День фермера в Україні: хто вони – сучасні куркулі

28 років чекали і, нарешті, це сталося. Володимир Зеленський підписав указ про відзначання Дня фермера в Україні 19 червня. Відтепер ця дата буде відмічатися щорічно.
«Ураховуючи значення фермерських господарств для розвитку сільського господарства України, їх внесок у вирішення питань продовольчої безпеки держави постановляю: установити в Україні День фермера, який відзначати щороку 19 червня», – йдеться в повідомленні.

AgroPolit.com проаналізував стан фермерських господарств в Україні і з'ясував чи дійсно нам є що святкувати.

Діяльність фермерських господарств в Україні регулюється Законом України «Про фермерське господарство», прийнятим 19 червня 2003 року N 973-IV.

Відповідно до останніх змін, які прописані законом 2497-VIII, від 10.07.2018 року, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

Однак до сьогодні чітко не визначено, хто такий фермер і де проходить чітка межа між власниками земельних паїв та ділянок, призначених для особистого селянського господарства; фермерами, які розвивають бізнес за рахунок орендованих земельних паїв; а також фермерами, які існують переважно на папері, а фактично — є частиною великих аграрних корпорацій. 

Проблема полягає в тому, що ці три групи мають діаметрально протилежні інтереси.

За даними Держстату, в аграрному секторі економіки України виробництвом сільгосппродукції займаються понад 76 тис. суб'єктів господарювання. З них 50,5 тис. сільськогосподарських підприємств.

Станом на 1 січня 2020 року, зареєстровано 46 929 фермерських господарств (або 93 % від загальної кількості таких підприємств).

Довідково:

станом на 01.01.2017р. – 44 409 од.

станом на 01.01.2018р. – 45 035 од.

станом на 01.01. 2019р. – 45 654 од.

За останні 3 роки кількість фермерських господарств зросла на 1894 одиниць. Найбільше фермерських господарств зареєстровано в Одеській, Миколаївській та Дніпропетровській областях.

Кількість статистично активних фермерських господарств становить 32 452 одиниць, з яких, за оперативними даними, 28 788 одиниць мають в обробітку 4,7 млн га сільськогосподарських угідь або 11,2 % від загальної кількості сільгоспугідь України.

В середньому на одне фермерське господарство припадає 163,3 га. При цьому понад 80 % фермерських господарств мають в обробітку земельні ділянки до 100 га.

Сьогодні статус феремерів залишається невизначеним, хоча всі юридичні підстави для цього є: 23 листопада 2018 року Конституційний Суд України надав позитивний Висновок у справі за конституційним зверненням Верховної Ради щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 41 Конституції України (реєстр. № 6236) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. 

З ініціативою визнати фермерів основою аграрного устрою і затвердити це в в Конституції України виступив лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко. Поданий його політсилою законопроект №6236 «Про внесення змін до статті 41 Конституції України щодо реалізації прав українських громадян на землю, збереження власності на сільськогосподарські землі в руках громадян України та сталого розвитку села на основі фермерських господарств».

30.05.2019 року після того, як Конституційний Суд України завив, що запропоновані проектом акта зміни мають загальний характер і не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини та громадянина, а отже, не суперечать вимогам Конституції України, народні обранці заслухали питання в Раді та зняли його з розгляду.

AgroPolit.com і сервіс автоматичного аудиту земельних ділянок Feodal.online підготували дослідження щодо земель, які обробляють холдинги, фермери та ОСГ у 2017-му, 2018-му та на 1 червня 2019 року.

У дослідженні бралися дані статистичної звітності про результати посіву, подані товаровиробниками трьох категорій — ОСГ, фермерами та холдингами. Дві останні групи ми поділили на підгрупи, щоби показати максимально точну розбивку по обробітку земель. 

Аби отримати максимально точні дані, землі, які належать фермерам, ми розділили на 4 підгрупи:  

1.    0 до 500 га

2.    500 до 1000 га

3.    1000 до 5000 га

4.    5000 до 10 000 га  

Холдинги розділили на 3 підгрупи:  

1.    10 тис. га до 30 тис.га

2.    30 тис. га – 50 тис.га

3.    50 тис. га +

Аграрії очікують від Зеленського програми підтримки кооперативів.

Команда Зеленського має створити в Україні програму підтримки кооперативів й прийняти новий закон 0856 про кооперацію та про кооперативні селянські спілки. 

Загалом перед командою президента стоїть 4 завдання: 

Перше — програма підтримки кооперативів. Минулого року був фермерський мільярд, але його використали на потреби кількох великих гравців. А малим кооперативам практично нічого не дісталося. Для отримання державних допомог потрібно прописувати нормативи відповідно до реального стану справ: кооперативи тільки розпочинають розвиватися. Тому їхній приорітет: сімейні господарства, малі та середні фермери. Є важливо опрацювати формули співпраці з приватним соціально-відповідальним бізнесом.

Друге — прийняти новий закон про кооперацію та про кооперативні селянські спілки (вирішує питання неприбутковості кооперативів, усуває проблему подвійного оподаткування). Комерційні банки не хочуть їх кредитувати через статус неприбутковості. Крім того, є невирішене питання статусу платника ПДВ для кооперативів. Це дуже обмежує свободу експорту та доступу до продажів.

Третє — створення місцевими органами влади умов для потрапляння в місцеву торгівельну мережу та мати приорітет для різних тендерів. Місцевий споживач має право споживати якісні продукти від місцевого фермера чи кооператива, а таким чином кошти залишатимуться на даній території. Як? Прийняти закон, аби 20% продукції на полицях у кожному магазині було місцевою.

Четверте — фінансування роботи дорадчих служб, особливо у Донецькій та Луганській областях. Та опрацювати нові сучасні програми кооперативної освіти. Кооперація може стати основою для економічної міцності місцевих територіальних громад. Адже кооперація починається з освіти, а далі вона тягне за собою мультиплікаційний ефект.

AgroPolit.com з’ясував, які зміни у податковій системі хочуть бачити українські аграрії, також ми розпитали фахівців про проблематику вітчизняної податкової системи та її оптимальну версію.

У квітні 2019 року в нас відбулося опитування серед учасників агросектору про 10 завдань від агробізнесу Володимиру Зеленському та новому парламенту. На запитання про оптимальну податкову систему в Україні отримали наступні відповіді:

37,7% — Диференційована система оподаткування, залежно від розміру річного обороту компанії та кількості задіяних у виробництві людей.

28,3% — Надати спрощену систему оподаткування фермерам, а решту — на загальну систему.

16,8% — Ввести податок з обороту для всього українського бізнесу.

13,1% — Повернути спецрежим ПДВ.

Інші варіанти (менш ніж 1%):

·         Єдиний податок з придбаного (багато споживаєш — багато сплачуєш). 

·         Податок з обороту власників землі від 2 га.

·         Залежно від площі земельної ділянки, яка використовується. Платити мають всі, у кого земля для товарного виробництва: і фермери, і холдинги, й одноосібники. 

·         Платник податків — фізична особа. 

·         Залишити наявну систему і вирівняти податкове навантаження для всіх за рахунок збільшення податку на землю. 

·         Податок з 1 га, ПДВ. 

·         Єдиний податок з 1 га землі за межами населеного пункту з диференціюванням за кліматичними зонами. ПДВ менші ставки для суспільно важливих видів продукції. 

·         Ліквідація ПДВ.

Аналітики UIF та Latifundist Media розробили стратегію розвитку українського АПК до 2030 року «Україна — світовий супермаркет екологічних продуктів», де особлива увага приділяється фермерським господарствам.

Аналітики виділили 5 KPI для агросектору України на кінець 2030 року. За 10 років 40 аграрних товарних позицій України увійдуть в ТОП-10 світу за виробництвом і експортом. Ми можемо бути №1 виробник і експортер  соняшникової олії, кукурудзи, органічного пивоварного ячменю, батату і технічних конопель; в ТОП-3 — по пшениці, ячменю, борошні та м'яса птиці, в ТОП-5 — з виробництва сирів. Крім того, Україна увійде в трійку виробників і постачальників органічної продукції в Європі і п’ятірку найбільш відвідуваних країн світу в категорії агротуризму.

У 2030 році:

В українській моделі є як великі агрохолдинги (від 20 тис. до 1 млн га), так і маленькі та середні фермерські господарства. Вони благополучно існують завдяки взаємовигідній співпраці.

Маленькі фермери — це особисті присадибні господарства до 500 га, середні фермери 500-10 тис. га. Вони не обов'язково займаються зерном та олійними, а, наприклад, вирощують багато овочів, ягід, мають теплиці, сади. І живуть там же, на місцях, де працюють. Фермери зробили ставку на тваринництво, в тому числі вирощування індиків, гусей, качок, займаються козівництвом, вівчарством.

У 2020 році було знято мораторій на продаж землі. Відкриття ринку землі відбувалося поетапно, з поступовим виведенням на ринок певного відсотка земель, і з врегулюванням питання, хто із зовнішніх гравців скільки землі може купити. Була створена державна програма захисту ґрунтів.

Українські інвестори, купивши землю, віддавали її під заставу й отримували дешеве фінансування для розвитку своїх господарств. Сформувалася культура землеволодіння як класу для паркування капіталу як інвестиційного активу.

Сьогодні в Україні активно розвивається фермерське господарство. Володіння землею багатьом фермерам дало можливість залучати довгі дешеві кредити. Аграрії почали активно взаємодіяти і ділитися досвідом, що дозволило підвищити ефективність виробництва.

Сіл стало менше, але вони стали більшими і тепер більше схожі на європейські, окультурені. У всіх селах є широкосмуговий доступ до Інтернету, що створює нову культуру для ІТ-фахівців і дауншифтерів, які стали віддавати перевагу українському середовищу перед далеким Таїландом.

Значно зменшився середній вік жителів села. При селах розвивається зелений туризм, оскільки одна з ніш — це виробництво кінцевого продукту харчування. Частина власників господарств керують агропідприємствами з міста за допомогою віртуальних сервісів.

З'явилися нові бізнес-моделі, нові форми кооперації та співробітництва. Наприклад, супермаркети почали створювати екосистеми з аграріями, тобто допомагати фінансуванням, створювати спільні програми з постачальниками хімії, насіння, добрив. Завдяки «розумним» системам закупівель та доставки налагодили ефективну співпрацю українських виробників з ресторанами.