Запровадження податкового мінімуму на 1 га сільськогосподарських земель призведе до притоку в місцеві бюджети від 19 до 69 млрд грн та до детінізації 12 млн га с/г земель. Такий прогноз озвучив у блогові на AgroPolit.com народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політик Іван Чайківський.
Він разом із Олегом Тарасовим та Дмитром Соломчуком у березні 2020 року зареєстрували законопроєкт №3131-1«Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення системи оподаткування у сфері земельних відносин і сільського господарства», який запроваджує мінімальне податкове навантаження на землю сільськогосподарського призначення.
Податковий мінімум на 1 га сільськогосподарських земель – об’єктивна необхідність чи ні? Сьогодні на цю тему в Україні триває дискусія. Але щоб вести її правильно, потрібно розуміти бекграунд запровадження податкового мінімуму. Що ми сьогодні бачимо з обробітком сільськогосподарських земель у нашій державі? Обсяг тіньового обробітку сільськогосподарських земель в Україні становить, за різними оцінками, від 12 до 16 млн га. Через тіньову оренду місцеві бюджети у 2019 році недоотримали у вигляді податків від 19 до 69 млрд грн… На практиці це означає провал у виконанні громадами соціальних програм, медицини, освіти, у розвитку інфраструктури сіл, а також нерівні правила гри для бізнесів на землі в кожному регіоні. Вирішити ці проблеми й покликане «відбілення» використання с/г земель шляхом запровадження податкового мінімуму на 1 га сільськогосподарської землі», – пояснює він.
Чайківський пояснив деталі прописаного податкового мінімуму у законопроєкті.
Тож 3131-1 пропонує:
1) збільшить земельний податок мінімум до 3%, максимум до 4% від НГО, якщо зараз цей податок становить у середньому 0,3%-1%;
2) платник земельного податку має право провести залік і зменшити суму податку, який перевищує 1% від нормативної грошової оцінки ділянок:
- фізична особа – на суму сплаченого (зокрема податковими агентами) податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, яка розрахована з доходів, отриманих від продажу сільськогосподарської продукції
- фізична особа-підприємець або юридична особа, які є сільськогосподарськими товаровиробниками:
– на суму сплаченого особою-податковим агентом податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб;
– на суму сплаченого єдиного податку 3-ї групи;
– на суму сплаченого податку на прибуток підприємств.
3) оскільки платники єдиного податку 4-ї групи звільняються від сплати земельного податку за ділянки, які використовуються для ведення с/г товаровиробництва, для них також змінюються умови оподаткування за формулами:
а) СЄП = БС + СЗП, де:
СЄП – ставка єдиного податку
БС – ставка для відповідної категорії (типу) земель, для ріллі, сіножатей і пасовищ – 0.2,
СЗП – ставка земельного податку, встановлена органом місцевого самоврядування.
б) платники єдиного податку 4-ї групи мають право зменшити суму податку (провести залік), що перевищує 1% від нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, на суму сплаченого такими особами-податковими агентами податку на доходи фізичних осіб (орендодавців та працівників).
Якщо сума податку більша, ніж сума податку на доходи фізичних осіб, залишок суми єдиного податку сплачується до бюджету.
Іншими словами: ми підвищуємо ставку земельного податку до 3-4%, але даємо можливість її знизити аж до 1% за рахунок сплати інших податків (ПДФО від продажу с/г продукції або ПДФО орендодавців та працівників (для платників ЄП) або єдиного податку 3-ї групи, або податку на прибуток підприємства). Цей механізм, водночас, мінімально вплине на легальних сільськогосподарських товаровиробників, оскільки вони вже сплачують усі належні податки та збільшить податкове навантаження на «тіньовиків», виштовхуючи їх у легальне поле», – підсумував Іван Чайківський.
Нагадаємо, у парламенті зареєстрували ще два законопроекти на цю тему: №3131 та №3131-2. Порівняльний аналіз всіх трьох законопроектів читайте у матеріалові за посиланням.