В Києві презентували «Аграрний диліжанс» журналіста Володимира Чопенка – збірка авторських статей про історію агросектору з 2001 року. Про це повідомляє журналіст AgroPolit.com з місця події. Це вже третя книга Чопенка: дві вийшли у 1989 році (перша про механізм госпрозрахунку у прикарпатському колгоспі – «Ленінська іскра», друга – виробничий нарис про першу в Україні агрофірму «Прут» із Коломийського району Івано-Франківської області).
Нагадаємо, що ТОП-27 фактів про агросектор України за всі роки незалежності ви можете переглянути у графіці тут.
«Задум видати «Аграрний диліжанс» виник спонтанно. До цього мимоволі підштовхнув Олег Іванович Юхновський, котрий, уже працюючи у Торгово-промисловій палаті, довго агітував мене провести майстер-клас для молодих журналістів, котрі спеціалізуються на аграрній тематиці. Я віднікувався, посилаючись то на погану дикцію, то на непублічність. А потім вирішив: зберу докупи найкращі свої публікації, видам книгу. Нехай по ній і вчаться… Тим більше, тенденція в освіті наразі така, що скоро ледь не в кожному вцілілому сільському профтехучилищі функціонуватимуть факультети-відділення-курси журналістики. І клепатимуть у них нашого брата, як колись механізаторів широкого профілю», – пояснює історію з появи книги Володимир Чопенко.
Власне, книга хронологічно охоплює період від 2001 року і до сьогодні. За публікаціями у ній можна простежити злети і спади у багатовекторній галузі: у рослинництві, тваринництві, харчопереробній сфері, земельних відносинах, у кадровій політиці, у сільському житті-бутті.
Як народжувалися ці матеріали? «Звісно, не на столичному асфальті. Постійні відрядження у господарства, і не лише передові, постійний зв’язок із Академією аграрних наук та інститутами. Усе це — за роки роботи у журналі «Хлібороб України», тематика якого (суто рослинницька) з часом стала затісною для мене. Тому самотужки осилював тваринництво, сільгосптехніку, харчоблок, земельні відносини. Моє коло знайомих фахівців у цих сферах ширшало і це був якісно новий рівень у моїй професійній діяльності», – розповідає автор.
Ще одна особливість зібраних матеріалі – аграрне законодавство. «Легко цитувати у власних публікаціях закони, важче у них розбиратися», – пояснює він.