Латифундистів і їхніх кишенькових чиновників влаштовує модель великих господарств — ще трохи і шанс селян стати повноправними власниками своєї землі буде втрачено назавжди. Таку думку вислови журналіст Максим Кухар у своєму блозі на сайті «Новое время».
«Латифундисти вже переписують на себе паї. І дрібні фермери, і власники паїв зможуть розраховувати лише на долю наймитів на безкрайніх полях агрохолдингів», — вважає Кухар.
За його словами, поки Верховна Рада шукає в собі сили повернути селянам колись відібрану у них Йосипом Сталіном і Станіславом Косіором у 1929—1930-ті роки землю, великі агрогосподарства не марнують час даремно.
Щодня сотні й сотні власників паїв підписують із великими господарствами договори оренди на 100—150 років. Не надто вникаючи в юридичні каверзи таких угод, люди фактично масово втрачають свою землю», — зазначає журналіст.
Він додає, що для того, щоб парламент не міг зупинити цей негативний процес — спеціальні лобістські групи великих агрохолдингів блокують роботу депутатів, щойно вони наближаються у своїй роботі до земельного питання.
По суті, схожий на урядовий документ можна було б прийняти і три роки тому. Адже він просто є калькою з того, що було зроблено 20 років тому в країнах Центральної Європи. Тоді б уже в перший місяць продажу визначили ціну гектара. А отже, вартість його короткострокової і довгострокової оренди. Про це б написали газети — і ніхто б із селян не заліз у договір оренди зі смішними ставками і кривими умовами на 49 років. Проблеми б не виникло, а про приватні дрібні неприємності все б уже давно забули», — розповідає Кухар.
Він прогнозує, що восени агробарони легко зможуть розпалити будь-яку провокацію, аби не допустити земельної тематики — від суперечок про мову, до демагогії про статус окупованих територій. І для них неважливо, як це зашкодить країні — головне, щоб трибуна ВР через день була заблокована, а під будівлею — кожні три дні мітинги і бійки.
За словами журналіста, якщо всю землю заберуть великі агрохолдинги через тіньові схеми, то замість тисяч і тисяч дрібних фермерських господарств в Україні утворяться 4—5 великих агрокомпаній, які зберуть основні масиви землі.
Природно, що створивши таку олігополію, їм легко буде тримати зарплати на скромному рівні у всій галузі. А також нескінченно вимагати поступок в усіх питаннях від місцевої і центральної влади. Як це зазвичай буває, погрожуючи тим, що коли вони закриються або перенесуть кудись виробництво, то бідам і кризам не буде кінця», — підсумовує Максим Кухар.