Корупція в АПК як відображення ситуації в країні

Нещодавно відбулася ціла серія корупційних скандалів, так чи інакше пов’язаних із міністерством сільського господарства. На жаль, я не виключаю повторення подібних випадків найближчим часом. На мою думку, все це пов’язано не так із конкретними особами, котрі вимагають і отримують неправомірну винагороду, що варто ще довести, як із самою системою.

Система хабарництва й корупції з’явилась в Україні не вчора, а будувалася й розвивалась практично усі роки незалежності. Не стала винятком і вся галузь.

Українське законодавство довгий час формувалось і формується таким чином, щоби сама економіка працювала в тіні. Непрозорі правила, наявність застарілих вимог, відсутність відповідальності за прийняті рішення для органів владних повноважень, котрі відповідають за довірені їм напрямки, так званий ефект Коломойського (безкарність і вседозволеність) призвели до нинішньої ситуації.

Не є винятком і нинішня законодавча й виконавча влада. Почавши декларувати боротьбу з корупцією та люстрацією, далі декларацій та публічних піар-акцій справа не пішла.

Небажання мінятися самим проступає всюди. Починаючи з відсутності вже два роки реальних реформ, прийняття у своїй більшості безграмотних і популістських законів, відсутності реальних виконуваних програм розвитку й закінчуючи електронним декларуванням.

Примітно, що проти системи електронного декларування виступили найзатятіші «борці» з корупцією і так звані люстратори-популісти.

Все це демонструє виняткову поверховість реформ і небажання реальних змін у країні саме з боку її керівництва.

Повертаючись до корупційних скандалів у сільському господарстві, варто відзначити, що саме відсутність прозорих правил роботи й відповідальності керівництва самого міністерства за розвиток галузі призвело, й буде призводити до таких «побутових» як на сьогодні ситуацій – хабарництва та корупції, котрі наносять непоправні збитки усій галузі.

Це все спостерігається не лише в сільському господарстві. Яскравим прикладом є банківський сектор, котрий просто знищується двома органами, завданням та метою діяльності яких є саме підвищення довіри до українських банків і стабільність банківської системи.

Те ж саме відбувається і з судовою гілкою влади, зруйнували  й розтоптали довіру до якої ті органи, які відповідальні за формування професійного суддівського корпусу, а також довіри до судів, котрі зараз пожинають плоди з надією, що їх це не торкнеться. Судова реформа на практиці перетворилася в фарс і підпорядкування усій гілці влади Адміністрації Президента.

Політика подвійних стандартів і повернення кумівства просто захлюпнули суспільство. Все це уже помітно й далеко за межами країни. Ставлення до України з боку світової спільноти, котра позитивно сприйняла зміни, але впевнилася, що на практиці змін просто немає, різко змінилося.

Підбиваючи підсумки скандалів із чиновниками міністерства, правомірно напрошується висновок, що все це – не більш ніж відображення процесів, стимульованих керівництвом країни та законодавчим органом. Поки це не припиниться, ми будемо спостерігати лише посилення хабарництва й відсутність розвитку економіки України.