У ситуації з забороною продажу домашнього молока поки що не видно світла у кінці тунелю. Про це пише AgroPolit.com у матеріалі «Селянські» молоко і м’ясо до стандартів не дотягують, але без них — ніяк» розбирався. Видання з’ясовувало, що зараз відбувається у цій сфері і які можливі варіанти розвитку подій.
Нагадаємо, що з 1 січня 2018 року мав набути чинності новий стандарт ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров'яче. Технічні умови», в якому підвищено вимоги до якості молока, а використання сировини, що раніше визначалася як другий сорт, дозволено лише з певною метою.
Однак, як це часто у нас буває, раптом виявилося, що галузь не готова до такого кроку, бо таким чином втрачає ледь не третину сировинної бази. А другий, не менш значущий, аспект соціальний — значна частина сільського населення може елементарно залишитися без будь-якого заробітку. Тому Мінагрополітики швиденько ухвалило рішення щодо відтермінування набуття чинності нових норм на півроку — до 1липня 2018 року.
Українські реалії такі, що в Україні населення утримує понад півтора мільйона корів, а люди живуть за рахунок того, що здають молоко. Якщо навіть з 1 липня 2018 року ввести в дію оновлені норми ДСТУ, переробники харчових продуктів істотно знизять закупівельні ціни на селянське молоко, і тоді почнуться безповоротні процеси, такі, як масове вирізання худоби, оскільки людям буде невигідно тримати тварин», — зазначила в коментарі для AgroPolit.com голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар.
Натомість Мінагрополітики заявило, що ці півроку будуть використовувати з користю і підготують відповідний наказ із запровадження для виробників нової форми щодо якості молока Мінагрополітики, що упровадити її 1 липня. А також тут постійно нагадують, що держава виділяє кошти на підтримку тваринницької галузі, зокрема, будуть виділяти кошти на стимулювання створення кооперативів молочного напрямку. А до того населення може здавати свою сировину, але її мають використовувати для виготовлення, наприклад, казеїну.
До таких пропозицій, правда, з іронією ставляться деякі експерти та політики. Як влучно висловився у відповідь народний депутат України від БПП Петро Юрчишин, «як ви собі уявляєте — яким чином старенька бабуся буде водити свою корову за 10 км від дому до кооперативного доїльного пункту? Ще й двічі на день?».
Із м’ясом ситуація трохи краща, але там свої проблеми. Так само прямих заборон тримати поросятко немає, а от забивати його на м'ясо та на продаж – уже треба з певними умовами. Хоча розмови про те, що варто взагалі заборонити подвірний забій, точаться давно. Та це питання настільки болюче й соціально гостре, що його також постійно відкладають. І стосується воно, так би мовити, місця, де тварину будуть забивати. Все йде до того, що вдома вже ні кабанчика не заколеш, ні кролика не заб’єш. Лише на відповідно обладнаній бійні.
Ці норми регулюються Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». І передостання поправка, внесена депутатами у травні 2017-го, зробила вимоги до цього процесу більш жорсткими і звузила терміни їх впровадження.
З квітня 2018 року частково вирішується питання стосовно переходу на «централізований» забій тварин шляхом зменшення кількості забитих тварин не на бійні (подвірно) на день, а із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений», — зауважили у коментарі для AgroPolit.com у Держпродспоживслужбі.