На останньому засіданні аграрного комітету Верховної Ради гостро стало питання реорганізації Національної аграрної академії наук України (НААН). Із фактом того, що інститут необхідно кардинально змінювати згодні всі – і чиновники, і науковці, і експерти. Проте, як має виглядати нова система освіти зараз точно не може сказати ніхто. Так само, що слід зробити із землями науки, куди має йти бюджетне фінансування та які напрями зараз взагалі недоречні. Про те, у що можна перетворити НААН для того, щоб інститути почали заробляти на наукових дослідженнях та що можна почерпнути із французького досвіду ми поговорили із академіком аграрних наук Франції Жан-Жаком Ерве:
Жан-Жак Ерве: Коли я працював заступником директора Національного інституту агрономії в Парижі, то у нас була одна ферма (розміром близько 200 га землі) біля міста. Були такі поля, на яких проводили наукові випробування без використання пестицидів і добрив понад 50 років. Але поряд з містом в основному використовували не більше 40 га для наукових цілей. Оскільки інститут не отримав грант для використання земель, то для збалансування свого бюджету ми отримали право обробляти цю землю для ведення господарської діяльності – створили молочну ферму й виробляли дуже якісні молоко та йогурт. Унікальність цих продуктів полягає у тому, що вони розроблялися спеціально для спортсменів і атлетів. Тому й ціна вища, ніж у звичайних продуктів. Ще ферма служила для навчання фермерів, фахівців, а також була майданчиком для ознайомлення школярів із процесом виробництва молока та продуктів з нього. Екскурсії та навчання на фермі проводилися платно. На цьому інститут також заробляв.
Схожа система використання земель існує і в сільськогосподарських коледжів/ліцеїв та інститутів: вони зайняли свою нішу у виробництві. У ліцеї Морелії, наприклад, вирощують устриць, але паралельно студенти також проводять випробування й експериментують, а виробники устриць можуть подивитися, як можна поліпшити свою модель ведення бізнесу. Інший ліцей – Бонн – став виробляти кілька високоякісних сортів вина. До того ж є можливість підготувати дуже хороших студентів і паралельно отримати певний прибуток. Таким чином Бонн збалансував свій бюджет. Кілька французьких інститутів і коледжів (до 10-ти) з виробництва вина навчили більше 80% керівників винних відділів у мережах реалізації у Франції. Ці ж інститути навчають фахівців із продажу та купівлі вина за кордоном (японців, американців та інших іноземців).
AgroPolit.com:Це все потенційний прибуток від використання земель аграрної науки?
Жан-Жак Ерве: Так. На мій погляд, у плани з інвентаризації земель необхідно включити ресурси всіх українських Академій.
AgroPolit.com:Хочете сказати, що необхідно провести порівняльний аналіз: скільки прибутку приносять сільськогосподарські землі аграрної науки й ті підприємства, які знаходяться поряд?
Жан-Жак Ерве: Я думаю, що основна мета використання цих земель повинна бути як у Франції: навчальні та наукові установи мають показувати приклад ефективного менеджменту сільських підприємств. Саме їхній досвід підказує реальним виробникам, скільки потрібно використовувати тих чи інших ресурсів, які в результаті виходять врожаї, які основні чинники впливають на виробництво і так далі.
Навчальні та наукові установи мають показувати приклад ефективного менеджменту сільських підприємств. Саме їхній досвід підказує реальним виробникам, скільки потрібно використовувати тих чи інших ресурсів, які в результаті виходять врожаї, які основні чинники впливають на виробництво і так далі
AgroPolit.com:Скільки держава повинна отримувати в середньому з 1 га землі аграрної науки?
Жан-Жак Ерве: Держава повинна отримати від $50 до $100 за оренду 1 га, тобто в масштабах країни – це потенційно близько $ 1 млрд з 10 млн га державної землі! Загальна сума значно перевищує бюджет Мінагрополітики.
AgroPolit.com:Як доцільно варто використовувати землі НААН?
Жан-Жак Ерве: Я вважаю, для успіху наукових досліджень необхідно, щоб інститут мав територію, але багато землі для цього не потрібно. Так само необхідні землі для цілей освіти. В Україні, на жаль, з цими двома моментами – проблема. Зараз працює міжвідомча комісія при Мінагрополітики з вивчення ефективного використання земель Академії. За підсумками її роботи, на мій погляд, необхідно вирішувати, як бути далі. Тобто дозволити Академії здавати офіційно якусь частину земель в оренду, щоб отримувати гроші на наукову й дослідницьку діяльність, або ж держава сама прийме рішення, скільки земель потрібно залишити науці. Якщо ж держава все-таки вирішить передати Академії менше земельних ресурсів, то вона може вимагати від орендарів той самий бюджет, щоб фінансувати дослідження в сільському господарстві.
Для успіху наукових досліджень необхідно, щоб інститут мав територію, але багато землі для цього не потрібно. Так само необхідні землі для цілей освіти
AgroPolit.com:На яких правах в Європі, зокрема, у Франції, землі аграрних інститутів належать державі: передаються в оренду чи у власність інститутів?
Жан-Жак Ерве: У деяких випадках ці землі належать державі (незначні обсяги, тільки для коледжів (для навчання фермерів), а деякі території – приватним підприємствам за контрактом.
Історично так склалося, що практично вся земля знаходиться у фермерів. Це результат тривалої боротьби між фермерами та буржуазією, в якій перемогли перші.
У молодості, коли я працював в агрономії, ми випробовували способи поліпшення дренажу та зрошення, а також методи, які допомогли б спростити систему управління водними ресурсами. Тоді ми намагалися знайти місця, де є великі проблеми, які й досліджували. І це був колективний пошук проблем разом із фермерами та асоціаціями. З цієї проблематики ми створили дослідницьке поле альтернативних технологій і т. д.
Ми підписували з фермерами контракти, а вони отримували від нас компенсацію з бюджету проекту. Ці відносини будуються на добровільних засадах. У разі відмови фермера з нами співпрацювати, ми просто шукаємо іншу ділянку.
AgroPolit.com:Більше використовуються землі у власності аграрних інститутів чи орендовані в селян у Франції?
Жан-Жак Ерве: Напевно, більше все ж контрактів між інститутами і фермерами. Якщо це дуже специфічні роботи, наприклад, перевірити, що буде з ґрунтом, якщо його не удобрювати близько 50 років, тоді використовуються державні землі, тому що мало хто з селян на таке погодиться.
AgroPolit.com: Скільки земель у Франції використовується для аграрної науки і освіти?
Жан-Жак Ерве: Зараз у нас близько 200 аграрних коледжів, плюс є ще кілька за специфічними напрямками по регіонах, які працюють на океанських островах. У кожного коледжу немає певного середнього розміру земель. Але скажу, що, якщо у ліцею є навіть 3 га землі, то це дуже багато.
Профільні асоціації, наприклад, Союз зерна чи Союз виробників фруктів – вони орендують або купують сільгосппідприємства для того, щоб проводити дослідницькі програми щодо поліпшення своїх технологій.
AgroPolit.com: Тобто державою не встановлено будь-яких кордонів?
Жан-Жак Ерве: Ні.
Потрібно провести інвентаризацію, щоб знати, хто і скільки платить за оренду землі. Це дозволить зменшити «тінь» ринку й поліпшити умови використання земельних ресурсів за нормальними цінами, а держава та муніципалітети отримають гроші для своїх бюджетів. Це також збільшить доходи пайовиків у цілому по країні
AgroPolit.com: Як аграрні ліцеї отримували землі? Самі купували чи держава розподіляла?
Жан-Жак Ерве: Це довга історія, і розподіл наукових земель по-різному відбувався у Бельгії, Німеччині, Великобританії та Італії. Іноді – це спадок сімей, у яких не було спадкоємців, і вони вирішили передати землі державі на умовах використання земельних ресурсів для навчання й науки.
Пам'ятаю у нас при відділенні інституту була ферма, яку ми отримали в дар від однієї сім'ї 100 років тому на передчасне користування. Хотіли відмовитися від неї, оскільки фінанси витрачалися, а результатів було небагато. Вона виявилася не дуже корисною ані студентам, ані професіоналам і вченим. І в разі, якби інститут не зміг її продати, було вирішено обміняти ферму на іншу. У кінцевому підсумку, нам вдалося знайти родичів власників ферми. Вони зрозуміли ситуацію і було вирішено передати права використання землі фермерам у рамках проекту щодо поліпшення управління землі під контролем аграрної палати департаменту. Ми поважаємо права власників земель і тих, кому передали ці права та знайшли способи працювати у рамках цього бажання. А ще у власності нашого інституту був замок у Нормандії, який так само отримали в спадок.
AgroPolit.com:Що б ви порадили Україні щодо реформування цих земель напередодні відкриття ринку землі?
Жан-Жак Ерве: Потрібно провести інвентаризацію, щоб знати, хто і скільки платить за оренду землі. Це дозволить зменшити «тінь» ринку й поліпшити умови використання земельних ресурсів за нормальними цінами, а держава та муніципалітети отримають гроші для своїх бюджетів. Це також збільшить доходи пайовиків у цілому по країні.
AgroPolit.com:На вашу думку, як варто вчинити з землями науки: повернути державі, яка б здавала в оренду НААН, чи щоб аграрні підприємства здавали в оренду?
Жан-Жак Ерве: Зараз потрібно визначитися, які підприємства використовують ці земельні ресурси та скільки вони повинні виплатити в бюджет за їхню оренду. Нині краще працювати на базі орендних відносин і вимагати від усіх орендодавців нормальні звіти про використання землі. А ті, хто не платив, повинні компенсувати зі свого прибутку за порушення.
У Франції національний Інститут дослідження сільського господарства створив 50 років тому приватне підприємство Agre Obtecione. Він володіє 100% його капіталу. Це дозволяє інституту продавати вироблене в лабораторії насіння і заробляти на свої наукові цілі. Чому б Україні не допомогти своїй аграрній науці, використовуючи цей досвід?
AgroPolit.com:Якби вдалося забезпечити оптимальні доходи та прозорі умови використання земель аграрної науки, могли б ці суми вирішити питання дотування аграрної галузі чи ні?
Жан-Жак Ерве: Якщо йдеться про земельні ресурси академії, ми говорили про це з президентом НААН, наші умови співпраці (з французької Академією) прості – треба зберегти певну кількість земель для виробництва насіння.
У НААН також є шанс створити приватне підприємство, яке б на базі орендних відносин займалося господарською діяльністю, тобто обробкою земель. Академія мала б 100% капіталу цієї компанії з можливістю відкривати його іншим партнерам, зокрема й членам Академії, або приватним підприємствам. Таким чином, виникла б ринкова ліберальна система роботи на левовій частці земель аграрної науки з нормальною сплатою податків до бюджету. Також у Академії платили й отримували б роялті за продаж своїх матеріалів, наприклад, насіння. Водночас держава отримає податки, котрі повернуться як ресурс для досліджень, у тому числі, й агарної науки. Думаю, що треба бути досить-таки демократичним у плані використання державних земельних ресурсів.
У Франції національний Інститут дослідження сільського господарства створив 50 років тому приватне підприємство Agre Obtecione. Він володіє 100% його капіталу. Це дозволяє інституту продавати вироблене в лабораторії насіння і заробляти на свої наукові цілі.
Чому б Україні не допомогти своїй аграрній науці, використовуючи цей досвід? Якщо правильно вибудувати цю систему прозорого виробництва і розробляти патенти, то можна жити нормально.
AgroPolit.com: Дякую вам за цікаву бесіду.
Наталія Білоусова, Наталія Ключнікова AgroPolit.com