Це вже восьма сільська ревізія, панове! Команда соціального контролю провела її у селі Беєве Липоводолинського району на Сумщині.

Ми обрали село для огляду з двох причин: по-перше, нещодавно тут проїжджали і запам'ятали по-європейськи облаштовану школу гігантських розмірів, до якої одразу захотілося потрапити з інспекцією. По-друге, ми знали, що у Беєвому господарює директор однойменної агрофірми з геть-чисто українським ім'ям — Іван Іванович Сало.

Тож наш ревіZORROмобіль вже мчав на зустріч Сумщині, де ми мали оголосити: «До вас приїхав Ревізор». Дістатися було не просто.

Ви пробували на Nissan Micra пірнати в ями? По-іншому не назвеш, бо невелике авто не було видно в деяких найглибших вибоїнах. А цією дорогою курсують маршрутки… Вирішили, що швидше доберемося ̶п̶о̶в̶з̶у̶ч̶и̶ пішки :)

У такому темпі ми приїхали в село, коли вже вечоріло. З перервами на «давайте поганяємо отару овець», «я краще автобус почекаю», «здається, ми знову пробили колесо».

Першим ділом ми провели повітряну розвідку, щоб познайомитися з інфраструктурою села.

Усі об'єкти, що пройшли соціальну інспекцію, — перед вами на карті: навчально-виховний комплекс, агрофірма «Беєве», сільський будинок культури, відділення амбулаторії, бібліотека, церква, 2 магазини та кафе.

Тож запарюйте собі «кохфе» поміцніше і погнали на сільську ревізію!

В сільраді нас зустрів голова села Олександр Плутенко, який щойно повернувся з прибирання території села. Спочатку запитали, як пан Олександр прийшов до того, щоб бути сільським головою. Виявилось, раніше він працював трактористом, комбайнером та водієм сільської ради. У 2015-му вирішив, що хоче зробити щось для людей, для села.

До Беївської сільради також входять 2 хутори — Олещенки та Купливаха. У Олещенках залишилося всього 5-6 жилих дворів, а з Купливахою навіть є автобусне сполучення. Автомобілем сільради туди возять хліб та господарські продукти.

Цього року Беєве віздзначало своє 344-річчя. Його назва, за легендою, пішла від криків «бей его!» під час якоїсь бійки.

При цьому благоустрій села, як ми дізналися, лежить на плечах однієї людини.

В селі, напевне, інстинктивно відчували приїзд Сільського Ревізора. Йшло прибирання території. Коли запитали в сільского голови, скільки активістів брали участь в суботнику, він розгубивсяі перерахував на пальцях: «Я, водій сільради, секретар, бухгалтер...». А на прибирання сільського кладовища збирається максимум 15 чоловік. А людей в селі —
понад 700. Хоча 15 — це вже також актив.

Зараз ТОВ «Беєве» планує зробити тротуар вулицею Молодіжна. Коли зібрали мешканців вулиці для обговорення, були і такі, що кричали:«Це ж вони дерева розчистять і спиляють! Не треба нам ніякого тротуару».

Більшість людей в Беєвому до децентралізації не готові. Тоді як в агрофірмі кажуть, що лад можна буде навести тільки після об'єднання. Село за планом повинне приєднатися до громади Липоводолинського району. І Беївська школа буде однією з опорних.

Далі до питань фінансових. Бюджет села на 2016 рік склав 860 тис.грн. У 2015-му він сягав 1 млн. грн. У розробці — генеральний план, для якого вже провели топозйомку місцевості. Якби знали, що до села їде Сільський Ревізор, використали б нашу аеро-розвідку, та й по всьому :)

Бухгалтер та землевпорядник розповіли нам про те, що в цьому році в кожну хату безкоштовно для людей було проведено воду. Зараз гатять греблю на деяких ставках та риють новий. Всього у Беєвому їх 13, якщо ми не збилися з рахунку.

Сільській раді — 5 балів.

Наступним пунктом ревізії стала Беївська школа. Ми приїхали під час великої перерви і зупинилися на в'їзді на шкільну територію, як вкопані. Діти стрибали на надувних батутах! Такого ми ще не бачили. За часів нашого навчання в міській школі єдиною розвагою на перерві був шкільний буфет… Хоча нас і запрошували залізти на батут — мовляв, витримує до 250 кг — ми не наважились. Адже проект у нас соціальний, а таке шкільне приладдя не з дешевих :)

Директор Надія Гелеверя сама закінчувала Беївську школу, тож пам'ятає її зовсім не такою. У 2016-у заклад реорганізовано у навчально-виховний комплекс: до школи приєднали дитсадок.

Тепер у НВК навчається 80 школярів та 15 дошкільнят. Загалом же будівля розрахована на 300 учнів.

У Беївській школі діти можуть відвідувати гуртки з рукоділля, вокального співу, гурток природолюбів та гурток з основ боротьби зі СНІДом. На всю школу 18 комп'ютерів, проектор та інтерактивна дошка. Мультимедійне обладнання встановлене у класах географії, біології та зарубіжної літератури.

На обід до шкільної їдальні ми не встигли, але на кухню зазирнули. Відчувався запах компоту чи ще чогось ягідного, як у дитинстві. Усі учні харчуються безкоштовно: агрофірма поставляє м'ясо, крупи та всі необхідні продукти, а батьки — приносять овочі. Кухарі одразу вихваляються новою плитою — її встановили кілька днів тому.

Не оминули ми і дитячу групу. Малюки саме спали. Залишили їм гостинці від Сільського Ревізора. Кімнати для діток ще в процесі облаштування. В актовому залі школи чоловіки збирають нові меблі для ігрової кімнати. На черзі — двоярусні спальні ліжечка. Всього в цьому місяці агрофірма закупила тільки меблів на 50 тис. грн. Ще майже стільки ж товариство витратили на переобладнання санвузола.

Залучають у НВК і кошти європейських спонсорів. У 2015-му завдяки участі у проекті ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду - ІІІ» в школі встановили піролізні котли. До цього часу опалювали газовими. Нові запустять вже восени. Дровами запаслись на найближчі 3 роки — кучугури дров складені на подвір'ї біля котельні. Загальна сума у понад 280 тис. грн була профінансована спільними силами у співвідношенні: 70% — коштом ЄС, 24 % — сільради, решта 6% — ТОВ «Беєве».

Вийшли на двір ще раз оглянути надзвичайно гарну територію школи. Насправді, вона більше схожа на кампус якогось європейського університету. І все ще залишається диковинкою, навіть для жителів Беєвого.

Директор розповіла, що не всі в селі одразу були «за» такі інновації. Батьки не розуміли навіщо по території викорчували старі дерева. Зараз є у школі свій сад — для того, щоб доглядати за ним та рештою території, агрофірма подарувала школі трактор та газонокосарку. Тепер дітей навіть немає до якої роботи по двору залучити, як це зазвичай буває на практиці під час літніх канікул. Усе впорядковано.

Поки наш квадрокоптер, атакований дітлахами, літав над їхніми головами, розмовляємо з пані Надією про загальну ситуацію у сільських школах.

Пропонуємо вам погортати фотографії та оцінити НВК Беєво.

На нашу думку, тут без 5-ки для школи не обійтися. Дитсадку, що відтепер входить до НВК, також 5. Для діток створено всі умови. Кожній сільській школі — такого розвитку і такого спонсора. Який сіє не тільки пшеницю та соняшник, але й майбутнє.

Беївська сільська футбольна команда розпалась ще 2 роки тому. Нема кому грати! Більшість молодих у роз'їздах по району та області у пошуках роботи. Проте ми знайшли з ким поганяти м'яча на уроці фізкультури і запевняємо, що скоро футбольні традиції села відновляться.

Спортмайданчики на подвір'ї школи — єдині спортивні локації в селі. Через дорогу від них на колишньому футбольному полі пасуться корови.

Спорту в Беєвому — 4 бали. На території НВК є футбольне, волейбольне і нове баскетбольне поле та все необхідне «обмундирування». Побільше вам спортсменів!

Сільська ревізія настала і для господарів села — місцевого товариства. Виявилося, що його керівник Іван Сало працює в аграрному секторі більше ніж півстоліття, а в «Беєво» — вже протягом 35 років. Починаючи ще з часів, коли господарство було колгоспом.

У «Беєво» підтримують на плаву тваринницький комплекс (1,5 тис. гол. ВРХ), оновлюють парк сільгосптехніки та намагаються підвищувати показники врожайності. У підприємства 4,5 тис. га в регіоні. Тут вирощують пшеницю, соняшник, кукурудзу, сою, ячмінь та овес.

Господарство забезпечує постійні робочі місця для 150 місцевих жителів. Окрім цього, в 2016-у підвищили орендну плату за паї з 7% до 10%. Технікою «Беєве» забезпечене — майже вся імпортна: це і 4 трактори Fendt, сівалки і ґрунтообробні агрегати Horsch. Саме тут на тракторі колись розпочинав свою кар'єру сільський голова.

Сам Іван Іванович розповідати про свої заслуги перед громадою не захотів. Мовляв, йдіть з людьми розмовляйте і самі висновки робіть. Ми й пішли :) Оскільки в розпалі жнива соняшника та посівна озимих зернових — до трактористів та комбайнерів не доберешся. Кипить робота в полі, в майстернях і на току.

А ось на молочній фермі на ревізію вже чекали. Під'їжджаємо до будівель ферми, які зовсім поруч з током та тракторною бригадою. Корови тут — на безприв'язному утриманні. Гуляють під вечірнім сонцем.

На фермі нас зустрічає зоотехнік Володимир Гришко. Він працює тут вже 5 років. Доглядає за 350-ма головами дійного стада породи Лебединка. Зараз їх стараються активно голштинізувати. Ця порода вважається більше м'ясною, ніж молочною. Окрім власного молока, «Беєве» збирає молоко у населення по 3,50 грн — за версією селян, по 2,50 — за версію Івана Івановича. Проте у молочників — свої турботи та проблеми.

Йдемо ближче до корів. Тих, які в загонах. Частина з них — на випасі в полях. Взимку ж їх переводять до спеціальних павільйонів.

Час вечірньої дойки! До неї вже готуються доярки Світлана та Надія. Просимося в помічники і заодно розпитуємо про їх роботу, розпорядок дня та те, що їх найбільше надихає.

Тільки під час нашого перебування на фермі отелилося 3 корови! Тож Сільський Ревізор гордо напував новонароджених телят молозивом. Скажемо вам, це важче, ніж просто видоїти корову. Малеча так крутиться! Ще й облизує тебе з ніг до голови :)

Це: а) лоскотно; б) мокро; в) нелегко.

На цій милій ноті ставимо аграріям в селі Беєво 5 балів! Та бажаємо, щоб молочна ферма була завжди рентабельною та створювала нові робочі місця в селі.

Далі на черзі — інспекція сільського будинку культури. Приміщення будувалось силами села. У 1987 році старе приміщення знесли і за одне літо збудували нове. Зараз тут займаються шкільний хореографічний колектив, вокальний колектив «Чарівні сни» та фольклорний колектив «Журавка».

Як тривають репетиції колективів, ми побачили та почули на власні вуха. Свої вірші про АТО для Сільського Ревізора виконав Микола Марюха, який мріє випустити власну збірку.

Учасниця фольклорного колективу Марія Марченко потішила гуморесками, дівчата з хореографічного гуртка продемонстрували кілька танців. Директор будинку культури при цьому вигравав на баяні, а співав навіть сільський голова! :)

Приміряємо на себе вбрання народного колективу, яке зараз лежить без діла. Трохи погамселили по барабанах, що стоять в кутку, послухали вірші і підіймаємось в бібліотеку на другому поверсі.

Тут її очільниця пані Наталія якраз передає книжковий фонд пані Юлії.

Що ж на полицях? Найбільше в селі полюбляють романи і детективи. Полиця з літературою «підвищеного запиту», як тут називають такі книжки, виділяється — книги зачитані, за деякими з них навіть стають в чергу.

Хоча для діток тут проводять майстер-класи: плетуть мотанки, ліплять з пластиліну, читають казок. Облаштовують дитячі стенди так, щоб малечі було цікаво гортати сторінки книжок, а не ловити по селу «покемонів» :)

Так затишно чаювати у сільській бібліотеці! Але нам потрібно поспішати до амбулаторії. Залишаємо Наталію та Юлію в тиші книг. Оцініть облаштування Беївського будинку культури і ви.

Ставимо оцінку від Сільського ревізора для будинку культури в 4 бали. Все ж, його рівень впирається у потребу коштів.

Приміщення теперішньої сільської амбулаторії Беєвого побудоване на окраїні села 40 років тому як санаторій. Дорога до неї веде під гірку, тож для літньої людини пройти цю відстань від центру села складно. Зараз одна його половина пустує та руйнується, а в іншій — розташувалася сама амбулаторія. До речі, в планах у сільради перенести її до приміщення колишнього дитсадка. Ремонт в ньому вже розпочато. Там в планах вмістити і амбулаторію, і бібліотеку. Це в центрі села: так сюди зручніше і швидше добратися.

В амбулаторії ми зустріли лікаря Віктора Камлака. У нього на прийомі саме був Петро Петрович Омельченко, який відгукувався про медицину в своєму селі дуже схвально. Доки пацієнта оглядають, ми розпитуємо, у якому стані зараз медицина в Беєвому.

Всього в амбулаторії 5 працівників. В середньому тут приймають 3 пацієнта на день. Але буває і таке, що близько 50 людей звертається за день. Є в селі 2 аптеки — на базі амбулаторії та в сільраді, а також ветаптека.

У 2016-у в селі народилось всього троє немовлят. Це в 3-4 рази менше у порівнянні з минулими роками. Тому пан Віктор як завідувач амбулаторї наполегливо рекомендує команді Сільського Ревізора не брати приклад з «беївських» і більше часу приділяти особистому життю :) Ми змінюємо цю незручну тему запитанням «Що для вас - професія лікаря?»

На цій ноті ми прощаємося та залишаємо амбулаторію з побажанням вийти на новий рівень у новому приміщенні. А лікарській справі в селі бажаємо не тільки поваги, але й фінансової справедливої винагороди. Медицині в Беєво — 5 балів.

Якщо дороги на в'їзді в село просто не було, а максимальна швидкість, яку тут можна було розвинути — 2 км/год, то в Беєвому покриття просто вражало. На балансі сільської ради 14 доріг. У Беєвому заасфальтовані навіть провулки! Цю перевагу села називав кожен, з ким ми спілкувалися. Не віриться? Подивіться-но як «лихачать» на роликах біля свого дому ось ці дівчатка :)

Єдиною, яка не викликала захвату, була центральна дорога села. Справа в тому, що вона знаходиться на балансі району, тож її можна тільки «латати» власним коштом.

Ремонт дороги сільрада з допомогою агрофірми зможе провести вже наступного року.

За кілька днів ревізії ми бачили на власні очі, як ремонтують 2 дороги в селі.

Дорогам в селі — 5-ка! Тут без слів.

У Беєвому 2 магазини в одному приміщенні — продуктовий та продовольчий. Останній був закритий. Тож ми завітали до продуктового. За молоком.

Бачили б ви погляд продавчині, яка почула таке прохання. «Що, в пакетах?» Незручна пауза. Виявилось, з усього майже тисячного населення молоко в тетрапаці купує всього троє людей. У решти — воно парне і домашнє.

У магазині гарний асортимент і прийнятні ціни. А стільки контейнерів з морозивом в одному місці ми вже бачили. На стандартний соцкошик витрачаємо 91,25 грн.

А ще, крім молока, тут не продають алкоголь. Виявилося, ліцензію на продаж алкогольних напоїв має тільки кафе навпроти. До речі, біля нього саме працює бригада ремонтників. Хлопці кладуть тротуари.

У Беївському кафе 8 столиків, вдвічі більше холодильників з пивом і таранькою. Проте нема відвідувачів. Ми пробували їх застати і протягом дня, і ввечері. Напевне, справу зіграв будній день.

Наступний Сільський Ревізор обіцяємо запланувати на вихідні, щоб знову в усій красі розповісти вам про життя сільського нічного клубу. Кажуть, цей розділ у нас найкраще читають :)

Що ж, кіна не буде. Ми поїли пельменів та погнали на ревізію далі. Магазинам в Беєвому 5 балів. Кафе — 4.

Вночі у Беєвому сотнями світлячків горить школа — по її периметру розставлено ліхтарики на сонячних батареях. І хоча вони відіграють переважно декоративну роль, тішить, що це не оздоба якогось з маєтків, а навчального закладу.

Всього в селі 14 вулиць і всі вони освітлені. Ліхтарів ми нарахували 84 штуки.

Хоча, літаючи над селом, найбільш яскраво освітленим був комбайн, що молотив соняшник вночі.

Оцінка вуличному освітленню від Сільського Ревізора — 4 бали. Горять далеко не всі ліхтарі.

Починаючи з 5 ранку до Сум з Беєвого ходить 5 маршруток щоденно. На Ромни — іще 2. Зупинки охайні та чисті.

В черговому селі не ловить МТС, тож зв'язок у нас з'являвся, тільки якщо ми вилазити на тік. Зате вишка оператора Life стоїть прямо в селі.

Зв'язку в Беєвому від ревізора — 4 бали.

Привернула нашу увагу церква з красивими різьбленими фігурами на вході. Тут нас зустрічає настоятель храму отець Назарій. Він переїхав до села нещодавно.

Молодий священник каже, що громада села не звикла ходити до церкви. Так як храм Преображення Господнього у Беєвому відбудовано всього кілька років тому. Селяни ж, в свою чергу, кажуть, що з ними не проводять ніяких розмов та навіть не з усіма знайомляться. Тому вони тільки по святам у церкві і з'являються.

До речі, вже після від'їзду Сільського Ревізора з села почався ремонт храму — відновлюють фасад та дах.

Двоє чоловіків вже повернулися з АТО, а троє — все ще несуть службу у зоні конфлікту. З коштів сільради воїнам двічі сплачували по 1 тис. грн: у кінці 2015-го року та на День незалежності України. За рахунок товариства, розповідають в сільраді, постійно возили на фронт бронежилети, каски, каремати, спальні мішки, форму, біноклі та генератори, ремонтували на тракторній бригаді машини для розвідки.

Один з воїнів АТО вже подав документи на виділення йому 2 га земелі. У Беєво під ці потріби зарезервовано 29 га.

Шкода, що у нас зараз в сільраді знають, що таке прилад нічного бачення, каремат і тепловізор. Ми вважаємо, що будь-які починання в цій сфері заслуговують на найвищу оцінку — 5 балів.

Перед тим, як підбити підсумки, традиційно покажемо вам портрети українського села — тих, заради кого ми запустили цей соціальний проект. Клікайте та роздивляйтеся Беєве в обличчях.

Дякуємо Беєвому та його жителям за відверті розповіді та щирий прийом!

Остаточна оцінка від Сільського Ревізора для Беєвого — 60 балів із можливих 65.

Допоможіть нам обрати село року — голосуйте за об'єкти інфраструктури Беєвого та запрошуйте нас до свого села.

Залишайтеся з нами, буде цікаво!