Дорогою до села ми думали, від чого походить його назва. Бо ж навколо Болтишки знаходяться населені пункти з мальовничими назвами: Божедарівка, Надія, Затишне, Любимівка та інші. Однак, щойно ми звернули на Болтишку, відразу зрозуміли всю красномовність назви — від вибоїн на дорозі наш ревіZORROмобіль «болтихало» так, що ми мало всіх гайок не погубили. Як потім виявилося, назва походить від прізвища матроса Болтишева, який, вірогідно, заснував село. Так чи інакше, до села ми дісталися вчасно і без втрат.

У Болтишці ми побували на родовищі граніту, яким викладено площу у Ватикані, завітали до школи й дитсадка, познайомилися з культурою села, були на фермі ТОВ «ЮМ-Ватутіно» і тікали від бджіл на пасіці. Усі об'єкти інфраструктури, які ми перевірили, позначено на карті.

Традиційно ревізію села розпочинаємо з «господарської хати» — сільської ради. Поки шукали необхідну будівлю, встигли двічі проїхати через усю Болтишку. Спочатку був фальшстарт. Зайшли в контору місцевого господарства, де агрономи і фінансисти саме збиралися на ранкові планування. Бухгалтер, у якої ми почали розпитувати про село, ледве «свідомість не втратила», коли побачила Сільського Ревізора. Нас швидко спрямували до сільради, точніше, старостату.

Дорогою до кабінету Тамара Михайлівна розповідає, чим багате село Болтишка. Окрім сільської ради та контори, де ми вже встигли побувати, в селі є Будинок культури, бібліотека, медпункт, за життя якого боролися сільський голова з колегами. Ще дитсадок і школа, якими надзвичайно пишаються. А село виявилося дуже хазяйновитим — тут є 9 аграрних господарств і 71 фермер-одноосібник!

Кабінет у Тамари Михайлівни скромний, дах протікає і стіни побралися грибком. Зате на всю стіну майоріє український стяг. Розпочинаємо розмову з об'єднання в ОТГ, яке ініцювала Болтишка рік тому. Староста каже, процес удався, і зараз село крок за кроком починає свій розвиток. До об'єднання бюджет сільської ради Болтишки складав 230 тис. грн. Зрозумівши, що з цими коштами і будинку не зведеш, що вже казати про утримання трьох сіл із населенням 630 чоловік, Тамара Клименко разом із Володимиром Дерком, нині головою Божедарівської ОТГ, сіли підраховувати потенційний бюджет об'єднаної громади.

Нарахували, що на місці залишиться 2 млн. грн. Це і податки від гранітного кар'єру, що на території Болтишки, і від місцевих фермерів. На громадських слуханнях селяни проголосували за приєднання до Божедарівки. Тут тобі й елеватори, і залізничний вокзал, і гарна інфраструктура.

Офіційне об'єднання сільських рад у Божедарівську громаду відбулося 22 липня 2016 року. На честь цього в місці, де сходяться межі трьох тепер уже старостинських округів, установили стовп із гранітною табличкою. Його ледве можна знайти серед полів кукурудзи, але нам це вдалося. Орієнтувалися на оборонний курган часів Богдана Хмельницького, із вершини якого відкривається прекрасний вид на Болтишку. Щороку в цьому місці проходять святкування річниці об'єднання. Із різних боків сюди сходяться жителі трьох сіл.

За разрахунками Тетяни Яструб, бюджет Болтишківського старостинського округу у 2017 р. становить 3 200 000 грн. Сюди входять 60% податків від господарств. До цього бюджету додатково також додалися кошти, які з державного бюджету «вибив» колишній очільник Дніпропетровської області, а нині народний депутат Валентин Дідич. Він добився виділення додаткових 8 млн грн для виборчого округу № 40. Значна частина цих грошей потрапила й до скрині Болтишківської сільради. Зокрема, уже виділили 80 000 грн на встановлення ігрового майданчику в дитсадку. Інші кошти розподілили між селами громади. За словами Володимира Дерка, «добре, коли за плечима твоєї громади є народний депутат, який не забув, із чого починав свій шлях і до цього часу піклується про громаду».

Щойно старостат Болтишки отримав кошти, Тамара Михайлівна взялася господарювати. У дитячому садочку зробили ремонт, встановили 20 нових металопластикових вікон і 5 дверей, купили постільну білизну та дитячі стільці, пральну машину. Ще в селі роблять зовнішнє освітлення. Наразі вже встановили 43 ліхтарі, а всього в проекті заплановано понад 350 ліхтарів на 20,6 км вулиць. Щоб заманити молодь у клуб, закупили нову музичну та світлову апаратуру.

І на цьому плани з облаштування не закінчилися. Зараз громада працює над розробкою проектів із ремонту даху в дитсадку і школі, капітального ремонту Будинку культури, ремонту сільських доріг.

Повертаючись до села, запитуємо, коли ж буде проведено ремонт у сільській раді?

– Спершу зроблю людям, а потім уже й собі, — відповідає Тамара Михайлівна.

До цих проблем ми повернемося у розділі «Дороги». А поки Тамара Михайлівна ділиться радістю, що в селі створили комунальне підприємство. Для його роботи уже закупили трактор, причіп, подрібнювач сміття. До речі, ми за 2 дні перебування у селі не помітили ні сміття на вулицях, ні смітника.

Сьогодні громада розвивається. У сільській раді розробляють проекти, активно займаються благоустроєм сіл. До Болтишки по-трохи повертається молодь, навіть із міст переїжджають на постійне проживання. За словами Тамари Михайлівни, у селі хати довго не пустують, їх одразу купують. Нещодавно переїхало декілька сімей із Дніпропетровська. Звідти ж із сім'ю повернулась і донька Тамари Михайлівни.

— Онук каже, що, якщо маму переведуть в інше село, він усе одно лишиться жити в Болтишці, — сміється пані Тамара.

Селяни тут працьовиті. У кожному обійсті тримають гусей, качок, свиней і корів. Обійшовши пішки декілька вулиць, ми в цьому переконалися особисто — нас постійно супроводжував гурт пернатих:)

Запитуємо, чи охоплювали якісь страхи перед об'єднанням у громаду. Тамара Михайлівна розповідає, боялися, що кошти розподілятимуть нерівномірно.

Провівши ревізію, сільській раді ставимо 4. Бажаємо успішно реалізувати заплановані проекти та зробити ремонт у приміщенні. А поки йдемо далі...

Якщо сільську раду нам довелося шукати у соснах, то школу видно звідусіль. Гарна сучасна будівля із великими вікнами і блакитним дахом стоїть край центральної вулиці.

За півтора року нова будівля була готова, і у вересні 2005 року тут відбувся перший День Знань.

Сьогодні в школі навчається 72 дитини і працює 14 учителів, хоча будівля розрахована на 197 учнів. Найбільший клас нараховує всього 12 учнів, а найменший — лише 3. Дітей довозять автобусом із 4 навколишніх сіл — Калинівки, Олександрівки, Скелеватки та Потоків. Через погані дороги та відстань між селами (щодня автобус долає 76 км), діти виїжджають до школи о 7:20 ранку. Минулого року випустили 5 випускників, а от цього року у школі немає 11 класу.

На школу в селі ледь не «моляться». Єдина проблема — залишилося не так багато дітей. Але в кого за час ревізії в селі не розпитували про Болтишку, перша думка в кожного про школу. Ще б пак! У школі є 12 комп'ютерів, телевізор у кожному класі, спеціальне обладнання в кабінеті хімії та біології, поле для гандболу.

Торік школа перейшла на альтернативне опалення — тепер тут для обігріву використовують дрова та пелети. Як пояснила нам Олена Новохатня, потреби в заміні системи опалення не було, бо в школі завжди тепло. Але перехід на альтернативне опалення був ініційований районним відділом освіти.

Сільський Ревізор провів ледве не цілу годину з дітлахами у класі для продовженого дня — тут вони вчать уроки і чекають на автобус, який має довезти їх додому в інші села.

Пропонуємо послухати про шкільне життя в Болтишці з перших вуст.

Оглянувши школу всередині та пригостившись смачнючими пиріжками в шкільній їдальні, жуючи, йдемо оглядати подвір'я.

Тут для дітлахів облаштували турніки та гандбольне поле. Навколо школи посаджені сосни, троянди та інші квіти. А ще є своя смерека. Її дітлахи привезли з Карпат, коли їздили туди на екскурсію. Через дорогу від школи — дитячий майданчик, де збираються всі — від старих до малих.

Хоча всі називають її «нова школа», будівлі вже 12 років, і всі питання з її утримання і ремонту лягають на плечі місцевих фермерів, батьків і сільради. Вони й ремонт класів самі роблять, і кошти на латання труб збирають. Найближчим часом планують поремонтувати дах, на який сільська рада вже виділила кошти.

Гусаки-ревізори ставлять школі заслужену 5 і прямують на ревізію до дитячого садка!

Дитсадок «Ромашка» чути здалеку — веселий галас дітлахів лунає на всю вулицю. І весь цей гамір влаштовують всього лише 10 дітлахів. Періодично до їх гомону долучаються педагоги, які намагаються хоч трохи вгамувати непосид.

Загалом у дитсадку виховують 15 дітлахів віком від 2 до 6 років, із яких 10 дітей — місцеві, а ще 5 довозять автобусом із Калинівки. Зважаючи на те, що дітей небагато, тут лише одна група. За дітлахами доглядають два вихователі.

Цього року у «Ромашки» ювілей — 50-річчя! Наталія Синчишин пригадує, що вона теж зростала в цьому садочку. За її словами, після децентралізації дитсадок суттєво оновився. Тут встановили 20 нових металопластикових вікон та 5 дверей, закупили нові комплекти білизни, пральну машину, меблі, кухонне приладдя. А ще тут готують особливий подарунок дітлахам — 20 нових ігрових куточків.

Ідемо знайомитися з дітлахами. Хтось із них дивиться на мікрофон і камеру з цікавістю, а хтось із переляком. Але всі залюбки розповідають про своє село і господарство.

Коли ж ми запитали, чи п'ють діти молоко, щоб швидше вирости, відповіді посипалися навипередки:

- Ваня у нас прудкий хлопчик! Він лише тиждень у садочку, тому ще трохи вередує, – говорить Наталія Синчишин.

Потім наш гусак організував для малюків майстер-клас із фотографії. Кожен спробував себе в ролі фотографа, а маленький Артемко приміряв ще й роль журналіста. Та найбільше дітям сподобався запуск квадрокоптера. Весело викрикуючи, малеча півгодини ганяла подвір'ям за білим літаючим пристроєм.

У Болтишці неможливо не любити спорт, адже тривалий час директором школи — головного спортивного осередку у селі — був учитель фізкультури Руслан Манко. Упродовж 3-х років він очолював заклад освіти і, як згадують учні, спорт у селі процвітав.