залучати нашу громаду, підіймати села до роботи, проводити збори громадян майже в кожному населеному пункті. Я людям кажу чітко: «Хочете освітлення? Розчистіть вулиці, давайте працювати разом. Хочете швидкісний інтернет? Давайте покажемо, що гуртом зможемо навести лад спочатку біля свого подвір'я, а далі й більше». Люди по-різному реагують: частина активізується, інші ж дивляться із небажанням та нерозумінням,
— додала Катерина Миколаївна.
«Хорошим керівником не стане той, хто не має підтримки та допомоги від усіх людей, котрі живуть в населеному пункті», — каже Катерина Романенко.
Хорошим керівником не стане той, хто не має підтримки та допомоги від усіх людей, котрі живуть в населеному пункті.
— каже Катерина Романенко.
Оскільки Краснопілка — центр територіальної громади, сільська рада активно працює над тим, щоби село відповідало своєму статусу. Вони вже потихеньку вдосконалюють кожну з ланок, яка цього потребує.
У нас ще дуже багато кардинальних кроків попереду, але вже помітні невеликі зміни Ви можете побачити. Центр у нас вимальовується зі школи, з подвір'я поруч, із центральної площі та плитки, яку там поклали. Ми хочемо ще встигнути до Дня пам'яті й примирення та до Дня перемоги закінчити вдосконалення площі біля Меморіалу слави,
— зізнається нам сільський голова.
У Краснопілці в центрі біля школи планують зробити красивий сучасний парк, але це вже наступного року, бо з усіма планами впоратись раніше просто ніяк. Проте досі не до кінця вирішено проблему з об'їзною дорогою та водогоном.
Питання з водогоном ми вирішуємо. З 2018 року почали переходити на сучасне обладнання. Коли рівень водопостачання встановлюється автоматично, це дозволяє забезпечувати водою навіть найвіддаленіші вулиці. Ми вже зробили 2 проекти в минулому році, будемо продовжувати цим займатись у Краснопілці й цьогоріч. Також люди підняли для нас одну з найсерйозніших проблем у селі — об'їзної дороги. Хочемо, аби всі важковагові автомобілі не їздили через село. Це питання вже дуже багато років не вирішувалося. Зараз вивчаємо його, намагаємося зробити проектно-кошторисну документацію. Безумовно, господарство мусить займатися своїм виробництвом, але й населений пункт має існувати так, як того хоче громада,
поділилась думками із нами Катерина Миколаївна.
Також жінка зазначила, що в планах є й будівництво коротких доріг із твердим покриттям між селами громади, адже зараз вони польові. Одну з них — у бік Нараївки, протяжністю близько 11 кілометрів, вже наполовину проклали. Субвенції надходили і з державного забезпечення, і з місцевого бюджету.
«Для мене як керівника найважливіше завдання — пробудити громаду на зміни», Катерина Романенко.
Для мене як керівника найважливіше завдання — пробудити громаду на зміни.
Катерина Романенко.
Одне з найважливіших і найскладніших завдань для перемоги в проекті — написати правильно заяву. Там слід якісно подати проектно-кошторисну документацію, всі експертизи, які від нас потрібні, вивчити та розглянути всі вимоги. Завдяки хорошій заявці ми потрапили в програму «U-LEAD з Європою» (програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку. — Ред.), хоча в нас населення менше, ніж передбачено, та все ж, виставивши свої проблемні ситуації правильно, ми виграли. Тож менш ніж за два місяці у нас буде центр надання адміністративних послуг,
— розповіла голова ОТГ.
Питання спонсорства та партнерства завжди були й залишаються актуальними темами для будь-якої сільської ради. З місцевого бюджету дуже складно профінансувати всі проекти, які плануються.
Для нашої громади важливий кожен із партнерів, але ПрАТ «Зернопродукт МХП» є, безумовно, одним із найкращих соціально направлених господарств, яке із самого початку активно підтримує децентралізацію та створення об'єднаної громади. Це один із найнадійніших партнерів Краснопільської ОТГ, котрий завжди підставляє своє плече. Також активну роль у соціальному житті відіграють і фермери, й підприємці. Що більше буде таких активних підприємців та господарств, то швидше ми зможемо отримати якісні результати,
— зазначила Катерина Романенко.
Завдяки комунікації сільської ради з усіма мешканцями села формується комфортний мікроклімат у громаді та знімається соціальна напруга. Команда Сільського Ревізора вважає, що якісної стабільності можна досягти лише в процесі постійних змін та самовдосконалення. Наш світ постійно розвивається, тому люди не можуть дозволити собі стояти на місці. Ми завжди боїмося змін, бо, не дай Боже, буде ще гірше, та відкидаємо можливість покращення ситуації. Сільський Ревізор дякує Катерині Романенко за її плідну роботу і ставить заслужені 5 балів.

КУЛЬТУРА

БУДИНОК КУЛЬТУРИ

Краснопілка багата на таланти, адже кількість творчих колективів тут варіюється від 12 до 14. До того ж, усі вони діють, а не просто на папері записані. Один колектив просто унікальний: це народний аматорський ансамбль пісні й танцю, якому в 2017-му виповнилося 110 років! Гусаки та гуски вже в очікуванні знайомства з місцевими зірками. У будинку культури є декілька приміщень: кімната для репетицій хору, гримерна, фойє та велика актова зала на 640 місць, де, до речі, частенько бувають аншлаги.
Ви зараз перебуваєте в одному з найкращих, без перебільшення, сільських закладів культури не лише на теренах Гайсинського району та Вінницької області, а й в Україні — у Краснопільському сільському будинку культури. Свідченням цього є те, що ми неодноразово були першими в обласних оглядах, а у 2007 році посіли перше місце в Україні серед сільських закладів культури,
— розповідає нам директор БК Валентин Косенко.
Валентин Косенко
Команда Ревізора дізналася, що через нестачу людей сільський духовий оркестр можуть розпустити. Шкода буде, якщо такий колектив не виступатиме більше на сцені Краснопільського будинку культури. Тому дівчата та хлопці, юні та літні, усі з Краснопілки, якщо Ви, як і ми, не хочете, щоби цей гурток закрили, і граєте на духових, то Вам завжди тут будуть раді.

Будинок культури повністю укомплектований досвідченими, високопрофесійними кадрами зі спеціальною освітою. Сюди навіть із Гайсина приїздить акомпаніатор — Світлана В'ячеславівна, яка, за словами директора СБК, є професіоналом своєї праці та більше десятка років допомагає з концертами, беручи активну участь у культурному житті Краснопільського краю.
Робота колективу спрямована на возвеличення українського народного репертуару, в підготовці якого велика увага приділяється ідеї та сюжету, музичному супроводу та базі костюмів. Усе вбрання розробляється та шиється для кожного виступу ексклюзивно.
У нас дуже багато костюмів, вже у всіх шафах. Ми шиємо їх самі, тому що постійно на вистави, концерти, виступи потрібне нове й неповторне вбрання, щоби глядачеві було ще цікавіше слідкувати за процесом. Треба буде розширяти скоро Будинок культури, бо все не вміститься,
— сміється Олена Олійник, диригент народного аматорського ансамблю пісні й танцю.
О, до речі, нашим гусакам та гускам дуже пощастило, адже ми потрапити на першу читку нової вистави, яку вже незабаром гратимуть актори драмгуртка. Нам вдалося поспілкувались з зірками місцевої сцени та поспостерігати за їхнім закулісним життям, а зайшовши в кабінет, де проводилася репетиція, ми одразу відчули атмосферу гармонії та натхнення. Недарма нам багато хто розповідав із жителів про місцевий будинок культури, адже саме він є осередком творчості, куди сходяться усі — і дорослі, й малі — для пошуку натхнення й творчої самореалізації.
«Моє кредо в роботі — це кадри та матеріальна база», — Валентин Косенко, директор БК.
Моє кредо в роботі — це кадри та матеріальна база,
— Валентин Косенко, директор БК.
Ще однією особливістю, котра якісно відрізняє Краснопільський СБК від усіх інших, називають оригінальність проведення святкових заходів у селі. Адже кожного Нового року на великій сцені всі місцеві жителі згуртовуються у надзвичайних постановках, яких ще не грали та не бачили в Краснопілці. Також тут гучно святкують свято трудової слави, яке влаштовують на честь людей, що вийшли на пенсію в поточному році.

Музей

Музей було створено в листопаді 1977 року Никифором Громовим — Почесним громадянином села Краснопілки. Експозиція краснопільського музею містить відомості про історичні, етнографічні, природничі особливості села від найдавніших часів до сучасності.
У 2004 році музей отримав звання Народного. Зараз він складається із 3 експозицій: «Село і люди», «Зала бойової слави» і «Побут наших предків». В першій залі Ви можете побачити обличчя найвидатніших людей Краснопілки. У другій, окрім фотокарток і предметів, котрі нагадують про бойові втрати і важкі події під час Другої світової війни та війни на сході, тут розміщено символічний вічний вогонь, куди приходять молодята перед вінчанням. Краснопільчани займалися в основному землеробством, тож у третій залі представлені предмети побуту та одягу наших предків,
— розповіла Надія Горбань, завідувачка музею у селі Краснопілка.
Найбільша ж частина експозиції другої зали присвячена трагічним подіям Другої світової. У музеї зберігаються документи, схеми, окремі речі, зброя та одяг воїнів. На стендах розміщені численні фотографії, з яких дивляться на нас учасники тих далеких подій. Центральним елементом є велика панорама. Вона демонструє перехід від війни до мирного життя, а привертає нашу увагу фразу, зображена посередині: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте».
Кожна з кімнат музею, хоч і займає дуже маленьке приміщення, містить надзвичайно багато важливої інформації про історію Краснопільського краю, яку маємо пам'ятати. Наші гусочки не змогли просто надивитися на вишиті сорочки та хустки, тому вирішили їх приміряти та відчути себе місцевими мешканками у 1960-ті роки.
Нині у музеї нараховується понад 600 експонатів, відвідує його близько 6000 відвідувачів за рік, проводяться екскурсії, працюють гуртки. Сюди завжди йдуть люди, особливо молодь. Музей живе, поповнюється новими експонатами.

Ну, за такі щирі українські пісні й танці та за екскурс в історію культура в Краснопілці отримує свої заслужені 5 балів. Ми бажаємо Вам сил та наснаги у Вашій щоденній праці, активності від людей та щоб завжди горіло бажання в очах!

СФЕРА ПОСЛУГ

МАГАЗИН

Кількість магазинів, що є в селі, залишає бажати кращого. Кожна з продуктових крамниць розташована територіально вигідно. Вони не дихають одна одній у потилицю, адже знаходять компроміси.
У першому магазині, розташованому поблизу автомагістралі, нас приязно зустріла продавчиня, Тамара Опря. На диво, лише в ньому ми натрапили на всі товари, що були у нашому списку продуктів для споживчого кошика.
У нас тут вигідніше розташування, ніж в інших, оскільки ми на самісінькій трасі, частенько зупиняються по дорозі машини. Націнку в основному робимо 30%, а на хліб — 15%. До речі, хліб завозимо з Христинівки, а в місцевій пекарні печуть лише для місцевої кухні,
— розповіла пані Тамара.
До речі, в цьому приміщенні 2 магазини: продуктовий і продовольчий, та продавчиня там одна. Коли до крамниці навідався Сільський Ревізор, то перед нами обслуговували пані Галину, яка зазначила, що «добре обслуговують, все свіже, завжди є всі потрібні товари, а якщо й ні, то можна замовити і якнайшвидше їх привозять. Тільки аби гроші були, то все матимете».
У другому магазині, куди потрапили наші гусаки, було трішки тісненько. За прилавком зустріла нас Ірина Біла. Оскільки крамниця розташовується поруч зі школою, то можна було побачити дуже багато солодкого, що так і манило погляд.
Ви трохи пізно прийшли, немає хліба, бо розібрали весь, а яєць, то ми й не замовляємо, в кожного вдома є свої кури,
— зазначила жінка.
А потім додала, що на тиждень чи два у них не скуповуються, бо немає в тому потреби. Найбільше та найчастіше купують випічку.

У третій продуктовій крамниці, біля самісінької школи, продавчиня Людмила Батожок розповіла нам, що в магазині намагаються мати все, що дітям може сподобатися: морозиво, солодощі, адже це зумовлює попит.
До нас у магазин зазвичай на початку навчального року приходять вчителі 1-го класу з малечею на екскурсії, разом вони вирішують, що корисно їсти, а що — ні, ну, наприклад там чи можна їсти чіпси, сухарики та вживати багато газованих напоїв? Так цікаво спостерігати за ними. У нас завжди все свіже. Ми стараємось і працюємо для людей,
— пояснила пані Людмила.
Не тільки великі підприємства можуть допомагати селу та його жителям, а й малий бізнес. У Краснопілці ми ще більше переконалися, що зміни завжди мають розпочинатися з кожного особисто і лише разом можна дійти до якісного результату.
Щороку ми завжди готуємо солодкі презенти для дітвори, котра навчається в школі й у дитячому садочку, от навіть власниця — Галина Косенко — має подяку від сільської голови за те, що допомагає,
— зізнається продавчиня.
Також у селі нещодавно відкрився ще один магазин, в будівлі, де розміщено офіс Гайсинської філії ЗАТ «Зернопродукт МХП». Тут можна купити одяг для чоловіків, жінок та дітей, взуття для кожного з сім'ї, ще є покривала, рушники.
Ми раніше на базарі працювали, але вирішили спробувати відкрити свій магазин. Звернулися до Катерини Миколаївни, до Анатолія Олеговича, а вони пішли нам назустріч. Має бути в кожному населеному пункті такий магазин, люди потребують нашого асортименту: все, що потрібно для села. Літні люди не мають змоги поїхати на Гайсин, дорога ж далека,
— розповіла нам Леся Плахотнюк, продавчиня і власниця магазину.

ЦЕНТР АВТОТУРИЗМУ М-12

У мотелі можна розміщуватися з домашніми тваринами, що неабияк потішило наших гусаків та гусочок. До послуг гостей ресторан та безкоштовна приватна автостоянка на території. Стійка реєстрації гостей працює цілодобово.
У нас дуже вигідне розташування, тому зазвичай багато людей зупиняться, особливо в сезон, коли всі їдуть на море. Є безкоштовні паркування, туалети. Також, окрім мотелю та ресторану, ми можемо запропонувати нашим гостям лінію швидкого харчування, просторий конференц (бенкетний) зал, дитячий майданчик, дерев'яні альтанки та паркінг,
— розповіла Ірина Біла, адміністратор М-12.
Пані Ірина додала, що у них частенько відбуваються різноманітні бізнес-зустрічі та конференції, приїздять із Вінниці, з Одеси. Жінка розповіла, що вони надають приміщення і МХП, і сільській раді Краснопілки для проведення різноманітних тренінгів та лекцій.

ПОШТА

Не забуваймо, що після медичних і освітніх нововведень оптимізувалися мережі лікарень і шкіл у сільській місцевості, дійшла черга й до поштових відділень. Звісно, для багатьох пошта на селі — останній острівець цивілізації, і якщо вона є — село живе. У Краснопілці є один пункт поштового зв'язку, на якому вже протягом 23 років працює Неля Таланова.
Робочі години на пошті з 09.00 до 14:00 з понеділка до п'ятниці, окрім четверга. Людей приходить до нас багато і посилок вистачає. Працює на пошті троє листонош, але по селу роботи немає, всі їдуть звідси,
зазначила вона.
Для пересічної літньої людини пошта на селі залишається місцем, де можна передплатити газети, журнали, поповнити рахунок на мобільному телефоні, перевести (чи отримати) гроші, зокрема, пенсії, комунальні послуги та інше. Водночас тут можна скористатися непрофільними послугами «Укрпошти», якими вона змушена займатися, аби виживати: купити побутову хімію, печиво, цукерки та інші товари.

Також люди розповіли, що незабаром в селі планують відкривати відділення «Нової Пошти».

За розвиток сфери послуг у селі Ревізор вручає заслужені 4 бали. Бажаємо Вам якнайшвидше відкрити цілодобовий магазин та збільшити асортимент продукції!

ОСВІТА

У селі успішно функціонують дитячий навчальний заклад «Сонечко» та Краснопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. У 70-ті роки у селі будували багато: школу, будинок культури, дитячий садок, адміністративний будинок, але найпершою серед будівель, введених у експлуатацію, була школа.

ШКОЛА

Приміщення, у якому розміщена школа, не таке вже й нове, зведено її у 1974 році, але освітній процес у селі розпочався ще у 1903 році — з утворення двокласної чоловічої та однокласної жіночої шкіл. Але у Краснопільській ЗОШ до початку 2018-2019 навчального року оновили подвір'я та тротуарну доріжку (державна субвенція — 300 тис. грн, кошти Краснопільської ОТГ — 363,6 тис. грн).

Наша команда потрапила на ревізію в школу під час перерви, ох і галасу наробив наш приїзд у шкільних коридорах ;)

На першому поверсі гусакам стало зрозуміло, що сім'я, громадськість і школа тут співпрацюють тісно. Чому? Дізнаємось далі!
Наша школа розрахована на 560 учнівських місць. У 1974 році учнів тут було 480, на жаль, зараз маємо констатувати, що навчається всього 114 учнів, але ми готові прийняти значно більше. Найбільша кількість дітей в класі — 15, а в інших — менше, особливо в старшій школі, адже після 9-го класу частина учнів, як правило, вступає у ліцеї, коледжі,
— зазначила Ніна Косенко, заступник директора з навчально-виховної роботи.
Також наші гуски та гусаки не змогли оминути шкільної бібліотеки, де їх приязно зустріла бібліотекар, Тетяна Бабій. Вона розповіла нам, що у них постійно проходять різноманітні виставки, які присвячені чи дню народженню Кобзаря, чи якомусь державному святу.
«Раніше діти любили читати, поки отих телефонів не було», — Тетяна Бабій, бібліотекар.
Раніше діти любили читати, поки отих телефонів не було.
Тетяна Бабій, бібліотекар.
Усіх підручників нам вистачає за шкільними стандартами, учні забезпечені на 100%. Як тільки з'являється нова програма, то ми отримуємо нові книги. Зараз уже менше учнів хочуть читати художню літературу. Якщо діти ще в початковій школі, то вони бігають постійно, а старші, то тільки те, що на уроках задали, і то не від великого бажання,
— зізналася нам пані Тетяна.
Колектив наш складається з 20 педагогів, тому я вважаю, що проблем з кадрами в нас немає. Кожен із них — професіонал своєї справи, і всі вони вихідці з Краснопілки. На жаль, зараз наша школа не може собі дозволити фахівців і з образотворчого, і з музичного мистецтва, тому такі дисципліни в нас читає один вчитель, наприклад,
— зазначає заступник директора, Ніна Яківна.
У 2018/19 навчальному році в Україні триває реформа в освіті — впроваджується Концепція «Нова українська школа», тому покрякали дивитися, як у Краснопілці втілюють і реалізують основні принципи нового державного стандарту. Як ми дізнались раніше, в усіх школах громади проведено необхідні ремонтні роботи (33 тис. грн) та закуплено посуд для їдалень (19,7 тис. грн).
Як зазначає дирекція школи, вони зробили великий крок вперед у матеріальному забезпеченні класу за сприянням відділу освіти Краснопільської об'єднаної територіальної громади, оскільки були виділені великі кошти, щоб першокласникам відновили клас, відбудували стіни, поновили стелю, зробили освітлення, та, звичайно, закупили нові сучасні меблі. Батьки також є активними учасниками навчального процесу, і ця підтримка й допомога дозволяє отримувати найкращі результати.
Нова українська школа відрізняється тим, що діти тепер до всіх видів робіт долучаються практично. Вони все роблять своїми руками, сьогодні от ми виготовляли квіти з саморобного пластиліну. Зараз набагато більше повноважень мають і вчителі. Ми дивимось на стан дітей, якщо вони втомилися, то всі разом йдемо на вулицю, спостерігаємо за змінами у природі чи робимо фізичні розминки, граємо ігри,
— розповіла нам Світлана Буденко, вчителька 1-го класу.
Наймолодші школярі вели себе активно, розкуто, спілкувались із нами та нічого не боялись. Як ми бачимо, НУШ на практиці проявила себе якнайкраще, адже відбулись зміни не лише в підході до навчання, а й у самому його змісті, в наповненні. Діти відчувають себе вільними, а це ознака демократизації освітнього процесу.

У день, коли ми навідалися до школи, директор якраз приймала семінар вчителів біології та екології. Тому команда Сільського Ревізора встигла на шляху до Катерини Сидорчук забігти до вчителя інформатики і розпитати його про матеріально-технічне забезпечення школи. Віталій Косенко розказав, що в комп'ютерному класі є 7 комп'ютерів та 6 ноутбуків. Ми навіть встигли на виступ агітбригади, який змусив затамувати подих наших гусаків та гусок від пісень, віршів та танців, які демонстрували для них діти.
Дуже були приємно здивовані, що цього року жіночий склад колективу отримав премії на Міжнародний день жінок. Коли діло доходить до грошей, то руки усі підставляють: батьки беруть активну участь у співфінансуванні проектів, ремонтах; ПрАТ «Зернопродукт МХП» замінив вікна в школі, купив інтерактивну дошку та й зі звичайним обладнанням допоміг. Вони жодного разу не відмовили нам у допомозі: чи то треба виорати ділянку біля школи, чи вивезти сміття з території, чи будь-які інші транспортні проблеми. Цього навчального року ми написали проект із реконструкції шкільної їдальні, адже вважаємо, що треба забезпечити дітям хороші умови в харчоблоці. Керівництво Гайсинської філії відразу зазначило, якщо ми виграємо, то вони будуть всіляко допомагати із фінансуванням,
— висловила свої думки Катерина Сидорчук, директор школи.
Також пані Катерина поділилася з командою Сільського Ревізора наболілим. У школі досі немає альтернативного опалення, палять газом, але вже підготовлено грандіозний проект про утеплення будівлі. Дирекція має надію, що з часом вдасться повністю утеплити фасад школи, але на це потрібні великі кошти.
«Сьогодні вчитель працює не для себе, а заради дітей», —Катерина Сидорчук, директор школи.
Сьогодні вчитель працює не для себе, а заради дітей.
—Катерина Сидорчук, директор школи.

ДНЗ «СОНЕЧКО»

Відомий французький письменник Жан-Жак Руссо писав: «Щоб зробити дитину розумною і розважливою, зробіть її міцною і здоровою: нехай вона працює, діє, бігає, кричить, нехай вона перебуває у постійному русі».
Зараз ми маємо 2 групи: молодшу та різновікову, в яких навчаються всього 40 дітлахів. Для малечі в нас створені дуже гарні комфортні умови, є спортивна, актова зала, пральня, методичний кабінет, нові вбиральні та душові кімнати. Також в нас осучаснено спальні кімнати з новими ліжечками. Але навіть попри такі покращення, розкажу Вам секрет: найбільше, що не люблять діти різновікової групи під час свого перебування в дитячому садочку, то це час, коли треба лягати спати,
— говорить нам Валентина Маримуха, завідувачка ДНЗ.
Валентина Маримуха
Окрім фінансування від сільської ради, дитячому садочку ще допомагають і батьки. Раз на місяць усі, хто виявив бажання, здає продукти. Їх зберігають в окремому приміщенні, аби вони не зіпсувались. Режим харчування в садочку триразовий: 60% вартості їжі оплачує сільська рада, а 40% — батьки.
Снідають дітки о 9-й ранку, ні хвилиною пізніше, обідають о 12-й годині, а підвечірок — о 15:30. Меню в нас є осіннє, зимове, весняне й літнє, на кожну пору року своє і намагаємося його дотримуватись, але маємо право замінити продукти. Щодо улюблених страв, то всі діти полюбляють манну кашу і ліниві вареники, на які з любов'ю кажуть «їжачки,
— розповідає Любов Смілянець, кухар.
У колективі всього 11 працівників: 3 вихователі, 2 помічники вихователів, 2 кухарі. Ще у 2018 році за сприянням сільської голови було облаштовано пральню, зроблено ремонт туалетів та установлено натяжну стелю в ігровій кімнаті. Також у дитячому садочку чекають на реконструкцію системи опалення, щоб у приміщенні були альтернативні котли, тому що дуже багато коштів вони витрачають саме на обігрів будівлі.
«Якби у нас все було ціле, то це означало б тільки одне — наші діти просто сидять на місці», — Валентина Косенко, вихователь молодшої групи.
Якби у нас все було ціле, то це означало б тільки одне — наші діти просто сидять на місці.
Валентина Косенко, вихователь молодшої групи.
Ми з початку навчального року активно, але обережно починаємо співпрацювати з малечею. Навчаємо їх гратися один з одним, прибирати після гри, складати свої речі та забавки. Як бачите, в нас багато новеньких іграшок, які діти цінують та бережуть. Нашими Святими Миколаями, які зазвичай приносять подарунки, є не тільки батьки, а й Гайсинська філія «Зернопродукту МХП», яка подарувала цьогоріч діткам телевізор,
— зазначила Валентина Косенко, вихователь молодшої групи.
Коли команда Ревізора навідалась у спальні кімнати малечі, то приємною несподіванкою стала для нас «Доріжка здоров'я», яку пошили працівниці дитячого садочка для профілактики у малечі плоскостопості. У кожному відділенні такого «крокодильчика» заховані горох, квасоля, соя та каштани. Батьки, а у Вас в садочку таке є? Ні? То беріть собі до уваги! Наша ведуча не могла оминути таку цікавинку, то й собі вирішила спробувати!
Зараз у дитячому садочку разом із сільською радою планують створення 3-ї групи, аби були умови для освіти та розвитку дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку. У ДНЗ «Сонечко» навчають і дітей з сусіднього Миткова, котрих підвозять на шкільному автобусі, тому розділення на 3 вікові групи сприятиме покращенню навчального процесу в закладі дошкільної освіти. Одним із найважливіших першочергових завдань вихователя різновікової групи є створення сприятливих умов для повноцінної самостійної діяльності кожного вихованця, адже значущість різновікового спілкування визначається тим, що з одного боку воно формує особливе середовище взаємодії, а з іншого — сприяє формуванню та прояву особистісної ідентифікації.
У нас батьки активну беруть участь у житті дошкільного закладу. Восени ми влаштовуємо виставку «Дари осені», на яку батьки з дітьми приносять свої готові вироби з овочів та з фруктів, проводимо різноманітні конкурси, сімейні розваги «Мама, тато, я — дружна сім'я», свято Нового року та багато-багато інших. Ми завжди намагаємося залучати до освітнього процесу батьків наших вихованців,
— розповіла нам Наталія Соколова, вихователь різновікової групи.
Особливість, яку помітив Сільський Ревізор — у різновіковій групі територія відпочинку розділена на декілька зон: кухня, перукарня, магазин, лікарня та інші, де дітки пробують себе в різних соціальних ролях.

За таку активність у новаторських підходах усіх освітян, за готовність до змін Сільський Ревізор вручає цю 5-ку школі та дитячому садочку в Краснопілці.

ПІДПРИЄМСТВО

З ким би ми не спілкувались, у селі всі розповідали про ПрАТ «Зернопродукт МХП». Тому ми поспішили в поле, де й мали зустрітися з керівництвом Гайсинської філії. До речі, підприємство обробляє поля у всіх селах Краснопільської об'єднаної територіальної громади. Упродовж усієї своєї історії МХП розвивається за принципом: «Якщо хочеш зробити щось добре — зроби це сам». У ПрАТ « Зернопродукт МХП» діє 23 молочнотоварні ферми та один молочний комплекс із безприв'язним утриманням великої рогатої худоби.

Регіональний директор Гайсинської філії ПрАТ «Зернопродукт МХП» Анатолій Січкар зазначив, що філія з центром у селі Краснопілка займається вирощуванням зернових культур на полях площею понад 10 з половиною тисяч гектарів у Вінницькій і Черкаській області. Також у селі є потужний тваринницький комплекс з доїльними залами й утриманням 1000 голів корів на вільному вигулі.
Сучасне виробництво передбачає зменшення кількості зайнятих людей і більшу інтенсифікацію процесу. Підприємство має крокувати в ногу з часом і змінами, адже світові стандарти вимагають зниження собівартості та збільшення якості продукції. Люди хочуть також збільшення соціальних стандартів, хочуть більше заробляти, то на підприємстві створюємо якісні та хороші умови для тих людей, які дійсно хочуть працювати,
— зазначив директор Гайсинської філії.
Раніше для обслуговування 200 голів корів потрібно було 9 операторів машинного доїння, а зараз — 8 на цілу тисячу. Оптимізація — процес глобальний, він стосується не тільки молочної ферми, а й інших галузей, де має потужності МХП. Коли ми тільки зустрілись з Анатолієм Січкарем, то позаду нас їздив трактор John Deere, який був одним із перших усього «Зернопродукту» з сівалкою на 36 рядків, та сіяв соняшник. Зазначимо, такий потужний агрегат може замінити 4-5 механізаторів на тракторах середньої потужності.
В нас побудований комфортний гуртожиток, там є всі умови для проживання і для сімей, і для працівників. Ми людей цим забезпечуємо. Також нам привозять триразове харчування: сніданок, обід і вечерю, регулярно. У нас люди працьовиті, зрання заступають на роботу і звільняються дуже пізно,
— розповів Олександр Домбіцький, зоотехнолог на молочній фермі.
Робочих місць стає менше, але директор філії запевнив нас, що тепер не так багато українців шукатимуть кращої долі за кордоном, адже мають на своїй Батьківщині гідні заробітні плати. У Гайсинській філії працює 280 людей, а саме з Краснопілки — 70 людей. Окрім забезпечення робочими місцями, зараз у них є вакансії на роботі токарем, доглядачі — як денний, так і нічний — на тваринницькому комплексі.
Середня заробітна плата сягає 10 тисяч гривень, а механізатор на отакому John Deere, за 10 місяців сезону має 180-200 тисяч гривень,
— зазначив, показуючи на поле, де здійснював посів трактор, Анатолій Січкар.
«Ми зараз як білі ворони, адже платимо всі податки та впроваджуємо багато соціальних проектів. Конкурувати складно з тими, хто цього не робить. Але це тимчасове явище, тому що такі підприємства чи господарства не думають про соціальну сферу, про пенсіонерів, про вчителів та й, врешті-решт, про армію. На жаль, їх вистачає», — Володимир Онука, директор «Зернопродукту МХП».
Ми зараз як білі ворони, адже платимо всі податки та впроваджуємо багато соціальних проектів. Конкурувати складно з тими, хто цього не робить. Але це тимчасове явище, тому що такі підприємства чи господарства не думають про соціальну сферу, про пенсіонерів, про вчителів та й, врешті-решт, про армію. На жаль, їх вистачає.
Володимир Онука, директор «Зернопродукту МХП».
Оптимізація — процес невідворотний, але ми намагаємось проводити її якнайменш болісно. Нам треба зробити так, аби найкращі люди залишалися тут. Якщо ми дамо можливість працювати всім, а одні будуть просто присутні на робочому місці, їм буде байдуже на результати компанії, на свій вклад у її роботу, й отримуватимуть вони таку ж зарплату, як і ті, що працюють наполегливо протягом дня, то будуть певні протиріччя, погодьтеся,
— зазначив Володимир Онука, директор «Зернопродукту МХП».
Ми, звісно, віримо Анатолію Олеговичу, але журналістський обов'язок кличе перевірити всі факти і дізнатися більше інформації про роботу механізаторів.
Я працюю вже 15-й рік на цьому підприємстві, на тракторі, тому з кожним роком робота стає все цікавішою. Техніка у нас, звичайно, серйозна. На мій погляд, хоч і є брак робочих місць, і скорочення триває, але хто хоче працювати, той роботу має. На оздоровлення нам дають путівку в санаторій «Авангард», що на Вінниччині, на 10-14 днів,
— розповів команді Сільського Ревізора Олексій Бурлака, механізатор.
«Зернопродукт МХП» — це не компанія-одноденка. Вони порядно ставляться до землі, не виснажують її, тому в них п'ятипільна сівозміна, частка соняшнику в якій становить 18%. Компанія прийшла надовго, тому вони мають активну соціальну позицію. Є різноманітні соціальні проекти, а саме: проведення водогону, ремонт дитсадка, підключення волоконно-оптичного зв'язку, розгортання доріг у селах, котрі входять до Краснопільської ОТГ, зимові роботи та вивезення сміття. Також вони не тільки для працівників, а й для пайовиків запровадили таку практику, як сільський лікар, за їхні кошти за потреби виїжджає лікар-кардіолог і лікар-терапевт, які мають обладнання для обстеження і міні-лабораторію.
Ми беремо активну участь у різноманітних соціальних угодах, фінансуємо важливі для села проекти на добровільних основах, адже розуміємо, що маємо допомагати населеним пунктам, де працюємо. Також наша філія ПрАТ «Зернопродукт МХП» підтримувала створення Краснопільської ОТГ, адже ми були зацікавлені в тому, щоб громада розвивалася,
— розповідає про позитивні нововведення Анатолій Січкар.
Гайсинська філія ПрАТ «Зернопродукт МХП» бере участь у різних новаторських ініціативах, спрямованих на збільшення добробуту суспільства і покращення довкілля. Їхня мета — дотримання найкращих методів в усіх напрямах їхньої діяльності, внесок у розвиток місцевих громад, турбота про працівників і мінімізація навантаження на довкілля.
«Ще, до речі, маємо такий соціальний проект. У 2003 році, коли наша філія організовувалась, то в селах Краснопілка, Нараївка, Гранів, та й у кожному селі, було створено ланки — жіночі бригади, котрі виконували різноманітні роботи. Коли ми брали землю, обіцяли, що робота буде. 2 роки у нас було 60 жінок на такій роботі, ми запропонували їм працю на овочевому полі. Посіяли спеціально під ручну обробку культури: бурячок столовий, кукурудзу цукрову та іншу різну городину. Виділили їм 25 гектарів. Ми не отримуємо практично прибутку з цієї землі, але люди мають роботу», — Анатолій Січкар, регіональний директор Гайсинської філії ПрАТ «Зернопродукту МХП».
Ще, до речі, маємо такий соціальний проект. У 2003 році, коли наша філія організовувалась,то в селах Краснопілка, Нараївка, Гранів, та й у кожному селі, було створено ланки — жіночі бригади, котрі виконували різноманітні роботи. Коли ми брали землю, обіцяли, що робота буде. 2 роки у нас було 60 жінок на такій роботі, ми запропонували їм працю на овочевому полі. Посіяли спеціально під ручну обробку культури: бурячок столовий, кукурудзу цукрову та іншу різну городину. Виділили їм 25 гектарів. Ми не отримуємо практично прибутку з цієї землі, але люди мають роботу.
Анатолій Січкар, регіональний директор Гайсинської філії ПрАТ «Зернопродукту МХП».
Команді Сільського Ревізора надзвичайно приємно спостерігати той якісний вклад, який здійснює Гайсинська філія МХП на чолі з Анатолієм Січкарем, проводячи обдуману та соціально важливу для села політику. Тому ми з радістю даємо їм нашу відзнаку і заслужені 5 балів.

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ

У селі Краснопілка один храм, який побудовано в 90-ті роки ХХ століття. Як дізналася команда Ревізора, це вже третя церква, яку звели у Краснопілці.
Старовинних ікон у нас немає, адже храм порівняно новий. Та й які б ікони не були б за віком, без істинної віри можуть не все, адже найголовніше — це виконання заповідей. Найбільша благодать там, де людина старається жити по-Божому. В нас зараз у храмі є мощівник, який подарував мій друг. Найважливіше та найперше, що там є — частинка Чесного і Животворящого Хреста Господнього, на якому був розіп'ятий Ісус Христос; мощі таких древніх святих, як Апостол Яків, брат Господній по плоті, Йов і Амфілохій Печерські та багато інших святих,
— зазначає отець Сергій.
Також священик додає, що релігійна громада активно долучилася до збору коштів та продуктів на допомогу армії на сході України. Вже традиційним є молебень на святі Першого та Останнього дзвоника для учнів навчального закладу, а також проведення подячного молебню для випускників школи та їхніх батьків.
У нашому селі жителі ходять за можливості в храм Божий, у будні може прийти 20 людей, у святкові дні трохи більше. В селі більше клопотів мирських: чи на город піти, чи сіно зібрати, то не завжди їх можна побачити в храмі,
— розповів нам отець.
Оскільки церква не опалюється, то взимку було ще менше людей, але вже навесні багато старших людей, які приходили з своїми дітьми.

СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР

Цей храм звели у 1867 році в поширеному тоді так званому єпархіальному стилі. Цегляний куб із п'ятьма банями (головна, більша у центрі) та прибудована до нього дзвіниця із шатровим верхом — все дуже просто.
Це єдина церква, де прекрасні розписи, виконані не лише всередині, а й на зовнішній поверхні стін, що і зробило храм особливим та відомим на весь край. Архітектура храму виконана у стилі для російських церков XVII століття. Коли на неї дивишся, то відразу згадуються церкви з казок про Київську Русь. Також цей монастир називають ще Гранівським.
Його називають Гранівським, тому що колись пан із Гранова подарував цю землю, а точніше — віддав документи на право власності ігумену. Взагалі в навколишніх селах є легенда, що більше п'яти століть тому в цих місцях були дрімучі ліси. У восьми кілометрах від Гранівського замку, біля невеликого болота, на місці майбутнього монастиря оселився афонський чернець Онуфрій. Страждаючи від спраги, він викопав криницю, з якої забило джерело. Вода з нього відновлювала сили. Пізніше до нього приєдналися однодумці, так і з'явився тут чоловічий монастир, а викопаний колодязь освятили на честь преподобного Онуфрія,
— розповів нам священнослужитель Лаврентій.
Ще однією неповторною рисою монастиря було те, що до нього дуже любили приїздити владики. Тут вони тривалий час гостювали, або й залишалися на спокій до кінця своїх днів. З лівого боку, за алтарною частиною Успенського храму, розташована могила, як вважається, одного з владик. Вона означена червоним хрестом. Відвідини цієї могилита молитви біля неї допомагають молодим людям у подружньому житті, чому є навіть свідчення.
З кінця 80-х років минулого століття життя в ньому відновлюється. На жаль, не збереглася у вирі лихоліть чудотворна ікона святого Онуфрія, але є її копія в монастирському храмі. Невідома на сьогодні й доля чудотворної ікони Успіння Пресвятої Богородиці. А ще в храмі, окрім інших ікон, є принесена в храм отцем Левом ікона Успіння Пресвятої Богородиці, ікона славетної Афонської школи іконопису,
— розповів нам отець Амфілохій.
Хоча храм є пам'яткою культури, та, як зазначають священнослужителі та монахи, це тільки стоїть на заваді збереження автентичної краси монастиря, адже унікальне істoричнe та культурне нaдбання Укрaїни бeзсліднo йдe в нeбуття чeрeз відсутність фінaнсувaння, рeстaврaційних рoбіт і eлeмeнтaрнoї увaги з бoку влaди. Рaзoм із ними рoзчиняються в пoвітрі прeкрасні мoжливoсті для рoзвитку внутрішньoгo туризму.

СПОРТ

Зі спортивним життям села наші гусаки та гуски познайомилися в спортзалі школи, яку вони легко знайшли, адже саме звідти лунали голосні звуки стукоту м'ячів та палкі вболівання дітлахів за свою улюблену команду.
У нашої школи досягнення серйозні як для села. Мали 5 першорозрядників на дистанціях від 5 до 15 кілометрів, а 1 лижник виконав кандидатський норматив на 10 км. От у Якова Івановича учень Володимир Гнатенко був займався з ним він протягом 3 років, а вже в 10-му класі він став чемпіоном області у штовханні 5-кілограмового ядра,
— розповіла, як тільки ми підійшли до спортзалу, Ніна Косенко, заступник директора школи з навчально-виховної роботи.
Звісно, команда Сільського Ревізора не змогла стояти осторонь запеклого баскетбольного матчу між школярами і також вирішила брати в ньому активну участь. Спочатку ми програвали з рахунком 6:2, ну це, мабуть, тому що не встигли розім'ятись, і це добряче підкосило бойових дух наших гусочок та гусаків. Але, не повірите, під кінець 3-го періоду їм усе-таки вдалося наздогнати сильну команду школярів. І тільки після того, як ми поспілкувались із вчителем фізкультури Краснопільської школи — Яковом Карпенком, зрозуміли, чому рівень розвитку спортивного виховання на такому високому рівні.Зі спортивним життям села наші гусаки та гуски познайомилися в спортзалі школи, яку вони легко знайшли, адже саме звідти лунали голосні звуки стукоту м'ячів та палкі вболівання дітлахів за свою улюблену команду.
Вже протягом 43 років я працюю в цій школі. Скільки себе пам'ятаю, то любив більше футбол, потім лижні гонки, а пізніше припала до душі легка атлетика. Всі види спорту, якими особисто займаюсь, намагаюся запроваджувати в школі. Я — член Асоціації ветеранів легкої атлетики України, і щонайменше чотири рази на рік у нас відбуваються змагання: 2 зимових і 2 літніх чемпіонати, в яких наша обласна команда завжди посідає почесні місця,
— зазначає Яків Карпенко.
Як розказали нам діти, вчитель фізкультури — палкий прихильник і майстер своєї справи, він підлаштовується під інтереси та зацікавленість школярів. До речі, ми знаємо, що Яків Іванович раніше займався восьмиборством, а коли був дитиною, їздив велосипедом на тренування до Гайсина більш ніж 25 кілометрів. Зараз зізнається, що дорога туди була легкою, а от вже після виконання 3-4 видів — важкуватою, але це дозволило йому стати бігуном на довгі дистанції.
Яків Карпенко
Ми от нещодавно завершили з школярами тему баскетболу — проводили міжшкільний турнір протягом двох тижнів. Найважче було правильно сформувати рівносильні команди, бо участь брали школярі з 7-11 класів. Цей турнір мені вдалося провести завдяки спонсорській допомозі Гайсинської філії «Зернопродукт МХП», особлива дяка Анатолію Олеговичу, він дуже любить спорт і завжди готовий нам допомогти. Вони, до речі, купили для школи 2 комплекти форми, 2 нових баскетбольних м'ячі, 3 футбольних, загалом можна було би багато перераховувати, але головне, що ми дуже задоволені такою співпрацею,
— додав вчитель фізкультури.
Відколи у Краснопілці утворилася громада, було проведено 5 турнірів із міні-футболу за участю дорослого населення всіх сіл, які входять до ОТГ. У Краснопілці є 2 дорослих команди з цього виду спорту. Молоді люди, хоча кожен вже задіяний у різних сферах, з радістю приїжджають і відстоюють честь своїх команд на різних змаганнях.
У нас на День села, котрий збігається із Днем Незалежності, проходив турнір. Людей було багато, самі розумієте, яка подія. Тоді нам дуже допомогла Катерина Миколаївна (голова Краснопільської ОТГ. — Ред.). Мені вдалось і медалі на пам'ять купити, і грамоти. Після такого турніру всі питали, коли буде наступний?
— сміється Яків Карпенко.
Ну, тепер ми вже знаємо, що спорт у селі — точно на 5-ку, з такими активними людьми й таким хорошим тренером.

МЕДИЦИНА

Одразу після занять спортом наші гусаки та гусочки дуже натомились і вирішили навідатися до амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що є в селі Краснопілка — про всяк випадок :) Щойно прийшли, побачили чималеньку чергу. Але про те, як тут усе влаштовано, нам вдалось поспілкуватись із завідувачем амбулаторії Ганною Державець. Нам сказали місцеві, що вона у 1988 року закінчила Вінницький медичний інститут ім. М.І.Пирогова, за спеціальністю «Педіатрія».
Коли у людини виникають певні проблеми, вона відразу приходить до мене на прийом, я оглядаю та направляю на потрібні аналізи. Всі питання, які можуть виникнути у пацієнта, вирішую я як сімейний лікар,
— розповіла нам завідувачка амбулаторії.
Сьогодні амбулаторія у Краснопілці належить комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги Гайсинської районної ради». Цій амбулаторії також підпорядковані 2 фельдшерсько-акушерські пункти (далі ФАПи) у селах Митків і Нараївка.
«Ми маємо постійно чіткий графік, коли та де будемо в якому селі. От, наприклад, у вівторок чи в середу виїжджаємо на Нараївку, проводимо огляд пацієнтів — і так кожного дня», — розповіла Ганна Державець, завідувач амбулаторії.
Ми маємо постійно чіткий графік, коли та де будемо в якому селі. От, наприклад, у вівторок чи в середу виїжджаємо на Нараївку, проводимо огляд пацієнтів — і так кожного дня,
— розповіла Ганна Державець, завідувач амбулаторії.
Коли наші гусаки та гуски ще тільки підходили до будівлі амбулаторії, то відразу помітили автомобіль сімейної медицини. Команда не змогла пройти повз і не порозмовляти із водієм цього «залізного коня», який перебуває на балансі Краснопільської амбулаторії.
Ми обслуговуємо всі села, які належать до ФАПів, котрі нам підпорядковані, наприклад, Степове, Слобода Тишківська, Тишківка. Добираємось швидко, навіть за складних погодних умов цей автомобіль проявляє себе якнайкраще. Як для села, то це чудове авто, яке дозволяє швидко та оперативно дістатися до пацієнтів,
— розказав нам Сергій Коломієць.
Сергій Коломієць
В амбулаторії зараз працює 1 сімейний лікар — Ганна Державець, 2 сімейні медсестри загальної практики — Інна Коломієць та Віталіна Бурлака, та лаборантка Аліна Приступа — на півставки. Також тут є денний стаціонар на 9 ліжок. Роль медичної сестри у системі охорони здоров'я є надзвичайно важливою. Вона — рівноправний учасник лікувально-профілактичного процесу, передусім, діяльності сімейного лікаря.
Ми поділили між персоналом роботу: зазвичай у нас одна медсестра працює за комп'ютером, записує всі скарги та заповнює електронну картку пацієнта. Інша — виконує приписи, тобто лікарські призначення: внутрішньом'язові чи внутрішньовенні ін'єкції, крапельниці ставить і багато іншого,
— розповідає пані Ганна.
Щодо медикаментів, то їх вистачає, хоча є такі, що треба докуповувати. В селі є 2 аптеки: 1-ша знаходиться на території села, 2-га — в амбулаторії.
Матеріально-технічно добре забезпечені, у нас є 2 кардіографи, які ми використовуємо для визначення лікування. Також робимо аналізи, швидкі тести, в амбулаторії у нас є фотоелектроколориметр (прилад для визначення концентрації речовини в розчині за величиною поглинання монохроматичного світла; в біології і медицині використовується, наприклад, для якісного й кількісного аналізу біологічно активних речовин і лікарських засобів. — Ред.) завдяки якому ми робимо, наприклад, аналіз крові на цукор. Крім того, є фізіологічний кабінет,
— зазначила сімейний лікар.
Також в амбулаторії функціонує приватний стоматологічний кабінет, оскільки спостерігається державне скорочення. Така тенденція, що стоматологія переходитиме в приватну практику і відділятиметься від державних установ, тривала вже давно, що про це думають і як з цим справляються у Краснопілці — зараз дізнаємося!
Свою роботу ми робимо відповідально, не так, як звикли інші на рівні села. За день приймаємо не менше 10 пацієнтів і більше, ніж на тиждень, вже все записано. Після об'єднання з громадою, для мене це великий крок уперед. Голова сільської ради Катерина Миколаївна і голова Гайсинської філії «Зернопродукт МХП» Анатолій Олегович нам допомагають, купили рентген-апарат сюди, тепер людям не треба їздити в районний центр за знімком. Їхня підтримка дуже відчувається,
зазначив Станіслав Сайдаков, стоматолог.
Медичну реформу в Краснопілці прийняли з цікавістю. Кожен із мешканців обрав свого сімейного лікаря, котрий їм до вподоби. З села до районних лікарів приписалися лише 44 людини, а інші всі підписали декларації з місцевою амбулаторією — це вже свідчить про якість тутешньої медицини.

За рівень медицини на селі Краснопілка отримує свої заслужені 4 бали, а від команди Ревізора ми бажаємо здоров'я та наснаги усьому колективу амбулаторії.

БЛАГОУСТРІЙ

ДОРОГИ

Як ми підходили до адмінбудівлі, були приємно здивовані, що від головної площі та майже до амбулаторії викладена доріжка новенькою плиткою, а менш ніж за 2 дні майстри проклали її аж за пам'ятник Другій світовій війни. У центрі села й аж до самої траси прокладена асфальтова дорога високого рівня.
До речі, команді Сільського Ревізора пощастило потрапити на акцію, як назвали її самі місцеві — «Пам'ять поколінь», на яку завітали бійці, що служили на сході нашої країни, сільська рада, котра ініціювала такий день, та всі охочі. Посаджені 18 туй є дуже символічними для мешканців Краснопільської ОТГ, адже саме стільки людей на сьогодні мають статус учасника АТО. Команду Ревізора запевнили, що це лише початок. Всього в Краснопільській ОТГ проживає 41 учасник військових подій на сході України.
Але в цілому дороги залишають бажати кращого, бруківка майже всюди. Компанія «Зернопродукт МХП» пропонувала зробити якісні шляхи в усьому селі, але місцеві відмовилися, адже не захотіли, щоби біля їхніх домівок їздив великомасштабний транспорт.

ОСВІТЛЕННЯ

Освітлені всі вулиці не лише в Краснопілці, а й майже по всій територіальній громаді. Як зазначила Катерина Романенко, сільський голова, 2018 року в селі Митків було реалізовано частину проекту реконструкції вуличного освітлення, цього року планують освітити ще 3 вулиці.
Нічні ліхтарі — не просто окраса вечірнього краєвиду населеного пункту, а й безпека транспортного руху, профілактика хуліганства, комфорт для кожного, хто змушений долати маршрути у темряві.

ВИВІЗ СМІТТЯ

Про транспорт для вивозу сміття сільська рада домовляється за соціальними угодами з ПрАТ «Зернопродукт МХП». Щотижня вивозять все на сміттєзвалища, які облаштовані в кожному населеному пункті.
Ми плануємо купити сміттєвоз та запровадити роздільний збір сміття. Вже написали в екологічний фонд заяву, щоб надали контентейнери та з машиною допомогли. Побачимо, коли нам дадуть таку, адже це вже не від нас залежить. Але ми рухаємося згідно з вимогами чинного законодавства,
— розповіла Катерина Романенко, сільська голова Краснопільської ОТГ.
У селі прибрано та чисто, всі вулиці освітлюються, що ввечері створює надзвичайно романтичну атмосферу. За такий рівень благоустрою Сільський Ревізор вручає тверду 4-ку та бажає швидких змін у вдосконаленні цієї галузі.

Підсумки

Ми вже готові ділитися з Вами враженнями після ревізії.
Переваги села:
  • новаторська та активна команда сільської ради;
  • потужне підприємство, яке надає робочі місця і дбає як про людей, так і про поля;
  • у школі впроваджується Концепція «Нова українська школа»;
  • велика кількість творчих колективів у будинку культури;
  • хороше освітлення в усьому селі.
Недоліки села:
  • відсутність асфальтованих доріг у всьому селі;
  • відсутність цілодобового магазину.
Загальний бал села — 37 із 40 можливих. Дякуємо, що познайомили із своїм селом! Оцініть інфраструктуру села за 5-бальною шкалою і Ви.

Допоможіть нам обрати Село року, запрошуйте до себе в село на сайті SilskiyRevizor.com!
Оцінка ревізора Ваша оцінка
5.0
Сільська рада
5.0 / 42 голосів
5.0
Культура
5.0 / 33 голосів
4.0
Сфера послуг
5.0 / 35 голосів
5.0
Освіта
5.0 / 41 голосів
5.0
Підприємство
5.0 / 33 голосів
5.0
Спорт
5.0 / 30 голосів
4.0
Медицина
5.0 / 32 голосів
4.0
Благоустрій
5.0 / 35 голосів
Підсумкова оцінка Ревізора: 37.0 балів Підсумкова оцінка читачів: 40.0 балів
Выполнено с помощью Disqus