Громади повинні самостійно сформувати модель земельного ринку

До 1 березня 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України має подати до парламенту проект Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Що включать у цей документ? Можна лише здогадуватися. Варіанти комбінацій можуть бути різні. Попри всю розмаїтість підходів єдиний законодавчий варіант потрібно шукати якнайшвидше, бо ринок землі навіть без законодавчих рамок продовжує «підпільно» існувати. Сьогодні головне питання — як регулювати земельний ринок. Зараз важливо розробити поетапну концепцію з його впровадження. Чи увінчаються успіхом усі спроби втиснути земельну практику в правильні законодавчі межі? Так, якщо цього разу врахують пропозиції громадськості. «Земельна спілка України» разом із групою експертів вивчала питання проведення земельної реформи у рамках розробки «Стратегії розвитку сільських територій до 2020 року». Наразі ми запропонували альтернативний механізм вирішення цієї проблеми. Він полягає у проведенні експерименту в окремих областях.
Як це виглядатиме на практиці?
1. Спочатку слід визначити пілотні області, де проводитиметься експеримент. Ці території мають репрезентувати різні форми господарювання в АПК та відрізнятися за рівнем свого економічно-соціального розвитку. Пропонуємо Івано-Франківську, Закарпатську, Черкаську, Київську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Житомирську та Херсонську області. Саме на цих територіях треба визначити невеликі адміністративні одиниці — такі, як сільська рада або район, що погодяться у тестовому режимі запустити ринок землі.
2. Запускати паралельно дві моделі ринку землі: з мінімальними і максимальними обмеженнями для придбання в одні руки. Після цього необхідно провести статистику підписання договорів купівлі-продажу, з’ясувати реальних власників, проаналізувати цінову ситуацію, виявити негативні фактори. І на базі отриманої інформації формувати законопроект.
Пілотний проект можна провести протягом року — півтора. Ще півроку піде на підготовку концепції реформування земельного ринку. На наш погляд, не можна впроваджувати ринок землі «наскоком», не радячись із громадами. Якщо підемо іншим шляхом, він може виявитися хибним.
Наразі є багато різних точок зору з цього приводу. Окремим інститутам важко відпускати «віжки» управління землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Саме тому їм би хотілося все залишити так, як є. Тому й з’явився земельний законопроект від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Нагадаю, що саме цей орган сьогодні, за законом, розпоряджається вказаними землями.
У всіх цих вирах політичної доцільності важко знайти єдине правильне компромісне рішення, яке б влаштовувало всіх. Але його треба шукати. І робити це потрібно, враховуючи думку людей і громадськості, бо інакше ризикуємо ще на кілька років «закопати» земельну реформу або ж запустити її неправильно.