Іван Мірошніченко: В умовах «ідеального шторму» Володимир Зеленський має дотримуватися принципу «Ukraine first»
Іван Мірошніченко: В умовах «ідеального шторму» Володимир Зеленський має дотримуватися принципу «Ukraine first»

Українська політика сьогодні як флюгер: куди вітер – туди і ми. Звісно, гнучкість – хороша якість, але якщо по курсу не шторм в 9 і більше балів. За таких умов економіка та зовнішня політика уряду та президента Володимира Зеленського має бути єдиною і міцною, як ніколи. Тільки так Україна перетвориться на тиху гавань інвестицій, переконаний один із досвідчених українських політиків, засновник «Бізнес-Варти», екс-депутат аграрного комітету попереднього скликання Ради, виходець з агробізнесу (працював у потужних міжнародних трейдерських компаніях – ЗАТ «AT Каргілл», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україні», був віце-президент УЗА, співголовою спостережної ради «Української ф'ючерсної біржі» і список можна продовжити) Іван Мірошніченко.  Наразі він займається інвестиційною діяльність – залучає гроші в Україну, тож близько 50% часу проводить за кордоном, відвойовуючи позитивний імідж країни перед партнерами зі США, Азії, ОАЕ та ЄС. Як він оцінює піврічні успіхи нової команди в політиці та економіці? Яких змін  наразі очікують інвестори? До яких наслідків приведе земельна реформа в Україні у нинішньому її форматі? Як можна вирішити питання  китайських боргів державного трейдера ДПЗКУ? Про це та інше Іван Мірошніченко розповів в ексклюзивному інтерв’ю на AgroPolit.com

AgroPolit.com: Ви не в Раді вже більш ніж пів року. Як вам бачиться збоку, що зроблено/не зроблено за цей час парламентом, урядом і президентом? 

Іван Мірошніченко: Побути поза процесом іноді корисно. Звісно, є позитивні та негативні речі.

Головний і перший позитив – великий відсоток суспільної довіри до переможців президентських та парламентських виборів. Як результат – сформована чітка, повна вертикаль влади. Україна тривалий час перебуває в умовах «ідеального шторму» (війна, внутрішньо-економічна фінансова криза, зовнішні виклики тощо). Це вимагає швидких рішень, що винятково надає можливість керованості, швидкості та ефективності процесу державного управління! Мати змогу формувати таку «струнку» вертикаль в наявних реаліях – це дуже добре, бо ситуація в країні вимагає від президента Володимира Зеленського (саме у нього вся повнота влади, і він має визначальний вплив на політику Ради та уряду) швидкого реагування та ефективності на різних «фронтах». Завдяки довірі українців у Зеленського в руках «скальпель», як у хірурга, і від вмінь ним користуватися залежить, що ним зроблять – вилікують, поранять чи вб’ють. Хочу особливо наголосити, що довіра людей, яка привела Зеленського та його команду до перемоги, – це результат протестного голосування, накопиченого зневір’я людей, такий собі аванс безликої довіри. Хотілося б, щоб вони це розуміли і не плутали з визнанням їхніх заслуг та вмінь, бо схоже, що почали вже хворіти на цю владну хворобу – і це відчутно у їхній публічній риториці. Але люди це відчувають, хай не думають, що вони дурні та цього не розуміють.

Другий – у влади і Президента «настрій на дії», а не чекати, насолоджуючись владою, або «пересидіти». Зараз владі слід задати темп швидкого ухвалення рішень. Їх критикують за «турборежим», а я був у парламенті і знаю, як там вміють просто тягнути час і нічого «значущого» для змін не робити. Тому турбо – це не так погано, особливо в наших екстремальних умовах та швидко змінному світі.

Третій – успіх влади в тому, що вони спробують перезавантажити діалог стосовно Донбасу та припинення війни. Позитив уже є, і звільнення людей – це дуже значний позитив також, хоча є негативи, і ми про них поговоримо. 

Читати до теми: 100 днів роботи уряду та Мінекономіки: що отримав агросектор — на раз упав, на два віджався

Четвертий – ще не перейдено сигнальні лінії та точки неповернення в геополітиці в умовах припинення війни та глибокій кризі в економіці. Але вони вже близько!!!

Це всі позитиви – їх небагато, на жаль. 

Зараз відчутний ризик повернення нас всіх і країни у минуле, де ми вже з вами були 10-20 років назад… Дилетантизм у міжнародній та економічній політиці – головний ризик і негатив сьогоднішньої влади.

AgroPolit.com: Розкажіть про негативи.

Іван Мірошніченко: Негативи – зараз відчутний ризик повернення нас всіх і країни у минуле, де ми вже з вами були 10-20 років назад. Не дай Боже, це станеться, тоді революції, всі наші загиблі герої, втрати на війні, економічні страждання людей – все це дарма. За рік я бачу певні негативні глобальні моменти, які мають нас турбувати, зокрема, кулуарність перемовин влади стосовно умов припинення війни, втрата суб’єктності на зовнішньополітичній арені, втягування України у питання імпічменту Трампа та зв’язані з цим помилки в структуруванні та проведенні самих перемовин, некоректність висловлювань та дій. Останні 2 місяці 40-50% свого часу я провів у літаках: був у Вашингтоні, Нью-Йорку, Чикаго, декілька разів у Європі, в Саудівській Аравії та Азії, і скрізь близько 30% ефіру всіх провідних телеканалів світу присвячено тематиці «Україна-США-імпічмент-корупція». Всі ці помилки влади у переговорній позиції, дискусії з президентами, в телефонних розмовах можуть коштувати країні її незалежності, якщо не де-юре, то де-факто)). Дилетантизм у міжнародній та економічній політиці – головний ризик і негатив сьогоднішньої влади. 

Читати до теми: Перегляд умов зони вільної торгівлі з ЄС – нові можливості чи втрата позицій?

Ще один значний та досить «новітній» негатив – це відсутність національних об’єднавчих речей, цілей, ідей, засад, які б об’єднували людей та країну. Назвіть зараз, що нас об’єднує як націю, як українців. Зроблено все, щоб нас роз’єднати. Навіть війна, яка об’єднала людей, об’єднала країну, підняла наших героїв-добровольців, волонтерів, майже всіх на захист та боротьбу, сьогодні в силу різних причин та обставин вже не є тим єдиним «центром та енергією» об’єднання. На превеликий жаль. 

 Президент втрачає поступово довіру людей, чого не можна допустити… Володимир Зеленський має забути про всіх лояльних, керівників стилю «чого бажаєте», підлабузників і спертися насамперед на народ та армію, виключно на професіоналів

Другий ризик – президент втрачає поступово довіру людей, чого не можна допустити. Я говорив раніше, що в обраного президента країни, незалежно від його прізвища, буде єдиний шанс бути успішним та виконати свою місію щодо зміни країни і життя людей – це спиратися виключно та тільки на людей. Іншого варіанту не існує. Інші варіанти – це «дежавю» минулого. Спостерігається вже тенденція спиратися на лояльних людей, тоді як потрібно швидко наповнити президентську команду сильними професіоналами в питаннях міжнародної політики, економіки та фінансів, безпеки та оборони, з проукраїнською позицією. Завжди треба брати сильних та сильніших в команду, тоді буде успіх та результат. Лояльний, але слабкий відразу в межах своїх можливостей і повноважень кладе лідера в «теплу ванну», і створюються цілі процедури виправдовувань та покриття помилок або непрофесійних дій. Це в той час, коли потрібні реалістичні, швидкі, професійні дії. Ці люди мають бути професійно сильними, значно сильнішими в своїх питаннях за більшість наявної команди. Тільки так він виграє війну «інтересів» окремих людей і здобуде перемогу для українців – безпекову та військову, економічну, політичну. Я особисто завжди так робив та роблю: набираю команду профі, часто сильніших за себе, і ми завжди мали успіх та результат, прокладали нові шляхи. 

Володимир Зеленський має забути про всіх лояльних, керівників стилю «чого бажаєте», підлабузників і спертися насамперед на народ та армію, виключно на професіоналів, хто знає, як робити та має досвід з результатами – і робити потрібні, швидкі, радикальні, дієві та стратегічні речі для країни. 

AgroPolit.com: Можливо, Володимир Зеленський цього ще не розуміє, бо надто сильна тінь Коломойського?

Іван Мірошніченко: Там точно нелегке життя – це всі розуміють. Але слабкі неефективні люди в команді Зеленського тільки закриють інформаційне поле, покладуть його «в теплу ванну», щоб зберегти самих себе. І тільки сильні та професійні люди будуть вирішувати питання різко, жорстко, як цього потребують умови ідеального шторму, теперішня міжнародна геополітика і непроста ситуація в економіці, безпеці та країні. 

Закон «ідеального партнерства»: Зеленському потрібно визнати зроблені помилки, зокрема кадрові, ухвалити рішення, замінити людей на сильних, репутаційних і досвідчених професіоналів.

AgroPolit.com: Тобто в українській політиці нарешті має спрацювати закон «ідеального партнерства», коли 2+2 не дорівнює 4, а може бути і 12, і 16, 100 чи й більше?

Іван Мірошніченко: Закон ідеального партнерства – це коли 2+2 не дорівнює 4. Це економічний закон, який не ґрунтується на математиці, розрахунках та формулах, бо він при правильних рішеннях та діях по своїй суті був би ідеальним, а значить – можна досягати значного позитивного результату, йти в плюс, а у плюсовому варіанті дії закону «стелі» немає. Зеленському потрібно визнати зроблені помилки, зокрема кадрові, ухвалити рішення, замінити людей на сильних, репутаційних і досвідчених професіоналів. Тобто йому потрібен сьогодні ідеальний підбір політичних і управлінських партнерів та звісно – вчинення певних стратегічних кроків та дій, щоб економічний та політичний ефект для країни був швидкий та значний. І не 2+2= 4, і не 8, а значно більше. Як це на практиці застосувати? Опора на людей, на армію, ефективна та професійна команда, тоді він точно увійде в історію як реформатор, Україна збережеться, а він – керуватиме нею, бо це буде «ідеальне партнерство», з необхідними результатами та засноване на довірі людей і військовій силі та підтримці – яке практично не можна похитнути. 

Читати до теми: Справи аграрні – 100 днів роботи парламенту: Держгеокадастр, ринок землі, бюджет

Він точно має розуміти – ніхто, крім нас самих, наших людей, нього і підібраної ним команди людей не зацікавлений у квітучій Україні. З того, що ми бачимо останні роки, то, звісно, нам не «дадуть померти», але ніхто нас не бачить сильною та самодостатньою країною, лідером в багатьох економічних, геополітичних напрямках і, на жаль, за всієї поваги ми бачимо це за політикою наших партнерів. Включаючи різні міжнародні організації, фінансові інституції, зокрема і МВФ. 

AgroPolit.com: Просто Зеленський має одного ранку прокинутися, зрозуміти, що він президент країни, в руках якого не мікрофон, а закон і вся вертикаль виконавчої, законодавчої і судової влади. Та діяти жорстко по вертикалі – і крапка.

Іван Мірошніченко: Саме так. І якщо у нього будуть перемоги – значить «мамок та няньок»» буде багато, якщо поразки – то лави «своїх» дуже порідшають. Він, маючи повну вертикаль влади, яку отримав, несе повну персональну відповідальність за результати роботи на посаді президента, повністю контролюючи уряд та парламент. Він має це розуміти і відповідно діяти. Багато з тих, хто зараз «красиво співає», по-перше, не несуть таку відповідальність перед людьми, по-друге, вони підуть, і через тиждень їх забудуть. 

Зеленський має «розбудити» в новітніх історичних умовах національний код ідентичності українців. І знову ж таки – ця ідея має базуватися на довірі людей, на людях та військовій міці.

AgroPolit.com: Якою має бути його оновлена економічна доктрина – адже глобальний світ змінюється. І за всієї поваги до Гончарука, 5-річна програма його уряду з цим поняттям і близько не стоїть. 

Іван Мірошніченко: В умовах «ідеального шторму» Володимир Зеленський має дотримуватися в економіці принципу «Ukraine first». Пам’ятаєте інавгураційну промову Дональда Трампа, коли він сказав «America first». В цій стратегії з такою назвою дуже багато смислових дій, які ми можемо спостерігати на практиці в США. Друге – знайти фундаментальні національні об’єднувальні речі для суспільства. Коли розпочалася війна, всі згуртувалися довкола проукраїнської позиції, а що зараз нас об’єднує? Війна вже часто роз’єднує суспільство, бо хтось хоче миру будь-якою ціню, а інші – тільки перемоги. Це не вина людей. Це вина політиків та безвідповідальних поличних лідерів. Мова теж не є об’єднавчим фактором. В економіці те саме. Тобто немає сьогодні жодної об’єднавчої національної платформи для дії нації разом. Якщо не посилити ці позиції, то інформаційна війна в цьому буде програна за розум та віру людей. 

Читати до теми: Проект програми уряду на 5 років – аналіз аграрних позицій

Зеленський має сьогодні «розбудити» в новітніх історичних умовах національний код ідентичності українців. І знову ж таки – ця ідея має базуватися на довірі людей, на людях та військовій міці.

Він робить ці кроки вже – його новорічна промова була на об’єднання, досить багато протиріч в промові та відсутність стратегічної чіткості в меседжі. Та погляньте на реакцію людей – знову різна, тобто мета не досягнута. Публічно його багато політиків почали клювати, але я персонально переконаний, що більшість людей його підтримують та підтримали. 

AgroPolit.com: Насправді Україна – це європейська друга Швейцарія, яка розташована на перетині між Європою і Азією, тому наша новітня ідея має бути максимально політично зрівноважена, тож всі спірні питання, які роздирають суспільство, поки що слід винести за дужки. 

Іван Мірошніченко: Так, в умовах безвідповідального політичного взаємопоборювання, конфліктності в суспільстві потрібно розраховувати тільки свої сили та можливості, розробити та мати чітку стратегію в зовнішній політиці та в економіці, говорити з нацією без бурхливих та популістичних емоцій, але казати виключно правду, не махровий популізм. Розраховувати, спиратися, говорити виключно з людьми. Про багатьох політиків Зеленському слід просто забути, бо вони з ним в силу різних причин на різних позиціях – хтось в опозиції, бо не при владі, хтось має інші погляди та часто інші інтереси тощо. Тому, за потреби, дуже гарячі питання і справді виносити поки що за дужки, а концентруватися на об’єднувальних речах – визначити ці точки і просто ефективно, відкрито та прозоро бити по них інформаційно. 

AgroPolit.com: Тоді ми отримаємо українську Швейцарію на перетині Європи й Азії?

Іван Мірошніченко: Так. Тільки політика ідеального партнерства – ключовий принцип. У всьому «Ukraine first», термінова зміна кадрової політки, перезавантаження Кабміну, формування нової національної доктрини розвитку, опора на людей і армію та «ні» махровому популізму – виведуть нас на цей шлях.

Всі хочуть повернення Донбасу, але не можна повертати їх у непідготовленому стані, бо це буде «троянський кінь» для решти України, пряма дорога до федералізації і розвалу України.

AgroPolit.com: Поговоримо про сигнальні лінії. Що ними є у політиці та економіці?

Іван Мірошніченко: У політиці – зважена самостійна та проукраїнська позиція по Донбасу та Криму. Всі хочуть повернення Донбасу, але не можна повертати їх у непідготовленому стані, бо це буде «троянський кінь» для решти України, пряма дорога до федералізації і розвалу України. Тобто у форматі федералізації, автономії або надання виняткових та спеціальних умов для цих областей, умов чи статусів цього робити не можна. Неправильно зроблена реінтеграція, в умовах внутрішнього політичного розбалансування, слабкої влади та економіки, накопиченого суспільного негативу, з урахуванням зовнішніх викликів, призведе до фактичної втрати реальної незалежності, якщо не де-юре, то де-факто точно.

Читати до теми: Уряд схвалив законопроект «Про засади адміністративно-територіального устрою України» – деталі

В економіці червона лінія – це незапущення у найближчі пів року української самостійної, національної, прагматичної, проукраїнської економічної доктрини, на основі виключно реалістичної стратегії, програми зростання економіки. Нас ніхто не бачить та не чекає сильними, хоча, як я і казав, і вмерти нам теж не дадуть. Такі вже наявні реалії конкурентного життя.

Економіка мегаослаблена, вона реально перебуваємо в реанімації, і стабілізаційні кредити МВФ та інша «неглобальна» допомога – це просто киснева маска

AgroPolit.com: Ви радите уряду та президенту відмовитися від наркотичної залежності від МВФ та інших кредиторів і почати шукати внутрішні резерви для економічного становлення?

Іван Мірошніченко: Так. І робити це слід на всі 200%, бо у нас немає іншого вибору. Як це правильно зробити – я показав як принцип у своїй економічній доктрині розвитку. Це не ядерна фізика, і вона базується на наявних реаліях. Куди вже гірше: зростання ВВП 3-3,5%, економіка мегаослаблена, вона реально перебуваємо в реанімації, і стабілізаційні кредити МВФ та інша «неглобальна» допомога – це просто киснева маска. Україну зараз можна купити за декілька десятків мільярдів доларів, і не можна цього допустити. Всі хвалебні оди про 3% ВВП – це катастрофа, коли світ в кризу зростає 4-4,5%, то це не досягнення. 5-6 млн українців постійно на заробітках. Немає кого вже в полі посадити на трактор або технолога на виробництво. Реальне безробіття в країні не 8%, як нам кажуть статисти, а всі 25-28%, бо понад 6 млн людей працює за кордоном. В країні немає створених конкурентоспроможних робочих місць. Третина «працюючих» українців уже залишили країну в пошуках кращого світу та долі. Маємо сильне податкове навантаження для ослабленої економіки – це неприйнятно. Високі податки можливі для сильних та стійких економік, економік, що «заплили жиром», а у нас з економіки «жир» не біжить, тому 40% бізнесу в тіні. Це реалії та фактор виживання. 

Головна логіка економічного публічного абсурду сьогоднішнього Кабміну – в умовах ідеального шторму не буде значних інвестиції, скільки б вони про них не говорили. Від слова «халва» солодко не буде… У президента сьогодні штурвал, і він має визначити стратегію руху.

AgroPolit.com: То що з цим робити?

Іван Мірошніченко:  Головна логіка економічного публічного абсурду сьогоднішнього Кабміну – в умовах ідеального шторму не буде значних інвестиції, скільки б вони про них не говорили. Від слова «халва» солодко не буде.

Тому, по-перше, замовляємо та будуємо військові та громадські літаки, катери та кораблі, танки та бронетехніку, кораблебудування, ракетно-оборонна галузь та інше. Важливо це робити виключно на своїх підприємствах з високим рівнем локалізації витрат. Треба запускати значні та важливі інфраструктурні проєкти: будівництво мостів, не ремонт, а будівництво нових бетонних доріг та магістралей, заміна та оновлення інфраструктури ЖКГ, яке зношене на 60+%. дороги та інше – вже почали, але замало. Витрати на це можуть бути й емісійні, але пов’язані та локалізовані. Так, інфляція зросте через це на 2-3%, але позитивних результатів значно більше. Це перезапуск нашого власного виробництва, люди повернуться працювати додому, податки і так далі.

По-друге, є сектори, де держава має просто надати умови, відкрити ринок та захистити інвестора – і гроші самі зайдуть. Приклад – це в енергетиці. Ми другі в Європі за запасами газу: видобували близько 70 млрд м3 газу, а зараз – 20 млрд м3. Раніше Україна його експортувала, а не Росія. Що треба робити? Стимулювати видобуток, відкривши ринок для іноземних інвесторів. Україна друга в Європі за запасами газу, а уряд думає, де б купити газу. Нонсенс. Ми можемо нашу ГТС заповнити власним газом, але треба щоб родовища припинили ділити між «своїми», а дали потужним та провідним міжнародним інвесторам працювати та інвестувати.

У президента сьогодні штурвал, і він має визначити стратегію руху. Україні потрібен симбіоз економічної політики підтримки національної економіки через внутрішній попит і промислово-економічний розвиток Китаю, Південної Кореї та США.

По-третє, створити умови для приходу стратегічних інвесторів у сфери, без яких «соромно» бути країні з таким ринком збуту та не виробляти в себе, а саме: в будівництво заводів з автобудування, складних та технологічних комбайнів і тракторів. Це сором, ми треті в світі за аграрним експортом, один із найбільших ринків у перспективі, а щороку імпортуємо на мільярди доларів техніки і не маємо власного будівництва комбайна або трактора! Так, є класне виробництво сівалки, навісного обладнання, але лідерів з будівництва с/г техніки у нас немає на українському ринку з власним виробництвом.

Багато можна говорити, але економіка живе та працює за своїми законами, а не бажаннями, мріями, обіцянками. Їх, як і ринок, не обдуриш. У президента сьогодні штурвал, і він має визначити стратегію руху. На кого орієнтуватися? Україні потрібен симбіоз економічної політики підтримки національної економіки через внутрішній попит та промислово-економічний розвиток Китаю (не сьогоднішня їхня стратегія – шовковий шлях), Південної Кореї та США. В частині стимулювання внутрішнього попиту, точкової участі держави в стимулюванні розвитку, допомога реальними коштами та кредитами національному бізнесу, щоб зростали стратегічні економічні напрямки та заходили інвестиції від країн-партнерів (США, Китаю, ЕС). За прагматичної та системної роботи можна залучити $35-40 млрд за 2,5-3 роки тільки за рахунок міждержавного економічного партнерства, що додатково збільшить прямі іноземні інвестиції. Мати цільові проєкти із залучення стратегічних інвесторів в конкретні важливі проєкти з розміщення виробництва в Україні.

AgroPolit.com: А зараз ми, будучи на перетині основних торговельних шляхів світу, як флюгер – куди вітер – туди й ми.

Іван Мірошніченко: Так, сьогодні економічна та політична політика України як флюгер, бо не розуміємо, куди точно треба, а куди ні. Зеленському слід порадитися та ухвалити відповідні рішення із розумними людьми, яким чином професійно розвести торговельні інтереси та конфлікти між США, ЄС, Китаєм, Росією, і після проведеної дипломатичної, міжурядової роботи показати публічно ці напрямки.

Наприклад, у Китаю можна взяти $20-30 млрд кредиту під проєкти машинобудування, телекомунікаційну галузь та зв’язок, переробну галузь чи інфраструктуру. США – спільний розвиток енергоресурсів, в тому числі й на морському шельфі. Нові проекти в ракетно-космічній галузі та ВПК. З європейцями розвивати машинобудування, енергетику транспорт, торгівлю, експортувати газ. Кожен день економічної невизначеності все більше підводить країну до економічної коми. Ці стратегічні рішення слід ухвалювати, інакше їх ухвалять за нас, як це зараз відбувається із українською землею та законом про ринок землі.

Земельну реформу замість українців написали інші.

Читати до теми: Ринок землі вже відкрито: через інститут довірчої власності депутати запустили продаж земель сільськогосподарського призначення

AgroPolit.com: Земельна реформа це яскравий приклад того, як сьогодні Україну розігрують глобальні гравці світу?

Іван Мірошніченко: Це точно не наша історія. Пам’ятаєте, на засіданнях аграрного комітету я 5 років завжди говорив: «Давайте ми краще напишемо закон самі, який влаштовує всіх суб’єктів ринку та учасників, ухвалимо його, аніж його напишуть за нас». Я пропонував і концепцію, і законопроект. Що сталося? Не почув ніхто – і земельну реформу замість українців написали інші. Бо багатьох влаштовувало, популізм, діяли в роздріб, як і зараз. Я нікого не хочу звинувачувати – ні великого фермера, ні середнього, ні когось з політиків. Можу самого себе тільки, але завжди кажу: встаньте всі зранку, погляньте на себе в дзеркало всі – і політики, в тому числі і я, і скажіть собі відверто: «Дочекався?» «Ти реально робив все професійно правильно та до кінця?», це і твоя вина. Багатьох влаштовувала «тепла ванна» у вигляді оренди річної спочатку в $20  за 1 га, потім 50, тепер 130 і більше за га. Догралися, тепер за нас написали Закон і ухвалюють цей закон, що збурив суспільство та аграріїв. Я вважаю, що цього не можна робити у такому варіанті, як запропоновано законопроектом 2178-10 про ринок землі. Якби уряд послухав мене і взяв основи моєї земельної концепції (надсилав її прем’єр-міністру, міністру економіки), то вони не збудили б лихо, поки воно було тихо.

 Це погано, що вони так і не ухвалили жодного рішення про відкладений та обмежений доступ іноземців через 7-10 років.

Почали пропонувати максимально ліберальний законопроект про ринок землі: зробили обіцянки відкрити ринок для всіх та відразу, включаючи іноземців. Я одразу скомунікував з урядом і сказав: «Так не пройде, та те що Вам хочеться, або Вам так кажуть зробити, або Ви так в книжках вчили – так не буде! Вас ще не били, тому ви не розумієте, що питання землі – це питання, порівнянне з питанням війни і миру». Тільки аграрії дали «здачу», показали свою позицію в різний спосіб, все трошки «дійшло», вже іноземців не пускаємо та по 210 тис. га в одні руки не дозволяємо.

Читати до теми: Земельна реформа в Україні – модель Івана Мірошніченка 

Але насправді це погано, що вони так і не ухвалили жодного рішення про відкладений та обмежений доступ іноземців через 7-10 років. Закон міг і буде ухвалений в межах тільки певних умов, тобто «це куля, що котиться тільки в одну лузу». Це тому що треба виходити з реалій та практики, а не популізму та бажань. Поясню. Іноземців не пустили б відразу, бо владу винесли б за 24 години. Також я вважаю, що і не справедливо їх пускати відразу, поки український аграрій не є і не може бути конкурентним покупцем своєї землі. Не можна відкрити ринок виключно для українських фізичних осіб, бо не проголосують. Чому? Бо основний аграрний бізнес роблять юридичні особи, тому кричати, що ринок тільки для фізосіб, теж не варто було. Тобто ця земельна куля могла закотитися тільки в одну лузу – ринку бути, і він давно потрібний, але він написаний ззовні та без надання українському товаровиробнику грошей та кредитів на викуп власної землі на конкурентних та прийнятних умовах (10 років кредит, іпотека 20 на 80, або 30 на 70%, під 5-6% річних) – це найбільша несправедливість та «прихований обман», тому це не в інтересах українців.

Читати до теми: Бій за землю переноситься на січень: чи збереться Рада на позачергове засідання, щоби прийняти земельний закон?

Що це означає? Ринок відкриють фізособам, юрособам. Можна сперечатися про кількість в одні руки в 10-20-30 тис. га, але всі ж розуміють, що ефективні с/г господарства починаються з 3-4 х тис. га.

Моя позиція була і є: обмежити іноземців, але пустити їх через 10 років, коли українці куплять частково вже землю, економічно посиляться, малий і середній бізнес підросте й економіка оклигає.

AgroPolit.com: Яких основних помилок припустився уряд, проводячи земельну реформу в УКраїні та подавши №2178-10 про ринок землі?

Іван Мірошніченко: Є дві базові помилки у земельному законопроекті №2178-10.

Перша стосується іноземців. Звісно, не можна їх було пускати одразу на ринок землі України, тільки через певний, наприклад, 10-річний період. Чому? Випускати проти українця без грошей дешевий капітал від західного, американського або китайського інвестфонду чи пенсфонду, де дантист вклав гроші, щоб вони швиденько все скупили?

Читати до теми:  Земельний траст України: 7 питань до запровадження ринку землі

Крім того, треба було жорсткіше виписати контроль за іноземцями і їхньою діяльністю на ринку землі України. Наприклад, через заборону права суборенди: українцю – 10 тис. га надавати, іноземцю – тільки 500 га, або 1,5 тисячі у випадку, якщо іноземець вирішить колись продати, то надати українцям чи громадам пріоритетне право викупити в нього і т.д. Але... Це буде несправедливо. Тому моя позиція була і є: обмежити іноземців, але пустити їх через 10 років, коли українці куплять частково вже землю, економічно посиляться, малий і середній бізнес підросте й економіка оклигає. Тоді їх потрібно пускати, бо іноземний капітал на ринку землі – це капіталізація бізнесу, капіталізація землі, яка вже буде належать українцям. Висока капіталізація, як у Європі або США – це доступ до кредитів, можливість розвиватися, мати довгі фінансові ресурси. Не послухали, зробили по-своєму – ламають через коліно, розвели ґвалт серед фермерів та загалом учасників ринку.

Те, що зараз розповідають та пояснюють аграріям, то історія для бідних і спроба випустити українського фермера на вільний ринок землі без грошей і без штанів.

Друга найбільша помилка та несправедливість авторів земельного закону – відсутній внутрішній фінансовий ресурс та його надання українцям, щоб вони були покупцями, а не спостерігачами. Найбільший головний біль земельної реформи Гончарука – українцям не дали, не забезпечили, не пояснили та не гарантували через відповідні закони та рішення уряду програми кредитування протягом 5-6 років від початку дії закону «Про обіг земель с/г призначення» та достатньо коштів для придбання землі українцями після відкриття ринку землі. Оце дуже погано, нечесно і несправедливо. Уряд мав би надавати через державні банки або спеціально створену фінансову установу (не обов’язково державну), можливе залучення іноземних фондів та банків для надання земельної іпотеки, або прямих кредитів на 7-10 років на умовах іпотеки в пропорції 20/80 чи 30/70 під ставку 5-6, можна навіть 8% річних у доларах. Цього немає. Є тільки 4 млрд грн у бюджеті на 2020 для компенсації ставок за кредитами, яких як кіт наплакав, та з такою пропозицією точно не буде довіри до влади від аграріїв.

Те, що зараз розповідають та пояснюють аграріям, то історія для бідних і спроба випустити українського фермера на вільний ринок землі без грошей і без штанів. Чи буде опір цьому? Так. Майдану земельного не буде, бо час вже втрачено, та і люди не вийдуть із низки причин – а закон вже готовий та на виході. Після бою кулаками не махають.

Читати до теми: Земельна реформа 2020 — план дій на рік уряду Гончарука, парламенту Разумкова та президента Зеленського

AgroPolit.com: Тож наразі створюються умови для скупки землі якимись «своїми»?

Іван Мірошніченко: Умови створюються українцям, якщо вони знайдуть гроші. Рівень успіху за цієї законодавчої бази буде залежати індивідуально від кожного суб’єкта. Ми побачимо успішного фермера з 300 га, бо він дуже оперативний і мобільний. І будуть випадки, коли сьогодні успішні господарства розваляться, бо не дуже підготовлені, ефективні та мобільні будуть. Хто знайде довгі та порівняно дешеві кошти, той буде «на коні», але ще раз, влада та держава мала виконати цю функцію, досить просту та справедливу, і надати фінансування викупу, тим більше, що це робилось би під такий цінний актив, як український чорнозем.

Президент Зеленський має вирішити одне питання зараз – разом з урядом знайти гроші для купівлі землі українцями в достатній кількості під невеликий відсоток.

AgroPolit.com: Наразі законопроект про ринок землі №2178-10 не ухвалено. Що порадите Зеленському та депутатам зробити, аби земельний ринок в Україні спрацював на благо, а не всупереч?

Іван Мірошніченко: Президент Зеленський має вирішити одне питання зараз – разом з урядом знайти гроші для купівлі землі українцями в достатній кількості під невеликий відсоток. Тоді земельна реформа в Україні має шанс на успіх і вона виростить середній земельний український клас.

5 механізмів здешевлення кредитування під землю.

 AgroPolit.com: Які механізми здешевлення кредитування ви бачите?

 Іван Мірошніченко: Гроші не проблема, бо існує кілька механізмів здешевлення кредитування під землю.

Перший – земельні бонди під частину державних земель, або продаж не передачі в оренду, а продаж довгострокових (15/25-49 років) прав оренди державної землі. Отримані гроші – на земельну іпотеку та на проєкти в АПК.

Другий – земельна іпотека через державні та корпоративні банки на 10 років під 6-8% річних у валюті при формулі 30/70 та 20/80, де перша цифра – власні кошти позичальника, решта – банківські.

Третій – пул фінансових інвесторів та навіть фондів під кредитування землі з гарантованим виходом їх із земельного банку та поверненням кредиту державою у випадку дефолту, тоді земля стане державною або громади.

Четвертий – державне приватне фінансування.

П’яте – зв’язана та контрольована емісія НБУ під земельний ринок.

Уряд має дати українцям близько $10-12 млрд кредитів під земельну іпотеку у перші 1,5-3 роки.

AgroPolit.com: Скільки держава має вкинути в земельну іпотеку, щоб український аграрій, зайшовши на ринок землі, не залишився без штанів?

 Іван Мірошніченко: Уряд має дати українцям близько  $10-12 млрд кредитів під земельну іпотеку у перші 1,5-3 роки. За моїми підрахунками, у перші два роки продадуть 15-20% всіх с/г земель: тобто 4-5,5 млн га. Ціна коливатиметься від $1300 в регіонах ризикованого та посушливого виробництва і $2-2,5 тисячі за якісну землю (зони неризикованого землеробства). Це, звісно, з урахуванням коефіцієнта капіталізації вартості землі.

Невирішення питання  Ukrlandfarming  завдасть шкоди не тільки агросектору, а й ринку землі та взагалі Україні. Ukrlandfarming   – це три «Мрії»… Тому з боку влади, ФГВФО та уряду має бути виключно професійне та конструктивне вирішення питання боргів Ukrlandfarming.

AgroPolit.com: Ще один неврахований фактор земельної реформи в Україні – це ситуація з Ukrlandfarming, яка може стати бомбою, потужнішою за кейс «Мрії». Що, на вашу думку, трапилося – спроба віджати бізнес Андрієм Богданом, як говорить Олег Бахматюк, реальні махінації з боку Бахматюка чи щось інше?

 Іван Мірошніченко: Невирішення питання Ukrlandfarming  завдасть шкоди не тільки агросектору, а й ринку землі та взагалі Україні. Ukrlandfarming   – це три «Мрії». Я давно на ринку і добре знаю всі ці кейси: як більшість компанії створювалися, як розвивалися, кредитувалися і так далі. Сьогоднішнє загострення ситуації довкола  Ukrlandfarming  – це необережне та непрофесійне вирішення питання реструктуризації боргів з боку уряду та НБУ довкола групи компаній у її складі. За останні 5-6 років відбувається певне переслідування компанії та тиск на неї. Нагадаю, що питання стосується не тільки  Ukrlandfarming, а й публічної компанії «Авангард», яка була і має всі шанси залишатися другим виробником яйця і яєчного порошку в світі! Які наслідки будуть від їх падіння? Катастрофічні. Тобто ми маємо розуміти масштаб можливих негативних наслідків. Можна по-різному ставитися до власників, але цей бізнес існує, і він створює 1,2-1,5% ВВП України, там працює 30 тис.людей і в ньому є західні кредитори з близько $1,6 млрд кредитів. «Мрія» впала 6 років тому, а фінансовий ринок і досі пам’ятає цей неприємний присмак і недоінвестовує в агросектор України того обсягу інвестицій, який міг би бути. Ukrlandfarming  – це три «Мрії», вона була лідером і входила в ТОП-5 компаній в світі.

Олег Бахматюк не святий. Але він хоче компанію врятувати та розвивати, пропонує і повернути 8 млрд грн, а влада та уряд чомусь цього не хочуть.

AgroPolit.com: Отже, неправильне вирішення цього кейсу призведе до чого?

Іван Мірошніченко: До повного інвестиційного вакууму – раз. Активи, які сьогодні коштують $2-2,5 млрд, стануть здобиччю «гробовщиків» та рейдерського напрямку «шакалів». Тобто, якщо зараз прийдуть поживитися $200 млн, покладуть агрокомпанію в більш ніж $2 млрд. Тому з боку влади, ФГВФО та уряду має бути виключно професійне та конструктивне вирішення питання боргів  Ukrlandfarming.

Читати до теми: Олег Бахматюк: Мене «замовив» Андрій Богдан — голова Офісу президента
 

Звісно, Олег Бахматюк не святий. Але він хоче компанію врятувати та розвивати, пропонує і повернути 8 млрд грн, а влада та уряд чомусь цього не хочуть. Чому?

AgroPolit.com: Може, тому, що у Бахматюка завищені апетити, як і в решти олігархів?

Іван Мірошніченко: Коли ми там говоримо про олігархів, то вони для мене всі різні. Я взагалі це слово не люблю, бо багатьох із них знаю.

Слово олігарх спрощує багатьом пояснення причин проблем та часто використовується політиками, щоб всіх клеймити та перекладати відповідальність, хоч ніхто їх не примушує слухати та виконувати олігархічні примхи. Вони всі різні у своєму становленні до країни, національних інтересів, політики, зароблянні грошей, інвестуванні. Я радше їх називав би великими інвесторами, якщо вони не лізуть в політику та бюджет!

Читати до теми: Олег Бахматюк: Мої проблеми я буду вирішувати без президента

Олігархи – це люди, які вже у великому бізнесі та політиці, які мають партії, ЗМІ. Автоматично вони потрапляють уже в іншу лігу, і вимоги до них мають бути більш жорсткі та інші. Тому Бахматюк не олігарх, а був та залишається одним із найбільших інвесторів і гравцем на аграрному ринку України. Він ним був і залишається. Озвучена ним публічна пропозиція з реструктуризації боргів потребує відповідного діалогу та конструктивізму з боку влади. Це нормально. Так роблять у більшості цивілізованих держав з прагматичним та національним інтересом та поглядами.

Має бути підписана мирова угода між Бахматюком та відповідними державними установами в рамках чинного законодавства. Потрібні тільки професійні рішення, спокійна рівна дискусія, аби захистити людей, зберегти компанію та втримати інвестиційний імідж України та агросектору.

AgroPolit.com: Ви кажете, Бахматюк не олігарх, а от його НАБУ вважає злочинцем, тобто шулером.

Іван Мірошніченко: Ні, він точно не шулер. Людина, яка дала 100% персональних гарантій з повернення 8 млрд грн боргів, яка докапіталізовувала банки та намагалася їх врятувати, і у неї забирають банки – не шулер. Всі інвестиції в більш ніж $2 млрд доларів зроблені виключно в Україні, побудовані підприємства, близько 30 тисяч працюючих – яке це шулерство? Шулерство – це коли заробив гроші в Україні, ще може і з бюджету частину взяв, потім тут їх крутив в різних схемах, потім нічого не побудував, гроші за кордон, тут залишив борги, в країну не інвестував, потім ходять посміхаються, вчать всіх жити та ще і лізуть в політику та владу, бо не можуть зупинитись. Оце варіант, який точно потребував би уваги багатьох! А от в чому немає логіки, то у небажанні влади отримати 8 млрд грн., при цьому гнатись за 1,2 млрд грн, коли публічно пропонують 8 млрд грн. Тобто якась інша ціль. Взагалі, історія з українським банкопадом – це ж приклад абсурдності: поклали більше 100 банків – і назвали це оздоровленням фінансово-банківської системи. Язик не повертається назвати це оздоровленням. Це були похорони фінансово-банківської системи України на замовлення когось. Завдяки НБУ, ФГВФО забрав з ринку близько 570-600 млрд грн застав, які зараз продаються за 5-8% від номінальної або заставної вартості через Фонд гарантування вкладів. Чому про це ніхто не говорить?

Читати до теми: Олександр Солонтай: «Тіні» Коломойського, Порошенка, Ахметова та інших олігархів нікуди не зникали і не зникнуть у 2020 році

Тому Бахматюк – це великий бізнесмен, який діяв і будував бізнес в межах тих правил і законів, які були на той час, коли він будував компанію. Чи є питання до обраної ним стратегії розвитку бізнесу? Так, мабуть є. У нього була візія швидкого зростання компанії, але вона зіткнулася також з «ідеальним штормом». Війна, фінансова та економічна криза. Втрата частини активів та ринків збуту, проглядаються певні упереджені дії стосовно ліквідації банків та тиску на бізнес і так далі. Недружні дії щодо групи компанії (є думка, що цікава компанія, комусь приглянувся його бізнес). Якби він був ілюзіоністом – нічого б він не пропонував повернути. Він розуміє ризики і наслідки ситуації з його компанією для країни, глобального ринку, тому намагається врятувати компанію та бути відповідальним до людей, країни та 30 тис. його співробітників і не дати їй впасти, а за можливості продовжувати її розвиток. Все змінюється. Для мене він великий український, національно зорієнтований бізнесмен.

Мають бути знайдені рішення, має бути професійна та прагматична дискусія задля людей та економіки країни. Скоріш за все, має бути підписана мирова угода між Бахматюком та відповідними державними установами в межах чинного законодавства. Потрібні тільки професійні рішення, спокійна рівна дискусія, аби захистити людей, зберегти компанію та втримати інвестиційний імідж України та агросеткору.

Так, я пішов би в уряд, якби запросили, але з чітко визначеними прямими повноваженнями та персональною відповідальністю. Я бачу себе в виключно в уряді, не в парламенті.

AgroPolit.com: Якщо ви такий розумний, то чого ви досі не в команді: вас туди не беруть чи самі не проситеся?

Іван Мірошніченко: Коли формувався уряд, то було зрозуміло, що у них своя «музика» і люди. Та ейфорія від великої довіри виборців закінчилась, прийшов час робити зміни. Тому все тільки починається.

Зараз я маю нормальний діалог з окремими членами уряду, раджу їм коли вони кличуть та запитують, подавав своє бачення та концепції, різні економічні та інвестиційні поради та підказки, але біда у тому, що вони чують, розуміють. І навіть інколи погоджуються, але роблять в свій «унікальний та зрозумілий» для них спосіб, або може як їм кажуть з зовні.

Чи пішов би я зараз у команду? Так, я пішов би в уряд, якби запросили, але з чітко визначеними прямими повноваженнями та персональною відповідальністю. Я бачу себе в виключно в уряді, не в парламенті.

Читати до теми: Іван Мірошніченко – аграрний «кардинал» 

В Україні й далі окремими сегментами володіють 2-3 людини або групи. Це можна змінити за 3-6 місяці, але має бути на це воля президента та міцна опора на людей.

AgroPolit.com: Чи змінився вплив олігархів за ці пів року на Україну?

Іван Мірошніченко: Зменшився, але він залишається значним. Вони нікуди не поділися. В Україні й далі окремими сегментами володіють 2-3 людини або групи. Це можна змінити за 3-6 місяців, але має бути на це воля президента та міцна опора на людей. Як? Переглянути правила взаємовідносин та їх вплив на політику. Якщо ти крупний бізнес і хочеш впливати на політику, або нею займатися, то  до таких учасників має бути особлива прискіплива увага в частині сплати податків, прозорості ведення бізнесу і так далі. Ряд впливових олігархів відбувся завдяки приватизації в Україні та управлінні держпідприємствами, а вони в неї не інвестують, не живуть, та керують життям країни через політичні партії, мас-медіа. Так не може бути, це не чесно і безвідповідально.  

Тому потрібно зробити аудит виконнаня зобов’язань по інвестиційні угодам великого бізнесу, перезапустити АМКУ і так далі. Не треба боятися критики з «залежних» екранів та медіа у відповідь. Президенту потрібна віра в те, що ти робиш і довіра людей. Повернення цієї довіри — головне завдання зараз!

Ще одне – Зеленський має дати чіткий посил олігархам і загалом бізнесу: якщо ви займаєтеся політикою – до вас будуть інші вимоги та інструменти. Якщо лиш бізнесом, тобто економікою – не лізь у політику, плати податки і держава тебе підтримуватиме в силу наявних можливостей та стратегічних інтересів держави.

AgroPolit.com: А як вони на нього сьогодні дивляться: як на шматок торта чи як на всіх попередників, тобто на хорошу економічну можливість ще більше вирости?

Іван Мірошніченко: Ставлення точно не таке, як до попередників. Президент має суб’єктність та посилює її кожного дня. Хоча, є й такі, як ви кажете, і вони дуже помилилися, або помиляються. Загалом же, частина з них його боїться, бо до когось із роблять показові історії, хтось вже знайшов спільну мову і більш спокійно себе відчуває, інші – шукають її. Але поки всім та й зокрема їм не зрозуміла його стратегія розвитку країни.

Микола Присяжнюк мене запитав, що я про цей контракт з ДПЗКУ думаю. Я чесно відповів: дав 5 сторінок зауважень до контракту, списаних з обох сторінок і порадив почати з початку переговори, а цей варіант контракту не підписувати.

AgroPolit.com: ДПЗКУ – ще одна міна сповільненої дії в агросекторі через величезний китайський кредит. Ви в трейдингу дуже давно і знаєте історію з ДПЗКУ також. Ваша порада, що з нею робити?

Іван Мірошніченко: На моїх очах народжувався аграрний та трейдерський зерновий ринок країни і ця компанія теж. Я сам працював керівником у багатьох зерноторгових компаніях. Так, я знаю цю історію з боргом ДПЗКУ дуже добре, бо бачив як той договір готувався. На момент перемовин з китайською стороною уряду Арбузова я виступав проти підписання угоди у нинішньому її форматі.

AgroPolit.com: Бо ви були в ролі «смотрящого», тому і в курсі?

Іван Мірошніченко: Я був позаштатним радником аграрного міністра Миколи Присяжнюка, який від уряду готував цю угоду, і паралельно тоді очолював велику публічну компанію, яка котувалася на Гонконгській біржі, тож мені часто доводилося бувати в Азії та Китаї. Тож ринок і його ризики я розумів добре. Микола Присяжнюк мене запитав, що я про цей контракт з ДПЗКУ думаю. Я чесно відповів: дав 5 сторінок зауважень до контракту, списаних з обох сторінок і порадив почати з початку переговори, а цей варіант контракту не підписувати. Чому? Українська сторона була в слабкому становищі. Це повністю прокитайська угода, при якій Україна надає подвійну гарантію Китаю, включаючи державну гарантію та майнові активи. В угоді наявні ще державні гарантії. Але мене не послухали, угоду підписали. Тепер маємо те, що маємо. Там цілий комплекс закладених проблем.

Шафа із $1,5 мільярдним китайським кредитом не повинна «гучно» впасти на ринку. Є два шляхи виходу із ситуації з боргом ДПЗКУ.

AgroPolit.com: Що тепер з цим робити?

Іван Мірошніченко: Є укладена угода, частину кредиту в – $1,5 млрд взяли і більша частина з цих грошей  звідти пропала або були створені збитки, але нікуди не поділась відповідальність з боку України, яка підкріплена заставою майна ДПЗКУ та держгарантіями. Ви знаєте, що зараз декілька елеваторів зі структури корпорації намагаються вирвати окремі регіональні «пастухи» – цього не можна допустити. Угода підписана між державами, яка вона не є, її треба виконувати. Уряд має визначитись з своїм рішенням та професійно провести переговори та виправити ситуацію.

Китайська сторона та уряд Китаю налаштовані на розвиток за відносин з Україною в широкому спектрі: в рамках «шовкового шляху», ДПЗКУ та інших секторах економіки. Ми можемо мати різні проекти з китайською стороною в різних галузях. Я говорив, що можемо мати кредити та партнерство в десятки мільярдів доларів протягом наступних 2-5 років. Зараз із боку української влади потрібно не допустити ніяких не зрозумілих китайській стороні рухів (зокрема, не погодженої приватизації чи підкилимної реструктуризації) з ДПЗКУ. Шафа із $1,5-мільярдним китайським кредитом не повинна «гучно» впасти на ринку. Потрібно намагатися максимально виправити помилки. Як? Можна і потрібно оновити китайсько-українську співпрацю якраз у частині угоди з ДПЗКУ. 

Читати до теми: Китайський кредит ДПЗКУ. Сім головних питань. 

Взагалі є два шляхи виходу із ситуації з боргом ДПЗКУ.

Перший – можна розвернути цю угоду: згорнути кредит, можливо, через приватизацію кампанії для зменшення збитків держави, тобто конвертувати частину боргу в капітал компанії. Квоту на поставку кукурудзи на китайський ринок можна спокійно продати всім гравцям українського ринку на тендері і її залюбки куплять, гроші в бюджет.

Другий варіант – це «додати газу» і як на байку увійти у складний поворот. Оскільки угода вже укладена, то було б помилкою не використати весь її потенціал. Наразі лишилося $1,5 млрд, але ж можна цю суму кредиту збільшити до $5 млрд під конкретні спільні інвестиційні проекти, які стратегічно важливі для економіки України та там, де не заходить приватний капітал. Тобто контракт з ДПЗКУ зараз може стати платформою для побудови нових більш тісніших та економічно вигідніших відносин. Китайських партнерів треба брати в партнерські відносини та менеджмент для зміни рівня та якості менеджменту, розподілу ризиків, доступу до ринків збуту.

На одній із нарад в КМУ я запропонував уряду саме варіант «додати газу» – разом з китайською стороною (роль України тут має бути ключова) визначити важливі напрямки і проекти, куди за певних причин інвестиції від бізнесу швидко не підуть (тривалий період окупності, складний бізнес тощо) і заводити під них кредити. Розмір кредитної лінії діючої угоди з ДПЗКУ під ці проекти можна збільшити на ці потреби до $5 млрд. Китайських партнерів залучати вже на етапі реалізації проектів для сумісного їх виконання, посиливши при цьому управлінську структуру таких проектів та менеджмент представниками китайської сторони. Такі інвестиції потрібні для розвитку тваринництва, зрошення на півдні України, сільгоспмашинобудування, в розвиток ДПЗКУ (модернізацію активів корпорації, розвиток дистриб’юції, трейдинг, логістику, можливо, побудову експортного терміналу).

Немає ніякого поки розуміння стратегії розвитку ні в ДПЗКУ не в уряді, ні в корпорації, поки йде розробка рішень.

AgroPolit.com: Останні кадрові зміни (призначення Саймона Чернявського), які відбулися в ДПЗКУ свідчать про те, що курс  розвитку вибраний?

 Іван Мірошніченко: Немає ніякого поки розуміння стратегії розвитку ні в ДПЗКУ не в уряді, ні в корпорації, поки їде розробка рішень. І це дуже сумно, що проходять місяці та роки, а ми «непередбачувані» партнери та не створюємо розвитку. Чому? На різних урядових консультаціях та зустрічах, присвячених ДПЗКУ, де я був присутній, не чути ні про яку стратегію. А їх наразі може бути лише дві – і я їх озвучив вище. Зараз в уряду немає бачення, що робити з ДПЗКУ. Немає його і в людей, які прийшли в цю держкомпанію зараз.

Історія з «Мрією» не є успішним кейсом і її не потрібно застосовувати до ДПЗКУ. Вона успішна тільки для тих, хто на ній зароби, але не для кредиторів, які втратили близько $1 млрд, коли повернули меньше 10 центів з кожного доларового кредиту

AgroPolit.com: Прихід Саймона Чернявського у ДПЗКУ – це спроба повторити кейс «Мрії», де він теж був?

Іван Мірошніченко: Не знаю, можливо, в уряду кадровий голод і туди ставлять всіх підряд… Чернявський же був не один в «Мрії». Але про те, що каже те ви, говорить весь аграрний ринок. І вочевидь, це теж близько до реальності. На мою думку, історія з «Мрією» не є успішним кейсом і її не потрібно застосовувати до ДПЗКУ. Вона успішна тільки для тих, хто на ній зароби, але не для кредиторів, які втратили близько $1 млрд, коли повернули меньше 10 центів з кожного долару кредиту, який надали кампанії. Було б не дуже добре повторити цю схему з ДПЗКУ, бо втрати від такої спроби для України будуть значні.

Читати до теми: Джованні Сальветті: Земельна реформа без обмежень – це $10 мільярдів протягом перших 5 років

Уряд та президент зараз мають чітко зрозуміти: ДПЗКУ – це ж історія не про елеватори, зерно, а про довгострокові стратегічні відносини та глобальні ризики, які ти маєш визнавати, та якими ти маєш керувати. На другому місці – питання активів та всього іншого. Китайська сторона наразі чекає чіткої позиції від України щодо вирішення проблеми з кредитом і подальшою долею укладеної угоди та стратегію розвитку відносин між країнами. Китайський уряд сьогодні налаштований тільки на розвиток відносин з Україною та знаходження рішень стосовно цієї угоди, або її модернізацію та настроєні на потужний розвиток у нових проектах та напрямках, як я розповів.

Наталія Білоусова головний редаткор AgroPolit.com 

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

22 серпня 2019
У голосуванні за кандидата на посаду аграрного міністра тримає лідерство Іван Мірошніченко
За проміжними результатами онлайн голосування на AgroPolit.com другий тиждень лідерство серед кандидатів на посаду аграрного міністра утримує...
23 листопада 2018
Іван Мірошніченко: Рішення увійти у політраду «Самопомочі» я прийняв із декількох причин
Народний депутат України Іван Мірошніченко офіційно увійшов до керівного складу «Самопомочі». Як пояснив свій крок сам нардеп, це було...

Вибір редакції

18 травня 2020
Владислав Голуб: Сьогодні в Україні спостерігається інвестиційна туманність, а не позитивний інвестиційний клімат
Які плюси і мінуси першого року президенства Володимира Зеленського та його двох урядів в питаннях розвитку агросектору, економіки, залучення...
21 квітня 2020
Без чотирьох п’ять: перший рік президентства Володимира Зеленського
Уже рік як Володимир Зеленський є президентом України. Він переміг 21 квітня у другому турі виборів із результатом у 73% голосів виборців, обігнавши...
16 квітня 2020
Бюджет-2020: які зміни очікують АПК та програми держпідтримки
Верховна Рада змінила держбюджет через епідемію коронавірусу. Сталося це з другої спроби. Зміни торкнулися й АПК. AgroPolit.com розібрався, чого...