ТОП-5 корупційних «земельних» схем у 2015 році

Корупція у сфері земельних відносин залишається. Зроблено певні кроки на законодавчому і місцевому рівнях для її зменшення, але успіхи – незначні. Відсутні дієві «запобіжники». Тому рівень земельної корупції ще високий. Є кілька основних «земельних» сфер, у яких залишається частка корупції.

1. Реєстрація договорів оренди в сільському господарстві. У багатьох радах і адміністраціях є сотні незареєстрованих договорів. Реєстратори за законом повинні провести їх оформлення протягом 10 днів із моменту подачі суб’єктами господарювання. Але на практиці вони не встигають, з огляду на відсутність технічних і організаційних можливостей. Тож у реальності прискорення реєстрації можливе через корупційні механізми.

Як мінімізувати: поширювати набутий нещодавно досвід електронної реєстрації, а також запроваджувати принцип «мовчазної згоди» у земельне законодавство, як це вже має місце у багатьох сферах бізнесу. Цей принцип означає, що дозвільна процедура (реєстрація права на землю) є вчиненою, якщо у встановлений строк від органу реєстрації не отримано відмови у вчиненні такої дії. Нараз цей принцип у 2015 р. фактично не застосовувався у земельному законодавстві, оскільки не був відображений у підзаконних нормативних актах про реєстрацію прав на нерухоме майно.

2. Непорозуміння під час реорганізації контрольних органів державної влади. Це призводить до того, що ніхто до кінця не розуміє, до якого органу звертатися за тим чи іншим папірцем, хто й за що відповідає. На фоні такої невизначеності з’являються можливості для недобросовісних чиновників вирішувати питання не у законний спосіб, відповідно виникає сприятливий ґрунт для корупції за доступ до державної інформації, документа чи послуг. Приклад – реформування Держсільгоспінспекції. Її реформували, однак ясності з її підпорядкуванням, функціями та структурою у законодавстві немає. Відтак, такі болючі питання, як охорона ґрунтів, контроль за цільовим використанням землі, фактично не здійснюється.

Як мінімізувати: Якнайшвидше завершити реформування держорганів, які відповідають за земельні відносини.

3. Безоплатна приватизація землі (державної і комунальної власності). Підстава зловживання, як на мене, закладена в Земельному кодексі України (ЗКУ), яка гарантує безоплатну видачу кожному українцю земельні ділянки різного цільового призначення і серед них до 2 га під ведення особистого селянського господарства. Але реально виконати таку гарантію неможливо, оскільки такої кількості вільних земель немає. Це дає чиновнику можливість вибірковості надання таких ділянок за окрему плату. Це створює прямий корупційний ризик.

Як мінімізувати: визнати, що така гарантія не є реальною і слід виключити її із ЗКУ.Такі положення приймалися в умовах відсутності попиту на землю. Зараз ситуація змінилася, тому потрібно її приватизувати за кошти.

4. Земельний мораторій і зміна цільового призначення ділянок. В Україні більше 15 років діє мораторій, який передбачає заборону на відчуження земельних ділянок та зміну їхнього цільового призначення. Разом із тим, існує ряд способів обходу цієї заборони («сірих» та «чорних»), однак жоден з них не може бути реалізований без участі чиновників. Часто користуються схемою зміни цільового призначення сільськогосподарських ділянок, хоч відповідного законодавства немає.

Як мінімізувати: вирішити питання із дією мораторію, скасувати його, запровадивши цивілізовані правила гри на земельному ринку.

5. Розмежування повноважень щодо землі між органами влади та місцевими радами. Законом України №5245-6 від 6 вересня 2012 року «Про внесення законодавчих змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної і комунальної власності» встановлено, що розмежування з прийняттям цього закону завершене. Разом із тим, на практиці виникають суперечки щодо того, де межа міст, а де – населеного пункту. Існує значна кількість судових спорів, у яких державні органи (прокуратура та інші) намагаються оспорюють прийняті раніше рішення з огляду саме на межі насалених пунктів. Через таку прогалину ставиться під сумнів право власності на землю добросовісних громадян та організацій. Наявна колізія дає широкі можливості щодо зловживання владою.

Як мінімізувати: визнати, що незалежно від того, чи це орган державної влади, чи орган місцевого самоврядування, вони всі разом у своїй сукупності становлять єдину систему, відтак мають взаємодіяти між собою як єдине ціле, відтак прийняте і реалізоване рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування щодо прав на землю не може скасовуватися тільки на тій підставі, що прийняте органом – поза межами його компетенції, якщо воно пройшло усі встановлені процедури і погодження у державних органах і органах самоврядування відповідно до встановлених процедур.

Це не повний перелік тих позицій, які містять корупційний ризик у сфері земельних відносин, однак наведеним позиціям слід приділити належну увагу.