У Мінекономіки назвали три моделі зрошення, за якими можуть взаємодіяти агровиробники з державою. Про це йдеться в матеріалі AgroPolit.com, присвяченому проблемам протидії посухам в Україні.
За словами заступника міністра Тараса Висоцького, перша модель — це коли держава обслуговує весь ланцюг водопостачання до кінцевого споживача: від магістральних каналів, насосних станцій до внутрішньогосподарських мереж і систем польового дренажу.
Серед плюсів цієї моделі можна відзначити єдину систему взаємодії. Серед мінусів — це те, що держава не має відповідного фінансово-інвестиційного ресурсу, щоб утримувати всю мережу в задовільному стані, забезпечити високу операційну ефективність і розвивати відповідну мережу», — вважає Тарас Висоцький.
Друга модель передбачає передачу всього в приватну власність.
Позитивним є те, що можна залучати інвестиції в інфраструктуру та впевненість в їхній окупності. А ось мінус — формування монополістів на різних рівнях (магістраль, насосна станція) та завищені тарифи на послуги для інших користувачів», — додає урядовець.
Також заступник міністра розповів, що третьою моделлю взаємодії аграріїв та держави у питаннях зрошення є створення об'єднання водокористувачів (ОВК), щось на кшталт ОСББ, тільки у сфері зрошення.
Ми зможемо залучати приватні інвестиції в інфраструктуру, прогнозувати та відстежувати прозорість тарифоутворення для членів об'єднання. Проте, частина користувачів буде недобросовісна і з часом підуть конфлікти», — переконаний Висоцький.
Детальніше про вирішення питань, пов'язаних з посухою та розбудовою систем зрошення і дренажу в Україні, читайте у матеріалі: Поки грім не гряне, або питання зрошення українських земель