Смерть засновника фермерського господарства: зберегти землю не можна втратити
Ігор Лавриненко адвокат, радник ЮФ «ТОТУМ»

Діяльність у сфері агропромислового комплексу тісно пов’язана із правами суб’єкта господарювання на землю. Інакше кажучи, чим більш захищеним є аграрій щодо свого права землекористування, тим більш стабільним є процес виробництва/переробки сільськогосподарської продукції.

На території України з ухваленням Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (втратив чинність 29 липня 2003 року – з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») передбачалося право фізичної особи отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування.

У свою чергу, нормами Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі – ЗКУ 1990 року) (втратив чинність 01 січня 2002 року – з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ) (далі – ЗКУ 2001 року) передбачалося, що земля надавалася у постійне користування радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення фермерського господарства.

Фактично особа, яка бажала займатися фермерством, отримувала земельну ділянку на праві постійного користування для ведення ФГ, що посвідчувалося відповідним Державним актом на право постійного користування землею.

Згодом така фізична особа створювала фермерське господарство, ставала його головою.

І з плином часу, враховуючи те, що Державний акт на право постійного користування землею був виданий на ім’я фізичної особи, а за статутом ФГ саме засновник був головою такого господарства, у спадкоємців такої фізичної особи може виникнути низка юридичних перешкод, пов’язаних з тим, щоб зберегти «правовий контроль» як над ФГ, так і над землею, наданою колись засновнику (голові) такого господарства.

Проблема «спадкування» прав засновника

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У роз'ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови № 20 від 22.12.95 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Актуальна судова практика виходить з того, що за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) ФГ спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18).

Утім, для багатьох спадкоємців засновника фермерського господарства зазначена дія може бути недоступною, оскільки господарство може не мати або власне самого статутного капіталу, або даних про його формування, або в установчих документах будуть відсутні відомості про розподіл часток між членами господарства.

Альтернатива спадкуванню прав засновника

З метою корпоративного розблокування діяльності фермерського господарства необхідно змінити голову такого господарства на іншого члена.

Так, у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вже висловилася про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю ФГ, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом «Про фермерське господарство».

Враховуючи, що чинним Законом України «Про фермерське господарство» не встановлено порядку переобрання голови ФГ, у зв’язку з відсутністю останнього та статутом фермерського господарства може бути не врегульовано питання обрання голови ФГ, зміна останнього може здійснюватися шляхом проведення загальних зборів членів фермерського господарства.      .

Наслідками бездіяльності стосовно проведення корпоративних змін, зокрема, зміни голови ФГ може бути нарахування штрафів та ризик втрати статусу платника єдиного податку 4 групи в зв'язку з неподанням звітності до органу контролю та несплатою податків. Виникнення цього ризику пов'язане з відсутністю особи, яка фактично має право представляти фермерське господарство у відносинах з державними органами, а також відсутністю законодавчо врегульованого механізму подання звітності та сплати податків у зв’язку з відсутністю голови фермерського господарства.

Механізм збереження активу фермерського господарства у формі права постійного користування землею

Практика свідчить, що Державні акти на право постійного користування землею видавалися саме на ім'я засновника (голови) ФГ.

     Варто пам’ятати, що зазначені Державні акти видавалися як на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (втратив чинність 29 липня 2003 року – з моменту набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV), так і на підставі Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (втратив чинність 01 січня 2002 року – з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ).

Разом з тим, відповідно до статті 92 ЗКУ 2001 року, вже передбачалося, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Таким чином, у період з 01.01.2002 року (набуття чинності ЗКУ 2001 року) та до 29 липня 2003 року (набуття чинності Закону України «Про фермерське господарство») ще видавалися Державні акти на право постійного користування землею, оскільки норми спеціального Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» продовжувати функціонувати, незважаючи на те, що норми статті 92 ЗК України 2001 року уже не дозволяли здійснювати передачу земельних ділянок громадянам на праві постійного користування для ведення ФГ.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення ФГ земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа – суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17).

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», та статей Закону України «Про фермерське господарство», вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується нині Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їхнім суб`єктом є не фізична особа – голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

Закономірним продовженням вищенаведеного слугувало те, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 дійшла висновку про те, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (смерть засновника фермерського господарства відсутня серед таких підстав).

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18 дійшла висновку, що у разі смерті громадянина – засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Звідси висновок, що право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до фермерського господарства не входить до складу спадщини, адже спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо фермерського господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У цілому, з метою «розблокування» діяльності фермерського господарства після смерті його засновника (голови), на якого було видано Державний акт на право постійного користування землею, необхідно вчинити такі юридично значущі дії:

  • внесення змін до статуту фермерського господарства, у якому будуть врегульовані питання, пов’язані з виключенням зі складу господарства колишнього засновника (голови), призначенням нового голови та розподілом часток статутного (складеного) капіталу фермерського господарства між його чинними членами;
  • у разі, якщо земельним ділянкам не присвоєно кадастрові номери (розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)) (факультативний етап – за умови відсутності даних про земельну ділянку в ДЗК);
  • внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з приводу земельної ділянки в частині зміни особи, якій належить право постійного користування (зміна відомостей з фізичної особи – засновника (колишнього голови) фермерського господарства на саме фермерське господарство).

Зазначимо, що у разі відмови державного реєстратора у внесенні змін до ДРРП на нерухоме майно з приводу земельної ділянки в частині зміни особи, якій належить право постійного користування (зміна відомостей фізичної особи – засновника на фермерське господарство), то зазначена відмова підлягатиме судовому оскарженню.

Загалом, питання відновлення корпоративного контролю над фермерським господарством, голова якого помер, та збереження активу такого господарства у вигляді земельної(их) ділянки(ок), наданих на праві постійного користування колишньому голові, є доволі складним, однак важливим завданням, яке необхідно вирішити спадкоємцям. І лише належний правовий аналіз та професійний юридичний підхід до зазначеного завдання дозволить досягти бажаного правового результату: оминути підводне каміння як законодавства, так і судової практики.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Выполнено с помощью Disqus

Вибір редакції

30 червня 2023
Ринок землі в Україні – якими були два роки роботи?
Відкладати чи ні другий етап ринку землі в Україні (допуск юросіб), чи багато українців стало власниками землі і чи планують вони надалі стати...
19 червня 2023
Аналіз закону 3065-IX про зміну механізмів набуття прав власності на земельні ділянки 
Зміна механізмів набуття прав власності на земельні ділянки, відміна переважного права купівлі сільськогосподарської землі для юросіб та 100 гектарів...