SHARE
Цього разу Сільський Ревізор знову завітав на Західну Україну, де серед мальовничих пейзажів Тернопільщини розкинулись Нижчі Луб'янки.
Село овіяне козацькою славою: саме тут Богдан Хмельницький влітку 1649 року керував облогою Збаразької фортеці. До ревізії нас запросив депутат районної ради ще у травні, тож ми просто не могли більше чекати: спакувавши валізи, вирушили за новими враженнями до Нижчих Луб'янок Збаразького району. Ні, їхали ми не на авто екстра-класу, яке на фото :) Наш ревіZORROмобіль стоїчно зносив усі пригоди, йому уготовані.
Дістатися до села було не просто: величезні ями дорогою, сильний дощ і густий туман. Сільський ревізор трішки заблукав через «місцевий GPS» - тутешні бабусі виявились не надто надійним «Сусаніним». Кружляючи районом, як тільки-но ми виїхали на заасфальтовану дорогу, одразу зрозуміли, що село поруч.

Біля сільської ради нас зустріли депутат і сільський голова – видно, що на ревізію чекали з нетерпінням. Як виявилося, всі необхідні інфраструктурні об'єкти розташовані буквально на одній вулиці: сільрада, будинок культури, магазин, школа, дитсадок та навіть місцевий ресторан. Ось вони, перед вами, на карті.
Почнемо ревізію? Поїхали!

Сільська рада

На вході до сільської ради Нижчих Луб'янок відчувається запах свіжої фарби. Окинувши поглядом приміщення, бачимо світлі коридори і пластикові вікна – свіжий ремонт. Сільський голова Василь Таращук запрошує до свого кабінету. Проходимо повз ще радянський плакат. «Що ж, філософія залишилась та ж сама», - посміхається сільський голова.
Протягом 12 років він працював директором у школі, а сільським головою став кілька років тому. Наголошує, що всі проблеми і потреби села знає не з чуток. І ми дещо пізніше маємо нагоду в цьому пересвідчитися. Поки налаштовуємо камери, є час роздивитися довкола: велика купа документів та папок на його столі вказує на те, що адміністративна робота на селі кипить. На полицях стоять чисельні кубки та грамоти – спортивні досягнення села, скрізь квіти та книжки українських письменників.
Василь Степанович починає свою розповідь із хороших новин – із кожним роком Нижчі Луб'янки стають все більш незалежними від райцентру, а бюджет тільки за минулий рік склав 1 млн грн. Цього вдалось досягти завдяки податковій і бюджетній реформам (про це згодом). Проте, є і недопрацювання – сільрада лишилась права відання дитячим садочком і школою. От таке законодавство. За його словами, раніше справи йшли погано, села «жебракували», проте зараз завдяки децентралізації із 38 сіл Збаразького району лише 2 мають фінансові складнощі.
Змінилась ієрархія адміністрування податків. Якщо раніше більша частина податків була сконцентрована у державному бюджеті, то сьогодні більша частина залишається у місцевих бюджетах.І при цьому підприємець бачить конкретний результат - коштом його податків будують тротуар чи дорогу. Зараз місцевим органам влади залишається лише сприяти роботі підприємців, тому що ми з цього живемо. У нас немає холдингів, але місцеві фермери, які тут виросли і шанують цю землю, вкладають кошти у соціальну інфраструктуру та допомагають усім, чим можуть,
розповідає сільський голова.
За словами Василя Степановича, громада поки що морально не готова до децентралізації. Створювати об'єднану громаду пропонувалось із 7 сусідських сіл, та люди поки що не виявляють ініціативи, сповідуючи принцип «моя хата з краю».
Їх можна зрозуміти, коли все життя їх дурили, починаючи з радянських часів і до років незалежності… Вони вже настільки зневірились, і саме це - наша найбільша біда. Вважаю, що немає такої справи, яку не можна було б зробити, і питання навіть не в грошах – аби було бажання. Проте сам переконаний і запевняю всіх, що ми колись будемо жити краще і наші діти також,
висловив свої сподівання Василь Степанович.
Цікаво вибудувана в селі система заохочення підприємців: їм всіляко сприяють, створюючи комфортні умови ведення бізнесу із можливістю надання земельних ділянок. Активне залучення підприємців дозволило значно підвищити надходження до бюджету, адже частка в бюджеті від оренди землі зросла із 12 до 50 тис. грн на рік.
Одна з найболючіших проблем для села – вивіз сміття. Для закриття звалищ і вивозу сміття поки що не вистачає коштів. Проте в селі вже закупили спеціальні контейнери для сортування сміття. Спочатку, розповідає голова, потрібно було обійти усі подвір'я, провести роз'яснювальну роботу. Тож тепер усі знають, що відходи потрібно розділяти: пластикові і паперові - окремо, органічні ж слід закопувати у себе на городі.
Взагалі, за нашими спостереженнями, сільський голова робить усе можливе для своєї громади. Ми це чули далеко не від одного жителя Нижчих Луб'янок. За підхід до своєї роботи з гарячим серцем сільського голови та налагоджену роботу місцевих депутатів, сільраді від Сільського Ревізора 5 балів.

Освіта

Середньоосвітня сільська школа знаходиться навпроти сільради - через дорогу, тож поспішаємо туди. Перед центральним входом чути звуки радіо, молотків та дзвінкі чоловічі голоси: будівельники укладають бруківку.
Учні на літніх канікулах, тож саме час для ремонтних робіт у школі. Проходимо через запасний вхід. По дорозі зустрічаємо шкільного психолога та класного керівника – Кілик Галину Іванівну. Вона вважає, що проблемних дітей у Луб'янках немає - навіть, навпаки, дорослішають вони рано.
«Діти дуже добре розуміють сімейні цінності, особливо старшокласники. Багато дітей, які дійсно люблять село. Місто – це для них трохи інше. Проте є й такі, які готові вступати до вишів Тернополя та інших міст та націлені на кар'єру в місті»,
говорить психолог.
Нас наздоганяє директор школи - Руслан Іваськів. Він очолює її майже півроку і готовий провести нам екскурс. У школі навчається 116 учнів, у класі - в середньому 10 дітей. Це дозволяє зробити процес навчання більш якісним. У штатному розкладі - 25 педагогів. Мало хто з дітей після закінчення йде до ПТУ – всі продовжують навчання в університетах або ліцеях.
У шкільних коридорах майже всі вікна нові, до весни обіцяють закінчити ремонт. Після встановлення нової котельні діти не мерзнуть взимку. Також планується підняття даху і ремонт аварійного класу, в якому протікає стеля. Із проханням провести ремонт школи її керівництво зверталося до адміністрації району, проте ні відповіді, ні допомоги так і не надійшло. Руслан Олегович говорить, що навчальний заклад Нижчих Луб'янок планують зробити опорним. Це означає, що окремі школи поблизу доведеться закрити, а діти продовжать навчання у Нижчих Луб'янках.
«Найбільшу допомогу отримуємо від громади і сільської ради. З державних коштів нам мало що можуть виділити… Капітальний ремонт спортзалу було зроблено завдяки значній фінансовій підтримці батьків», говорить директор школи.
Комп'ютерна техніка підлягає списуванню, а нові підручники не встигають замовляти – шкільні програми змінюються із приходом нового міністра. Не загубитися в навчанні через освітню реформу, наголошує директор, учням допомагають досвідчені вчителі.
Йдемо до спортзалу оцінити ремонт, який ще триває. Вікна замінено, стіни відновлено, стелю також. Залишаєтья замінити підлогу. Хотілося б також підняти стелю, розповідає Тарас Дячун, районний депутат, який нас супроводжує. Проект цього вже в розробці. Поки ходимо школою, якраз приїжджають проектувальники з цього приводу. На черзі - виграти грант.
Роздивляючись школу, у класах ми побачили нові плакати із математичними формулами, портрети письменників, багато книжок на полицях, чудернацького скелета в кабінеті біології (мабуть, місцева чупакабра) та навіть шкільний вівтар при вході.
В кабінеті фізики нас привітав вчитель Володимир Данелюк – за словами директора, один з найкращих фахівців у районі. Його вихованці займають перші місця на учнівських олімпіадах. Нам випала чудова нагода хоч і недовго, але поспілкуватися із сільським педагогом про життя. Пан Володимир багато жартував і поспішав - саме за пару годин повинен був їхати на море. Правда, не на вчительську зарплату, а на зарплату сина, посміхався він.
«Дітей цікавлять різні дисципліни, головне, щоб було бажання. Я вчу їх мислити. Вони повинні вчитися знаходити знання і вміло їх використовувати. У наших дітей живий розум, допитливий. Головне знайти підхід», - говорить вчитель фізики.
Від Сільського Ревізора середньоосвітня школа отримує 4 бали. Проведено роботи по заміні вікон, дверей, будівництву нової котельні та облаштуванню спортзалу. Проте багато турбот ще попереду.

Далі вирушаємо до дитячого садка, де бачимо маленьких дітей на майданчику та в.о. завідуючої Надію Клопотюк. Наказу про її призначення немає, проте саме вона фактично керує закладом. Перед входом її чоловік та завгосп садочку Петро Клопотюк кладе бруківку. Він додає, якби гроші, то поклав би тротуари в усьому селі власними силами :)
Дитсадочок почали відбудовувати 2007 року, за цей час капітально відремонтували стелю, вікна та двері. Крім того, з радянських часів у будівлі залишився…. басейн! Його, до речі, планують згодом відновити. Для цього потрібно наймати медичних працівників, які б стежили за здоров'ям дітей. Поки цього бюджетом не передбачено. Зараз там навчається
34 дитини, з якими працюють 2 вихователі.
«Дитсадок знаходиться на балансі Міністерства освіти і науки, проте земля – у розпорядженні сільради. Якщо говорити про тих, хто допомагає нам, так це батьки та сільський голова. Ремонт робимо власними силами»,
підкреслила Надія Клопотюк.
Всього в садочку 2 спальні кімнати, 2 класи для занять та 1 невеличкий актовий зал. В одному з класів бачимо картину на стіні - місцева художниця розмальовує стіни для краси та користі - навчання діток лічбі.
У будівлі є 2 столові - окремо для вихователів і діток. Їдальні затишні з маленькими круглими столиками та вишитими рушниками.

На другому поверсі вихователі власноруч облаштували навіть власний міні-планетарій.
Пані Клопотюк бідкається, що хотілося б зробити хороший дитячий майданчик на вулиці. І справді, розгулятись дітям особливо ніде: 1 гірка і пара гойдалок. А тут збирається уся дітвора з села!

Дитсадку в Нижчих Луб'янках ставимо оцінку в 4 бали і маємо сподівання, що з молодою й енергійною командою та керівником заклад процвітатиме. А для зведення обіцяного грального майданчика на вулиці все-таки знайдеться благодійник.

Спорт

Нижчі Луб'янки по праву можуть називатися спортивним селом району. Місцеві спортсмени «зривають куш» медалей та посідають перші місця у Тернопільській області. У «спортивному арсеналі» села знаходиться 2 футбольних поля,
1 волейбольний майданчик та спортзал.
Місцева волейбольна команда налічує 15 осіб, які тренуються майже щодня. Результат - із 6 команд району нижчолуб'янівська зайняла 4 місце. Застали дітлахів за вечірньою грою в «пляжку». Волейбольний майданчик знаходиться в самому центрі села.
У приміщенні сільської ради Сільський Ревізор знайшов повністю укомплектований спортзал – це ініціатива місцевого спортсмена, який із кожної поїздки до Європи привозив тренажер за тренажером. Всі вони б/в, але імпортні і якісні. Стіни спортзалу потроху тріскаються, а стеля починає сипатись - приміщення явно потребує ремонту. Хлопці запевняють, що відремонтували б усе власними силами, були б кошти.
Юнаки села вже більше 7 років займаються у «качалці» за символічну плату в 5 грн. в день – для покриття витрат на опалення і електроенергію. Загальна вартість придбаних тренажерів складає біля 150 тис грн.
Та вже біля 2 років спортзал «конкурує» за відвідувачів із місцевим баром «Півасік», який відкрився поруч. Втім «наливайка» не заважає спортивній культурі: місцеві дівчата почали більше ходити до спортзалу, а хлопці - їздять навіть із району та ближніх сіл.
«Спочатку тут було небагато тренажерів, розбудовували все поступово, коли збільшилась відвідуваність. Я особисто займаюся тут вже більше 5 років, форму підтримую здоровим харчуванням», – пояснює 15-річний
Василь Яремчук.

Хлопці ніяковіють перед камерою, відповідаючи на питання про те, що б хотіли покращити у спортзалі. Кросоверу не вистачає. Сільський Ревізор перевірив власні сили у фітнесі, проте, як виявилося, до нижчолуб'янівських спортсменів нам далеко. :) Спорту в селі - всі 5 балів! Так тримати! Бажаємо вам якнайбільш якісного ремонту шкільного спортзалу та тренажерного залу.

Культура

Коли ми розпитували жителів Нижчих Луб'янок про село та те, що їм хотілося б покращити, майже кожен вказував на будинок культури. Ми вирішили на власні очі побачити актову залу та оцінити її стан. Селяни активно беруть участь у різноманітних культурних заходах, проте сам будинок культури залишає бажати кращого – стеля давно потребує ремонту, протікає і пішла тріщинами. Але це не заважає організовувати справжні свята.
Так, влаштований з нагоди 500-річчя села концерт був наймасштабнішим серед населених пунктів району і з творчими гуртками і ансамблями «від мала до велика». Сільський хор часто виступає на святах. В Нижчих Луб'янках працюють дитячі та жіночі вокальні ансамблі. До речі, на репетицію одного з ансамблів потрапив Сільський Ревізор.
«Сільрада виділила кошти на ремонт будинку культури. Тепер у нас є нова музична апаратура, вікна та двері. Залишилось відремонтувати дах, який протікає», – зауважив директор будинку культури Володимир Жила.
Та де ж було затоплено? Піднімаючись на другий поверх, бачимо стіни, вкриті великими тріщинами, де-не-де з них проростає пліснява. Саме тут розташувалась сільська бібліотека. В коридорах прохолодно, попри те, що на вулиці літо. Діючу бібліотеку помістили у невелику кімнату тимчасово - проводять ремонт просторої та більшої, в якій вже замінено вікна.
Нас вітає Наталія Залуцька – бібліотекар, одразу показуючи приміщення діючої та майбутньої бібліотек. Відвідувачів вистачає. Приходять, здебільшого, за літературою сучасних авторів, або ж за творами шкільної програми. Не вистачає дитячих книжечок - ті, що є, вже зачитані «до дір».
«Взимку сидимо в куртках, тому що дуже холодно, над нами саме те місце, де дах протікає. Від опалення кімната майже не прогрівається. А після сильного дощу навіть книжки підмокають. Оскільки школярам відповідно до шкільної програми літератури не вистачає, іноді їду до районної бібліотеки і беру нові книжки, щоб діти читали»,
– бідкається бібліотекарка.
Як виявилось, село багате на творчих талановитих особистостей! Сільський Ревізор з'ясував, що у Нижчих Луб'янках є майстриня, відома своїми роботами на все село. В гостях у Ганни Остапчук бачимо різноманіття вишиванок, всі – ручної роботи. Пані Ганна зізнається, що полюбляє після роботи засісти за голку з ниткою і повишивати. Для неї вишивання ніколи не було засобом заробітку, це - хобі всього життя.
Вишиваю тільки вечорами, коли є час. Найприємніше для мене, коли на свята мої вишиванки вдягає вся родина: чоловік, невістки і сини,
щиро сказала Ганна Остапчук.
Йдемо ще до одного будинку: за розповідями місцевих жителів, тут живе письменниця Зіновія Кравчук. Багато років тому жінка поїхала на заробітки до Італії, проте так і залишилась жити там. Вона приїхала до Нижчих Луб'янок на літо. Сумуючи за селом, де виросла, та рідною мовою, почала писати вірші і гуморески, навіть видала збірку своїх творів (яку, до речі, й нам подарувала:)
«Кожен мій вірш має свою історію, багато чого пов'язано з селом. Здається, що в Нижчих Луб'янках немає жодної поганої людини. Порівняно з іншими, наш народ волелюбний і щирий»,
– зауважує пані Зіна.

Ми хотіли б показати вам частинку вірша пані Зіновії про її рідне село:

Відгриміли бої за Луб'янки мої,
Пролилась кров кровавим потоком,
Там могила тепер, ніби сторож села,
Піднялася високо-високо.

Пам'ятають Луб'янки бої козаків
І де липа стоїть край села -
Там Хмельницький під нею сидів, керував,
Коли битва з поляками йшла ...


До речі, незабаром вийде нова збірка поезії Зіновії Кравчук, присвячена останнім буремним подіям в Україні.
Будинок культури отримує від Сільського Ревізора 4 бали. Культурне життя села різноманітне, та найвищий бал зможемо присвоїти, коли бібліотека переїде до покращеного приміщення.

Знають і шанують у селі народні традиції. Пересвідчились особисто. Команда Сільського Ревізора приїхала до села якраз на Яблуневий Спас.
Це справжнє свято. Люди вдягають вишиванки і збирають кошики з овочами та прикрашають їх польовими квітами – символи врожаю та осені. Сільський Ревізор прямує до церкви, куди з нагоди свята зійшлося все село. Пропонуємо вам знімки цього прекрасного дійства.
Не можна не помітити, що люди тут дуже набожні. Фігури Діви Марії можна побачити чи не на кожному перехресті. Найбільша церква – католицький Храм Покрови Пресвятої Богородиці - була збудована ще наприкінці 19 сторіччя. Подальші реставрації робилися коштом парафіян. Отець Михайло розповідає, що працює у храмі вже близько 25 років.
За цей час встигли зробити «хрестову дорогу», повністю поміняти дах та косметичний ремонт споруди. При церкві створена молитовна група «матері молитви», яка збирається на молитву кожної п'ятниці та неділі. А в школі започаткували новий предмет – «християнська етика». Був навіть проект зі створення недільної школи для дітей, проте він так і залишився невтіленим через брак коштів.

Аграрії та підприємства

У Нижчих Луб'янках не працюють агрохолдинги – тільки невеликі фермери та одноосібники. Всі вони
по-своєму допомагають соціальному розвитку села – хто вікна вставить, хто на бруківку пожертвує. Йдемо дивитися, чим вони займаються.

Першим відвідали підприємство ТОВ «Арсен», назване на честь онука директора Степана Таращука. Господарство починалося з 3 га орних земель, а зараз оброблює 300 га. Сільськогосподарська техніка переважно імпортна, окрім улюбленого старого трактора Степана Васильовича, який він назвав «Ластівкою».
«Вирощуємо основні сільгоспкультури, наймані працівники – всі місцеві. Маємо два ангари, проте цього замало, тому всю продукцію намагаємось збувати швидко. Техніку придбали власними силами – бо хто зв'яжеться з кредитами, втратить свободу», говорить директор ТОВ «Арсен».
Один з найбільших платників податків на селі ФОП «Данилевич», яке займається експортом продуктів переробки деревини та паливних брикетів до країн Європи.
Загалом, продукцію з Нижчих Луб'янок імпортують Голандія та Литва. На підприємстві зайняті 12 працівників, а сам завод звели з нуля за 1 рік. Сільська рада згодилась віддати під забудову землю з-під старого зруйнованого корівника.
«Згодом плануємо розширювати виробництво і створювати нові робочі місця. Люди, які хочуть щось робити, – роблять це, а ті, хто не хоче нічого робити і отримувати гроші, - шукають причину»,
висловив власні міркування директор підприємства Ігор Данилевич.
У селі функціонує ще одна деревообробна майстерня. Юрій Кошіль займається виготовленням меблів із цільної деревини вже 13 років. Розповідає, що бізнес розпочав спільно із батьком, коли викупив приміщення.
«Багато підприємців працюють в «тіні», деякі з них давно позакривались. Ми ж пішли іншим шляхом, сплачуємо всі податки. Проте завжди є люди, які заздрять, коли у когось справи йдуть добре. Були випадки, коли на нас скаржились і вимагали сплати штрафу», обурюється Юрій Кошіль.
Ми завітали далеко не до всіх фермерів та підприємців села, проте впевнено можемо поставити бізнесу
Нижчих Луб'янок 5-ку!

Дороги

Центральна дорога в селі добре заасфальтована. Люди розповідають, що колись під час виборів депутати вирішили поагітувати не гречкою, а асфальтом:) З того часу основну трасу доробляли, оскільки приїхати подивитися на історичні пам'ятки у Збаражі охочі й прем'єри, й президенти. З села можна дістатися до двох районних центрів. З нижчих Луб'янок ходить маршрутка до Збаража (3-4 грн) та до Тернополя (15 грн).
Більшість доріг села або вкриті щебенем, або ж є звичайними грунтовими дорогами (50 на 50%).
Кілька років тому сільрада закупила щебінь у кар'єрі неподалік за символічну суму 1 грн/т. Із витрачених 100 тис. грн на будівництво цієї дороги більша частина коштів пішла на вивезення матеріалу, а не на сам матеріал. Вийшло майже 2 км хорошої дороги.
Два рази на рік грунтові дороги в селі рівняють катками, проте через сильні зливи частину вимило й утворились великі ями. Тож заплановано поточний ремонт і в 2016-му.

Загальний стан доріг по селу потішив ревіZORROмобіль. Оцінка від Сільського Ревізора - 5 балів.

Вуличне освітлення

Вночі про Нижчі Луб'янки можна сказати, що це не село, а невеличке містечко: майже всі вулиці освітлені. На сьогоднішній день в селі 70 ліхтарів, які почали встановлювати з 2010 року. З 9 вулиць лише одна залишилась без освітлення.
Сільський голова сказав, що ліхтарі для неї вже закуплені, проте трансформатор не витримує напруження через велику протяжність вулиці – близько 2 км. Тож чекають на встановлення підстанції для розвантаження.

Вуличне освітлення в Нижчих Луб'янках - це тверда 4-ка. Проте скоро всі вулиці в селі буде освітлено.

Магазин та кафе

Наші пусті шлунки нагадали про обов'язковий пункт ревізії – визначення вартості соціального кошика. Нижчі Луб'янки мають 9 магазинів та 2 бари, в яких люди відзначають свята та визначні дати.

Продавці у перших двох крамницях, які ми відвідали, виявились не дуже привітними. Більшого, ніж «купляйте та йдіть», ми так і не дочекалися. Тож прямуємо до наступного міні-супермаркету, де на полицях представлений доволі широкий асортимент продукції. Тут приємно та по-сімейному спілкуються з клієнтами і з нами ведуть щиру бесіду.
Більше того, ми вперше знайшли борошно від Аграрного фонду, яке ще й коштувало дешевше за всі інші! Ось, що ми підрахували.
Загальний чек на соціальні продукти склав 103 грн 30 коп.

Завітали ми і до обох місцевих кафе - «Півасіка» та кафе для бенкетів, де саме готувалися до проведення одного з них. Обидва заклади розташовані «при трасі», тож тут зручно перекусити, що ми і зробили.

Магазинам з Нижчих Луб'янках - 5 балів, кафе - іще 5. Асортимент широкий, розташування зручне. У місцевому кафе можна відзначати банкети та свята.

Зв'язок

Якщо стільникове покриття в селі відверто розчарувало: мобільні оператори МТС та Lifecell ледь працювали, то інтернет тут працює зі швидкістю до 100 мб/с – не гірше, аніж у столиці. В Нижчих Луб'янках працює один інтернет-провайдер «Бінет», який саме підключав до мережі школу і дитсадочок, доки тривала наша ревізія. Мешканці села кажуть, що провайдер якісний, та мають з чого вибирати.

Зв'язку у Нижчих Луб'янках - 4 бали.

Медицина

Приміщення сільської амбулаторії Нижчих Луб'янок старе, ще австрійського будівництва. У ній працює 6 осіб – завідуюча, фельдшер, педіатр, молодший медичний персонал. Здебільшого, селяни їдуть лікуватись до ближнього Збаража, тому амбулаторія не працює цілодобово.
Крім того, частину будівлі сільська рада здає в оренду приватному стоматологічному кабінету. Міні-клініка була створена 2 роки тому, проте вже користується широким попитом: черга розписана на тижні, а то і на місяць вперед. Власниця стоматології Лілія Старицька після 8 років роботи в Тернополі вирішила розпочати власний бізнес в селі. Вся апаратура та обладнання сучасне та придбане власним коштом, а ціни на послуги - вдвічі нижчі, ніж в обласному центрі. Пропонуємо вам оцінити облаштування сільського стоматологічного кабінету. А ви б довірили свої зуби пані Лілії? Ми - так, хоч поза чергою можливістю не вдалося скористатися:)

Медицині в Нижчих Луб'янках - 5 балів від Сільського Ревізора.

Допомога АТО

Нижчолуб'янківці активно допомагають бійцям АТО. Точної суми назвати не може ніхто: загальний підрахунок не проводився, переказували хто скільки може – хто 200 грн, а хто й 2 тис. грн. Найбільшу допомогу спрямовували юнакам, у сімей яких не вистачало фінансів на екіпірування. Кожному мобілізованому громада зібрала по 2,5 тис. грн на екіпіровку перед відправкою. Сума для ще двох все ще лежить в сільраді - попереду чергова хвила мобілізації.

Значну допомогу селу надавав колишній голова районної адміністрації Юрій Горайський. Саме він виділив кошти на нові опалювальні котли для дитсадка і школи. В березні цього року Горайський загинув в АТО, а його портрет вивісили на дошці пошани у нижчолуб'янівський школі.

Ми впевнені, що будь-які починання в цій сфері, варті найвищої оцінки. Тож це ще одні 5 балів селу.

Підсумки

Перед тим, як підбити підсумки, традиційно показуємо вам портрети українського села. Клікайте й роздивляйтеся Нижчі Луб'янки в обличчях.
Переваги села:

  • робочі місця для селян у місцевих господарствах
  • діючий тренажерний зал
  • введено систему сортування та захоронення сміття
  • діючий будинок культури
  • задовільний стан доріг в селі
  • діючі стоматологічний кабінет та медамбулаторія
Недоліки села:

  • необхідність ремонту приміщення бібліотеки
  • будинок культури не опалюється
  • на футбольному полі пасуться корови і гуси :)
Остаточна оцінка для Нижчих Луб'янок від Сільського Ревізора — 55 із можливих 65. Дякуємо вам за щирий прийом!

Допоможіть нам обрати село року, запрошуйте до себе в село!

Оцініть інфраструктуру села за 5-бальною шкалою і ви.
Оцінка ревізора Ваша оцінка
5.0
Сільрада
5.0 / 107 голосів
4.0
Школа
5.0 / 101 голосів
4.0
Дитсадок
5.0 / 94 голосів
5.0
Спорт
5.0 / 89 голосів
4.0
Культура
5.0 / 87 голосів
5.0
Підприємства та аграрії
5.0 / 79 голосів
4.0
Дороги
5.0 / 83 голосів
4.0
Освітлення
5.0 / 87 голосів
5.0
Магазини
5.0 / 82 голосів
5.0
Кафе
5.0 / 89 голосів
4.0
Зв'язок
5.0 / 85 голосів
5.0
Медицина
5.0 / 84 голосів
5.0
Допомога АТО
5.0 / 78 голосів
Підсумкова оцінка Ревізора: 59.0 балів Підсумкова оцінка читачів: 65.0 балів
Выполнено с помощью Disqus