Юридичний ракурс земельної реформи

Відкриття ринку землі – болюче і складне питання українського сільського господарства. Від того, наскільки коректно урядовці складуть земельне законодавство буде залежати майбутнє благополуччя аграрного сектору. AgroPolit.com виділив основні тези про земельну сферу із юридичної точки зору адвоката, партнера правничої фірми «Софія» Олександра Поліводського у інтерв’ю Юридичній Газеті:

Про Земельний кодекс:

Якщо говорити про те, що являв собою Земельний кодекс, який діє сьогодні, то він більше схожий на основи земельного законодавства, ніж на кодекс, яким він мав би бути. Після його підписання вже було прийнято кілька десятків нових законів, які по-своєму намагалися врегулювати кожну окрему проблему несистемним шляхом і, відповідно, нагромадили великий масив земельного законодавства, що став складним у користуванні та дещо незрозумілим. Цей фактор дещо заважає застосовувати його на практиці юристам і представникам бізнесу.

Про земельне законодавство:

Я запропонував би повне оновлення земельного законодавства. Оновлений земельний кодекс має стати законом про ринок земель, і він повинен бути прийнятий. Необхідно, щоб оновлений кодекс містив положення чинних на сьогодні земельних законів та відповіді питання: хто повинен мати землю у власності, які максимальні та мінімальні обсяги землі, які максимальні та мінімальні строки оренди, як має охоронятися земля тощо. Так от, якщо все це звести в одну систему, в один кодекс, визначивши роль іноземців, які можуть чи не можуть набувати право власності, а також розробити такий нормативно-правовий акт, то питання мораторію просто втратило б сенс.

Про земельні торги:

Спостерігається тенденція до того, що вже можна отримувати земельні наділи у користування на більш-менш прозорих умовах. Однак ми повинні розуміти, що земельних ділянок державної та комунальної власності залишається не дуже багато, тому це лише одна зі складових частин земельного ринку, а отже, це доволі малий крок. А які ж закони регулюють сферу публічних торгів? Ніякі, лише кілька статей Земельного кодексу. Тому всі ці ідеї повинні наповнюватися змістом на рівні закону. 

Про земельні спори:

Спори щодо землі – це спори про орендну плату, про паї та невитребувані землі, про спадкування землі та відумерлу спадщину, про користування землею, про договори щодо реєстрації, про вчинення або не вчинення державними органами правомірних чи неправомірних дій стосовно реєстрації, дозволів, проведення торгів тощо. Інша група – це питання, пов’язані з рейдерством, зокрема незаконне захоплення земель. Також щодо землі можуть виникати спори, коли існують технічні неузгодженості, одна на іншу накладаються межі земельних ділянок різних власників. Це приклад ситуації, в якій винна лише держава.

Про новий Земельний кодекс:

Кодекс, як і всі інші закони, має прийматися з метою зручності у застосуванні. Сьогодні в земельній сфері у нас є 25-30 законів, деякі з яких врегульовують питання одним чином, деякі – іншим. Це можуть бути непринципові питання, а лише колізії, які заважають бізнесу. Очевидним є те, що їх потрібно звести докупи, тобто вирішити всі проблеми в одному нормативному акті. 

Про взаємодію законодавства і бізнесу:

Земельне законодавство є невіддільним від бізнесу, який ведеться. Наприклад, якщо працює агрохолдинг або малі підприємці, то їхня мета – не лише використання землі, а й вирощування продукції, її продаж та отримання прибутку. Тому земельне законодавство також варто розглядати як складову аграрного бізнесу.