Ринок землі в Україні з 1 липня 2021 року відкрив можливості для власників земельних паїв їх продавати, а фізичним особам (в тому числі й фермерам) – купувати. Через два роки до кола покупців приєднаються юридичні особи. В обіг ввели близько 27 млн га земель сільськогосподарського призначення. Про це повідомив заступник голови «Центру розвитку земельних правовідносин в Україні» Анатолій Шумський, йдеться у блозі на AgroPolit.com.
Виходячи із аналізу законів про ринок землі, існує декілька висновків для громад щодо комунальної власності на землі за межами населених пунктів. Зокрема:
- реєстрація права комунальної власності потрібна, в першу чергу, щодо земельних ділянок, право державної власності на які було зареєстроване раніше,
- щодо незареєстрованих земель, то вони в силу закону перейшли з 27 травня 2021 року у комунальну власність автоматично, і реєстрація як ділянок, так і прав на них може відбуватися поступово в міру необхідності;
- органам місцевого самоврядування не потрібно ухвалювати жодних рішень щодо прийняття таких земель у комунальну власність, адже це право виникло в силу закону, а не шляхом передачі з державної у комунальну власність відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України;
- органи місцевого самоврядування мають затверджувати проєкти землеустрою та передавати у власність чи користування земельні ділянки, дозволи на розробку яких були надані відповідними органами виконавчої влади;
- якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані;
- щодо інших земель діє принцип «всі землі за межами населених пунктів є комунальними, крім…», отже землі державної власності та права на них держави, на відміну від комунальних, мають бути зареєстровані;
- якщо у комунальну власність перейшли земельні ділянки, щодо яких укладено договори оренди, емфітевзису, суперфіцію, сервітуту, то переукладання таких договорів або внесення до них змін щодо заміни сторони договору законом не вимагається.