Китай і Україна мають абсолютно різні, можна сказати – діаметрально протилежні системи організації ринку. Китай, ведучи свою політику економічної експансії, не порушує будь-які закони міжнародного права, своєї країни чи тієї, куди вони заводять капітал. Однак це не означає, що Україні нічого не загрожує. Детальніше про це йдеться в аналітичному матеріалі AgroPolit.com Китай – потужний бізнес-партнер чи загроза для України.
«Китай має зарегульовану систему управління ринком, де особливу прерогативу має державне регулювання, операції на зовнішньому ринку здійснюють великі компанії, але в організації розподілу на внутрішньому ринку активно беруть участь дрібні і середні компанії, при цьому великі компанії оперують великими обсягами і готові скорочувати маржинальний прибуток заради збільшення обсягів. Український ринок відрізняється високою ліберальністю і де-факто повним невтручанням держави в регулювання цього ринку, ринок слабо структурований, місцеві великі оператори налаштовані на збільшення маржинальної рентабельності, а дрібні не здатні забезпечувати прямі поставки на умовах, які б зацікавили китайську сторону», – заявив Тарас Голуб.
Варто додати, що будь-які поставки товарів, забезпечення країни ресурсами, плідні комунікації та втілення будь-яких стратегій з безпосереднім фізичним контактом об'єктів, потребують потужної та надійної логістичної структури. І Китай працює над її розвитком. Частиною розвитку цієї стратегії є розбудова інфраструктурних об'єктів на території України.
Нагадаємо, товарообіг агропродукцією між Україною і Китаєм за 1 півріччя 2020 року сягнув $2,7 млрд. А експорт – $2,4 млрд (основними експортними позиціями були кукурудза, соняшниковий шрот і соняшникова олія). AgroPolit.com з'ясовував роль України в китайських стратегічних торговельних планах.