Вікно можливостей замість кватирки для втечі після невдалого інвестування, ось що має бачити в Україні іноземний бізнес. Як цього досягнути? Такий посил варто дати вже на Всесвітньому економічному форумі в Давосі президентові Володимиру Зеленському 22 січня усій міжнародній бізнес-спільноті. Потім – трансформувати його оперативно в спеціальний законопроект із залучення інвестицій (зовнішніх і внутрішніх) в Україну, який слід невідкладно направити до Ради. А також тримати руку на інвестиційному пульсі щонайменше трьох галузей: аграосектору, інфраструктури та ІТ-галузі. Про рецепт залучення глобальних інвестицій в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com розповів експерт з інвестиційної політики, депутат 8-го скликання Владислав Голуб:
AgroPolit.com: По курсу – черговий Давос. Як зробити так, щоб Україна стала економічною гаванню для інвесторів?
Владислав Голуб: Є декілька потужних світових інвестиційних майданчиків. Давос – один із них. Окрім швейцарського є ще у Саудівській Аравії, так званий «Давос в пустелі». Такі площадки – це шанс для спраглих на інвестиції країн залучити їх швидко й на постійній основі. Україна в Давосі має чергову можливість, щоб показати,що ми – країна з дуже великими інвестиційними можливостями. Адже ми країна, яка розвивається, тож прибутковість бізнесу може бути більшою, ніж у країнах зі сталою інвестиційною політикою.
Читати до теми: 100 днів роботи уряду та Мінекономіки: що отримав агросектор — на раз упав, на два віджався
У Давосі на Всесвітньому економічному форумі українська влада повинна продемонструвати, що Україна – держава, в якій президент, уряд чітко розуміють потреби інвестора (на законодавчому, регуляторному та адміністративному рівні). Ці меседжі важливо чітко проговорювати інвесторам у Давосі.
Але замало сказати, що ми хороші та надійні. Окреме питання – створення інвестиційних мотивів, щоби кошти прийшли. Для цього, насамперед, слід змінити законодавство з підтримки та захисту прав бізнесу. Нині воно з прогалинами. Тому критично важливо дати інвесторам гарантію безпеки за інвестування в Україну: зовнішній інвестор не вкладатиме великі кошти в Україну, якщо побачить, що влада не захищає внутрішнього інвестора.
Бізнес у Давосі має побачити, що Україна – це не задзеркалля, а країна можливостей із залізним законом, гарантією права власності та рівними правилами для всіх. Бізнес – це завжди ризик, але з боку держави має бути зроблено все, щоб вікно можливостей для бізнесу було максимально широко відчинене.
Сьогодні є хороша можливість капіталізувати країну з допомогою земельної реформи, а також виростити свій середній аграрний клас та посилити наявну структуру аграрного виробництва в країні».
AgroPolit.com: Тобто в Давосі президенту Володимиру Зеленському слід показати, що інвесторам відкрили інвестиційне вікно можливостей в Україну, а не кватирку для втечі, коли інвестуєш і прийде час збирати прибуток?
Владислав Голуб: У Давосі Володимир Зеленський має показати бізнесу вікно інвестиційних можливостей, а не «поле чудес». Напрямів для інвестування в Україні багато. Можна почати хоча б з агро: ринок землі – хороший шанс змінити Україну та залучити інвестиції, як зовнішні, так і внутрішні. Сьогодні є хороша можливість капіталізувати країну з допомогою земельної реформи, а також виростити свій середній аграрний клас та посилити наявну структуру аграрного виробництва в країні. Причому, йдеться не про земельних рантьє, а про той середній клас, який формуватиме левову частку ВВП згодом, як у всіх економічно розвинутих країнах. Є й інші напрями для інвестування: інфраструктура, IT-сектор та інші.
Про 4 групи різних інвестиційних стимулів для бізнесу
AgroPolit.com: Як привабити іноземний бізнес до нас, наприклад, у той же АПК, чи інші сектори?
Владислав Голуб: Для початку держава має визначити перелік територій пріоритетного інвестування, які збігатимуться з межами ОТГ або якоюсь її частиною. Серед пріоритетів повинні бути: АПК, ІТ-галузь, інфраструктура… Далі на рівні законів та програм запустити 4 групи різних інвестиційних стимулів для бізнесу.
Перша група – податкова підтримка створення нових підприємств. Адже у нас розповідають про приплив інвестицій, а по факту повертаються в країну реінвестовані кошти наших же українських підприємств, які контролюються нерезидентами. Хочете нові підприємства – спростіть умови, щоб вони з’явилися.
Читати до теми: Саудівсько-український аграрний хаб: як арабський бізнес інвестуватиме в Україну після відкриття ринку землі?
Друга – субсидіальна підтримка підприємств. Зокрема шляхом надання прямих субсидій (дозволені угодою з СОТ) або компенсації частки кредитних відсотків чи лізингових виплат, частини капітальних вкладів (так званих CAPEX від англ. CAPital EXpenditure, – ред.). Держава може частково покривати ці витрати бізнесу. Це дозволить чітко планувати розвиток справи на декілька років наперед, якщо держава, умовно кажучи, компенсуватиме 20-30% компенсаторних субсидіарних механізмів. На жаль, у нас в країні сьогодні не розуміють, що ця частина компенсаторних механізмів (OPEX та CAPEX) з часом повернеться до державного бюджету через податкові відрахування новостворених підприємств (податок на прибуток та інші). Тобто, якщо ми проявимо далекоглядність, а будь-яка серйозна інвестиція – це довготривалий процес, держава від цього лише виграє: поверне свої вклади та ще й мультиплікує надходження.
Третя – адміністративна або регуляторна підтримка інвестора.
Четверта – гарантійна підтримка. У деяких країнах діє механізм інвестиційної гарантії. Держава бере участь у інвестиційних проектах і гарантує, як правило, у 3-річній перспективі не змінювати податкове законодавство, щоб бізнес мав змогу спланувати свою стратегію поведінки на ринку. Власне, якщо держава з певної причини змінює податкове чи інше, які можуть впливати на податкову політику або бізнес-модель нового інвестора, то держава компенсує різницю, яку втрачає бізнес через зміни.
Земельний законопроект №2178-10 у нинішньому його варіанті – це підніжка агросеткору і база для зупинки чи стагнації аграрної галузі».
Крім того, потрібно особливий акцент робити на захисті інвестицій. Мотивації замало, має бути безпечно працювати на ринку. От уявіть, яка мотивація буде для інвесторів вкладати в АПК, якщо приймуть у такому вигляді земельну реформу та законопроект про ринок землі №2178-10? Земельний законопроект 2178-10 у нинішньому його варіанті – це підніжка агросектору і база для зупинки чи стагнації аграрної галузі.
Читати до теми: Земельний траст України: 7 питань до запровадження ринку землі
Додаткові гарантії для бізнесу – це й завершення реформи правосуддя. Якщо інвестори на кожному стовпі бачать оголошення, що будь-яке рішення вони можуть купити, то це інвестиційна антипатія, а не привабливість. З цим теж треба боротися.
Держава через спеціальне інвестиційне агентство чи фонд має тримати руку на пульсі інвестицій у сільське господарство, ІТ-технології, фінансовий сектор, інфраструктуру».
AgroPolit.com: У різних країнах діють інвестиційні агентства для залучення інвестицій. Чому за 28 років у нас воно так і не створене? Було агентство із залучення «лижного інструктора Владислава Каськіва», а залучення інвесторів так і не вийшло?
Владислав Голуб: Дійсно, нам потрібно створити центральний орган виконавчої влади для залучення інвестицій, наприклад, державний фонд чи агентство. Саме воно має виступити з чотирма ініціативами, про які я казав раніше, і викласти їх у рамках закону. Критично важливо, щоб на рівні Кабміну, як основної виконавчої гілки влади, визначалася державна інвестиційна політика (раз на 1-3 роки). Зокрема, мають визначатися ті галузі економіки, куди ми хочемо привести інвестиції. Держава через спеціальне інвестиційне агентство чи фонд має тримати руку на пульсі інвестицій в сільське господарство (переробка, птахівництво, вирощування риби, рослинництво тощо), ІТ-технології, фінансовий сектор, інфраструктуру. Тобто галузі, які генерують продукцію з високою доданою вартістю.
Поясню, чому цього не відбувалося раніше. Наші чиновники розглядали бюджет як можливість дуже швидкого покращення власного фінансового стану, а не держави. Тому будь-які моделі, які в нас намагалися створити, робили виключно для того, щоб отримати прибуток для себе, а не для держави.
Мені хочеться вірити, що сьогоднішні політики та чиновники стали державниками, коли особисте відходить на другий план, а розвиток держави стане для них понад усе. Тож, попри державне агентство, ми маємо залучати до роботи якісних та ефективних інвестиційних менеджерів, з гідною оплатою праці, адже так працює весь світ.
Україні потрібно забути про визначення «сировинний придаток світу».
AgroPolit.com: Як Україні відкрити інвестиційне вікно у світ? Які країни і для яких груп товарів у цьому плані для нас мають бути ключовими?
Владислав Голуб: Україні потрібно забути про визначення «сировинний придаток світу». Це можливо лише за умови зрозумілої, продуманої інвестиційної політики, орієнтованої на внутрішнього інвестора, та залучення зовнішнього завдяки системі мотиваційних інвестиційних стимулів. Україна – не полігон для вирощування виключно ріпаку, сої, соняшнику. У тому ж АПК є всі передумови створювати підприємства замкнутого циклу з виробництва продукції із доданою вартістю.
Наталія Білоусова головний редактор AgroPolit.com