Основні перепони розвитку агрологістики

Логістика сьогодні потрібна практично у кожній галузі в розвинених країнах світу. Зарубіжний досвід, інноваційні технології використання логістики вже давно довели її ефективність, особливо в аграрному секторі.

Попри те, що аграрний бізнес стає з кожним роком все більш інвестиційно привабливим і експорт продукції зростає (за даними Держслужби статистики України, за 8 місяців на зернові та олійні культури прийшлося 17,5% національного експорту, причому обсяг поставок зріс більш ніж на 18% порівняно з аналогічним періодом минулого року), сільському господарству, яке розвивається, необхідний оновлений парк техніки, щоб забезпечити це зростання.

На динаміку продажів сільгосптехніки має вплив комплекс чинників:

• політична ситуація;
• неврегульоване законодавство;
• військові дії;
• девальвація гривні;
• нестабільність курсу валюти;
• введення мит на імпорт с/г обладнання;
• ціни на аграрну продукцію.

Водночас світові виробники сільгосптехніки вважають український ринок одним із найперспективніших у Європі.

За даними Мінагропроду, минулого року на сезонні польові роботи виходило більше 240 тис. одиниць посівних і ґрунтообробних машин і менше 200 тис. тракторів. Ще у 2013 році українські аграрії придбали майже 15 тис. одиниць різної сільськогосподарської техніки на більш ніж 6 млрд грн, причому ці витрати дуже малі, з урахуванням високого ступеня зносу парку, в якому велику частину складають або машини радянської епохи, або старе імпортне обладнання, яке вимагає постійних витрат на закупівлю запасних частин і ремонт. Більше 80% техніки не відповідає сучасним вимогам. Обсяг українського ринку сільгосптехніки, за умови її своєчасного та якісного оновлення, може сягати понад $3 млрд на рік.

Статистика імпорту сільгосптехніки за останні роки виглядає невтішно. Вже з кінця 2014 року намітилася тенденція скорочення продажів імпортної агротехніки. За даними Державної фіскальної служби України, 2014 року імпортовано сільгосптехніки на суму близько $667 млн., а у 2015-му її імпорт склав всього $177 млн. Висока вартість імпортної техніки дозволила вітчизняним компаніям-виробникам сільськогосподарських машин наростити обсяги виробництва й стати більш конкурентоспроможними. В умовах зростання конкуренції, виробники готові також іти на спеціальні фінансові рішення: окрім традиційної розстрочки, продавці часто надають можливість сезонного погашення.

Але не меншою проблемою, яка сьогодні гальмує зростання ринку сільгосптехніки, є  девальвація української валюти. До сих пір не вирішено питання зі своєчасною компенсацією ПДВ експортерам, що «вимиває» гроші у аграріїв і відсутність, точніше, надмірно висока вартість фінансових коштів в Україні.

Банківські фінанси за ставок НБУ від 25 до 19% не пропонують імпортерам техніки користуватися інструментами коротко- та довгострокових позик, овердрафтів. Складнощі з валютним регулюванням (обов’язковий продаж валюти, можливість придбання валюти в позначених НБУ лімітах, обмежують можливості як імпортерів, так і їхніх клієнтів у придбанні нової техніки. Хочеться вірити, що започаткована з травня поточного року валютна лібералізація та невелике зростання ринку продовжиться й допоможе вирішити, хоча б частково, поточні завдання й питання аграріїв і їхніх партнерів. Ефект відкладеного попиту з техніки, помножений на зростаючий ринок і посилений наявним доступом до більш доступного фінансування, відразу ж покаже зростання імпорту сільгосптехніки.

Важливим фактором справної роботи техніки у сезон є своєчасна діагностика та ремонт. Коли комбайн працює у полі, то в разі його поломки необхідна швидка поставка запасних частин. Таке важливе завдання готовий забезпечити логістичний партнер, беручи на себе відповідальність за транспортну і митну процедуру.

Одним із успішних прикладів розробки логістичного рішення є проект оптимізації логістичного ланцюжка поставок запчастин одного з найбільших імпортерів сільгосптехніки в Україні.

Команда логістичних фахівців і інженерів GEFCO Україна розробила та впровадила проект поставки запчастин з Європи для українських дилерів, які перебувають у різних регіонах України. Було прораховано різні схеми поставок, використання консолідаційних складів у Європі, й у підсумку обрано найоптимальнішу схему за транзитним часом і витратами. Щотижня у певні дні та години відправляються зі складу в Німеччині машини, навантажені запчастинами для конкретних дилерів, і прямують в Україну. Диспетчери відстежують машини та їхній транзитний час на кожній дільниці пересування. Така схема дозволила оптимізувати витрати на логістику, отримати додаткові знижки на продукцію й суттєво зменшити транзитний час на поставку.

Сучасні логістичні компанії відповідально ставляться як до свого бізнесу, так і до бізнесу партнерів. Актуальна вимога часу – оснащення автомобілів, які виробляють доставку вантажів, сигналізаціями та GPS-моніторингом. Високий ліміт відповідальності за страхування вантажів дає додаткові гарантії щодо постачання дорогої продукції (обладнання для будівництва зернових комплексів і терміналів, елітного насіння, с/г техніки та ін.)

Розвиток агрологістики в Україні пербуває на початковому етапі. Вже є хороші прогнози, що слід чекати високої ефективності розвитку цієї галузі в нашій країні за умови подолання основних перешкод під час становлення та поліпшення системи агрологістики на підприємствах агробізнесу в Україні.

Людмила Мухіна, комерційний директор компанії GEFCO Україна