Нинішня ситуація в Україні і відсутність чіткої політики уряду з забезпечення продовольчої безпеки викликає побоювання в повторенні кризи 2003/04 МР. Тоді через посуху урожай впав до критичних 20,6 млн тонн. Про це заявив Микола Кучер, член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, передає nv.ua.
«Україна нині стоїть на порозі системних проблем, що можуть загрожувати продовольчій безпеці, і відповідно — вимагають системних рішень. Наші зернові рекорди останніх п’яти років багато в чому тримались на сприятливих погодних умовах. Але 2020 рік показав, що кліматичні зміни — безповоротні, аграрії втратили значну частину посівів через кліматичні проблеми і технологічні помилки, але надалі ще складніше буде відвойовувати врожай», — розповідає Кучер.
На його думку, аграрії повинні навчитися зберігати глибинну вологу ґрунтів, яка й нині критично низька, системно підходити до збереження родючості ґрунтів, контролюючи сівозміни. Інакше не варто більше розраховувати на повторення рекордів урожайності на рівні 75 млн тонн і вище.
До того ж, у липні 2021 року має стартувати ринок землі, а такого роду реформи у перші роки завжди дають певну «просадку» по виробництву продовольства.
Система державного управління агросектором в Україні також розбалансована. Влада взяла курс на загальну ліквідацію чи приватизацію державних агропідприємств. Але, чи варто цю політику реалізовувати так бездумно і поспішно? В Фонді державного майна України дуже переймаються миттєвим закриттям бюджетних дір за рахунок приватизації, але в результаті такі дії можуть поглибити кризову ситуацію в країні», — зазначає експерт.
Крім того, в період глобальної економічної кризи розпродаж важливих для продовольчої безпеки підприємств, та ще й за безцінь, можуть спричинити втрату державою контролю над продовольчою ситуацією.
При цьому Україна, як влучно зазначив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, може і має взяти участь у вирішенні глобальних продовольчих проблем. Та чи зможе вона це зробити за відсутності у держави інструментів та установ для вирішення поставлених завдань? Переконаний, що по окремих державних агропідприємствах варто переглянути рішення, щоб вони не йшли на ліквідацію чи приватизацію, а виконували свою роль — забезпечення продовольчої безпеки України», — вважає член Аграрного комітету.
Разом з тим, є певний дисбаланс і між гравцями агроринку. Зернотрейдери зорієнтовані на максимальне вивезення зернових на експорт, тваринники та борошномели — щоб зерно залишалось в Україні і реалізовувалася вже продукція з доданою вартістю. І не вистачає елементу, який міг би внести рівновагу в ці інтереси.
Ми мусимо консолідуватися — народні депутати, експерти від профільних аграрних асоціацій, представники уряду, науковці, керівники держпідприємств, менеджмент аграрних компаній — і разом виробити системні рішення по тому, в який спосіб слід регулювати аграрний експорт, щоб це відповідало інтересам усіх гравців агроринку і гарантувало продовольчу стабільність в країні. Якою має бути роль державних органів при цьому. Як найкраще розпорядитись майбутнім аграрних державних підприємств. Які переваги зможуть отримати малі і середні сільгоспвиробники», — підсумовує Микола Кучер.
Нагадаємо, що уряд закликали не продавати за безцінь державні підприємства задля дотримання продовольчої безпеки в країні.