Хто кого: прихильники земельних аукціонів чи зняття мораторію?

Земельні аукціони на право продажу оренди землі чи зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення… Що дасть більший економічний і фінансовий ефект для держави, чи, правильніше сказати, для місцевих рад?

Я уже неодноразово писав, що мораторій чи його зняття без прийняття Закону «Про обіг земель» жодної юридичної сили не має. Закон, у якому були б вказані «правила гри», й усі обмеження (хто має право на купівлю землі, яка кількість в одні руки і хто має працювати на цій землі, які мінімальні ціни на 1 гектар, мінімальний і максимальний розмір господарств...). А також потрібно розпочати й закінчити інвентаризацію земель, присвоєння кадастрових номерів усім ділянкам, провести нормативно-грошову оцінку..

Все це означає, що для того, щоб запустити ринок землі, необхідно розробити відповідну нормативну базу, якої наразі немає, а це – ще десятки законів й указів, які дадуть можливість зачепитися середньому класу на селі за землю.

Хочу наголосити ще раз – перший етап ринку землі вже відбувся: 10–15% землі сільгосппризначення уже викуплено за різними шахрайськими схемами (заповіти, іпотека, штучні кредитні зобов’язання, рішення судів тощо). Це декілька мільйонів гектарів та десятки мільярдів гривень. Точних даних не має ніхто.

Але все це висить у повітрі, тому що неможливо отримати витяг на право власності, здійснити акт купівлі-продажу, заплатити податок, бо ще діє мораторій.

Думаю, що основна частина цих мільярдів – це не зовсім легально зароблені кошти.

Через це такий пресинг іноземних «рятівників української економіки» щодо зняття мораторію. Адже дуже не хочеться втрачати свої кровні. Для цього потрібно, хоча б на короткий час, зняти мораторій, оформити на себе землю і, можливо, перепродати. Просто цифри будуть зовсім іншими… із набагато більшою кількістю нулів.

А що отримає від цього держава?  5% від нормативно-грошової оцінки землі, а це всього декілька десятків мільйонів доларів.

Та якщо навіть, не дай Боже, виставити на продаж усю землю, а точніше – 60% території України, то цих 5% відсотків у грошовому вираженні – це 150–200 мільйонів доларів. Це нам суттєво допоможе?

Та й версія прихильників зняття мораторію, що без ринку землі в Україну не прийде інвестор, втратила свою актуальність після оприлюднення е-декларацій невеликою частиною чиновників.

Ми вже сьогодні знаємо, хто може бути найбільшим у світі інвестором в українську економіку та покупцем нашої землі.

Тільки продаж права оренди землі сільгосппризначення на відкритих аукціонах може щороку надавати додатково в казну держави 25–30 млрд грн.

Перші такі аукціони в різних областях України показують, що вартість оренди збільшується від чотирьох до семи разів. Це просто наш безмежний ресурс, а також – шлях подолання основної корупційної складової в земельних відносинах.

Я продемонструю один результат такого аукціону на Тернопільщині, в одному з найбільш дотаційних районів, у такому собі віддаленому невеличкому селі :

– на аукціон про продаж права оренди виставлено ділянки загальною площею 143,48 га. До аукціону орендна плата – 400 грн;

– стартовий розмір орендної плати в середньому за один гектар становив 962 грн;

– кінцевий результат торгів – 5454 грнорендної плати за 1 га.

Вартість орендної плати збільшилася у 5,67 разу! А 782,5 тис. грн надходитиме до бюджету  місцевої громади кожного року, що на 644,5 тисячі більше від стартової ціни. І це за невелику ділянку.

І що головне – земля залишилася у власності цієї ж громади....

Надзвичайно просто зробити так само в усій державі. А це 9–11 млн га земель сільгосппризначення державної власності, які сьогодні використовуються дуже неефективно, у різних корупційних і шахрайських схемах.

Радує інше, що міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий – це перший аграрний міністр, який розуміє, що на даний момент єдиний правильний шлях ефективного використання сільгоспземель державної власності та залучення значних інвестицій – лише через аукціони та, паралельно, напрацювання і  прийняття законів про обіг земель. Добре, що сьогодні в країні є такий «форпост» в уряді.