Зиновій Свереда: Проблема не у кількості бюджетних грошей для кооперації, а в системі доступності до них…
Зиновій Свереда експерт з кооперації, доктор соціальної економіки

Згідно з даними Міністерства статистики, кількість сільськогосподарських кооперативів в Україні на 2018 р. – близько 1091, хоча реально діючих дуже мало (деколи вказують 775). Хоч держава й заявляє про сприяння розвитку цього руху, але далі слів справа не йде. Так, вакуум існує у питаннях держстратегії, оподаткування, держпідтримки… На цей рік уряд пообіцяв підтримати кооператорів гривнею. Що з обіцяного лишилося та які наразі перспективи у кооперації в Україні? Про це AgroPolit.com розпитав експерта з кооперації, доктора соціальної економіки Зиновія Свереду:

AgroPolit.com: Уряд Володимира Гройсмана заявив програми держпідтримки кооперації – наприклад відшкодування 70% вартості придбаного обладнання, цільову підтримку галузі тваринництва, компенсацію відсоткової ставки за кредитами на вівчарство, бджільництво, козівництво. Які з цих програм запрацювали якісно та діють досі?

Зиновій Свереда: Якщо аналізувати попередню програму про фермерський мільярд, то сам уряд визнав, що вона була неефективною. Хоча в попередніх статтях я говорив на початку року про невідповідність багатьох норм для малих і середніх аграрних підприємств, фермерів та кооперативів. Для того, щоб програми були ефективними, потрібно одне — спершу вислухати потреби реальних фермерів, кооператорів, а вже після того затверджувати державні програми. Бо програми, які пишуться згори, часто не відповідають реаліям села чи ринку. Крім того, є проблема лобізму: це кілька осіб, котрі стримують будь-які ефективні закони в інтересах селянства та держави. З одного боку, лобізм — це нормальна практика демократії. Проте маємо кілька перешкод: сильне лобі кількох великих гравців ринку та, крім того, небажання багатьох малих і середніх виробників об’єднуватися в ефективні кооперативні союзи, асоціації для захисту їхніх же інтересів. Часто міфічними є нормативи отримання відшкодування: наприклад, не виправдала себе система векселів, вимоги до кількості членів кооперативів. Про це говориться кожного року, проте ситуація постійно повторюється.

Багато програм будуть більше використані для політичної реклами, а не для реальної роботи

AgroPolit.com: Оцініть вірогідність отримання кооперативами бюджетних коштів у цьому році? І чого очікують кооператори?

Зиновій Свереда: Зараз на держпідтримку АПК обіцяють 5,9 млрд грн, але якщо не будуть залучені фахівці-експерти, не вислухають точку зору осіб, які займаються кооперацією, то, боюся, що повториться торішня ситуація. Крім того, 2019 рік — це рік виборів президента та парламенту. Відчуваю, що багато бюджетних програм будуть більше використані для політичної реклами, а не для реальної роботи. Проблема не в кількості бюджетних грошей для кооперації, а в системі доступності до них малих і середніх аграрних гравців.

Читати до теми: Не ринком єдиним. Фермерський досвід Америки та Канади в допомогу Україні

З колегами-експертами ми опрацювали систему єдиного відкритого «агровікна». Є проблема, що комерційні банки не бажають фінансувати кооперативи. Це природно: комерційні банки мають фінансувати ТОВ, а кооперативні банки — кооперативи. Тому маємо концепцію кооперативної програми через один із державних банків у співпраці з територіальними об’єднаними громадами. Проте сільське господарство не може жити однорічними програмами: ми потребуємо цілісної програми щонайменше на 4 роки. Є велика потреба спеціалізованого земельного банку та аграрних судів.

Реформу кооперації та отримання кооперативами держпідтримки потрібно починати зі створення офіційного реєстру сільськогосподарських кооперативів

Реформу кооперації та отримання кооперативами держпідтримки потрібно починати зі створення офіційного реєстру сільськогосподарських кооперативів. Передусім, з кількох причин: щоб держава реально розуміла, скільки є реальних дійсних членів кооперативів, їхніх потреб, а крім того, чи є можливості проведення аудиту щодо дотримання кооперативних принципів. Слід спонукати окремі кооперативи до об’єднання в територіальні та національні кооперативні об’єднання. Відсутність аудиту стосовно дотримання кооперативних принципів та законодавства веде до маніпуляцій та викривлення інформації про стан кооперації в державі. Крім того, на першому етапі державні програми віддавали б перевагу співпраці з кооперативними об’єднаннями принаймні за територіальною характеристикою та класифікацією діяльності та КВЕД. Однією з вимог мало б стати членство в кооперативних об’єднаннях.

Другий момент, важлива «фінансова децентралізація»: тобто, кооперація має стати основою для соціально-економічного планування об’єднаних територіальних громад. Можна було б розділити можливість отримання фінансової допомоги для кооперативів відповідно від ОТГ: централізовані урядові програми щодо кооперації є малоефективними. Зокрема, можемо проаналізувати останні програми: кооперативи молочарського та плодово-ягідного напрямку отримали 8,5 мільйона гривень для переробки та зберігання продукції. Три кооперативи: 286 одиниць обладнання для створення цехів із виготовлення твердих сирів і три кооперативи плодово-ягідного напряму (Закарпатської, Тернопільської, Чернігівської областей) придбали 16 одиниць обладнання для створення цехів первинної переробки та зберігання плодово-ягідної продукції (охолодження та глибока заморозка). На рівні держави — це мізер.

Важко сказати, скільки отримають кооперативи держпідтримки

AgroPolit.com: Які програми закладено в бюджеті-2019 на розвиток кооперації та на яку суму (мінімальна потреба у фінансах загалом у цього руху наразі)? Які підводні бар’єри бачите й чому?

Зиновій Свереда: Поки-що, так чи інакше, в центрі програм продовжують залишатися фермерські господарства. Додатково виділені кошти на кооперативи бджільництва та для відшкодування до 70% на обладнання і транспортування вітчизняного виробництва. Проте тут є парадокси: кожного року ми маємо конфлікти між бджолярами та фермерами – від пестицидів масово вимирають бджоли. Скоро взагалі не стане бджіл, якщо не буде сильного державного контролю та штрафів. Але основне питання інше: бджолярі, навіть влаштовуючи переробку, не знають, як ефективно організувати ринок збуту: внутрішній ринок достатньо перенасичений, а експорт обмежений квотами. Бджолина переробка є непростою справою і потребує часу. Супермаркети не завжди готові приймати їхню продукцію, а мати свої окремі магазини — це дорога справа.

Ще проблема — визначення кількості державної допомоги. Часто вона має міфічні цифри, а наприкінці року — звіти про невикористані кошти. Між експертами є думка, що мета таких програм — невикористані кошти бюджету, тобто, ми вам давали, але ви не взяли…

Можна з частини невикористаних коштів створити Фонд розвитку кооперації та планувати вже наступний рік точніше. Бо виділити різні суми бюджетних коштів без реального попереднього планування не має сенсу. А так, люди зареєстрували кооператив, увійшли в окремий реєстр кооператив, комісія якого здійснюватиме аудит на дотримання кооперативних принципів, стандартів, консультації дорадників, та поступово отримуватиме допомогу від держави на необхідному рівні.

Окремо є дотації на тваринництво, аж 3,9 мільярда гривень. Проте важко сказати, скільки отримають кооперативи держпідтримки у 2019 році. У більшості випадків, буде йтися про компенсацію для великих тваринницьких ферм. Крім того, програма надання часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами, залученими у вівчарство, козівництво, бджільництво, звірівництво та аквакультуру — 50 млн грн. Такі підходи в плануванні є дещо незрозумілими. Вони не дають можливості побачити сам ефект від фінансування: бракує не фінансових, а соціально-економічних показників.

Читати до теми: Порядок денний для президента Зеленського від аграріїв

AgroPolit.com: Який може бути ефект віддачі від 1 вкладеної бюджетної гривні у кооперацію для економіки?

 Зиновій Свереда: Тут усе залежить від сектору та пріоритетів розвитку держави. Проте потрібно говорити про якість і його продуктивність: створення робочих місць, підтримка інноваційних проектів, виробництва якісних продуктів. Зокрема, сталий розвиток потребує сталого планування та «сталої» державної підтримки, яка вимірюється не тільки в цифрах. Можна взяти приклад європейських сусідів. Польща сприяє та надає підтримку інноваційним сільськогосподарським виробництвам. Німеччина частково допомагає фермерам, але більше турбується про допомогу сільським громадам. Дотації і субсидії для аграріїв в ЄС не завжди є позитивними, тому що створили аграрні політичні лобі, які часто мають занадто великі преференції та пільги. Хоча в світі досі є проблема голоду та недоїдання в інших країнах, що породжує неконтрольовану міграцію в заможні країни. Все взаємопов’язане. Планета — це єдиний живий організм, тому є питання вибору міжнародної кооперації. Так чи інакше, наша держава повинна мати стратегію, орієнтовану на інноваційність та якість, щоби знайти своє місце. Приклад простий: можна отримати дотацію на 1 га  для сівби зернових культур, де є мало людської участі (трактор/комбайн). А можна державну допомогу на 1 га будівництва теплиці + обладнання, яка дасть до 7 робочих місць протягом року. Це два різних виміри. Тоді будуть враховуватися показники не тільки кількості залучення коштів, а й підвищення реальної якості життя людей та добробуту. Бо без якісного села немає якісного міста теж.

Кооперація перебуває в зародковому стані, тому потрібна пільгова податкова політика для перехідного періоду

AgroPolit.com: Якою Ви бачите нинішню податкову політику щодо кооперативів та як вона має виглядати у майбутньому для комфортного та якісного господарювання?

Зиновій Свереда: Перша проблема, яку потрібно усунути, це трактування статусу неприбутковості для СОК із боку податкових інспекцій та інших органів. Вони можуть по-різному пояснювати КВЕДи. Крім того, переважно спостерігається вільне пояснення законів при реєстрації: можна використати закон про сільськогосподарську кооперацію або норми Податкового кодексу. Часто чиновники не орієнтуються в кооперації, або мають упередження до кооперативних господарств. Проте, я вважаю, що це питання державницької стратегії: держава бажає розвинути тільки сільське господарство, чи й сільські території та громади? Ставить акцент лише на прибутковість, де в центрі фінанси, чи на добробут та сталий розвиток, де вживаються соціально-економічні показники? Все це можна було б вирішити за круглим столом, щоб усунути будь-які перепони. Крім того, кооперація перебуває в зародковому стані, тому потрібна пільгова податкова політика для перехідного періоду. Є внутрішні проблеми: не всі кооперативи мають професійних юристів та бухгалтерів у кооперативних питаннях. Краще дати змогу селянам заробляти, замість викидати гроші на допомогу по безробіттю, соціальні виплати тощо. Весь тягар лягає на ефективні підприємства, збільшує ціну їхніх товарів і, в результаті, вони не є конкурентноспроможними із західними аналогами продуктів. Потрібно опрацювати ефективні механізми управління в розвитку сільського господарства: від спільних комісій урядовців з кооператорами до створення спеціалізованого суду в аграрних питаннях. Закон має бути зрозумілим та ефективним без інтерпретацій з боку різних державних органів.

На жаль, депутати переважно мало розуміють і підтримують кооперацію.

AgroPolit.com: Як оцінюєте законопроект про с/г кооперацію та який законодавчий порядок денний щодо кооперації очікуєте від Ради?

Зиновій Свереда: Даний законопроект ще потрібно детально обговорити щодо дотримання усіх кооперативних принципів. Є різні точки зору про законопроект №6527-д. Зокрема, трактування прибутковості-неприбутковості кооперативів. У таких випадках розмивається роль члена кооперативу та його зацікавлення брати участь у кооперативі. Непростим і не до кінця зрозумілим є дотримання принципу «один член-один голос», оформлення кооперативних виплат. Потрібно зауважити, що є під питанням правильне оформлення трудових відносин, статус виконавчого директора. Є ризик різного тлумачення одної і тої ж статті законопроекту відносно законів України. Є ризик втрати кооперативом основних кооперативних принципів. Є потреба ширшої дискусії. Особисто я вважаю, що реформувати потрібно увесь спектр: від фінансової, сільсько-господарської та споживчої кооперації, усі напрямки. Лише тоді це дасть ефект. Але основний виклик сучасної кооперації — це дотримання основних кооперативних принципів. Від Ради не очікую чогось найближчим часом: на жаль, депутати, переважно, мало розуміють і підтримують кооперацію.

В середньому молокозаводи на кожних 1000 літрів молока додають ще кількадесят літрів води

AgroPolit.com: Торік селяни боялися, що держава заборонить приймати підприємствам молоко від господарів. Чи є така загроза нині?

Зиновій Свереда: Так чи інакше ми маємо європеїзувати ринок, а це означає, насамперед, стандарти безпеки продуктів, тому що від них залежить людське здоров’я. Це не загроза, а сучасна вимога, яка вже мала ввійти в дію, але поки що відкладена у часі, бо молоко є джерело доходу багатьох родин: вони не надто організовані в даних питаннях, тож це призведе до масового зменшення поголів’я. Загалом наше молоко – високої якості, проте є питання санітарних норм (жодна сільська стайня не має умивальника, щоб селянин помив руки перед доїнням), зберігання молока (холодильники). Крім того, часто додають різні домішки на усіх етапах транспортування-переробки. В середньому молокозаводи на кожних 1000 літрів молока додають ще кількадесят літрів води. Чи розбавляють молочним порошком... Або маємо сири на молокозамінниках чи пальмовій олії. Таким чином молоко стає другого сорту.

Крім того, наприклад, є закон про сімейні ферми, але не прописані порядки для них, тобто все гальмується на законодавчому рівні, бо відповідальні особи не можуть «зібратися», впорядкувати та видати нормальну дорожну карту діяльності СФ. І далі потрібно оформлятися як ФОП чи фермерське господарство.

Читати до теми: Кооператив — це «маленький колгосп»

Треба подивитися реально на ситуацію на селі. Молодь не хоче стояти з лопатою біля корови. Одну-дві корови поки що утримує старше покоління. Реальна модель, щоб отримати прибуток, треба мати від чотирьох корів. Але як сформувати кормову базу? Звідки будете отримувати корми, коли все приватизовано, навіть пасовиська? Ці виклики стають все гострішими. У нас буде потужна боротьба за землю, навіть бунти проти орендаторів. Я особисто бачив списки підроблених підписів на довготермінову оренду землі. Потрібні земельні спеціалізовані суди та програми проти рейдерства. Крім того, майбутнє — це повністю автоматизовані сімейні ферми. Для того потрібно змінити саму аграрну освіту, її підходи та методи. Для замовників маємо короткі курси по кооперації в стилі менторства та супроводу, це набагато ефективніше, аніж 5-6-річна програма сидіння за партами. Світ сьогодні дуже інноваційний, тому центральне питання — це уміти шукати та залучати інновації, навчатися користуватися технологіями й обладнанням.

Для багатьох людей сам кооператив — це проблема, але кооператив створюється для вирішення проблем людей

AgroPolit.com: Як можна вирішити таку проблему?

Зиновій Свереда: Часто люди трохи підмінюють поняття: для багатьох людей сам кооператив — це проблема, але кооператив створюється для вирішення проблем людей. Якщо селяни об’єднані у кооператив, вони можуть орендувати пасовиська у сільської ради. Є багато проектів, де можуть бути мобільні надої, а господарі будуть забезпечені сучасними мобільними апаратами. І все це можна отримати через кооператив. Але ідеальна форма, щоб на виході отримували не просто більш якісну сировину, тобто молоко, а товари доданої вартості, які можна везти у магазин. Типовий історичний приклад — кооперативні молочарні «МАСЛОСОЮЗу» до 1944 року. В Канаді я зустрічався з синами славних провідників даної структури. Крім того, разом із партнерами нині займаємося кількома проектами сироварні. Хлопці надзвичайно талановиті, організовані, виробляють сири високого ґатунку, таких навіть немає в супермаркетах. Один з них розробив лінію для харчування спортсменів, чаї. Це приклад, коли люди вивчили технології і працюють над собою, заробляють, дають селянам заробити.

Я би взагалі зняв податки з закордонного обладнання, якщо воно монтується в Україні на базі наших заводів

AgroPolit.com: А що урядовці можуть зробити для розвитку таких програм?

Зиновій Свереда: Може бути ефективна програма дорадництва: створити певний місток між селянами та держорганами. Також держава має допомогти з дотаціями на гектар, виплатами на одну корову. Нині діє смішна виплата — 1800 грн. Потрібно хоча б 3500 дати, щоб підняти тваринництво. Друге — доопрацювати програму розвитку сімейних господарств. Тобто зареєструвати тих, котрі працюють вдома, щоб вони знали, що колись отримають пенсії. Адже у нас приховане безробіття на селі. Люди все життя офіційно безробітні. Також потрібна ефективна компенсація за будівництво стаєнь принаймні до 80%. Ще слід відійти від багатьох моментів, коли держава надає допомогу, але взамін вимагає, щоб все обладнання було від українського виробника. Але ж багато видів обладнання українського виробника – низької якості. Кілька разів представники кооперативів хотіли запустити сортування меду та сухофруктів. Але якщо взяти лінію для сушіння вживану шведську, данську чи німецьку, вона набагато якісніша, ніж наша нова. Якщо я візьму нашу й виплачуватиму всі витрати по ремонту, то на ринку я програю. Держава могла б сказати — давайте, шановні закордонні інвестори, якусь частину монтування беріть в Україні та отримуйте податкові преференції. Якщо ми не оновимо технологічно сільське господарство, будемо працювати неефективно. Я би взагалі зняв податки із закордонного обладнання, якщо воно монтується в Україні на базі наших заводів. Нам треба вигравати в інноваціях, щоб мати конкурентну цінову політику.

Потрібно мати правильний «кальтулятор» дотацій. Основний показник — той, щоб український кінцевий продукт у тій чи іншій галузі був хоча б на 5-10% дешевшим за середньоєвропейський, а також конкурентноспроможним

AgroPolit.com: Які державні дотації потрібні для розвитку сільського господарства?

Зиновій Свереда: Потрібно мати правильний «кальтулятор» дотацій. Основний показник — той, щоб український кінцевий продукт у тій чи іншій галузі був хоча б на 5-10% дешевшим за середньоєвропейський, а також конкурентноспроможним. У нас часто є парадокси: світло дешевше, робоча сила — дешевша, але кінцева вартість продукту вища, аніж у Європі. Європейські уряди підраховують усі ефекти від витрат: краще дати більшу дотацію, створити робочі місця, аніж видавати допомоги для безробітних, плодячи таким чином нові «соціалізми» або популістів. Якщо людина не працює, то має «вітряки в голові»… Не потрібні великі дотації чи видатки, але зрозуміла стратегія держави щодо кооперативного розвитку та усвідомлення ролі кооперації для збереження села та сталого розвитку територій. Кооперативи займають важливе місце в економіці європейських держав, тому що створюють середній клас. Є потреба пільгових канікул, доки не сформуються і не зміцніють малі та середні господарства. Я вивчав кооперативні програми і структури у Брюсселі, а згодом викладав курси з кооперації в європейських університетах, тому переконався, що здорова кооперативна модель може працювати і має працювати без надзвичайної допомоги держави.

Читати до теми: Руслан Марков: Чверть кооперативів спеціалізуються на наданні послуг з обробки землі

Вона має давати компенсацію за соціальні функції, що мали б виконувати державні програми, такі, як працевлаштування слабких верств населення, екологія, турбота про потреби громади тощо. Кооператив має бути ефективною економічною моделлю. Держава створена не для побудови раю на землі, а щоб життя тут не перетворилося на пекло. Тому потрібно захищати основний принцип капіталізму — це захист приватної власності. Держава повинна переглянути питання «оренди-емфітевзісу» — це порушує право власника-пайовика. Наприклад, орендар пестицидами знищив якість ґрунту… і хто винен? Орендар чи суборендар? З ким судитися? Врешті програє простий пайовик, який не має засобів і часу судитися з орендарями. На нас чекають великі аграрні війни, бо тут є питання виживання селянства та його майбутнього.

Також є ситуація, що заради безпеки бізнесу, аграрні компанії реєструються в офшорних країнах. Знаю чимало відповідальних і чесних бізнесменів, котрі теж так реєструють. А все через те, що часто наші владні органи стають основними рейдерами: без договорняків та співпраці з окремими представниками влади неможливо здійснювати рейдерські захоплення аграрних підприємств. Тому потрібно зрозуміти, що твоїм захистом є не міфічний закон, а люди, громади, громадяни, що захистять тебе, бо матимуть повагу до приватної власності, підприємницької свободи. Тому в Україні майбутнє побачать ті аграрні компанії, які налагодять правильні відносини з місцевими громадами, дбатимуть про екологію, інфраструктуру, бо це є реальна «інвестиція у сталий розвиток» та майбутнє дітей і поколінь. В іншому випадку, великі аграрні бізнеси стануть «мильними бульбашками»: у кращому разі їх викуплять закордонні капітали, або люди виберуть радикальних популістів, котрі організують анархію, як «матір порядку».

AgroPolit.com: Ви підтримуєте ідею різного оподаткування залежно від регіону України?

Зиновій Свереда: Якщо ви хочете підняти далекі села, то потрібна преференція у реєстрі: якщо в мене підприємство зареєстроване в малорозвинутих громадах, і я там сплачую податки та створюю роботі місця, то варто було б дати невеликі податкові пільги. Якщо є переробка чи ведення виробничої господарської діяльності, то ще пільги, тому що є постійні транспортні витрати, так, як це роблять прибалтійські республіки. Чи там, де менший урожай і важче господарювати. Також не позбавляти пільг його учасників. Бо якщо ти входиш до кооперативу й отримуєш кооперативні виплати, то з тебе часто знімають субсидії. Їх треба відмінити. Бо це кількасот чи кілька тисяч гривень, які виплачуються членам кооперативу, але держава їх вважає прибутком і знімає субсидії. Тому люди, які мають вдома кілька корів чи свиней, не хочуть входити в кооперативи. Уряд це може вирішити публікацією одного указу. Все можна вкласти у концепцію децентралізації для ефективного та сталого розвитку регіонів.

На сході є багато сіл, які не мають ринку збуту — вони передусім мають брати участь у організації забезпечення потреб армії. І право на першочергову участь у всіх тендерах

AgroPolit.com: Окрім територіальних програм у оподаткуванні, як іще можна допомогти регіонам із гіршим господарюванням на селі?

Зиновій Свереда: На практиці ми опрацювали комплексні програми розвитку кооперації «під ключ»: від освіти — фінансування — виробництва — переробки — ринків збуту. Дуже важливо розуміти, що окремим законом не змінити ситуацію в кооперації: потрібно розвивати культуру співпраці, кваліфікацію, спеціалізацію, уміти аналізувати ринки збуту.

Читати до теми: Олена Ковальова: Загальна сума підтримки фермерських господарств та кооперації у 2018 році складе 1 млрд грн

Можна опрацювати окремі спеціалізовані програми щодо кооперації у Донецькій та Луганській областях, щоби створити їм мінімальний кооперативний повний цикл. Упорядкувати питання тендерів і державних замовлень: максимально повинні мати преференції не міфічні ТОВ із 1000 грн статутного капіталу, а реальні підприємства з виробничими потужностями, особливо ті, які найближче географічно до замовника. Так чи інакше, під час запуску ринку землі, держава прийматиме закони, що компанії, зареєстровані в офшорах, не зможуть купувати чи мати довготермінову оренду землі. Крім того, те ж саме і в програмах великих державних замовлень. Потрібно шукати нові моделі в Україні. Серед них: створення асоціацій місцевих пайовиків, землевласників, переробників. На сході є багато сіл, які не мають ринку збуту — вони передусім мають брати участь у організації забезпечення потреб армії. І право на першочергову участь у всіх тендерах. Якщо поставити там, наприклад, лінію виробництва сухих борщів, переробки овочів, виготовлення варення, то вони зразу зможуть утримувати нашу армію за рахунок тих продуктів, які вирощують і виготовляють.

Дуже важливо створити цікаву інформаційну промоцію реформ, успіх яких гарантований тоді, коли люди їх розуміють. Потрібні спеціалізовані аграрні ТБ-програми за кожним напрямком.

AgroPolit.com: Наскільки великими можуть бути об’єднання в кооперативи за площами обробітку та кількістю осіб, враховуючи те, що Брюссель, створюючи інвестиційні проекти, орієнтується переважно на малих фермерів та невеликі господарства?

Зиновій Свереда: Я часто беру участь у конференціях, самітах та з’їздах Міжнародного кооперативного альянсу, європейських кооперативних об’єднань. Готуємося до світового кооперативного саміту. Головне гасло кооператорів — принести демократію в економіку. Чому люди бідні? Бо не беруть участі у процесі планування розвитку. Тому програми Європейського Союзу, США та Канади орієнтовані на працьовитих громадян, молодь і селян, щоби сформувати активне громадянське суспільство та середній творчий клас. Бо їм дуже важливо організувати тих селян, які хочуть працювати. На жаль, не всі фермери чи селяни належно оцінюють роль освіти та експертів, а це стає на перешкоді їхньому бізнесу. Продуктивність можна підвищити тільки якісною інформацією, знанням та залученням спеціалістів. Я маю приклад свого знайомого, в якого під Києвом менше гектара землі. Він має підприємство з вирощування риби, 10 т щомісячно, та водночас спрямовує відходи від води в теплиці без ґрунту. Там вирощують огірки, помідори, салати. І отримує прибуток набагато вищий, ніж якби цей гектар землі був зданий в оренду. Але чому він так зробив? Навчання, підприємницький хист і праця над тим, щоб усе довести до кінця. Зараз вивчаємо європейські гранти з кооперації, розвитку громад, трансприкордонного співробітництва та соціального підприємництва.

Дуже важливо формувати українське аграрне лобі в ЄС і світі за певним принципом: всередині країни ми можемо бути конкурентами, але на міжнародному рівні – солідарними між собою. Кілька разів зустрічався з європейськими аграрними лобістами: у них так, що поважають тих, хто поважає сам себе.

AgroPolit.com: А хто повинен зайнятися плануванням, аби попередити про ріст курсу долара, подорожчання палива чи знецінення продукції, як торік було з морквою, яку продавали втричі дешевше?

Зиновій Свереда: Чому втрачають селяни, бо мислять категоріями цього року. Сьогодні ціна піднялася на моркву — посію. Якщо немає планування — ціна падає, бо виростили забагато. Або була погана погода, то ціна впала, не вродило. Для цього люди й об’єднуються в кооперативи, аби вносити членські внески, фінансувати професіоналів, які займатимуться кожен своїм напрямком, подаватимуть об’єктивну картину. Сьогодні є дуже важливим усвідомити одне: найцінніше — це не сировина, а якісна професійна інформація та уміння планувати не на рік, а на кілька років. Дуже важливо навчитися лобіювати свої інтереси через асоціації.

Є потреба усучаснити подання інформації про кооперацію

AgroPolit.com: Тобто плануванням має займатися самостійно громада, а не уряд чи державна структура, відповідальна за планування економіки?

Зиновій Свереда: Я часто буваю у Німеччині. У них є державна програма, за якою фахівці займаються сільсько-господарським плануванням, аналізом економічного та фінансового середовища Німеччини. Вони прописали пріоритети для кооперації не тільки в агросфері, але і у фінансовій кооперації: тому банківська система в них найстабільніша в Європі. З іншого боку, державний закон — це завжди примус. Я брав участь кілька разів у засіданнях міністерства щодо кооперації, сам особисто працював над програмами розвитку кооперації для громад. У нас достатньо професійних спеціалістів із кооперації. Проте є потреба усучаснити подання інформації про кооперацію. Минулого тижня ми зустрічалися з кількома головами ОТГ на західній Україні. Коли почали з ними говорити, вони сказали: в нас немає на це грошей. Та коли ми нормально пояснили концепцію сучасної кооперації, голова ОТГ змінив свою точку зору і сказав: ви це все опишіть, я запропоную це на засіданні. Для кожного кооперативу ми знайдемо від 30 до 50 тис. грн. Держава мусить створити відповідні умови. Ми цьому голові ОТГ розказали, як правильно працювати з людьми, які преференції і позитиви від кооперативу, як створюється зайнятість населення. І він тоді нарахував — якщо немає зайнятості, він виплачує допомогу по безробіттю, має проблеми соціальні. Краще побудувати нормальну стратегію роботи і мати справу з людьми, які хочуть працювати, вони принесуть користь бюджету.

AgroPolit.com: Яким має бути майбутній міністр АПК, щоби втілити все, про що ви сказали вище?

Зиновій Свереда: Я думаю, що й теперішній в. о. міністра досить ефективний. Тут справа в іншому: потрібно сформувати ефективну команду реформаторів, які розуміють, що реформ потребують усі, але реформуватися мало хто бажає. Тому не будуть критикувати тільки того, хто нічого не робить. Міністра нехай затвердять, а інші посади можуть бути подані як вільні вакансії по конкурсу або й бути виборчими.

AgroPolit.com: Це посадовці якого рівня?

Зиновій Свереда: Я б сказав, що замісників міністра чи директорів департаментів можна обирати. Наприклад, створити реєстр кооперативів – і нехай дійсні члени обирають чи пропонують кандидатів для департаменту кооперації. Так само: тваринництво, фермерство, садівництво і так далі. Крім того, було б добре, якби міністр мав радника з сучасної агроосвіти. В наших міністерствах є багато професіоналів, проте застаріла система відносин і швидкості прийняття рішень.

Дивитися інфографіку до теми: Аналіз фермерських та особистих селянських господарств України

Наприклад, я часто їжджу за кордон. Якщо взяти Італію, там є 500 тис. українців. Голосувати з них на виборах за президента чи до парламенту можуть кільканадцять тисяч, а проголосували на виборах президента кілька тисяч. Та якби у нас запровадили, що посол призначений Міністерством зовнішніх справ, а також виборчу посаду віце-посла за голосами від діаспори, це дуже посприяло б його активізації. Крім того, загалом є близько 12 млн українців у світі, серед них 7 млн мають українське громадянство. Можна зробити кілька мажоритарних парламентських виборчих округів: по 2 депутати — Канада та США, 4 — Європа, 2 — Південна та Центральна Америка, 1 — Австралія й Океанія. Тоді б віце-посол захищав інтереси українців в Італії — трудові, економічні, зокрема тих, що працюють там в АПК. А закордонні депутати представляли б інтереси українських мігрантів та розробляли б ефективні програми бізнесу й культури. Діаспора перераховує великі мільярди грошей для України. Але вони не надто організовані в цих питаннях. Світ стає глобальний, а ми не використовуємо інтелектуальний та організаційний потенціал своїх же людей, та є приклади організованих економічних програм. Коли я був у Тирані, столиці Албанії, то дізнався, що мігрантам-албанцям надавали преференції від ЄС у вирощуванні виноградників. Багато албанців працювали у Франції чи Італії на виноградниках, а потім отримували дешеве кредитування й поверталися в Албанію розвивати сільське господарство. Бо вони вже мали досвід, як організовують ті чи інші справи за кордоном. Адже практичний досвід — це найголовніше. Так само тут, у Міністерстві АПК. Якби команда Зеленського запровадила виборчі посади та нові підходи до виборчого законодавства, це було б просто бомба — дуже швидко знайшлися б місцеві спеціалісти чи екс-мігранти, котрі самі спроектують і реалізують ефективні реформи. Політика чи економіка – це управління. А управління — це мудрість людей.

Оксана Тупальська для AgroPolit.com

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

До теми

6 січня 2017
Свереда: 2016 рік став переломним для промоції кооперації
2016 рік став переломним для промоції кооперації. Кілька кооператорів-ентузіастів розпочали посилену інформаційну та освітню роботу для того, щоб...
24 листопада 2016
Свереда: Дипломати мають захищати права фермерів на зовнішніх ринках
Фермери говорять, що без допомоги держави навряд чи зможуть досягнути великих успіхів на експортному ринку. Про це у коментарі AgroPolit.com...
16 червня 2016
Основна проблема кооперативів — недотримання кооперативних принципів — Свереда
Головна проблема кооперативного руху — недотримання принципів цього руху. Про це повідомив керівник Українського кооперативного альянсу...

Вибір редакції

4 липня 2019
GoЗаАгроДотаціями-2019 Випуск №2
Бюджетні гроші нарешті почали надходити до агросектору! За перші півроку 2019-го із держказни агросектор отримав за 6-ма держпрограмами аж 707,115...