SHARE
Без портфеля
Ігор Швайка:
пригоди
«бравого» міністра
пригоди
«бравого» міністра
Аграрна політика України бачила багатьох «зірок» та непримітних персонажів. Безумовно, один із найцікавіших та одіозних – Ігор Швайка. Попри те, що партія «Свобода» покинула парламент, він продовжує з'являтись на публіці та активно брати участь в аграрному житті країни. В ексклюзивному інтерв'ю AgroPolit.com колишній міністр аграрної політики та продовольства Ігор Швайка розповів, що зсередини міністерство було не таким, як здавалося на перший погляд: як виявилось, керівником департаменту міг спокійно стати чийсь кум чи брат, вирішення питань мало свою ціну, намальовану на серветках, а в державних підприємствах відбувався «збройний дерибан». Його робота в міністерському кріслі викликала багато різних оцінок: як шквал критики, так і підтримки. Що штовхнуло колишнього юриста та управлінця за фахом піти у невідому галузь? Якими були його кроки на шляху розвитку «локомотиву економіки»? Тоді пригоди «бравого» міністра Швайки тільки почались, адже з його слів – все ще попереду.
AgroPolit.com: Як Ви потрапили у сільське господарство? З чого все почалось?
Коли приходиш в політику, усвідомлюєш, що після здобуття влади потрібно особисто брати участь у створенні найвищих органів управління, виконавчої влади.
Ігор Швайка: Я прийшов до лав Всеукраїнського об'єднання «Свобода» у травні 2007 року. Припинив поступово свою юридичну практику. У 2012 році партія зайшла в парламент і сформувала фракцію в кількості 37 народних депутатів. Після переломного моменту в лютому
2014 року, коли втік Янукович, Азаров та уся їхня «братва», ми ухвалили для себе рішення брати участь у формуванні Уряду. На посаду запропонувало керівництво партії, попередня підготовка і юридична, і управлінська, і політична в мене вже була. Тривалий час я був у складі групи, яка відповідала за економічний блок партійної програми, у тому числі, земельні питання, оподаткування.
2014 року, коли втік Янукович, Азаров та уся їхня «братва», ми ухвалили для себе рішення брати участь у формуванні Уряду. На посаду запропонувало керівництво партії, попередня підготовка і юридична, і управлінська, і політична в мене вже була. Тривалий час я був у складі групи, яка відповідала за економічний блок партійної програми, у тому числі, земельні питання, оподаткування.
Коли «Свобода» стала учасником коаліції в Раді з лютого 2014 року, було ухвалено рішення, що я піду працювати в Уряд, в той самий день усі міністри-свободівці подали заяви про дострокове припинення депутатських повноважень. І стали повноцінно працювати. Тоді в нас було три міністра і один віце-прем'єр-міністр.
AgroPolit.com: Чи були кадрові непорозуміння, коли працювали в агарному міністерстві? За час Вашого управління з Мінагропроду пішло багато директорів департаментів.
Учасники коаліції в березні-травні 2014 року до Мінагрополітики намагались «завести» багато «своїх» на посади заступників, керівників департаментів. Оскільки відповідальність за кадрову політику лежить на міністрові, то з цими людьми спочатку проводилися бесіди.
Ігор Швайка: Кадрова політика не може бути безконфліктною або безпроблемною. Але під моїм управлінням в побудові структури взаємин була чітка логіка: я вимагав результату діяльності. В інших могли бути інші завдання, родичі, куми, збір грошей, послуги комусь із покровителів. Я був щасливий, що у мене були інші принципи. Тому і досі я спілкуюсь з багатьма працівниками міністерства в дружній атмосфері.
Учасники коаліції в березні-травні 2014 року до Мінагрополітики намагались «завести» багато «своїх» на посади заступників, керівників департаментів. Оскільки відповідальність за кадрову політику лежить на міністрові, то з цими людьми спочатку проводилися бесіди. Наприклад, один із таких «рекомендованих» на посаду заступника міністра і керівника апарату (до слова, наразі є депутатом від одної дуже екзотичної партії) мав діаметрально протилежні погляди зі мною щодо ринку землі. Наша розмова зійшла до того, що ми не зможемо вжитися в одному міністерстві, бо я був проти продажу землі сільськогосподарського призначення, націоналістом і державником. Пропонована ж особа, навпаки, була прихильником ринку землі, ліберальної політики і необмеженої конкуренції. Вранці я отримав від цього претендента листа про зняття кандидатури із позначкою, що мої зауваження були слушними. Я людині просто сказав, що в міністерстві керівники з різними поглядами на засадничі питання – це парадокс.
Сьогодні кадрова політика вирішується за принципом «кота в мішку»: проводяться відкриті конкурси на посади керівників державних підприємств із прозорим складом комісії від компаній (увага) з адресою у Британії, Угорщині, навіть без представництва в Україні.
Учасники коаліції в березні-травні 2014 року до Мінагрополітики намагались «завести» багато «своїх» на посади заступників, керівників департаментів. Оскільки відповідальність за кадрову політику лежить на міністрові, то з цими людьми спочатку проводилися бесіди. Наприклад, один із таких «рекомендованих» на посаду заступника міністра і керівника апарату (до слова, наразі є депутатом від одної дуже екзотичної партії) мав діаметрально протилежні погляди зі мною щодо ринку землі. Наша розмова зійшла до того, що ми не зможемо вжитися в одному міністерстві, бо я був проти продажу землі сільськогосподарського призначення, націоналістом і державником. Пропонована ж особа, навпаки, була прихильником ринку землі, ліберальної політики і необмеженої конкуренції. Вранці я отримав від цього претендента листа про зняття кандидатури із позначкою, що мої зауваження були слушними. Я людині просто сказав, що в міністерстві керівники з різними поглядами на засадничі питання – це парадокс.
Сьогодні кадрова політика вирішується за принципом «кота в мішку»: проводяться відкриті конкурси на посади керівників державних підприємств із прозорим складом комісії від компаній (увага) з адресою у Британії, Угорщині, навіть без представництва в Україні.
AgroPolit.com: Говорите про кадрову політику, проте самі Ви за фахом — юрист. Що для Вас було найскладніше перший час?
Ігор Швайка: Отримання й опрацювання інформації. Коли приходиш на таку високу посаду у виконавчій владі, на першому етапі є задача з критично обмеженим ресурсом: ввібрати в себе величезний обсяг інформації, а потім вже, в ході отримання щоденної, опрацьовувати і ухвалювати рішення. Через 2 — 3 тижні ти вирулюєш і починаєш розуміти, що орієнтуватись не важко, тим більше, що тепер ти спеціалізуєшся на цьому. Якщо в парламенті я займався питаннями регламенту і був одним із керівників юридичного сектору в партії, то ту роботу з мене зняли, і я безпосередньо перейшов профільно в аграрний сектор і аграрну політику. Більше жодних труднощів не виникало.
AgroPolit.com: Що було першим, що Ви зробили на посаді аграрного міністра?
Ігор Швайка: Я познайомився з колективом і протягом мінімального часу опрацював ті питання, якими опікується той чи інший підрозділ. Потім було ухвалено рішення, кого треба звільняти, а з ким продовжувати працювати. Були люди, з якими безпроблемно прощались, були і такі, які ховалися під лікарняним ліжком. Щомісяця ми зустрічалися з екс-міністрами, запрошували усіх без винятку. Приходили Юрій Мельник, Віктор Слаута, Юрій Карасик, Олександр Баранівський, Михайло Гладій, Борис Супіханов. Це були такі дружні посиденьки за чаєм з печивом, що тривали годину-дві, іноді довше. Для мене було цікавим таке спілкування з «дідами» від АПК.
AgroPolit.com: Тобто Ви з ними консультувались у питаннях АПК?
Ігор Швайка: Це важко назвати консультацією. Але для того, щоб краще зрозуміти, що відбувається зараз, треба поспілкуватися з тими, хто ухвалював рішення в 2003-му або 1994-му році, які були умови, хто впливав на них, хто їх гальмував. Аграрний сектор нас годував і при загарбницьких владах, і при псевдодемократичних. Головне завдання було — зазирнути у той період часу через безпосередніх учасників подій. Зауважу, що з грудня 2014 року новий міністр цього не робить. Але що з них, лібералів-дерегуляторів, візьмеш. Вони же просто неспроможні на якийсь діалог.
AgroPolit.com: А хто з аграрно-політичних «дідів» Ваш гуру?
Ігор Швайка: Ніхто. Бо впевнений, кращого за мене в аграрній політиці немає. Один з моїх вчителів, покійний нині перший проректор Національної юридичної академії України Володимир Сташис, говорив, що в науці немає генералів. В аграрній політиці генералів тим більше немає. Головне завдання - знайти стратегічно правильний вектор і побудувати тактичні кроки для його досягнення.
AgroPolit.com: Що для Вас, як колишнього міністра АПК, аграрна політика? І як вона представлена в Україні?
Європа живе семирічками. Радянська імперія міряла економіку п'ятирічками. Україна наразі живе настільки «розхристано», що реформа проводиться тому, що слово хороше, а боротьба з корупцією тому, що всі про це говорять, — і ми давай.
Ігор Швайка: Європа живе семирічками. Радянська імперія міряла економіку п'ятирічками. Україна наразі живе настільки «розхристано», що реформа проводиться тому, що слово хороше, а боротьба з корупцією тому, що всі про це говорять, — і ми давай.
Той державний механізм, який був побудований станом на момент мого приходу в уряд 2014 року, в принципі був здатний при нормальній внутрішній організації виконувати всі поставлені перед ним завдання.
Мої погляди на аграрну політику містить Програма захисту українців Всеукраїнського об'єднання «Свобода», де є спеціальний економічний розділ. Бо я є співтворцем цього розділу. В новій редакції програми аграрна політика має бути окремим розділом.
Яценюк (після вступу на посаду ПМ в лютому 2014 року) не знайшов кращого варіанту, ніж сказати, що програма уряду – це вступ до Євросоюзу. Але підписання того чи іншого документу, вступ до будь-якої спільноти не може бути програмою. Хоча йому так зручно. Зручно красти, зручно брехати, але в жодному разі не відповідати за свої погляди. Бо поглядів також немає. Для мене аграрна політика - це формулювання таких сталих правил, які будуть діяти щонайменше два покоління вперед тобто 50 років.
Той державний механізм, який був побудований станом на момент мого приходу в уряд 2014 року, в принципі був здатний при нормальній внутрішній організації виконувати всі поставлені перед ним завдання.
Мої погляди на аграрну політику містить Програма захисту українців Всеукраїнського об'єднання «Свобода», де є спеціальний економічний розділ. Бо я є співтворцем цього розділу. В новій редакції програми аграрна політика має бути окремим розділом.
Яценюк (після вступу на посаду ПМ в лютому 2014 року) не знайшов кращого варіанту, ніж сказати, що програма уряду – це вступ до Євросоюзу. Але підписання того чи іншого документу, вступ до будь-якої спільноти не може бути програмою. Хоча йому так зручно. Зручно красти, зручно брехати, але в жодному разі не відповідати за свої погляди. Бо поглядів також немає. Для мене аграрна політика - це формулювання таких сталих правил, які будуть діяти щонайменше два покоління вперед тобто 50 років.
AgroPolit.com: Ви активно коментуєте дії уряду і аграрну політику. Дайте своє бачення ситуації.
Ігор Швайка: Я не можу бути об'єктивним, бо насправді не бачу роботи уряду. Ми не бачимо політики, ми бачимо демагогів-дерегуляторів-децентралізаторів. Міністерство аграрної політики зараз перетворилось на якийсь «сировинний придаток» до чергової бездіяльності уряду і намагання створити красивий піар. Уся робота сконцентрована в малюванні презентацій. У мене не вистачало часу на малювання таких картинок, ми були зайняті пошуком способів розв'язати ту або іншу задачу.
Що ми бачимо сьогодні? Уряд пише програми розвитку на 1 рік. Мінагрополітики ухвалює якусь «Стратегію розвитку до 2020 року». До 2020 року — це не стратегія і навіть не тактика. Стратегія — це 50 років, середньостроковий план - це 20-25 років, а 5 років – це в жодному разі не стратегія. Це детальні кроки, які робить міністерство за одну каденцію парламенту. Коаліційна угода не працює, програма дій уряду теж. Бо так можна робити все, що завгодно, і не нести ні за що відповідальності.
Коли «Свобода» стала учасником коаліції в Раді з лютого 2014 року, було ухвалено рішення, що я піду працювати в Уряд, в той самий день усі міністри-свободівці подали заяви про дострокове припинення депутатських повноважень. І стали повноцінно працювати. Тоді в нас було три міністра і один віце-прем'єр-міністр.
Що ми бачимо сьогодні? Уряд пише програми розвитку на 1 рік. Мінагрополітики ухвалює якусь «Стратегію розвитку до 2020 року». До 2020 року — це не стратегія і навіть не тактика. Стратегія — це 50 років, середньостроковий план - це 20-25 років, а 5 років – це в жодному разі не стратегія. Це детальні кроки, які робить міністерство за одну каденцію парламенту. Коаліційна угода не працює, програма дій уряду теж. Бо так можна робити все, що завгодно, і не нести ні за що відповідальності.
Коли «Свобода» стала учасником коаліції в Раді з лютого 2014 року, було ухвалено рішення, що я піду працювати в Уряд, в той самий день усі міністри-свободівці подали заяви про дострокове припинення депутатських повноважень. І стали повноцінно працювати. Тоді в нас було три міністра і один віце-прем'єр-міністр.
AgroPolit.com: Проти Вас наразі відкрито кримінальну справу. Кому вигідно Вас посадити?
Ігор Швайка: Це вигідно, в першу чергу, правлячій коаліції, у яку входить «Блок Петра Порошенка» і «Народний Фронт». На їхньому боці сьогодні Президент, прем'єр-міністр, генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ. Нічого іншого, як політичної причини, у цьому немає, не було і не буде ніколи. Ми для них як політична партія є серйозним конкурентом. Знаєте, в чому була головна проблема нашого перебування в уряді і нашого співіснування? Яценюк і Ко, зайнявши владні посади, потирали руки, можна сідати на «схеми» і кричати про боротьбу з корупцією і якусь іншу чехарду типу відкритих конкурсів, а самим спокійно ділити «касу». Ми їм цього робити не давали, хоча до нас приходили і намагались пропонувати «співпрацю».
AgroPolit.com: Вам пропонували хабарі?
Ігор Швайка: Були величезні пропозиції.
AgroPolit.com: Про які суми ідеться?
Ігор Швайка: Я Вам скажу, що папірці малювали, на яких було написано і 500 тис. доларів. Я виганяв з кабінету таких, бо не хотів продовження розмови. Я розумів, що зафіксувати це неможливо, десь сотка, десь дві сотки… Для мене була одна дуже неприємна подія, при тому, що та людина і зараз крутиться в одному з міністерств. Не буду називати імена. Прийшов до мене і сказав – 500 тис. доларів.
Ігор Швайка:
Про хабарі
Я йому «лагідним тоном» сказав: «До побачення!» на що отримав відповідь: «Так ми ж з тобою на Майдані стояли!». Вважаю, що це — найогидніше в нашій розмові, що ти сьогодні хочеш розідрати окремий напрямок аграрної галузі, пропонуючи мені півмільйона доларів. Це були намальовані на серветочках цифри, як в хороших старих кіно.
AgroPolit.com: Розкажіть про роботу Аграрного фонду на той час? Зараз багато хто називає цю державну установу «паразитом» бюджетних коштів.
Знаєте, в нашій конструкції міністр - це та людина, що може зробити доволі багато. Але в залежності від того, хто він такий, він це або робить і отримує результат, або не робить і розповідає чергові байки.
Ігор Швайка: Знаєте, в нашій конструкції міністр - це та людина, що може зробити доволі багато. Але в залежності від того, хто він такий, він це або робить і отримує результат, або не робить і розповідає чергові байки.
Наведу один приклад, що має робити Аграрний фонд.
В період сезонного зростання цін на цукор АФ має вийти на ринок з інтервенцією і продати трохи дешевше, вгамувавши зростання ціни. Отримані гроші направити на закупівлю у переробників молока сухого і вершкового масла. При цьому, свого часу ми підписали з переробниками меморандум, в якому визначили, що закупівельна ціна на молочну сировину буде 4,10 у підприємств, 2,50 у приватного виробника. Згодом, коли об'єктивно буде менше молочної сировини, держава продає те сухе молоко переробнику для виробничого процесу і отримує гроші, які направляє в піковий період цукроваріння на те, щоби закупити у цукрозаводів цукор нового врожаю. Така система запрацювала. Не в повному обсязі, не на повну силу, були саботажники. Але вона працювала і показувала, які саме завдання може виконувати Аграрний фонд. Скільки для цього треба повноважень? Вони вже є. Завдання міністра – організувати контроль виконання такого плану заходів. Але ця операція не на 5 — 6 місяців. Вона має
Наведу один приклад, що має робити Аграрний фонд.
В період сезонного зростання цін на цукор АФ має вийти на ринок з інтервенцією і продати трохи дешевше, вгамувавши зростання ціни. Отримані гроші направити на закупівлю у переробників молока сухого і вершкового масла. При цьому, свого часу ми підписали з переробниками меморандум, в якому визначили, що закупівельна ціна на молочну сировину буде 4,10 у підприємств, 2,50 у приватного виробника. Згодом, коли об'єктивно буде менше молочної сировини, держава продає те сухе молоко переробнику для виробничого процесу і отримує гроші, які направляє в піковий період цукроваріння на те, щоби закупити у цукрозаводів цукор нового врожаю. Така система запрацювала. Не в повному обсязі, не на повну силу, були саботажники. Але вона працювала і показувала, які саме завдання може виконувати Аграрний фонд. Скільки для цього треба повноважень? Вони вже є. Завдання міністра – організувати контроль виконання такого плану заходів. Але ця операція не на 5 — 6 місяців. Вона має
тривати рік за роком. Держава гарантувала за рахунок цих заходів мінімальні ціни на молоко. Крім того, виробник перестає намагатись нажитись на переробнику в зимовий період, а переробник перестає використовувати виробника влітку, коли пропозиція більша. Тут міністр має запустити механізм, маючи вплив винятково на Аграрний фонд.
AgroPolit.com: «Укрспирт» з тієї ж опери? Чи були зловживання на посаді керівника Михайла Лабутіна?
Ігор Швайка: При мені була нормальна авторитарна модель управління – коли міністр призначає на посаду людину і несе за її роботу відповідальність. Я призначив на посаду керівника ДП «Укрспирт» Михайла Лабутіна, який нормально працював. Коли фіскальна служба почала викручувати йому руки, одночасно пропонуючи ціну, за яку можна домовитись, ми вийшли на спільну
прес-конференцію. А коли справа дійшла до презентації фінансового плану, підприємство було на «голову» вище багатьох підконтрольних іншим міністерствам центральних органів влади або державних підприємств. «Укрспирт» є державним монополістом і має таким залишатись у державній власності, бо так держава управляє важливими процесами на ринку.
Ігор Швайка
Про «Укрспирт»
AgroPolit.com: Чому тоді така критика на роботу «Укрспирту» Ваших часів?
Критика йде з боку яценюків-іванчуків-мартиненків та інших мародерів – це ніщо інше, як бажання захопити і нажитись за рахунок держпідприємств.
Ігор Швайка: Критика йде з боку яценюків-іванчуків-мартиненків та інших мародерів – це ніщо інше, як бажання захопити і нажитись за рахунок держпідприємств. При цьому, згадані хлопці неспроможні цвяха в стіну забити, але знають гарно, як за рахунок спекуляцій отримати свій ґешефт. Розумієте, «Укрспирт» не може бути збитковим. У багатьох підрозділах цього підприємства були налагоджені «схеми», засідали озброєні люди, які не хотіли допустити контролю з боку Держави над Державним підприємством. Маячня, правда? Завданням міністра було знайти людину, яка не побоялась би відповідальності, у тому числі, з боєм входити, змінювати керівників, проводити інвентаризацію і аудит. І чим кращі були спиртзаводи, тим більше була протидія з боку центральних та місцевих органів влади, депутатських груп і окремих членів уряду, в тому числі.
AgroPolit.com: Ще одне спірне питання, де Ваше ім'я не останнє: Державна продовольча зернова корпорація України (ДПЗКУ) і зерновий контракт з Китаєм.
У вересні 2014 року на засіданні українсько-китайської державної комісії ми говорили про майже 60 нових спільних проектів на загальну суму понад 100 мільйонів доларів.
Ігор Швайка: Китайці налаштовані розширювати свою присутність в Україні. Вони закладають під час роботи з нами високі ризики. Але розуміють, що Україна для Китаю – це можливість подальшого стрибка в Європу. Нам потрібні прогнозовані, доброзичливі іноземні партнери. Ми в цьому сходимось. Як два партнера, які шукають одне одного. Китайцям потрібна українська кукурудза, нам – китайські гроші.
Різниця між ДПЗКУ у вересні 2014 і вересня 2015 року колосальна.
У вересні 2014 року на засіданні українсько-китайської державної комісії ми говорили про майже 60 нових спільних проектів на загальну суму понад 100 мільйонів доларів. Йшла мова про наступний транш у розмірі 1,5 млрд доларів,
Різниця між ДПЗКУ у вересні 2014 і вересня 2015 року колосальна.
У вересні 2014 року на засіданні українсько-китайської державної комісії ми говорили про майже 60 нових спільних проектів на загальну суму понад 100 мільйонів доларів. Йшла мова про наступний транш у розмірі 1,5 млрд доларів,
усі ці проекти були в сукупності. Китайськіпартнери говорили, якщо позитивна тенденція, яку бачимо в 2014 році, буде продовжуватись, то виділять додатково ще до 4 млрд доларів. З нас потрібно було лише показувати проекти.
У вересні і жовтні 2015 року вже мова йде не про спільні проекти, а про згоду з боку китайців купити ДПЗКУ, як «молодшого неуспішного пасинка».
У вересні і жовтні 2015 року вже мова йде не про спільні проекти, а про згоду з боку китайців купити ДПЗКУ, як «молодшого неуспішного пасинка».
Ігор Швайка
Про ДПЗКУ
AgroPolit.com: То що пішло не так?
Ігор Швайка: Конкуренція на українському ринку за вихід на китайський. Нажаль, чим більша українська корпорація, тим менше вона думає про державні справи, лише про свій комерційний інтерес. Ті депутати, що «рубають» сьогодні українсько-китайський державний зерновий контракт, переслідують власні інтереси. То буде «Каргіл» чи якась інша компанія — не має великого значення. Державний інтерес у цій ситуації знищується, натомість приводиться приватний.
AgroPolit.com: Як тоді прокоментуєте бажання китайців купити ДПЗКУ?
Ігор Швайка: Відкрию велику таємницю і винесу це вперше в публічну площину. Коли ми з головою правління ДПЗКУ Петром Вовчуком і головою наглядової ради корпорації Олександром Падалком аналізували для себе ситуацію з українсько-китайською кампанією, то керівництво компанії говорило достатньо прості речі. Так, наше головне завдання полягало в тому, щоб добитися довіри китайців лише правильними адекватними кроками. ДПЗКУ у розумінні українсько-китайського контракту і тих відносин є виробничим підрозділом китайської корпорації. Чи є в цій ситуації ДПЗКУ самостійним гравцем на ринку? ДПЗКУ — це вихід, і державі це вигідно, і приватному агровиробнику, бо так зростали ціни на ринку.
Чому так багато негативу? Дуже просто — ринок цікавий. А в китайців трошки інший погляд на життя. Вони згодні, що постачальником буде державна компанія, бо за неї несе відповідальність міністр агрополітики безпосередньо і уряд в цілому. Вони думають про країну і бізнес, а в нас мова йде лише про швидкий заробіток.
Нинішня влада призвела до того, що на цей час Китай вже розглядає ДПЗКУ не як стратегічного партнера, а як банкрута, якого в принципі вже можна недорого купити і фактично зайти одноосібно на наш та на європейський ринок. Це поганий сигнал і нічого доброго він
Нинішня влада призвела до того, що на цей час Китай вже розглядає ДПЗКУ не як стратегічного партнера, а як банкрута, якого в принципі вже можна недорого купити і фактично зайти одноосібно на наш та на європейський ринок. Це поганий сигнал і нічого доброго він
українському ринку не принесе. Якщо рік тому китайці були готові розширювати свою присутність в Україні через спільні проекти, то сьогодні говорять іншими словами, мовляв, «ви не спроможні нічого самі робити, тому давайте ми замість вас поуправляємо вашими компаніями».
AgroPolit.com: Чим Ви займаєтесь зараз? Якось пов'язані із сільським господарством?
Всеукраїнське об'єднання «Свобода» пішла з посад у виконавчій владі ненадовго, дивлячись на ту вакханалію, яка триває.
Ігор Швайка: Всеукраїнське об'єднання «Свобода» пішла з посад у виконавчій владі ненадовго, дивлячись на ту вакханалію, яка триває. Голова партії і політвиконком доручили мені залишитись в аграрній галузі. Ми знайшли форму для цього — створили Інститут аграрної політики. Заснували «Аграрну газету», щоб інформувати про нашу діяльність.
Україні потрібен Аграрний кодекс, мету якого я сформулював ще під час роботи в Уряді – сформулювати правила поведінки на аграрному полі на 40-50 років. Над цим наразі працюємо. Це те, про що я говорив раніше. Нам треба визначити стратегічні правила, яким буде аграрне життя протягом двох поколінь. Очевидно, що покоління моїх онуків буде його переглядати приблизно в 2060-2070 роках.
Ігор Швайка
Про Аграрний кодекс
Напрацювання цього плану були, вони не набули широкого резонансу і підтримки в парламенті і профільних колах, але я заручився підтримкою багатьох юристів. Я вважаю це своїм завданням. І коли ми прийдемо до парламенту, то будемо це втілювати в життя. А для себе хочу в цьому році закласти горіховий сад. Так, щоби трохи було на старість горіхів)))
Коментарі:
У Ігоря Швайки виключна харизма. Навіть попри те, що він не аграрій, навчився він дуже швидко. Його критикували, тому що йому вдалось підібратись до основних кланів великих компаній. Після того Швайку почали витісняти з крісла міністра аграрної політики.
Віталій Саблук
колишній директор департаменту економічного розвитку Мінагрополітики
Віталій Саблук
колишній директор департаменту економічного розвитку Мінагрополітики
У Ігоря Швайки виключна харизма. Навіть попри те, що він не аграрій, навчився він дуже швидко. Його критикували, тому що йому вдалось підібратись до основних кланів великих компаній. Після того Швайку почали витісняти з крісла міністра аграрної політики.
Володимир Цибулько
політолог
Мені здається, що Швайка лише законсервував старі схеми. Аграрна сфера дуже інерційна, інтереси формуються десятками років. Його основним завданням було витіснити з агробізнесу клани Януковича, які нахрапом лізли в галузь. Навіть найвідчутніші його успіхи були просто політично — нівельовані не так його діяльністю, як діяльністю Махницького —генерального прокурора. Швайку критикують, тому що партія «Свобода», зібравши навіть за своїми параметрами здатних до боротьби людей, водночас не помітила зміни у настроях людей. Вони потребували іншого типу керівника, а не того, хто клянеться у вірності країні, а насправді працює за створеною противниками моделлю.
Швайка — це яскравий приклад того, яких людей на такі посади призначати не можна. Міністрами повинні бути професіональні кадри свого фаху, які здатні одразу приступити до виконання своїх обов'язків. А не вчитися по ходу роботи. Оцінити роботу Швайки дуже складно, тому що він мало пропрацював, а якщо казати про зернову галузь, тут говорити взагалі немає про що — не вирішено жодного питання.
Володимир Клименко
голова Української зернової асоціації
Володимир Клименко
голова Української зернової асоціації
Швайка — це яскравий приклад того, яких людей на такі посади призначати не можна. Міністрами повинні бути професіональні кадри свого фаху, які здатні одразу приступити до виконання своїх обов'язків. А не вчитися по ходу роботи. Оцінити роботу Швайки дуже складно, тому що він мало пропрацював, а якщо казати про зернову галузь, тут говорити взагалі немає про що — не вирішено жодного питання.
Наталія Ключнікова, AgroPolit.com